Готовый перевод Bloody Valentine-Melissa de la Cruz / Кривавий Валентин-Мелісса де ла Круз: JUST ANOTHER NIGHT IN SUCK CITY * New York November -пролог

Кривавий Валентин (шоста книга з серії Blue Bloods)
Новела Мелісси Де Ла Крус
Для моїх читачів.

Ви найкращі.

Ще одна ніч у паршивому Нью-Йорку
Нью-Йорк, листопад
Прошу вибачення у Ніка Флінна
Розділ 1
Коктейль-бар "Holiday"
Тут завжди було Різдво, внизу, в коктейль-барі "Holiday", на площі Св. Марка

В Іст-Віллідж, мерехтливі вогні залишаються висіти на перекладині круглий рік, так само, як срібні блискітки петлею обвиті навколо краю столу і дерев,які виблискують в тьмяному світлі.

Свято, як постійні відвідувачі називають його, було установою Нью-Йорку.

Про бар багото говорили під час сухого закону,важають що його покровителями є поет W.H.

Вільям Шекспір-W.H.

Оден, який жив по сусідству, і Троцький, який проживав через вулицю.

Ніхто не міг сказати чому бар існує так довго.Ніхто не був аж настільки впевнений у своїй версії, щоб дати пальця на відріз.

Його популярність була стійкою аномалія в місті, де оксамитові мотузки торгівлі були представленими по тисячу доларів за пляшку шампанського-і це стало нормою.

Можливо,замовляли аж на таку суму коктейлів бармену,бо відвідувачам завжди здавалося, що вони хочуть пити, або, можливо, це було затишне, тихе відчуття місця,де прошепочуть-"Ласкаво просимо" кожному втомленому покровителю, що заходить в двері.

Або, можливо,що причиною був Rolling Stones звучавший з стародавнього музичного автомата,навіючи серцю тугу.

Час не зупиняється в Holiday(Святі),він заходить в глухий кут, заморожується в бурштині, густо і в'язко, як доморощений віскі,якому він служив.

Цікаво, що жодного разу за все своє довге існування, якщо коли-небудь і відбувався рейд,та його неповнолітніх відвідувачів-покровителів ніколи не затримували і не тягли в місцеву поліцейську дільницю.

Хоча його сусіди регулярно втрачали дозволи і ліцензії, Holiday процвітав і виживав,утримуючи своїх основних клієнтів: молодих і модних, старих і втомлених, загартованих журналістів у війнах таблоїдів, і натовпи туристів, які шукають "справжнього" Нью-Йоркського досвіду.

Був пізнійі листопад,через декілька тижнів круглорічні прекраси Holiday(Свята) скоро стануть відповідними знову.

Під час Різдвяного сезону власник установи полюбляв додавати нові обробки- пишні зелені вінки прибивав до дверей,і барвисті килими на яких було зображено Санту і його ельфів, елегантний семисвічник ставив біля вікна.

Коли Oлівер Хазард-Перрі о пів на шосту в той день зайшов у бар,то все було забито.

Олівер відвідував бар з тих пір,як він купив свої перші фальшиві права в чотирнадцять років.

Він підняв комір і змішався з проходяючи повз групою постійних клієнтів-чоловіків з витягнутими обличчями і низькими голосами, які пили свої напої так повільно,немов вони годували свої невдачі.

Олівер зайняв останнє місце за прилавком,подальше від надмірного напливу дітей з коледжу,які прибули раніше і вже почали грати у дартс.

Насправді Holiday існую не для того щоб заманювати легіони рум*яних хедж-спонсорів(відвідувачів),вони просто не хочуть показувати свої чорні карти American Express.

(У будь-якому випадку,у Holiday можна було розплачуватись лише готівкою.)

Holiday був портом в шторм для тих, хто шукає притулок , щоб не трапилося за межами його дверей-банкрутство, апокаліпсис, колапс тут завжди можна було б знайти розраду і заспокоєння напоєм у барі.

Це було саме тим,що заставляло Олівера повертатись сюди.

Просто перебуваючи в Holiday йому ставало якось краще.

"Як завжди"?-спитала бармен.

Олівер кивнув,вдячний-хоч тут все було як завжди.

Раніше ніколи так не було,але потім-два тижні тому, він став відвідувати цей заклад з незвичною для нього регулярністю.

Барман підштовхнула до нього склянку віскі,яким славився Holiday.

Олівер випив все залпом,а потім повторив ще раз і ще раз.

Пивши віскі він пригадував як Шайлер одного разу йому сказала,що на смак віскі нагадує кров.

Як сіль і вогонь.

Його печаль була чимось чого він не міг позбутися,наприклад,як струпи на його шиї.

Він любив роздряпувати їх до крові, щоб побачити,що він може змусити себе почуватись набагато гірше.

Він дійсно повинен кинути пити віскі.

Це занадто сильно нагадувало йому про неї.

Але зрештою,все в цьому проклятому місті нагадувало йому про неї.

Тут цього не уникнути.

Ночами він мріяв про неї,згадував той рік,який вони провели разом,як вони спали спиною до спини.

Він пригадував аромат її волося після душу,і як її очі морщилися коли вона посміхалася.

Вранці, коли він прокинувся,то був немов зомбі-млявим і тривожним.

Вона розсталась з ним лише місяць тому,але він знав,що вона не повернеться...

Ну,принаймі не до нього,по крайній мірі він це усвідомлював.

Практично він не дав їй навіть долі з того,що дала йому вона,інакше б вона ніколи б не залишила його.

Він розумів,що межа її лояльності,є настільки ж глибокую,як і його власна.

Він вчинив правильно,звісно ж це завдало болю,але тим не менш-це вірне рішення.

Боляче,тому що він знав,що і вона любила його,скільки разів вона казала йому про це.

Це було так просто,але не достатньо просто,не так,оскільки вона кохала іншого.

Олівер не хотів бути другим, втішним призом; він не бажав лояльності і дружби.

Він хотів її всім серцем, і розуміючи, що вона ніколи не буде його,він знав,що цей хрест занадто важкий,щоб нести.

Якби він тільки міг забути її.

Але він тужив навіть за її жагою до його крові,по її м'яким губам,які цілуючи його шию,проколювали іклами його шкіру і те як його наповнювала всепоглинаюча хвиля задоволення.

Тепер все його тіло переживало цю втрату.

Він сумував і плакав разом зі своєю душею.

Він підняв палець,щоб йому ще долили.

"По легше там,ковбой"-сказала бармен з посмішкою.

"Що це,це буде вже твій четвертий стакан?Річ навіть не в тому,що зараз лише шоста година."

"Мені це необхідно," пробурмотів Олівер.

"Для чого?"
Він похитав головою, і бармен пішла пілкуватись про своїх клієнтів по інший бік прилавка.

Олівер виводив пальцями по вигравіруваних словах на карточці,що була захована в кишені.

Це була візитна карточка таємного місця,яке служило людям,таким як він-Червоній Крові,від якої відмовились їхні вампіри,людські фамільяри для яких тепер це було болючою неоюхідністю.

Він згадав,ті підбадьорливі слова,які він сказав Мімі в ту ніч коли вони вперше відвідали цей заклад-це була фальшива барвада.

Все це було брехнею.

Він знав, що в кінцевому підсумку повернеться туди досить скоро.

Йому потрібно було виправити цю проблему,лише один укус-вже не мало значення,що кусатиме не Шайлер, він просто хотів відчути все це знову.

Він хотів,зробити так,щоб біль пройшов.

Щось,щоб допомогло йому забути.

Звичайно йому було відомо,що це небезпечно-ризик шизофренії,інфекції,наркоманії,можливість того, що після однієї ночі він може ніколи не захотіти рухатись далі.

Але він повинен був піти на це.

Що завгодно,було кращим,ніж жити з цією жахливою самотністю.

Він залпом,з подвоєною силою випив віскі,і вже пусту склянку опустив на стіл,подаючи сигнал бармену,щоб той знов її наповнив.

"Незалежно від того,що ти вважаєш, що це потрібно, можливо все ж таки, ти не повиннен робити цього", сказала вона,протираючи прилавок і одаривши йому прохолодним поглядом,який говорив ,що колись це закінчиться.

Він пам*ятав бармене робітником Holiday з тих пір,як він навчився лестити,а це було у 8-му класі,тоді Олівер помітив,що вона ніколи здається не міняла свого віку.

Вона виглядала точно так само,як в той день коли він вперше її побачив-на вісімнадцять років,з довгим кучерявим волоссям і зеленими насищеними очима.

Її крихітний білий топ на ребрах показував лише натяк на її засмаглий,плоский живіт.

Олівер завжди був її шанувальником,але був занодто сором*язливим,щоб якось розвинити їхні стосунки у цьому напрямку,тому він лише завжди залишав хороші чайові.

Не те щоб все було безнадійно, але це було б те саме що привертати увагу зірки-шанси,що це переросло б в кохання були навіть дуже близькі до нуля.

На його подив, вона, здається, проявила інтерес.

"Я Фрея", сказала вона, простягаючи руку.

"Олівер",сказав він,і фірмово потиснув їй руку.

Її шкіра була м'якою, як кашемір.

Він намагався не червоніти.

"Я знаю.

Дитина з підробленим посвідченням з Гавайських островів ", сказала вона, сміючись.

"Чому це завжди Гаваї?Тому що їхні документи легше копіювати?Неповно ,що так.

Ох,не будь аж на стільки здивований,мені відомо про це вже кілька років.

"Народ,у вас ніколи не буває перевірок?"
"Тільки дай їм попробувати."

підморгнула Фрея.

"Отже.

Я не бачила тебе тут близько року.

Тепер же ти приходиш кожну ніч.

У чому справа? "
Він похитав головою.

"Де ж твоя маленька подруга?"запитала вона.

"Ви,двоє, завжди приходили разом."

"Вона пішла."

"Ох."

кивнула Фрея.

"Це її втрата."

Олівер приглушено засміявся.

"Так,правильно."

Її втрата.

Він не сумнівався в тому,що Шайлер буде сумувати за ним;звісно ж вона буде.

Але він знав,що вона була щасливішою тепер,поряд з Джеком.

Це була цілком його втрата.

Він потягнувся за гаманцем і витягнув кілька двадцяти доларових купюр.

Сексуальна барменша відмахнулася від них.

"Твої гроші нікуди не годяться сьогодні.

Просто зроби мені послугу.

Будь-ласка,не роби те,що ти задумав.

Тому що це не допоможе."

Він похитав головою і поклав кілька доларів на прилавок,як чайові.

"Спасибі за напої, але я не знаю,про що ти говориш," пробурмотів він, не зустрічаючись з її поглядом.

Що вона знає про те, що він планував?Вона,що дбала про нього?
Олівер вийшов у безхмарну ніч Нью-Йорку.

Це був гарний вечір,ще не так давно,вони з Шайлер обходили б кругом всього міста і лише їхні примхи вели б їх.

Та не буде більше нічних капучіно в кафе Реджио.

Немає більше причин пробиратись в маленькі паби,щоб почути останніх виконавців народних пісень.

Не буде більше прощань з ніччю і вітань дня,на світанку з сніданком у кафе Яффа.

Не буде більше того.

Не буде знову.

Не буде ніколи.

Та це не має ніякого значення.

Його автомобіль і водій були в кілька кроків від тротуару.

Він назвав адресу.

Після сьогоднішнього вечору,він забуде все,включаючи і її назву(ім*я).

Якщо пощастить,то можливо,він забуди своє власне ім*я.

.

Внимание! Этот перевод, возможно, ещё не готов.
Его статус: перевод редактируется

Переведено на Нотабеноиде
http://notabenoid.org/book/15693/51609

Переводчики: Viol, sleepwalker