Готовый перевод Silence- Becca Fitzpatrick / Тиша- Бекка Фіцпатрік: 1

Тиша

Розділ 1

Ще не розплющивши очі, я знала, що знаходжуся в небезпеці.

Я заворушилася, коли легкий хрускіт кроків наблизився. Ще не зникло тьмяне мерехтіння сну, яке пригнічувало мою увагу. Я лежала на спині і холод проникав крізь сорочку.

Повернена під неправильним кутом шия боліла, тому я розплющила очі. Тонкі камені вимальовувалися у синьо-чорному тумані. На одну дивну хвилину, мені здалося, що ці камені були схожі на криві зуби, але потім я зрозуміла чим вони були насправді. Надгробками.

Я спробувала сісти, але мої руки ковзнули по мокрій траві. Борючись із серпанком сну, що й досі паморочив мій розум, я відкотилася убік від напівзатопленої могили, прокладаючи шлях через туман. Коліна на моїх штанях вбирали росу, коли я повзла між безладно розміщеними могилами та пам'ятниками. Почуття легкого впізнання крутилося десь глибоко в голові, але я не могла зосередитися через нестерпний біль у моєму черепі.

Я повзла уздовж кованої огорожі, приминаючи шар гниючого листя, яке лежало тут роками. Огидне виття змусило мене тремтіти з голови до ніг, але це був не той звук, який так мене налякав. Позаду мене почулися кроки, але чи були вони поблизу, чи далеко я не могла сказати. Крик переслідування прорвалися крізь туман, і я прискорилася. Я інстинктивно знала, що повинна сховатися, але я була дезорієнтована, тут було занадто темно, щоб бачити ясно, моторошний синій туман клубився перед моїми очима.

На відстані, у пасці між двома тонкими стінами і зарослими деревами, у ночі сяяв білий камінь мавзолею. Підвівшись, я побігла до нього.

Я прослизнула між двома мармуровими пам'ятниками і, коли я опинилася з іншої сторони, він чекав на мене. Страшний силует з піднятою для удару рукою. Я позадкувала. Впавши, я зрозуміла, що помилялась: силует був кам'яним. Янгол висився на фронтоні, охороняючи померлих. Мене душив нервовий сміх, голова вдарилась о щось тверде, картина світу повернулась боком. Морок затулив мені очі.

Гаррісон Грей

Відданий чоловік та батько

Помер 16 березня 2008 року

Я прикусила губу, щоб не заплакати. Теперь я зрозуміла, чому мене переслідувала тінь впізнання з того моменту, як я прокинулась. Я була на міському цвинтарі Колдвотера. Місці поховання мого батька.

Нічний кошмар, подумала я. Насправді я ще не прокинулась. Це все просто жахливий сон.

Спалах.

- Подивіться-но, - загарчав чоловік, схований за відблисками світла. - Тобі не можна тут бути. Цвинтар зачинено.

Нарешті те, що я знала напевно:
- Мені шістнадцять, майже сімнадцять. У мене день народження в серпні.

- Якого дідька ти тут робиш зовсім сама?Хіба ти не знаєш, що порушила коменданську годину?

Я безсильно подивилася на нього:
- Я...

- Ти не втікачка, чи не так? Просто скажи мені, що тобі є куди податися.

- Є, - фермерський будинок. Від раптового спогаду про дім мені полегшало на серці, але потім з'явилося відчуття, ніби мій живіт майнув донизу. Після комендантської години? Наскільки це після? Я безуспішно намагалася відгородитися від зображення розлюченого виразу обличчя моєї мами, коли я увійду через парадні двері.

- Це "є" має адресу?

- Готорн Лейн, - я підвелася, сильно похитнувшись, коли кров прилила мені до голови. Чому я не пам'ятаю як дісталася сюди? Без сумнівів я була за кермом. Але де ж це я припаркувала Фіат? І де моя сумочка? Чи мої ключі?

- Чи ти п'яна? - запитав він, звузивши очі.

<font><font>Я похитала головою.</font></font>

Я відступила на крок:
-Звідки ти знаєш як мене звати?

- Телевізор. Винагорода. Генк Міллер призначив її.

- Тебе шукаюшь ще з кінця червня.

- Червня? - перепитала я, краплі паніки розбризкування всередині мене. - Шо ви таке кажете? Зараз квітень.
Хто шукає мене? Хенк Міллер? Навішо?

- Квітень? - він здивовано на мене подівився. - Ти чого, дівчинка, зараз вересень.

Вересень? Не може бути. Я б знала, якби мій другий навчальний рік закінчився. Я б знала, якби літні канікули розпочалися і добігли кінця. Я прокинулася лише декілька хвилин тому, збита з пантелику, так, але не дурна.

Але навішо йому брехати?

Переведено на Нотабеноиде
http://notabenoid.org/book/22012/72444

Переводчики: Samaah, Viol