Готовый перевод Bloody Valentine-Melissa de la Cruz / Кривавий Валентин-Мелісса де ла Круз: SIX The Familiar’s Kiss

6 розділ.
Священний поцілунок

Дівчатам було заборонено перебувати в хлопчачому гуртожитку,після комендантської години,тому Аллегрі довелося прокрадатись мимо входу.

Це було досить легко перейти з драбини на уступ і постукати на підвіконні.

"Як ти потрапила сюди?"-запитав Бендікс, допомагаючи пробратись їй всередину.

"Сюди не легко піднятись"

Вона усміхнулася.

Це було досить легко для вампіра, але, звичайно, він не міг знати цього.

Вона оглянула кімнату,таке враження що тут пройшло торнадо.

Хлопці.

"Де твій сусід по кімнаті?"


"Я відіслав його.

У мене було передчуття, що ти прийдеш в гості."

Він посміхнувся, підійшов до стерео та поставив музику.

Слава Богу,нічого з Grateful Dea(Благородної Смерті) чи Ван Моррісона.

Це був Майлз Девіс.

Bitches Brew.

Аллегра сидівши на ліжку,раптом засоромилась.

Навіть якщо вони поцілувалися достатню кількість разів протягом цього місяця, та так що її рот регулярно був у синцях, як пом"яті фрукти,та вона все ще нервувала через те, що збиралася зробити.

Замість того щоб дивитись на нього вона вивчала його книжкову полицю.

На його стіні був напис.

Не плакат.

Літограф.

"Тобі подобається Баскія?"

"Він зараз дещо зверхзадумливий,але так."

"Не думала, що ти колекціонер".

"Я думаю,що ти знаєш мене не настільки вже й добре,"-сказала вона сівши на стілець за столом.

Він був у білій лакросній футболці і в шортах,його волосся було мокрим від душу.

"Чого ти там стоїш?"-запитала вона,погладивши порожнє місце поруч з собою.

Він підійшов, щоб сістити поряд з нею,вони притиснулись один до одного; і вона притягнула його так близько,що могла відчути його дивний запах,змішанний з порошком для прання і милом,і ледь чутним натяком на лосьйон після гоління.

"Ей,"- сказав Бен, нависаючи над нею.

Він зняв свою сорочку, відкинув її вбік кімнати.

Його груди були широкими, твердими на дотик, скульптурними та точними.

Алегра рада була провести своїми руками по його шкірі.

Вона майже зняла свою кофту, коли він зупинив її.

Він взяв її руки і обережно відштовхнув їх, а потім своїми зубами розстібнув кожен гудзик її піжами.

Вона засміялась над його здивуванням, коли він побачив під низом ліфчик.

"Обманщиця."

"Я подумала, що це не повинно бути надто легко, правда?"
"Хммм"

Він стягнув лямки ліфчика, і його голова опустилась до її грудей, а вона потягнула його вперед так, щоб її рука опинилась на поясі його шортів.

Вона цілувала його шию, його груди, відчуваючи, як по всій довжині його тіло притискає її, і обвиваючи ногами його талію.

Ніхто з них не говорив, і тоді Алегра прошепотіла: "Є дещо, чого ти про мене не знаєш."

"І що це?"- хрипло запитав він.

Вона це зробить.

Саме час.

Ось чому вона прийшла в цю кімнату.

Вона підняла його підборіддя так, щоб він чітко її бачив.

Тоді вона оголила ікла.

Він дивився на них з цікавістю, але без страху.

"Ти..."
"Вампір.

Так.

Ти не боїшся?"
"Ні."

Він похитав головою.

Мабуть, слід було, та в мене таке враження... Наче я дивлюсь на справжню тебе.

Наче я бачу вперше, хто ти насправді.

І ти красива.

Навіть красивіша, якщо таке можливо.

"Коли вампір вперше бере кров, вона позначає людину як свого фамільяра.

Ти будеш... моїм,"- пояснила вона.

Господи, як же вона його хотіла.

Вона могла чути запах крові з-під його шкіри, могла вже сказати, що вона буде смачною і повною життя - повною його унікальної і життєдайної життєвої сили.

Вона хотіла бути його частиною, хотіла бути в ньому і бути його.

Хотіла його тут і зараз.

"Легс, ти просиш мене приготуватись?" пожартував він.

"Усе набагато більше за це," чемно сказала вона.

"Ти будеш моїм усе своє життя.

Ти ніколи не покохаєш іншу."

Чому вона розказує йому всі секрети Священного Поцілунку? Просто вкуси його і покінчи з цим.

Та все ж, вона хотіла - вона хотіла дати йому шанс.

Шанс самому вибрати власну долю.

"Боляче не буде," - сказала вона.

"Так, але я, власне, хочу, щоб боліло,"- сказав він, піднімаючи на неї погляд.

"Зроби мені боляче, будь ласка."

"Це не жарт, Бене.

Ти справді хочеш, щоб я...?"
Він кивнув.

Він уже вибрав.

"Я готовий до цього.

Що б це не було.

Якщо це означає, що я завжди буду з тобою."

Вона поцілувала його в основу шиї.

Зупинилась на хвилину, і дозволила собі подражнити його, поколюючи іклами шкіру.

Вона відчула, що його збудження зростає, і в потрібний момент вкусила його так сильно, як тільки могла.

Він стиснув її знизу і притягнув ближче, його руки у неї на талії, а тіла поєднані.

Вона пила його кров.

Це було дивовижно, навіть більш дивовижно, ніж вона уявляла.

Це було божественно, і вона бачила кожен його спогад, вивчила кожен його секрет - не те щоб їх у нього було багато - він був, наче відкрита книга, наповнена світлом і любов"ю.
Потім сталося щось жахливе.

Усе було неправильно.

Кров, що було у його крові? Господи Милий, що це? Отрута? Він уже позначений іншим вампіром? Це не можливо - вона не бачила жодних ознак, на це ніщо не вказувало....
Ні.

Це не була отрута.

Це було видіння з глому.

Вона бачила...
Вона тримала новонароджену дівчинку на руках.

Свою доньку.

Вона вихватила проблиск її імені... Шайлер? Де ж вона чула це ім'я раніше? Її наповнювали радість, світло та щастя... ніколи вона не почувалася більш щасливою в своєму житті, чи більш живою, а поряд з нею, вона озирнулась, а Бен тримав її за руку та усміхався, та потім...
Виникла друга картина... кілька років по тому...

Вона лежала на лікарняному ліжку.

Лікар говорив, що вона в комі.

І не було шансів на одужання.

Поряд з нею плакав Чарлі.

Його волосся було чорним, з срібними проблисками.

Жодних шансів на одужання? Але чому? Що сталося? Що відбувається? І де був Бен?
Чому вона лежить на лікарняному ліжку? Що з нею не так? Вона мертва? Але вампіри не помирають.

То що ж сталося? І що за жахлива туга на обличчі брата.

Вона ще ніколи не бачила, щоб він виглядав так жалюгідно.

А де була її дитина? Де було її прекрасне чорноволосе маля? Маля з темним вососсям, як у Чарлі, і голубими очима Бена.

Де була її чудова донечка? Де її чоловік?
Що це було?
Що вона бачила?
Своє майбутнє?
Вона вирвалась геть.

Вона вернулась назад до хлопчачої спальні,балансуючи між гломом і своїм першим фамільяром.

"Не зупиняйся..."

Бендікс дивився на неї крізь сонну пелену.

Він уже відчував снодійний ефект церемонії Священного Цілування.

"Чому ти зупинилась...?" - прошептав він.

І заснув.

Алегра вдяглася та позбирала свої речі.

Що ж вона бачила? Що це щойно сталося? Все, що вона знала, це те, що їй потрібно чим швидше піти звідси.

.

Внимание! Этот перевод, возможно, ещё не готов.
Его статус: перевод редактируется

Переведено на Нотабеноиде
http://notabenoid.org/book/15693/51622

Переводчики: sleepwalker, Viol, Pegass, beroal