alexmartynov: переводы
Murray Rothbard. For A New Liberty: The Libertarian Mafesto / Мюррей Ротбард. До нової свободи: Маніфест лібертаріанця.
→Let us turn then to the natural-rights basis for the libertarian creed, a basis which, in one form or another, has been adopted by most of the libertarians, past and present. "Natural rights" is the cornerstone of a political philosophy which, in turn, is embedded in a greater structure of "natural law." Natural law theory rests on the insight that we live in a world of more than one — in fact, a vast number — of entities, and that each entity has distinct and specific properties, a distinct "nature," which can be investigated by man's reason, by his sense perception and mental faculties. Copper has a distinct nature and behaves in a [p. 28] certain way, and so do iron, salt, etc. The species man, therefore, has a specifiable nature, as does the world around him and the ways of interaction between them. To put it with undue brevity, the activity of each inorganic and organic entity is determined by its own nature and by the nature of the other entities with which it comes in contact. Specifically, while the behavior of plants and at least the lower animals is determined by their biological nature or perhaps by their "instincts," the nature of man is such that each individual person must, in order to act, choose his own ends and employ his own means in order to attain them. Possessing no automatic instincts, each man must learn about himself and the world, use his mind to select values, learn about cause and effect, and act purposively to maintain himself and advance his life. Since men can think, feel, evaluate, and act only as individuals, it becomes vitally necessary for each man's survival and prosperity that he be free to learn, choose, develop his faculties, and act upon his knowledge and values. This is the necessary path of human nature; to interfere with and cripple this process by using violence goes profoundly against what is necessary by man's nature for his life and prosperity. Violent interference with a man's learning and choices is therefore profoundly "antihuman"; it violates the natural law of man's needs.
0 Давайте розглянемо лібертаріанського кредо, заснованого на засадах природніх прав, засадах які в тій чи іншій формі прийняли більшість лібертаріанців як минулого так і сьогодення. "Природні права" - наріжний камінь політичної філософії, фкий, в свою чергу, вбудовується в ширшу структуру "природніх законів". Теорія природніх законі засновується на усвідомленні того, що ми живемо у світі більш ніж однієї, а насправді величезної кількості, істот і що кожна істота має чіткі і визначені властивості, чітку "природу", яку можна аналізувати за домпомогою логіки, за допомогою відчуттів та розумових здібностей. Мідь має чітко виражену природу і поводиться певним чином, те саме можна сказати і про залізо, сіль тощо. Біологічний віид "людина", таким чином, має природу, яку можна вивчати так само, як і світ навколо неї і шляхи взяємодії між ними. Якщо бути дуже стислим, поведінка будь-якої огранічної або неорганічної сутності визначена її власною природою і природою інших сутностей, з якими вона вступає в контакт. Більш точно, якщо поведінка розлин і щонайменше нижчих тварин визначена їх біологічно природою або можливо їх "інстинктами", то природа людини така, що кожна окраме особистість для того щоб діяти, повинна обирати власні цілі і застосовувати власні засоби, щоб їх досягти. Не маючи автоматичних істинктів кожна людина має вивчати себе і світ, використовувати розум, щоб обирати цінності, пізнавати причину і слідство і діяти так, щоб підтримувати себе і вдсконалення свого життя. Так як люди здатні думати, відчувати, оцінювати і дяти лише як особистості, то для виживання і процвітання кожної людини стає життєво необхідно, щоб вона могла вільно вчитися, обирати, вдосконалювати своє навики і діяти на основі свого знання і цінностей. Це необхідний шлях льдської природи4 втручатися і спотворювати цей процесс, застосовуючи насильсво, - гливоко протирічить тому, що необхідно для життя і процвітання людини виходячи із її природи. Насильницьке втручання у навчання і вибори людини, таким чином, глибоко "нелюдяне", воно протирічить природі закону людських потреб.
→Let us consider a stark example: Suppose a society which fervently considers all redheads to be agents of the Devil and therefore to be executed whenever found. Let us further assume that only a small number of redheads exist in any generation — so few as to be statistically insignificant. The utilitarian-libertarian might well reason: "While the murder of isolated redheads is deplorable, the executions are small in number; the vast majority of the public, as non-redheads, achieves enormous psychic satisfaction from the public execution of redheads. The social cost is negligible, the social, psychic benefit to the rest of society is great; therefore, it is right and proper for society to execute the redheads." The natural-rights libertarian, overwhelmingly concerned as he is for the justice of the act, will react in horror and staunchly and unequivocally oppose the executions as totally unjustified murder and aggression upon nonaggressive persons. The consequence of stopping the murders — depriving the bulk of society of great psychic pleasure — would not influence such a libertarian, the "absolutist" libertarian, in the slightest. Dedicated to justice and to logical consistency, the natural-rights libertarian cheerfully admits to being "doctrinaire," to being, in short, an unabashed follower of his own doctrines.
0 Давайте розглянемо гіпотетичний приклад: припустимо є суспільство, яке затято ввадає всіх рудих людьми диявола і тому страчає кожного, коли знаходить. Давайте припустимо далі, що обмежена кількість рудих існує у кодному поколінні - настільки невелика кількість, що нею статистично модна знехтувати. Утилітарний лібертаріагець цілком моде розмірковувати: "Хоча вбивство окремих рудих жалюгідне, цих страт настільки мало; більшість громади як не-руді отримує величезне психічне полегшення від публічної страти рудих. Суспільною ціною модна знехтувати, суспвльні, психологічні вигоди для решти величезні, отже це правильно і доцільно страчати рудих". Лібертаріанці природніх прав, головним чином стурбовані справедливістю вчинку, буде реагувати у жаху і рішуче і недвозначно виступить проти страт як цілковито невиправданих вбивств і агпксії проти неагресивних осіб. Наслідок припинення вбивств - позбавлення більшості суспільства величезного психічного задоволення - не похитне лібертаріанція, лібертаріанця-"абсолютиста", в жодній мірі. Відданий справедливості і логічній послідовності лібертаріанець природніх прав бадьоро визнає "задоктринованість" у своєму, коротко кажучи, безсовісному слідуванні власним доктринам.
→Another problem with the utilitarian is that he will rarely adopt a principle as an absolute and consistent yardstick to apply to the varied concrete situations of the real world. He will only use a principle, at best, as a vague guideline or aspiration, as a tendency which he may choose to override at any time. This was the major defect of the nineteenth-century English Radicals, who had adopted the laissez-faire view of the eighteenth-century liberals but had substituted a supposedly "scientific" utilitarianism for the supposedly "mystical" concept of natural [p. 27] rights as the groundwork for that philosophy. Hence the nineteenth-century laissez-faire liberals came to use laissez-faire as a vague tendency rather than as an unblemished yardstick, and therefore increasingly and fatally compromised the libertarian creed. To say that a utilitarian cannot be "trusted" to maintain libertarian principle in every specific application may sound harsh, but it puts the case fairly. A notable contemporary example is the free-market economist Professor Milton Friedman who, like his classical economist forebears, holds to freedom as against State intervention as a general tendency, but in practice allows a myriad of damaging exceptions, exceptions which serve to vitiate the principle almost completely, notably in the fields of police and military affairs, education, taxation, welfare, "neighborhood effects," antitrust laws, and money and banking.
0 Ще одна проблема утилітарця в тому, що він рідко буде приймати підхід за абсолютне і непорушне мірило, щоб використовувати у конкретних життєвих ситуаціях. Він буде виуористовувати принцип, в кращосу разі, як розмитий вказівник або пргнення, як тенденцію, яку він з часом моде відкинути. Це було найголоанішим недоліком англійських радикалів девёятнадцятого сторіччя, які прийняли індивідуалістичний погляд лібералів вісімнадцятого сторіччя, але замінили гадано "наукову" утилітарність на гадано "містичнц концепцію природніх прав як концепцію для цієї філософії. Отде індивідуалістичні ліюерали девёятнадцятого сторіччя підійшли до індивідуалізму як до розмитої тенденції, а не як до точного мірила, чим у великій мірі фатально скомпроментували лібертаріанське кредо. Сказати, що утилітаріанцю не можна "довірити" відстоювати лібертаріанські принципи у кожному специфічному випадку може звучати жорстоко, але це буде справедливо. Помітний сучасний представник - економіст вільного ринку професор Мілтон Фрідман, хто, як і його попередники, стверджує свободу від втручань Уряду як загальну тенденцію, але на практиці дозволяє незліченну кількість шкідливих винятків, винятків, які майже повністю служать спотворенню принципу, особливо у галузях поліції і військових справ, освіти, оподаткування, соціальних виплат, "ефекту сусідства" (коли негативний ефект від дії багатьох людей неможливо персоналізувати і змусити кожного компенсувати свою частину - прим. моя), антитрастові закони, грошей і банківської сфери.
→The utilitarians declare, from their study of the consequences of liberty as opposed to alternative systems, that liberty will lead more surely to widely approved goals: harmony, peace, prosperity, etc. Now no one disputes that relative consequences should be studied in assessing the merits or demerits of respective creeds. But there are many problems in confining ourselves to a utilitarian ethic. For one thing, utilitarianism assumes that we can weigh alternatives, and decide upon policies, on the basis of their good or bad consequences. But if it is legitimate to apply value judgments to the consequences of X, why is it not equally legitimate to apply such judgments to X itself? May there not be something about an act itself which, in its very nature, can be considered good or evil?
0 Утилітаристи заявляють із свого вивчення наслідків свободи на противагу альтернативним системам, що свобода із більшою долею ймовірності веде до загально прийнятих цілей: гармонії, миру, процвітання тощо. Зараза ніхто не заперечує, що відностні наслідки треба вивчати із вивченням усіх позитивних і негативних якостей системи. Але є багато проблем із обмеженням себе утилітаристською етикою. Для прикладу, утилітаризм стверджує, що ми можимо оцінювати альтернативи і обирати політику на основі її добрих чи поганих наслідків. Але якщо легітимно оцінювати цінність наслідків Х, чому не буде ріномірно легітимно оцінавати Х саме по собі? Чи може щось саме по собі, по своїй природі, може розгядатися добрим чи поганим?
→If the central axiom of the libertarian creed is nonaggression against anyone's person and property, how is this axiom arrived at? What is its groundwork or support? Here, libertarians, past and present, have differed considerably. Roughly, there are three broad types of foundation for the libertarian axiom, corresponding to three kinds of ethical philosophy: the emotivist, the utilitarian, and the natural rights viewpoint. The emotivists assert that they take liberty or nonaggression as their premise purely on subjective, emotional grounds. While their own intense emotion might seem a valid basis for their own political philosophy, this can scarcely serve to convince anyone else. By ultimately taking themselves outside the realm of rational discourse, the emotivists thereby insure the lack of general success of their own cherished doctrine.
0 Якщо центральна аксіома кредо лібертаріанця - не-агресія протичиєхсь осоюистості чи власності, яким чином до неї прийшли? Який у неї фундамент чи що її підтримує? У цьому питанні лібертаріанці, в минулому і сьогодні, помітно розходяться. Грубо кажучм, є три очевидних типи основи для лібертаріанської аксіоми, відповідаючих трьом типам етичної філософії: емотивістський, утилітарний і погляд з позиції природніх прав. Емотивісти стверджують, що вони приймають свободу або не-агресію як передумову лише із самих субёєктивних причин. В той час як їхня сильна емоція моде видаватися вагомою підставою для їхньої власної політичної філософії, вона мало допоможе переконати будь-кого іншого. Але зрештою, не вдаючись до раціонального міркування, емотивісти таким чином позбавили себе можливості досягти успіху зі своєю улюбленою дотриною.
→Take, for example, the institution of taxation, which statists have claimed is in some sense really "voluntary." Anyone who truly believes in the "voluntary" nature of taxation is invited to refuse to pay taxes and to see what then happens to him. If we analyze taxation, we find that, among all the persons and institutions in society, only the government acquires its revenues through coercive violence. Everyone else [p. 26] in society acquires income either through voluntary gift (lodge, charitable society, chess club) or through the sale of goods or services voluntarily purchased by consumers. If anyone but the government proceeded to "tax," this would clearly be considered coercion and thinly disguised banditry. Yet the mystical trappings of "sovereignty" have so veiled the process that only libertarians are prepared to call taxation what it is: legalized and organized theft on a grand scale.
Property Rights
Property Rights
0 Візьмемо для прикладу інститут оподаткування, яке соціологи називають в деякому сенсі "добровільним". Будь-хто, хто дійсно вірить у "добровільну" природу оподаткування може спробувати відмовитися платити податки і побачить, що з ним станеться. Якщо ми аналізуємо оподаткування, ми бачимо, що з усіх людей і інститутів суспільства., тільки уряд отримує надходження через примусове насильство. Будь-хто інший у суспільстві отримує дохід або через добровільний подарунок (спілка, благодійна організація, шаховий клуб), або через продаж товарів чи послуг добровільно придбаних споживачами. Якщо будь-хто, крім уряду почне "збирати податки", це буде очевидним примусом і неприкритим бандитизмом. Тим не менше, містичні прикраси "суверенітету" настільки прикрили процес, що лише лібертаріанці готові назвати оподаткування тим, чим воно є: легалізованою і організованою кражею у великому масштабі.
Права власності
Права власності
→The libertarian therefore considers one of his prime educational tasks is to spread the demystification and desanctification of the State among its hapless subjects. His task is to demonstrate repeatedly and in depth that not only the emperor but even the "democratic" State has no clothes; that all governments subsist by exploitive rule over the public; and that such rule is the reverse of objective necessity. He strives to show that the very existence of taxation and the State necessarily sets up a class division between the exploiting rulers and the exploited ruled. He seeks to show that the task of the court intellectuals who have always supported the State has ever been to weave mystification in order to induce the public to accept State rule, and that these intellectuals obtain, in return, a share in the power and pelf extracted by the rulers from their deluded subjects.
0 Тому лібертаріанець розглядає як одну із найголовніших освітніх задач - розповсюдження демістифікації і зняття божественного ореолу Уряду серед її безпомічних підданих. Його задача - послідовно і докладно демонструвати, що не тільки король, але і "демократична" Держава без плаття, і що такий режим протилежний об'єктивній необхідності. Він докладає всіх зусиль, щоб показати, що саме існування оподаткування і Держави обв'язково створює класовий поділ і експлуатацію. Він намагається показати, що задача придворних інтелектуалів, які завжди підтримували Державу, завжди була у тому, щоб сплести містифікацію для того, щоб спонукати громадськість прийняти керівництво Держави, і ці інтелектуали отримують взамін частку влади гроші, які правителі видавлюють у своїх підлеглих.
→Throughout the ages, the emperor has had a series of pseudoclothes provided for him by the nation's intellectual caste. In past centuries, the intellectuals informed the public that the State or its rulers were divine, or at least clothed in divine authority, and therefore what might look to the naive and untutored eye as despotism, mass murder, and theft on a grand scale was only the divine working its benign and mysterious ways in the body politic. In recent decades, as the divine sanction has worn a bit threadbare, the emperor's "court intellectuals" have spun ever more sophisticated apologia: informing the public that what the government does is for the "common good" and the "public welfare," that the process of taxation-and-spending works through the mysterious process of the "multiplier" to keep the economy on an even keel, and that, in any case, a wide variety of governmental "services" could not possibly be performed by citizens acting voluntarily on the market or in society. All of this the libertarian denies: he sees the various apologia as fraudulent means of obtaining public support for the State's rule, and he insists that whatever services the government actually performs could be supplied far more efficiently and far more morally by private and cooperative enterprise.
0 Впродовж віків, король мав цілій ряд псевдо-плать, які йому надавала національна каста інтелектуалів. В попередніх сторіччях, інтелектуали оголошували загалу, що Уряд або його правителі були божественними або огорнуті божественними повноваженнями і, виходячи з цього, те що наївному і простому оку може здатися деспотизмом, масовим вбивством або грабунком, у великому масштабі священна робота її милостивої та містичної політичної системи. У останні десятиріччя, як божественна санкція себе вижила, "придворні інтелектуали" короля сплели ще більш витончене виправдання: інформуючи загал, що те, що робить уряд, робиться для "загального добра" та "народного добробуту", що процес оподаткування і витрачання працює через через містичний ефект "множника" для того, щоб втримати економіку на плаву і що у будь-якому разі велике число урядових "послуг" не можуть бути надані громадянами, діючими добровільно на ринку. Все це заперечують лібертаріанець, він бачить різні виправдання як шахрайські засоби отримання громадської підтримки для правління Уряду, і він наполягає, що які б послуги не надавав уряд, їх набагато більш ефективно і набагато моральніше зможе надати приватне підприємство.
→While opposing any and all private or group aggression against the rights of person and property, the libertarian sees that throughout history and into the present day, there has been one central, dominant, and overriding aggressor upon all of these rights: the State. In contrast to all other thinkers, left, right, or in-between, the libertarian refuses to give the State the moral sanction to commit actions that almost everyone agrees would be immoral, illegal, and criminal if committed by any person or group in society. The libertarian, in short, insists on applying the general moral law to everyone, and makes no special exemptions for any person or group. But if we look at the State naked, as it were, we see that it is universally allowed, and even encouraged, to commit all the acts which even nonlibertarians concede are reprehensible crimes. The State habitually commits mass murder, which it calls "war," or sometimes "suppression of subversion"; the State engages in enslavement into its military forces, which it calls "conscription"; and it lives and has its being in the practice of forcible theft, which it calls "taxation." The libertarian insists that whether or not such practices are supported by the majority of the population is not germane to their nature: that, regardless of popular sanction, War is Mass Murder, Conscription is [p. 25] Slavery, and Taxation is Robbery. The libertarian, in short, is almost completely the child in the fable, pointing out insistently that the emperor has no clothes.
0 Будучи проти будь-якої приватної або групової агресії щодо правд особистості чи власності, лібертаріанець бачить що впродовж історії і по сьогоднішній день був один головний, домінуючий і безжальний агресор щодо всіх цих прав - Держава. На відміну від усіх інших мислителів, правих, лівих чи посередині, лібертаріанець відмовляється надавати Державі моральну санкцію чинити дії, які будь хто визнає аморальними, нелегальними і кримінальними, якщо їх буде чинити будь-яка особистість чи соціальна група. Лібертаріанець, коротко кажучи, наполягає на застосуванні загальних принципів до всіх і не робить ніяких спеціальних винятків для жодних особистостей чи груп. Але якщо подивитися на Державу без прикрас, як вона є, що їй без виключень дозволено і навіть заохочується чинити дії, які навіть не-лібертаріанець визнає заслужуючим кари злочином. Держава затято здійснює масові вбивства, які вона називає "війною" або інколи "придушенням злочинного режиму", Держава бере участь у поневоленні у свої військові сили, які вона називає "військовою зобов'язаністю", і вона живе за рахунок практикування насильницького грабування, яке вона називає "оподаткуванням". Лібертаріанець наголошує, що незалежно від того, чи підтримує таку практику більшість населення, чи ні не змінює її суті: в тому що, незважаючи на народну санкцію, війна - масове вбивство, військова зобов'язаність - невільництво, оподаткування - грабіж. Лібертаріанець, коротко кажучи, якраз як дитина в казці, яка послідовно каже, що у король - голий.
→In current terminology again, the libertarian position on property and economics would be called "extreme right wing." But the libertarian sees no inconsistency in being "leftist" on some issues and "rightist" on others. On the contrary, he sees his own position as virtually the only consistent one, consistent on behalf of the liberty of every individual. For how can the leftist be opposed to the violence of war and conscription while at the same time supporting the violence of taxation and government control? And how can the rightist trumpet his devotion to private property and free enterprise while at the same time favoring war, conscription, and the outlawing of noninvasive activities and practices that he deems immoral? And how can the rightist favor a free market while seeing nothing amiss in the vast subsidies, distortions, and unproductive inefficiencies involved in the military-industrial complex?
0 У сучасній термінологій, знову ж таки, позицію лібертаріанця щодо власності і економіки назвуть "крайньо правою". Але лібертаріанець не бачить жодної непослідовності в тому, щоб бути "ліваком" по одних питаннях і "правим" по іншим. Навпаки, він бачить свою позицію як фактично єдину послідовну, послідовну у питаннях свободи особистості. Бо як може лівий бути проти насильства війні і військової зобов'язаності, і в той же час підтримувати насильство оподаткування і урядового контролю? І як можуть праві сурмити відданість приватній власності і вільного підприємництва, в той же час схильно ставитися до війни, військової зобов'язаності і оголошення поза законом діяльність і звички, які він вважає аморальними? І як правий може прихильно ставитися до вільного ринку, і в той же час не бачачи нічого невірного у безмежних субсидіях, спотвореннях і непродуктивній неефективності, пов'язаній з військово-промисловим комплексом?
→All of these positions are now considered "leftist" on the contemporary ideological scale. On the other hand, since the libertarian also opposes invasion of the rights of private property, this also means that he just [p. 24] as emphatically opposes government interference with property rights or with the free-market economy through controls, regulations, subsidies, or prohibitions. For if every individual has the right to his own property without having to suffer aggressive depredation, then he also has the right to give away his property (bequest and inheritance) and to exchange it for the property of others (free contract and the free market economy) without interference. The libertarian favors the right to unrestricted private property and free exchange; hence, a system of "laissez-faire capitalism."
0 Всі ці пункти зараз вважаються "лівацькими" на сучасній ідеологічній шкалі. З іншого боку, зважаючи на те, що лібертаріанець також проти вторгнення у права на приватну власність, це значить, що він в такій же мірі проти втручання уряду у права власності або у економіку вільного ринку через контроль, регулювання, субсидії або заборони. Бо якщо кожна особистість має право на свою власність без того, щоб зазнавати агресивне пограбування, то він також має право віддавати свою власність (дарча і спадок) і обмінювати її на власність інших (вільні контракти ті вільний ринок) без втручання. Лібертаріанець схильно ставиться до права необмеженої приватної власності і вільного обміну, а отже системі "індивідуалістичного капіталізму".
→If no man may aggress against another; if, in short, everyone has the absolute right to be "free" from aggression, then this at once implies that the libertarian stands foursquare for what are generally known as "civil liberties": the freedom to speak, publish, assemble, and to engage in such "victimless crimes" as pornography, sexual deviation, and prostitution (which the libertarian does not regard as "crimes" at all, since he defines a "crime" as violent invasion of someone else's person or property). Furthermore, he regards conscription as slavery on a massive scale. And since war, especially modern war, entails the mass slaughter of civilians, the libertarian regards such conflicts as mass murder and therefore totally illegitimate.
0 Якщо жодна людина не застосовує агресію проти іншої людини, якщо, коротше кажучи, всі мають абсолютне право бути "вільними" від агресії, це саме по собі означає, що лібертаріанець рішуче виступає за те, що відомо як "громадські свободи": свобода слова, публікації, зборів, а також скоювати такі "злочини без жертви" як порнографія, сексуальні відхилення і проституція (які лібертаріанець не розцінює як "злочини" взагалі, злочинні втручання в особистість чи власність). Більше того, він розцінює військову зобов'язаність як рабство в масовому масштабі. А звідси війну, особливо сучасну війну, що веде до масової загибелі цивільних, лібертаріанець розглядає такі конфлікти як масове вбивство і таким чином абсолютно незаконними.
→The libertarian creed rests upon one central axiom: that no man or group of men may aggress against the person or property of anyone else. This may be called the "nonaggression axiom." "Aggression" is defined as the initiation of the use or threat of physical violence against the person or property of anyone else. Aggression is therefore synonymous with invasion.
0 Кредо лібертаріанця засновується на центральній аксіомі: жодна людина або група людей не може застосовувати агресію проти особистості або власності іншої людини. Її можна назвати "аксіомою не-агресії". Агресія визначається як застосування чи погроза фізичним насильством особистості чи власності іншої людини. Агресія таким чином синонімічна з втручанням.
→Chapter 2: Property and Exchange
The Nonaggression Axiom
The Nonaggression Axiom
0 Глава 2: Власність і обмін
Аксіома неагресії
Аксіома неагресії
Резюме
- Пол:
- мужчина
- Родной язык:
- украинский
- С нами:
-
с 8 марта 2010 г.
(6069 дней)
Не является членом клуба. - Деятельность:
-
14 версий перевода
с общим рейтингом 0
Карма: 1 (оценок: 1)