Готовый перевод Bloody Valentine-Melissa de la Cruz / Кривавий Валентин-Мелісса де ла Круз: FOUR The Society of Poets and Adventurers

Розділ 4
Товариство поетів та шибайголів

Тієї ночі Аллегра вже спала, коли за вікном почувся шурхіт.

Вона здивовано закліпала очима.

Блимало світло, хтось розмовляв.

Камінчики.

Потім хтось засміявся.

Вона підійшла до вікна і відкрила його.

"Що відбувається?" - злегка невдоволено запитала вона.

Купка незнайомців стояла під її вікном.

Найвищий з них промовив зловісним, похмурим голосом : "Алегра Ван Ален, твоє майбутнє чекає на тебе."

О, так.

Вона забула, хоча Берді попередив її ще минулого тижня.

Це була Ніч Виявлення.

Ніч, коли Пейтологіани, найбільш престижне таємниче товариство Ендікотту, посвячувала неофітів.

Ліжко її сусідки було порожнє. Це означало, що Бьорді вже святкувала. Бо вона, звичайно ж, була членом товариства.

Аллегра сказала: "Я зараз", - якраз в той момент, коли інша група студентів у капюшонах зайшла до її кімнати і накрила капюшоном її голову.

З цього моменту вона вважалася офіційно викраденою.

Коли капюшон зняли, вона стояла на галявині в лісі.

На галявині люто вищало багаття, і вона стояла на колінах разом з іншими неофітами.

Головний студент в капюшоні простягнув їй золотий келих з червоною рідиною.

"Випий з чаші знань", - наказав він.

Коли він передав келих, їхні пальці торкнулися один одного. Після першого ковтка Аллегра ледь стрималася, щоб не засміятися.

То була суміш горілки і 7-Up.

Непогано.

"У тебе вигляд, як у придурка, в цьому балахоні", - сказала вона, бо впізнала його по голосу ще в той момент, коли він викликав її з кімнати.

Бендікс шикнув на неї, теж ледве стримуючи сміх.

Вона намагалася вгадати, кого ж іще обрали, передаючи келих людині поруч.

Коли всі скуштували з чащі, Бендікс підняв тост.

"Вони скуштували вогню Просвіти! Вітаємо у нашому товаристві поетів і шибайголів, нові пейтологіани! Почнемо танцювати, як німфи Бахуса!". Хтось позаду вдарив у гонг, лісом пішла луна.

"Німфи Бахуса?" - вона запитала скептично.

"Це щось грецьке",

- струсонув він плечима.

Члени товариства зняли капюшони, хоча більшість ще залишалася у балахонах.

Пластикові стакани, наповнені горілкою і 7-Up, заходили між людей.

"Оце і є свято Пейтологіан?" - запитала Аллегра, дивлячись на веселий натовп напідпитку.

"Ви, начхавши на комендантську годину, пиячите і танцюєте коло вогнища?"

"Не забувай про безкоштовні коктейлі.

Це важлива частина свята", - кивнув Бендікс.

Вона засміялася: "Це і є всі ті таємничі справи, якими ви займаєтесь?"

В школі всі люто заздрили пейтологіанам.

"В основному.

"Ох,і кожної чверті у нас є формальності.

Одною з яких є обов*язковий одяг,звіснож."

"Звіснож."

"Далі буде річний Конкурс поганої поезії".

"Ви просто робите... дурниці?" - спитала Аллегра, хоча вона вже знала відповідь.

"Чому ж? Що такого серйозного ви робите в своєму Комітеті?" Він знав про те, що вона в Комітеті.

Кількість студентів Блакитної крові в Ендікотті була помітною, тому там існував окремий Комітет.

Вона оглянула неофитів, з жалем відмітивши, що серед розпашілих облич не видно її брата.

Звичайно, вона знала, що Чарлі б ніколи не обрали, та все одно засмутилася.

Однією з причин, через які її близнюк ненавидів школу, були Пейтологіани.

В Ендікотті всі вважали Комітет за сміття.

І всі хотіли стати членом Пейтологіан.

"Ми робимо те ж саме..."

- сказала Аллегра.

"Так я і думав.

Хтось має повернути ті древні ритуали.

Ну, знаєш.

Труни.

Убивство.

Жадоба до влади".

Він порухав бровами і перехилив свій велетенський стакан.

"О, до нас прийшов Техас.

Форсайт.

На хвилинку!" - вибачився Бендікс перед нею.

Бендікс підійшов поговорити з Форсайтом Левеллін, який служив радником факультетного суспільства.

Аллегра привітала Форсайта своїм келихом, на що той відповів церемонним кивком голови.

Він вчив перший курс англійської мови, вона бачила його у студмістечку.

Звичайно, вона його пам’ятала.

Було немислимо забути тих, хто належав до циклу у Флоренції.

Тільки через годину Бендікс підвищив голос.

"Перепрошую, перепрошую. Гхм."

Натовп притих, і він почекав ще трохи, доки всі погляди не звернулися до нього.

"Час принести нашу жертву і промовити слова нашого засновника".

Ветерани товариства підняли келихи до неба і всі, як один, зачитали поему: "Птах.

За Killington Jones.

"Я думаю, що я ніколи не чув / Прекраснішої пісні , ніж в птаха / З пір'ям світла і яскраво-червоним дзьобом / гнізда він будує прихиливши голову / Тільки Господь може створити птаха / Але навіть я можу написати покидьок."

"Так!" - весело сказав Бендікс.

"Тож час почати Конкурс поганої поезії!"

Аллегра крізь свої думки слухала жахливо незграбні вірші нібито поетів і п’яні вигуки з натовпу.

Бендікс зірвав оплески своїм виступом "Остання пісня крижаного рибалки у снігах рідної Норвегії".

Пісня була настільки трагікомічно ідіотською, що отримала перше місце.

Після закінчення він підійшов до неї.

"Мої вітання.

Ти й справді веселий", - сказала вона і штурхнула його в живіт.

Він схопив її за руку і зустрівся поглядом.

"Бен, годі",

- посміхнулася вона.

"Досить,"- сказала вона, хоча їй подобалося відчувати його руку на своєму зап’ястку.

Бен - тепер він був Бен - їй подобався, ім’я Бендікс було занадто бундючним для цих обставин, і вона не сперечалася, коли він називав її Legs, - навпаки, це їй подобалося.

Це несерйозно.

Це на неї не схоже.

Тоді вона усвідомила новий бік своєї особистості.

Для Блакитної крові вона завжди буде Габріеллою, Шанованою, Відповідальною, Королевою, їх Матір’ю, Спасительницею.

Але для Бендікса Чейза вона була навіть не Аллегрою ван Ален, а просто Legs.

Від цього вона почувалася молодшою, невтомною, небезпечною.

Що зовсім не було схоже на Габріеллу.

І до того ж він такий гарний.

"Сюди", - тягнула вона його за придуркуватий балахон.

"Що?" Вона притягнула його ближче до себе, і коли він зрозумів, що вона хоче зробити, його погляд пом’якшав.

Це були найгарніші блакитні очі, які вона коли-небудь бачила.

Він був гарний, такий гарний, як ніхто в світі - і коли вона підняла вуста, він нахилився, що скоротити їй шлях, міцно тримаючи її в обіймах.

Тільки поцілунок, але вона знала, що це просто початок.

Бен промимрив.

"Ми забрали в тебе багато часу, час повертатися".

"Ага", - погодилася вона.

Вона хотіла розтягнути час.

Хіба це погано? Він просто людина.

Це просто флірт; в крайньому випадку він стане її фамільяром.

Багато таких вона бачила у своєму вічному житті.

Аллегра була ще червоною від Бенового поцілунку, коли поверталася до своєї кімнати, і її перейняв брат.

"Де ти вешталася?" - вибагливо запитав Чарльз.

"Я тебе шукав.

Ти пропустила зібрання Комітету сьогодні ввечері".

"Так це було сьогодні? Я зовсім забула.

Я була зайнята".

"Чим? Тільки не кажи, що ти вступила в те їхнє дебільне товариство", - єхидно спитав він.

"Воно не дебільне, Чарльз.

Тобто, звичайно, вони тільки й уміють робити дурниці, але воно не дебільне.

Це інше", - сперечалася вона.

"Це просто потворна копія нашого Комітету.

Ми це започаткували".

"Може, й так",

- вона знизала плечима.

"Але вечірки у них кращі".

"Що це з тобою?" - жалібно спитав Чарльз.

На хвилинку Аллегра піддалася почуттю.

"Нічого.

Чарльз.

Прошу.

Не зараз".

Вона похитала головою.

"Аллегро, нам треба поговорити".

"Нема про що.

Про що ти хочеш поговорити?"

"Корделія приїжджає на Батьківський день. В неділю".

"Ну то передай Матері привіт".

З цими словами Аллегра просковзнула до кімнати.

Ніч обіцяла багато чого.

На той час, коли Аллегра була в лісі, жартувала з пейтологіанами, цілувалася з Бендіксом, вона повірила, що може жити як проста шістнадцятирічна дівчина.

І перша ж розмова з Чарльзом розсіяла на порох її сподівання отримати хоч якесь задоволення в цьому життєвому періоді.

.

Внимание! Этот перевод, возможно, ещё не готов.
Его статус: перевод редактируется

Переведено на Нотабеноиде
http://notabenoid.org/book/15693/51620

Переводчики: beroal, Viol, Tipo4ek