Готовый перевод Bloody Valentine-Melissa de la Cruz / Кривавий Валентин-Мелісса де ла Круз: ONE Something Blue

Вогняне кільце
Флоренція, грудень

Розділ 1
Крапля блакиті

Шайлер ван Ален ніколи не представляла себе одруженою. Тому цього ранку, стоячи у центрі загальної уваги у елегантній крамниці з одягом, вона могла лише розгублено озиратися.

Спочатку крамниця, переповнена людьми, які ходили по мармуровій підлозі у приглушеному світлі, нагнала на неї ніяковість. Та скоро дружелюбні продавці полегшили її стан.

Тільки-но вони почули, що їй треба, вони жадібно кинулися допомагати.

Кому ж не подобається весілля, та ще й у найромантичнішому місті у світі - Флоренції.

Вони були тільки в місті кілька днів, але Шайлер вже знала всі шляхи навколо,тут були високі мармурні базиліки Дуомо і арки мосту Понте Веккьо, які вона використовувала як орієнтири, щоб з'ясувати,в якій частині міста вона знаходилась.

Вона почувалася ніби на знімальному майданчику.

Флоренція була не просто прекрасною, вона була кінематографічною, з глибокими перспективами і милим треньканням. Був листопад, тому вільні від туристів - поціновувачів мистецтв - вулиці мали трохи меланхолійний вигляд.

Весь тиждень Джек не розкривав рота, наче втримував таємницю, а сьогодні з ранку кудись пішов, і не сказав, куди.

Шайлер не випитувала його таємниці, тому що готувала свою власну несподіванку.

Навіть якщо буде проста церемонія,далекою від величної події в кафедральному соборі святого Іоанна Богослова в Нью-Йорку,яку організувала Мімі з нагоди поєднання, Шайлер все ще відчувала інтенсивну і неймовірно жіночну необхідність зробити церемонію особливою.

Вона не могла одружитися(поєднатися) без відповідної сукні.

Вона й досі не могла користуватися своїм банківським рахунком - Комітет наглядав - та вона знала, що Джек дасть гроші на плаття.

"Про яке плаття Ви мріяли?" - спитала жінка-продавець владним тоном на італійській мові, дивлячись з обожненням на Шайлер і критично на її одяг - старі туфлі Converse, потерті джинси, пожмакану оксфордську чоловічу куртку, застібнуту до верха.

"Романтичне? Класичне? Богемне? Сексуальне?" Не чекаючи відповіді, матрона клацнула пальцями, і ватага клерків промарширувала у примірочну з купою весільних убрань. Кожне наступне було краще за попереднє.

У дитинстві Шайлер ніколи не поринала у солодкі мрії про весілля, не репетирувала детальні романтичні вистави, де обмінювалася клятвами з дівчиною, яка нишком сміялася з того, що їй доводиться грати красунчика-мужчину.

Весілля вимагає розробленого плану і досконалої підготовки.

Це день, який перетворює звичайну дівчину на принцесу, та Шайлер ніколи не мала королівських амбіцій.

Вона приміряла перша плаття з пишно обшитим ліфтом і десятифунтовим шлейфом.

Коли вона глянула на себе в дзеркало,то згадала про всі з*єднання на Верхньому Іст-Сайді,якими бабуся наганяла на неї нудьгу.

Вони всі були однакові. Цукеркова наречена, у мереживному вбранні, серед океану тюлю. Наречений, безликий, моторний і самовпевнений у чорній краватці.

Зараз вона усвідомила, що церемонія не надто відрізнялась від аналогічної церемонії у Червоної крові. Ті ж довжелезні промови, обов’язковий уривок з "Послання коринфянам" (любов довготерпелива, любов не зазнається, весілля навіює нудьгу), обмін клятвами та кільцями.

Після того, якщо родина дотримувалася традицій Старого Ковену, прийом був вишуканий і обмеженний, натовп сунув до оркестра Lester Lanin; прихильники Нового Конвену влаштовували вульгарну, зате бомбову, вечірку, зі співачками з нічних клубів і знімальною групою, яка записувала увесь мерехтливий безлад.

"Ні, це для вас занадто скромне, синьйорина", - квоктала матрона, подаючи Шайлер нове плаття.

Наступне було простим і з відкритою спиною, але коли Шайлер вдяглася, то відчула, ніби вона на себе не схожа.

На день її з*єднання вона хотіла бути самою собою,лише трішки кращою.

Як і більшість дівчат, вона не сумнівалася, що коли-небудь - в майбутньому - вона обов’язково одружиться з кимось.

Усі одружуються. Проте ця думка ніколи не перетворювалась у конкретне бажання або намір.

По-перше, вона була занадто юною.

Їй тільки що виповнилося сімнадцять.

Але це було не звичайне з'єднання, і це були дивні часи.

Дуже важливо, що вона віддавала своє сердце незвичайній людині.

Вона і не мріяла зустріти такого, як Джек Форс, і він був кращим за мрії, тому що був справжнім.

Звичайно, він був не ідеальним, примхливим, іноді недоступним, обтяженим гострим темпераментом і імпульсивністю, що росла з його темної природи.

Але вона закохалася в нього навіть більше, ніж могла уявити.

Він був не ідельний, та для неї це не мало значення.

Шайлер погодилася на благання продавців одягти ще одне плаття. Це виглядало як вузька колонна без стрічок, з маленькими ґудзиками внизу на спині.

Доки вмілі пальці застібували кожний гачок, Шайлер ще раз перебирала в пам’яті пропозицію Джека одружутись, несподівану, хоча вона й допускала думку про неї.

Вона не була готовою, але погодилася,тому що треба поспішати.

У них залишалося мало дорогоцінного часу.

Через кілька днів Джек повернеться у Нью-Йорк, назустріч долі, після якої вони могли й не зустрітися ніколи.

Вона пробувала не зациклюватись на побоюваннях, а подумати про щасливі хвилини, які вони проведуть разом до розставання.

Що стосується самго з'яднання,то вони вирішили зберегти це в таємниці від петривіан з монастиря.

Вони не знали, чи довіряти священникам, і також вони не хотіли, щоб сторонні знали про подію.

Шайлер приблизно знала, що планує Джек.

Він щось казав про стару церкву в далекому районі міста, про церемонію при свічках.

Більше вона не знала нічого. Але була певна, що це найкраще місце на даний момент.

Більшого не було.

"Беліссімо!" - замуркотіли продавці, коли Шайлер підійшла до дзеркала.

Плаття тісно облягала її форми у правильних місцях і загалом було шикарним.

Та не ідеальним.

Воно було занадто формальним.

Шайлер у розпачі похитала головою.

Потім подякувала і обійняла усіх продавців і пішла з салону з порожніми руками.

Шайлер відвідала ще купу крамниць на майдані, але не знайшла нічого підходящого.

Плаття було або надто пишним, або оздоблене надто великою кількістю прикрас, або стримувало рухи, або дуже відкривало тіло.

Вона хотіла просте плаття, яке випромінювало свіжість, через яку проглядала готовність впасти до обіймів завойовника.

Вона вже збиралася припинити пошук - Джеку все одно, як вона одягається, чи не так? - вона могла б узяти те, що в неї є - мабуть, те літнє плаття? - коли знайшла малу крамницю з тканинами, що знаходилася у темній алеї Понте-Веккьо.

Стара господарка крамниці посміхнулася їй.

"Чим можу допомогти, синьйорина?"

"Чи не могли б ви дати мені оте? На верхній полиці", - Шайлер показувала на сувій тканини, який впав їй в око тієї ж хвилини, коли вона зайшла до крамниці.

Господарка кивнула і полізла по скрипучій драбині наверх.

Вона повільно розгорнула тканину на прилавку.

"Рідкісний венеціанський шовк, зроблений венеціанськими ремісниками. Технологія не змінювалася з тринадцятого сторіччя", - промовила стара.

"Він прекрасний", - прошепотіла Шайлер.

Вона поштиво доторкнулася до тканини.

Це був тонкий шовк, м'який і гнучкий, легкий і повітряний на дотик.

Вона думала,що буде вдягнуте в біле -щось інше б перечило церомонії з*єднання.

Проте вона вибрала тканину, колір якої мав невеличкий домішок блакиті.

Неозброєне око бачили чистий білий колір, але придивившись, ви б помітили спалах кобальту серед білого вогню.

Хетті трохи навчила її мистецтву кравця, і коли Шайлер побачила тканину, одразу зрозуміла, що це те, що вона шукала весь день.

Коли Шайлер розплачувалася за крам, її серце гупало, і щоки палали від радості і хвилювання перед новим завданням.

Вона повернулася в їхню квартиру увечері, але Джека ще не було.

Вона взяла голку і нитку із шафи і приступила до роботи.

Спочатку вона вирізала заготовку з мусліна: плаття буде оголювати плечі, приємно облягати, а далі спадати на підлогу.

От і все.

З кожним стіжком вона вкладала у плаття свою любов і свою кров.

Вона відчувала невимовну жагу і задоволення.

"Чому мені завжди везе?" - не в перший раз подумала Шайлер.

Нарешті вона випустила роботу зі стомлених рук і запалених пальців.

Джек ще не повернувся.

Вона роздяглася і примірила плаття.

На дотик шовк відчувався як вода.

Вона з острахом подивилася на своє зображення в дзеркалі.

А що, як вона помилилася? А як Джеку не сподобається? Якщо плаття погано сяде?

Та ні.

Нема чого хвилюватися.

Приглушена блакить тканини навіть підсилювала блиск її блакитних очей.

Воно красиво підкреслювало плечі, і Шейла вирішила, що розпустить волосся.

І в цей момент вона повірила, що справді стане нареченою.

Вона затулила рота руками, ховаючи посмішку.

Але почуття не можна було стримати - вона закружляла перед дзеркалом від радості.

Тоді почула кроки і зупинилася.

Джек.

Повернувся.

Вона швидко зняла плаття,дбайливо повісила його в задній частині її шафи, і знову вдягнулась в свої старі речі.

Вона не вірила в забобини старих дружин,але вона не хотіла щоб він її бачив в суконці до їх об"єднання.

Мабуть, вона занадто марновірна.

.

Внимание! Этот перевод, возможно, ещё не готов.
Его статус: перевод редактируется

Переведено на Нотабеноиде
http://notabenoid.org/book/15693/51624

Переводчики: beroal, Viol