Готовый перевод Bloody Valentine-Melissa de la Cruz / Кривавий Валентин-Мелісса де ла Круз: FIVE Love and Courage

5 розділ
Кохання та Хоробрість

Олівер не знав, як довго він чекає, стоячи на тротуарі з букетом лілей, але близько чотирьох годин ранку, вона все-таки приїхала.

Вона все ще носила куртку зенітної артилерії ,як і тої ночі, але на цей раз, коли вона опустила до низу капюшон, то її кучеряве волосся затанцювало на вітрі.

"Що ти тут робиш?"запитала вона,і Олівер з полегшенням зрозумів,що в її голосі нема сердитих ноток,а лише злегка здивованих.

"Потримай це", сказала вона, подаючи йому свій продуктовий мішок,а сама стала витягати ключі з сумочки.

"Я чекав тебе в Holiday.

Ти ніколи там не показувалась ", сказав він .

"Я щось зробив не так?Ти не хочеш мене бачити? "

Фрея похитала головою і відкрила вхідні двері.

Вони піднялися по вузьких сходах.

"Як ти мене знайшов?” запитала вона,вівши його за собою в свою квартиру.

Олівер поморщив лоб.

Це було складно.

Він був упевнений, що вона жила на Seventh Street і Авеню C.

Але він обійшов увесь блок і не зустрічають ні Корейського гастроному,ані потерте будівництво багатоповерхівок з червоним тентом.

Він ледь не відмовився від цієї ідеї, коли раптом зрозумів, що необхідна будівля прямо перед ним.

Як він не помітив раніше?

"Я не знаю, насправді."

Олівер вмостився в одному із затишних крісел.

"Що трапилося з Holiday?Він інший.

Ти не там."

"Я продала його.

Я переїзджаю."

"Чому?"

"Вже пора," сказала вона.

Вона схрестила руки на грудях.

"Ти виглядаєш краще."

"Завдяки тобі,"сказав він.

"Чаю?" Запитала вона.

"Звіснож."

Він чекав, поки вона кип'ятила воду та заповнювала йому чашку.

Коли вона поставила чашку перед ним, він узяв її за руку і тримав довгий час.

Він хотів її так сильно.

Вона подивилася на нього зверху вниз.

З хвилину вони стояли мовчки.

"Думаю,я зробила все,що мені потрібно було зробити",нарешті промовила вона .

"Чому ти тримаєшся від мене на відстані.Я не хлопчик."

Він притягнув її ближче, і вона сіла йому на коліна.

Вона скуйовдила його волосся.

"Ні,не хлопчик.

Ти правий."

Він нахилився і поцілував її.

Він ніколи не цілував іншої дівчини,окрім Шайлер.

Але зараз він не думав,ні про яку Шайлер,лише про Фрею.

Фрея пахла молоком і медом і прекрасним ароматом весни.

Він відчув її спротив,і притягнув її до себе таким чином, що він міг помістити свою руку на її грудях.

Він відчував, що його серце починає шалено стукати, він так нервував, що він робить?-Він не знав, як це зробити,він цього не планував і ще ... він почув зітхання Фреї, але не роздратування ... це був звук прийняття і запрошення.

"Ходімо зі мною", сказала вона, і провела його до ліжка.

Вона роздяглася і ковзнула під ковдру.

Вона виглядала настільки ж красивою як картина Боттічеллі.

Оліверові руки затремтіли, він швидко зняв одяг і приєднався до неї під ковдру.

Він так нервувався, що, якщо вона сміятемиться? Що робити, якщо він зробить щось неправильно? Чи може він помилитись? Він був не настільки вже й безневинним, але такого досвіду він не мав.

А що коли їй не сподобається, що він...

Її тіло було теплим і привабливим, і він впав на неї, як спраглий перед водоспадом.

Він зупинився, сумніваючись.

Досить турбуватись.

Перестань хвилюватись.

Це був його перший раз.

З Шайлер,вони чекали відповідного часу,можливо тому що знала,що потрібний час ніколи не настане.

Це не мало значення.

Тільки Фрея зараз мала значення .

Її руки були теплом і світлом на його тілі,і він здригнувся під нею.

Її м'який рот солодко цілував його шию.

Вона притягнула його ще ближче і вони злились в одне ціле.

Її тіло злегка вагалося під ним, і він заглянув в її очі і почув її крик.

Він так багото відчув,так багато побачив.

Він був всередині і за межами свого тіла,в і поза своєю кровю.

Він летів над стелею, дивлячись на них двох зверху, дивуючись, якими гладкими і слизькими були їхні кінцівки, як вони кружлялися разом,яку гарну форму вони утворюють,коли їхні тіла взаємопов'язані.

Він відчував,що вона щось змінювала у нього всередині і все, що він міг зробити,так це продовжувати робити те, що він робить, він відчув її всюди-навколо і всередині його тіла та душі.

Коли все скінчилось,то він був весь спотілий і шокований.

Він відкрив очі і побачив, що він як і раніше в тій же кімнаті,дивився у туж же потріщину стелю.

"Я кохаю тебе," сказав він,повторюючи це знову і знову.

"Я кохаю тебе,Фрея."

Фрея ніжно на нього глянула.

"Ні,це не так,мій дорогий.

Але ти більше не відчуваєш болю."

.

Внимание! Этот перевод, возможно, ещё не готов.
Его статус: перевод редактируется

Переведено на Нотабеноиде
http://notabenoid.org/book/15693/51615

Переводчики: Viol