5 розділ-Матусин синок
Єдине, що справді подобалося Чарльзу Ван Алену в його матері, в його матері по циклу, було те, що лише Корделія не звала його тим дурним прізвиськом.
"Чарльзе, мені здалося, що твоя сестра збиралася приєднатися до нас сьогодні", - сказала вона, наливаючи йому чай.
Був батьківський день і студмістечко було порожнє, так як всього цього підприємства - ті, що платили захмарні суми за навчання - приїхали до своїх нащадків, щоб пригостити їх обідом у найдорожчих установах міста.
Корделія прибула автомобілем раніше і в той самий день попрямувала з Чарльзом на чаювання у найпрестижніший готель.
Він відкинувся назад на своєму незручному стільці.
Чому ця жінка наполягла на цій сміхотворній практиці?
"Я залишив їй записку минулої ночі, щоб нагадати їй про твй приїзд.
Але останнім часом вона була ... зайнята."
"Невже це так?"- стиснула губи Корделія.
Вона була маленькою і схожою на пташку, але її мова була різкою, і хоча її статус у Конклаві зменшився, вона все ще володіла достатньою владою, щоб бути призначеною його матір*ю в цьому циклі.
"Скажи мені, що це аж на стільки відволікло нашу Аллегру?"
Чарльз розсердився.
"У неї новий хлопець...той кого вона може зробити своїм фамільяром."
Він ніколи не визнавав ревнощів до Червоної Крові,але він не міг прийняти багато чого іншого.
По-перше, її прохолодну байдужість.
Тепер,безпомилково-огиду.
Аллегра вислизала від нього і він не розумів чому.
Він відчайдушно хотів утримати її.
Це було єдине, чого він хотів.
Та здвалося, що Аллегра бажала якраз протилежного.
Залиш мене.
Не тут.
Йди геть.
От і все, що вона говорила йому останнім часом.
Він не міг цього винести.
Вона ніби ненавиділа його.
Чому? Що він зробив? Нічого,лише любив її.
Він не хотів доводити до відома Корделії,те що він не знав, де вона проводить вихідні дні, що він не знав, де вона була, і будь він проклятим, якщо б вирішив принижитися до рівня використання глому, щоб попробувати дізнатись де вона знаходиться.
Аллегра була в його серці.
Вона повинна прийти до нього.
Вона повинна хотіти бути із ним.
Та цього не відбувалося.
Вона дала ясно це відчути.
"Це просто захоплення.
Просто жага крові.
Нема чого переживати,"-запевнила його Корделія.
"Ти повинен позволити їй самій приймати рішення.
У неї важкі часи."
Чарльз знав,щр слова його матері означали,що Аллегрі необхіден час,щоб зцілитися.
Хоча Флоренція була далеким спогадом, біль від нього вчинив жахливі речі, які він прийняв-звичайно це вина Лоуренса-це занадто бо все лишалось,як раніше.
Це трапилося майже п"ятсот років тому.
Невже вона ніколи не буде такою як раніше? Вона навіть не знає всієї правди про це.
"Чим більше ти її будеш стримувати,тим відчайдушніше вона буде вириватися.
Краще за все дати їй можливість зробити свій власний вибір.
Вона обере тебе."
"Цього разу все якось інакше", - із сумнівом сказав він, помішуючи чай.
"Боюся, що цього... вона, можливо, дійсно кохає."
"Дурниці.
Він же людина.
Пусте.
І ти сам це знаєш", - запевнила Корделія.
"Це просто розвага.
Вона повернеться до тебе.
Як завжди поверталася.
Повір мені у цьому, Чарльзе.
Нехай все іде своїм чином.
Не втручайся; Це тільки призведе до більшого відчуження між вами.
Зараз Аллегрі потрібна її свобода."
Сподіваюся, ти права, мамо", - похмуро відповів Чарльз.
"Залишуся осторонь.
Але якщо ти помиляєшся, я тобі цього ніколи не пробачу."
.
Внимание! Этот перевод, возможно, ещё не готов.
Его статус: перевод редактируется
Переведено на Нотабеноиде
http://notabenoid.org/book/15693/51621
Переводчики: kyzyma, Viol