Розділ 4
Володар Підземного світу
Джек розумів, що не зможе відмовити Шайлер іти визволяти Олівера.
Він зрадів, що Блісс разом з нею - ще один воїн на її боці.
Хоча, звичайно, він постарається, щоб волосина не упала з їхніх голів.
Він указав пальцем на стелю.
"Вони прямо над нами".
Троє з них побігли через стародавні підземні тунелі міста до перетину Віа дель Подеста і Віа Бернардо Maртеліні.
Флорентійський лабіринт співпадав з тим, що в Лютеції, тому Джек, не вагаючись, просувався по плутаних ходах.
З п’ятнадцятого сторіччя будинок належав одній і тій самій сім’ї Блакитної крові, яка мала тісні зв’язки з домом Медічі, а недавно проданий невідомій особі.
На відміну від більшості будинків у Флоренції, фундамент вілли був побудований так, що перший поверх був симетричний дорозі.
Тунелі вели прямо у підвал, тому вони швидко прибули на місце.
Зараз вони знаходилися під кімнатою, де тримали Олівера.
Хоча не було ніякої можливості увійти в кімнату у фізичному світ-їм не прорватися до вищого поверху, не було ніяких бар'єрів у гломі.
Коли Джек увійде до сутінкового світу, він опиниться в одному просторі з венаторами.
Він може напасти, навіть не входячи до кімнати.
"Такий звук, ніби їх там сотні", - сказала Шайлер.
Джек кивнув.
Чудовий план.
Як Аббадон,він би переміг Венторів у гломі,а Шайлер і Блісс врятували б Олівера у фізичному.
"Джек..." - сказала Шайлер.
І закусила губу.
"Будь обережним".
Він стиснув її плече.
"Не турбуйся.
Я недовго".
Джек Форс увійшов у глом.
Шайлер була права: він відчув присутність більше сотні венаторів, які охороняли колишній трубопровід у фізичному світі.
Але тільки троє з шукачів істини були у гломі.
Дивно, що вороги вирішили сконцентрувати сили у реальному всесвіті.
Вони напевно знали, що Аббадон спочатку нападе у сутінковому світі.
Це означало,що венатори не боялися його сили в гломі.
Але чому?
Джек присів, стискаючи кулаки.
Перший Венатор стрімголов пурхнув до Джека, розмахуючи чорним мечем.
Джек відповів на його випад, схопивши руку і спрямувавши її проти тіла Венатора.
Використавши поштовх від атаки Венатора, він засадив меч прямо в коліно ворога, глибоко розірвавши м’ясо і сустав.
Вентор прокотився боком в агонії,так само як і гломі.
Двоє тих, що залишилися, оточили Джека.
Ці атакували спільно, перший нападав спереду, а других підкрадався до Джека зі спини.
Джек випередив їх, стрибнув назад і завдав удар нападнику у живіт.
Він несподіванки той не встиг витягти меч.
Ворог полетів на землю.
Несподіваний стрибок Джека збив з пантелику третього Вентора,і він скориставшись моментом здобув меч у впавшого товариша Вентора,перш ніж той вислизнув з глому.
Джек нешироко розмахував мечем, відчуваючи його вагу, внутрішній баланс і силу.
Він перекинув меч у другу руку і прокреслив лінію у кількох дюймах від живота Венатора.
"Скажи своїм друзям.
Скажи, що вони надто самовпевнені, якщо виставляють проти мене трьох, коли ще сотня сидить у резерві.
Нехай приходять усі, якщо збираються полонити мене".
Джек дивився йому просто в очі.
Він почикав доки Вентор зник з глому,а потім розслабив руку.
Чи купляться вони на цю приманку?Їхній план спрацює лише в тому випадку,якщо Джек заманить всіх їх у глом з кімнати,де вони утримують Олівера.
Джек очікував у порожнечі глому,напружений і одинокий.
Він водив мечем, готуючись до бійки.
Де ж вони?
Нарешті, перший Венатор прослизнув у духовний світ.
Джек підняв меч, і піднімав його все вище і вище, коли нові й нові венатори прибували до нього.
Він прорахувався.
Їх було більше, ніж сотня.
Їх кількість вражала.
Тут зібралися майже всі венатори, які служили Європейському Ковену.
Ясно, що Графиня просто захлинається слиною від люті.
Його оточили.
Все, що лишалося зробити Джеку, це опустити меч.
Він був безсилий проти такого натовпу.
Коло венаторів з Джеком у центрі замкнулося.
Вони дивилися спокійно.
Нічого не боялися.
Їх була сила-силенна.
"Здавайся, Аббадоне! Твоя поразка неминуча".
Це казав незнайомий Джеку вампір.
Венатор, що командував цією армією, був би простим піхотинцем у тій небесній армії, якою Джек командував колись давно.
Це буде дуже легко,правда.
Він почав перетворення у свою справжню форму, викликаючи духа, який жив у його крові з сивих часів.
Аббадон Незбагненний.
Ангел Апокаліпсису.
Знищувач Світів.
Не вийшло.
За спиною не з’явилися крила, на чолі не виросли роги, сили мільйонів демонів, які бушували по його венам, не було.
Він залишився Джеком Форсом.
Звичайним парубком вісімнадцяти років.
Ох.
От що вони задумали.
Щось таке він передбачав, коли Шайлер намалювала два кола на його долоні.
Він помітив як її руки трусилися, коли вона надівала кільце йому на палець.
Вони наклали чорні чари поєднання, щоб обмежити його силу.
Щоб він не зміг стати Аббадоном.
Його стримує сила її кохання.
Він помітив камінь-передавач на її шиї, замаскований під кулон.
Вони стежили, вони чекали.
Цього вони чекали.
Щоб він став вразливим, позбавленим своєї безсмертної сили.
"Тобі зле, Аббадоне? Щось болить?" - зареготав Венатор.
"Де твоя сила?"
Джек позіхнув.
"Ти й справді думаєш, що я не знаю ніякої іншої зброї, крім грубої сили? Що за період свого керівництва Небесами протягом сторіч я не навчився нічого іншого, ніж махати мечем?"
Венатор самовдоволено посміхнувся.
"Яку ще силу ти можеш мати? Від сьогодні всі будуть звати тебе Аббадон Слабак.
У відповідь Джек прошепотів одне заклинання, яке дозволялося вимовляти тільки йому.
Глом наповнився темряврю,і з фатальної чорноти з'явивилися істоти Пекла, Чорний Вогонь перший елемент,який поповнив його команду, як один з Першогонароджених , Ангел Темноти, капітан втрачених і мучившихся духів Пекла.
Хоч Аббадон був нерухомий, але Джек і досі носив його дух, і пекельніі істоти поклонились своєму панові.
Він закричав, закликаючи свою темну армію до бою.
З іронією він помітив, що тільки без своєї сили він може усвідомити всю глибину і ширину темряви, яка породила його.
Надто довго він не звертався до темної сили, не поринав у приховану силу Підземного світу, де його і його ім’я викували у вогні і смерті.
Темні створіння переважали венаторів чисельністю.
Джек навіть жалів Шукачів істини, аж доки не згадав стражденний вираз обличчя Шайлер.
Графиня пролила кров перед їх з’єднанням.
Тут вже нічим не допоможеш.
Він тільки молився, щоб Шайлер виконала свою частину завдання, щоб вона з друзями була в безпеці.
Джек глянув униз на пасмо металу, яке охоплювало його палець. Воно виглядало непримітним, буденним, але його темна магія світилася червоною підступністю.
.
Внимание! Этот перевод, возможно, ещё не готов.
Его статус: перевод редактируется
Переведено на Нотабеноиде
http://notabenoid.org/book/15693/51628
Переводчики: beroal, Viol