Готовый перевод Cherise Sinclair - Hour of the Lion / Шеріз Сінклер - Година лева: Глава 6

Пробіг під дощем від стоянки і до "Дикого полювання" зробило Вік повністю промокшою. Крижана вода стікала по її шиї, вона повернулася і похмуро глянула на зливу. Протягом останніх двох тижнів, сезон остаточно перейшов на холодну вологу осінь. Пустеля виглядала все привабливіше і привабливіше. Зрештою, те, що там було кілька гранат і вибухи між приятелями, нічого не значить?

- Там дощ?

Вона обернулася і побачила, як Алек залишив своїх друзів та підійшов досить близько, аби піддражнити її своїм запахом: чистий одяг, натяк лосьйону після гоління і мускусний чоловік запах.

Мммм.... Якщо вона нахилиться трохи ближче, її груди потруться об його. Ні, Вік. Вона відступила на крок і притулився до дверної рами. Якщо вона не триматися подалі, її одяг почне парувати від тієї спеки, що зростала між ними. Боже, можливо, вона має повернутися на зовні та трохи охолодитися під холодним тропічним душем.
- Оце так, льє неначе з відра.

- Певно. Ти вимокла, дорогенька. - Його посмішка може осяяти найпохмуріший день. Чорт візьми. - Ти дуже рано. Ти ж не прийшла сюди пішки, чи не так?

- Та ні.
Вона подивилася на хвилю дощу, що обстрілювала стоянку, як вогонь. На заході, сідаюче сонце перетворили темні хмари на похмурі червоні.
- І це п'ятниця... Я починаю рано в п'ятницю і суботу.

- Це буде довга зміна. - Він підняв пасмо її волосся, насупився, вода капала на підлогу. - Калум має деякі рушники на кухні. Витрись перш ніж підхопиш свою смерть.

- Так, татку.

- Татку?
Його погляд перемістився вниз по її тілу, наче теплі руки і повернувся туди, де волога тканина обліпила її груди.

У неї перехопило подих, а все всередині розм'якло.

Він поклав долоню на дверну раму над головою і схилився до низу. Коли вдихнув повітря його ніздрі розширилися.
- Мегера, - пробурмотів він, так близько, що його дихання зігрівало її щоку.

Вона повинна зупинити це ... Його губи були спокусливо близько. Через жар його темно-зелених очей, вона відчула, що її шкіра розрум'янилася. Стала чутливою. Її спіймали, кожна клітина її тіла, прагнула його дотику. Її обличчя повернулася, і вона торкнулася губами до його.

Він завмер. М'язи щелепи закам'яніли, і він зробив крок убік.
- Я дурень ... і мені дуже шкода, Вікі.
Він повернувся і вийшов у дощ, бурмочучи:
- Херн, допоможи мені.

Намагаючись переконати себе, що вона відчула полегшення, Вік дивилася, як він перетнув стоянку своїми довгими ногами, легкою ходою, і її хіть відчувала, ніби він випромінює назовні гарячі хвилі. Як, чорт візьми, він змусити її почувати себе, так? Як вона б все віддала, аби взяти в кулак його сорочку і потягнути його струнке тіло вниз на неї. Вона майже фізично відчувала його вагу на ній, так ніби він взяв її рот, дражнив її цілуючи, тоді...

Святе лайно. Якби між ними щось було, вона б розплавилася прямо тут, в дверному отворі. Вона похитала головою, струшуючи воду на підлогу. Принаймні тепер їй було тепліше, ніж коли вона зайшла. Набагато тепліше.

Та ідіоткою. Просто тому, що їй здавалося, що він був другом-товаришем по команді. Як і багато з солдатів з якими вона воювала разом, він мав таку ж відданість обов'язку. Додати ще й незвичайне почуття гумору і, що... тіло? Дідько, як вона могла чинити опір?

З прокляттям, вона зачиняючи грюкнула дверима, задоволено бачачи, як клієнти підстрибнули від шуму. Коли вона пробиралася через слабо заповнену кімнату, за нею спостерігали працівники лісової служби, що сиділи за одним із столів. Один молодий хлопець пробурмотів до себе:
- Схоже, Алек підчепив самку.

Сивий. засмаглий чоловік, похмуро відповів:
- Вона легка здобич.

Здобич? Мудак думав про неї, як про здобич? Вона сповільнилася, розмірковуючи чи вибити з під старого козла стілець, аби він приземлився на свою дупу. Але, чорт забирай, вони були просто чоловіками, іншим терміном для неосвіченості, і вони не говорили з нею.

Вона повернула до коридору і спіймала інший фрагмент:
- .... дивно приваблива, так чи інакше.
Це було більше приємнішим. Чому їх голоси були такі голосні, вона не знала. Думаючи про це, вся кімната, здавалася жахливо голосною, як телевізор на повний звук. Її слух був таким чутливим, як після ночі пиття текіли. Тільки вона не пила.

- Агов, Вікі!
Джеймі захлопнула посудомийну машину і побігла через кухню, щоб обійнятися.

Слава Богу, її ребра зажили.
- Ах ...
Дідько, вона знає, що робити з одноруким товаришем по команді, але з дівчиною. Дитина. Через секунду вона підняла руку і поплескала малу ніяково.

- Боже, Вікі, - Джеймі насупилася в обличчя Вік. - Коли хтось обіймає тебе, ти повинна обійняти теж.

- Ох. Добре.
Обіймаючи худі плечі, вона могла тільки дивуватися на дитину, яку так добре любили, що вона розуміла, що відсутність обійми це не від нелюбові, але через недосвідченість. Вона швидко закліпала проти поколювання в очах і утримала дівчинку ще мить, щоб переконатися, що сльози не пролилися.

Коли мала відпустила її і подивилася з посмішкою, вона осяяла все навкруги. Вік отримала ще обійми... дуже ніжні.

- Боженько, всі ці ніжності, - пробурмотіла Вік.
Шкода. Її щойно пожаліла бісова дитина.Вона відійшла і помітила, що її одяг залишив на малій вологі плями.
- Мені потрібно, висушитися, перш ніж я тут наляпаю. - Дідько це прозвучало ніби вона збиралася заплакати. - Я маю на увазі...

Але Джеймі підбігла до полиць і схопила рушник.

- Дякую, мала.

- Ми будемо працювати сьогодні разом.
Джеймі сіла на табуретку біля раковини і радісно посміхалася.
- Я працюю до шести сьогодні ввечері, тато сказав, так як ти будеш тут, щоб переконатися, що ніхто ... - Вона насупилася. - Гм ... ніхто зробить авансів.

Хіба це не прозвучало, схоже на Калума?
- Ніхто не зробить авансів.

- Ага. Саме так.

Після закидання рушника на пральну машину, Вік відтягнула свою сорочку від грудей. Через вологість сорочка стала надто тугою ...і занадто холодною. Поглянувши вниз на свої цицьки, вона застогнала. Алек не тільки бачив її соски, але, мабуть, мав змогу порахувати кожну зморшку навколо них. Ні в якому випадку, вона не може так обслуговувати столики.

- Дуже привабливо, але я не утримую бордель, - сказав Калум сухим голосом.

Вік підскочила. Тепер вона знала, що відчували її приятелі коли вона підкрадалася до них Потім до неї дійшов зміст його слів. Він знайшов її груди привабливими? Її щоки спалахнули, і вона відвернулася. Боже, двоє чоловіків в один день змусили її почервоніти. Та ще гірше... зробили її сексуально збудженішою ніж солдата котрий має звільнення від служби на Тайвані. Куди котиться світ?

- Мій одяг вимок. У Вас є пропозиції? - Запитала вона, намагаючись говорити рівним голосом.

- У мене є светр в офісі. Джеймі, будь ласка, йди і прийми замовлення на напої. Скажи людям, що я буду через хвилину, після того, як я закінчу одягатися нашу офіціантку.
Його сірі очі блиснули, коли його погляд пробіг по тілу Вік, так схоже на погляд брата.

І подивившись на її груди, Калум так само швидко відвів погляд.

Чорт візьми, тепер вона була вологою всередині і зовні. У роздратуванні і бажанні, вона схрестила руки на грудях і зловила несподівану посмішку від Калума. Спалах білих зубів на цьому засмаглому обличчі, точно не зробив її гормонам послугу.

Джеймі риссю вискочила за двері, вже співаючи разом з Waylon Jennings в музичному автоматі.

Калум не рухався. Хоча його посмішка зблякла, складка уздовж однієї худої щоки залишилася, викликаючи в неї бажання погладити його по обличчю. Або його усього. Опуклість в його чорних джинсах показала, що він був у рівній мірі зацікавлений. Погана ідея, сержант. Вона закусила губу.
- Светр? Пам'ятаєте?

- Пам'ятаю. Ви залишаєтеся тут, поки я знайду його. - Як він вийшов з кухні, його голос долинув до неї, - Бути в Вашій компанія зараз страхітливо погана ідея.

Без її дозволу, її ноги почали йти за ним. Ні, сержант. Вона зупинилася. Вона була тут, щоб провести розслідування, а не щоб почухати свербіж. Або два. Ммм, двоє чоловіків. Поцілунки Алека, руки Калума. Ні, ні, ні. Вона вдарилася головою об стіну з такою силою, щоб стерти цю ідею прямо з мозку.

* * *

Пізніше у затишші тієї ночі, Калум оглянув кімнату, відчуваючи жар задоволення. Таверна, яка збирала Даонейнів, відкрилася аж в 1880 році, процвітала під його опікою. Не тільки перевертням подобалося "Дике полювання", але й іншим істотам та навіть людям, що насолоджувалися теплом спілкування тут.

Більшість з них. Він подивився на стіл з трьома людськими жінками. Дві були приємно п'яними і привертали увагу від людських самців. Третя самка нервово спостерігала на пару старих перевертнів, що сиділи поруч.

Калум спохмурнів. Тільки вчора, Торсон повернувся з гори, куди він пішов, щоб полегшити своє горе. Сьогодні ввечері, він цілеспрямовано намагається напитися. На жаль, його товариш по чарці був Альберт Батий, інша людина-ненависник. Тверезі або поодинці, чоловіки не викликали проблем. Поставте їх разом, і їх гнів об'єднається і збільшиться.

Оскільки Розі пішла сьогодні раніше, Калум обслужив чоловіків сам, отож у Вікторії не було необхідності підходити до них.

Інші клієнти також потребували спеціального обслуговування. Він глянув на кутовий стіл біля кухонних дверей і побачив, що склянки гномів порожні. Вже. Зітхнувши, Калум спорудив на тацю ще два чорних і одне світле пиво, та поніс їх. Вдоволення від того, що місцева популяція гномів вважає його пиво добрим, компенсувало небезпеку мати їх частими клієнтами бару, особливо жвавими ночами.

Як і багато магічних істот, гноми викликала ви-не можете-побачити-мене ауру. Табличка ЗАМОВЛЕНО на столі і злегка ворожі хвилі, що йшли від них відштовхують більшість людей ... якщо вони не були дуже п'яні, як старий ранчер минулого тижня, який плюхнувся на коліна Гремлура.

І Алек... Алек сміявся так сильно, і йому майже вдалося вирвати сокиру у гнома, перш ніж Гремлур зніс голову людині.

Біля столу Калум зупинився і вклонився.
- Панове, ваші напої. Я сподіваюся усе правильно?

Нуркстен розправив бороду.
- У Вас й досі чудове пиво, Косантір. Я не бував тут відтоді, як Ваша супутниця життя померла. Мої співчуття .

- Дякую.
Він поставив кухоль перед кожним гномом.

Інший гном, який щойно підійшов кивнув на знак подяки.

Нуркстен перемістив свою увагу. Алек щойно увійшов, і його просування до бару було ускладнене вітаннями з усіх боків.
- Ваш брат з'явився в доброму гуморі.

- Саме так.

Гном спохмурнів.
- Він розкидає своє сім'я, занадто багато, і не має формальної Супутниці життя. І Ви також, Козантір.

- Моя пара померла.

- Час минає. Знайдіть іншу. Зв'язаний даонейн безпечний для всіх.

Щелепа Калума стиснулася. Гноми не брешуть, не роздають компліменти, не мають жодного такту, і сунули свої довгі носи в усе, включаючи особисте життя людей.
- Я...

Нуркстен переривав
- І на цей раз, поділися зі своїм братом.

Немає сенсу обговорювати це. Калум напружено кивнув і пішов назад до бару. Дурниці. Ленора була тендітна і її боязкість утримувала її від прийняття Алека, основуючи пару лише з нею і Калумом. Алек зрозумів, але почуття провини й досі лежало на плечах Калума, навіть після стількох років після її смерті. Відкинувши ці думки геть, він повернувся до розливу пива.

Від місця офіціантки Вік махнула рукою і привернула його увагу.
- Мені потрібно три білих вина і Bud Light, - крикнула вона.
Вона потягнулася за глечиком з водою, її повні груди притулилися на барну стійку, як приз, який можна забрати. Із зусиллям він відвів погляд, обгорнувши руками холодну пляшку вина. Три вина. Правильно.

Незважаючи на гучні бесіди, він почув смішок брата з далекого кінця бару. Очевидно Алек бачив, де він затримав свою увагу. Калум кинув на нього розчарований погляд, і Алек підняв келих у тості досконалого розуміння.

- Ваше замовлення завершене, Вікторія.
Калум розмістив напої перед нею.

- Дякую.
Вона поставила їх на підносі і посміхнулася йому, який затопив свою систему тестостероном. Її обличчя палало, очі блищали, і він не міг не зацікавитися, що б сталося якщо б вона застосовувала всю цю чудову енергію для спарювання.

- Кільце на рахунок Ховарда, - сказала вона йому і підняв піднос.

Легкість, з якою вона несла важкі підноси натякнуло на сильні м'язи приховані під її гладкою жіночої суттю. Вона бродить хода перемикання, він знову помітив. В неї скрадливий хода, як у перевертня. Він повернувся і зустрівся поглядом з Алеком. Після протягування Гінеса, він пройшовся до кінця бару, щоб передати його.
- Ось.

- Дякую. - Алек зробив ковток. - Людина не повинна впливати на нас так.

- Деякі трюки з феромонами. Зрештою перевертні сплять з людьми.

- Тільки тому, що з ними зручно, а не через будь-яку реальну привабливість, - вказав Алек . - Я не знаю, як ти, брате, але мене вона до біса приваблює.

- Як і мене.
Занадто приваблює. Бог дражнив його, тримаючи її постійно в його полі зору. У його запах-діапазоні. Але він знав, що це не було мудро для перевертня плутатися з людиною.
- Після Самайн Гатерінг, ми повинні відвідати інше місце.

- І перевірити деяких нових самок? Можливо, навіть знайти супутницю життя?

- Точно.
Його стосунки з Ленорою були неповними. Наступного разу він зможе поділитися своєю парою зі своїм братом.

Вона вирішила, що отримає косоокість. Своїм боковим зором, вона могла бачити двох низьких хлопців, що сидять поруч з коридором. Але коли вона подивилася прямо на стіл, то він виявився порожнім.

Хіба вона не бачила, як Калум приніс сюди два напої? Він постояв, а потім повернувся в бар з порожніми склянками. Міг він висмоктати дві склянки пива сам?

Вона відвела погляд, і в кутку очей, побачила, що двоє хлопців знову за столом. Дуже, дуже короткі чоловіка з бородами до пояса. Вони виглядали майже як ... Вона фиркнула. Нє-а. Ні в якому разі. З іншого боку, вона шукала вер-котів. Отож, можливо, можливо, прямо тут і прямо зараз, у неї було два міні-чоловіків, які були втікачі з ливарної кімнаті Володаря кілець. Гноми.

Це був відмінний фільм, але головне слово було кіно, а не реальне життя. Допомогти їй Боже, вона збирається досліджувати гномів далі? Через задачу, яку Лахлан дав їй, все перетворюється на повний безлад.

Вона поставила тацю на стіл, де сиділи жінки, зі стуком, від чого келихи з вином затряслися. Примусивши себе посміхнутися, вона сказала:
- Ось тримайте.
Після викладення напоїв, вона оглянула кімнату. Вона була занадто заповненою зараз, щоб дослідити кутовий стіл. Розі взяла лікарняний і покинула роботу рано, залишивши Вік єдиною офіціанткою в забитій таверні.

І хто поставив мелодію Елвіса Преслі? Блакитні Гаваї у Вашингтоні? Це було просто неправильно.

Хто ще хотів випити? По-перше, треба прибрати столик біля каміну. Тоді пройтися в більярдну. Більшість людей в головній кімнаті повинно бути в порядку протягом деякого часу. Вона звернула увагу на стіл найближчий до дверей і двох літніх чоловіків, яких раніше обслуговував Калум. Один з чоловік був пухким і коротким, з опустившимися щоками, як від надмірної ваги бульдога. Іншому було за шістдесят, але виглядав, як дворовий пес, з шрамами, що це засвідчували.

Двоє подивився на неї так, наче вона мала ключ від їх улюбленого пікапа. Вона перевірила бар, але він був оточений людьми, і отже це означала,що Калум не міг бачити, що їх глечик пива був порожній. Мабуть, стіл був в її відповідальності. Обов'язок кличе.

Вона підійшла до них.
- Панове, що я можу принести вам випити?

- Ти не можете принести мені пташиний послід, мавпяча морда, - сказав пухкий упівголоса. - Відійди від мого стола, перш ніж твій запах змусить мене блювати.

- Ну.
Враховуючи, що була вишибалою, можливо, Калум дозволить їй викинути цього мудака з дверей, щоб побачити, як від підскочить. Ні. Поводься добре, сержант. Крім того, почавши бійку вона приверне до себе увагу.
- Тоді добре. Якщо вам потрібно щось, будь ласка, підійдіть до бару, щоб взяти це.

Він не відповів, просто поставив майже порожній кухоль вниз так сильно, що пиво хлюпнуло через край.

Поспішно відступивши, Вік наткнувся на коліна іншого чоловіка.

Дворовий пес сунув свій напій у бік і підвівся на ноги, його зморщене обличчя спотворилося від люті.
- Я не хочу, щоб ти була тут. Не ти... - його божевільний погляд звернувся до столу з трьома жінками - і не їх також.
Загарчавши, як скажена собака, він кинувся на дівчат з коледжу, що сиділи з широко розкритими очима.
- Забирайтеся.

- О, трясця.
Вік кинула порожній піднос на стіл і зловили чоловіка за комір. З жорстким ривком відтягнула його від волаючих жінок, вона повернулася, маючи намір виштовхнути його за двері.

Замість того, щоб відсторонитися, він жбурнув себе назад і штовхнув її в живіт.

- Уф.
Вона втратила контроль над своєї сорочкою. Він зробив два кроки і вдарив назад, намагаючись забити її живіт.

Боже. Вона сіпнулася в сторону, і він пропустив цей удар. Це було дуже швидко, старий просто рветься в бій. Вона усміхнулася, як адреналін закипів в її жилах. Шанс погратися? Не повинна убивати його. Коли він спробував ще раз, вона схопила його за ногу і різко крутанула.

Не бажаючи, щоб вона вивихнула коліно, він впав на підлогу, перекинувся на одне плече, і почав пинати її своєю вільною ногою. Вона відпустила його, перш ніж він зміг зламати їй пальці.

Боягузливий хід. З шанобливим поклоном, вона відступила назад. Він що отримував лють з свого організму?

Вона подивилася через плече, щоб перевірити що там позаду. Інший сучий син тримав ніж.

Він кинувся на неї, лезо в швидко наближалося. Вона ухилилася в бік. Швидкий удар в обличчя товстуна спричинило бризки крові. Боже, це було весело. Розмахнувши своєю ногою, вона зробила підсічку, і він важко приземлився на бік.

Злючий старий піднявся на ноги занадто швидко, рухаючись швидше, ніж друк на швидкості, і чорт візьми, її живіт ще болів від його ліктя. Він кружляв навколо неї, шукаючи дірки в її захисті. Вона почула глибокий крик Калума і проігнорувала його. Між баром і нею була безліч людей.

Вона вивчала "дворового пса", очікуючи його наступний рух. Вираз його очей був ненормальним, не п'яним, а скоріше божевільним. Коли він скочив на неї, вона ухилилася без відплати. Він відновився швидко і різко обернувся. Трясця, він дійсно хотів вбити її. І що тепер? Її роботою було збереження спокою тут, а не відправляти п'яних придурків до лікарні.

Нерішучість коштувала її, і його кулак врізався в її обличчя, внаслідок чого вона вибухла від болю і світла. Вона впала на стіл, змушуючи людей відскочити від неї з криками. Кухлі і келихи розбилися; рідина пролилася повсюди.

Спалахнувши від сорому, її щоки боліли, як пекло, вона підвелася на ноги. Виродок посміхнувся їй, чорт би його забрав. Вона стрибнула на нього, із неймовірно сильним ударом. Його блок залишив його відкритим для бічного удару в живіт і негайно стукнула його в обличчя тією ж ногою. Від цього він цього удару він полетів назад наче птах з надмірною вагою, і приземлився на іншому столі.

Вона здригнулася. Ще збитки. Калум буде по-королівськи розлючений.

Товстун підвівся, і якимось чином, він повернув собі ніж. Якраз, коли вона напружилась, Калум схопив його, смикнув його голову назад за його довге волосся, і обгорнув пальці навколо його товстої шиї.
- Якщо я буду змушений розірвати тобі горло, я матиму тут нестерпний безлад, і тоді я буду ще зліший, ніж зараз.

Товстун завмер, його очі розширилися.

- Ну, дідько, брате, ти говориш, що я не можу розірвати йому кишки?
Алек, який підкрався, тримав одне коліна на шиї "дворового пса" і ніж балансував біля його живота. Обличчя шерифа було холодним і твердим, та лютим. Він подивився повністю готовий випатрати старого.

Нічого собі. Барна бійка перетворилася на смертельну занадто швидко.

Калум зітхнув, і його сірі очі посвітлішали.
- Я вважаю, кишки такими ж непривабливим, як і кров. Александер, будь ласка, згадай, що ти шериф цього округу.

- Ну, агов, це вийшло в мене з голови.
Алек виразно здихнув, і напруга витікла з його тіла. Він заговорив зі старим чоловіком:
- Торсон. Схоже, ти отримуєш можливість насолодитися гостинністю моєї в'язниці. Дай мені слово.

Голос чоловіка був хрипким, не дивно, враховуючи на те, що коліно Алека було втиснуте на його гортані.
- Моє слово дано.

- Альберт? - Заморожуючий погляд Алека повернувся до товстуна.

- Моє слово дано, - повторив товстун.

Калум випустив його з свого полону, а Алек підтягнув Торсон на ноги і штовхнув його в бік, отож ці два п'яниці стали разом.

Стоячи перед ними, Калум схрестив руки на грудях.
- Я пробачу вам шкоду, що ви заподіяли мені, але ця жінка працює на мене і робила тільки те, для чого її найняли. - Його слова були м'якими, але холодними як лід. - Вона не ображала вас, але ви завдали їй ушкоджень. За законом взаємності, ви їй заборгували.
Він озирнувся на свій бар.

Спантеличена Вік простежила за його поглядом. Двоє чоловіків і дівчата коледжу здавалися повністю збентеженими. Так само як і молода пара біля каміна і чоловіки, що сиділи біля бару. Всі інші дивився на неї з різними виразами на обличчі, починаючи від холодної люті до оцінки. Через секунду, голови злегка опустилися, і по кімнаті прокотилося бурмотіння:
- Їй заборгували.

Що, чорт візьми, відбувається? Вік відкрила рота, щоб запитати і обговорити це. Прямо зараз, Калум виглядав злобнішим, ніж її перший сержанта, після того, як новобранець впустив гвинтівку в багнюці. Коли його блиснув на неї, вона майже витягнулася струнко.

Рот Торсон стиснувся в гірку лінію, коли він дивився на Вік, відраза сочилася з кожної пори його тіла. Але він спокійно відповів:
- Ми будемо обговорювати компенсацію з тобою Косан... е-е, Калум.

- Дійсно, я думаю, що ні. - Калум кивнув їй. - Ваша дискусія буде з тим, кому ви заборгували. Я вважаю її благородною і справедливою. І гадаю, що вона може визначити свою власну відплата для досягнення балансу. Скажімо, в цей понеділок, в твоїй книгарні о першій годині дня. Панно Ваверлі, Ви погоджуєтеся зустрітися?

- Звичайно. Звучить добре.
Що саме вона схвалила? Відчуваючи, як кров текла по її обличчю, Вік сильно вдарив рукою по рані на її вилиці і побачила спалах люті в очах Алека. Ситуація відчувалася занадто мінливою, і відступ здавався найкращим рішенням, щоб розрядити ситуацію.
- Перепрошую, я приведу себе до ладу.

Вона перетнула кімнату, не зводячи очей з кухонних дверей, щоб уникнути поглядів. Її обличчя боліло, а приниження було ще боліснішим. Це старий не повинен бути в змозі доторкнутися до неї хоч пальцем. Він не тільки вдарив її ногою, але й дійсно вдарив кулаком. З вигляду йому було близько сімдесяти.

Сімдесят.
Боже, допоможи мені, я вже перетнула свою межу, а мені не має навіть тридцять. І що він там їй заборгував? Це, що якісь гірські звичаї? Калум мав відповісти на кілька питань.

На кухні, вона впала в крісло біля робочого столу і працювала над звільненням від тривалого адреналіну.

На жаль, для її душевного стану, хвилину потому Калум прокрокував у кімнату, а після нього Алек. І вони обидва й досі були схожі на людей, які хотіли когось вбити когось. Її, напевно. Вона впоралася з чоловіками погано і зруйнували всю таверну.

Вона підняла руку, зрозумівши, що кісточки її пальців кровоточили на чисту підлогу Калума. Боже, я не можу перемогти.
- Мені дуже шкода, хлопці. Я не хотіла...

- Замовкни, - сказав Алек, найкоротше речення, яке вона коли-небудь чула від нього. Так, він був злий. Він відсмикнув паперовий рушник від рулону, сунув його під воду.

Добре, гаразд, замовкнути. Але Калум стояв з її іншого боку, і вона дійсно мала сказати йому, як шкода, що вона...

- Подивись на мене, - сказав Алек.

Вона обернулася, і зловила повний ефект від палаючих зелених очей. Він став на коліна перед нею, так близько, що вона могла бачити ледь помітні шрами на одній щоці. Паралельні лінії. Вона напружилася, ліній схожі на ті, що були в неї на ребрах. Сліди кігтів.

Він схопив її за підборіддя, міцно тримаючи пальцями. Теплими пальцями.
- Стій смирно. Буде боляче, крихітко.
Він натиснув холодним, мокрим паперовим рушником біля її вилиці.

Ой, - пробурмотіла вона.

- Слухай, - сказав він, - є...

- Посунься. -Калум підштовхнув Алека над коліном.
Він смикнув стілець ближче однією ногою і сів, перш ніж взяв її за руку. Його сірі очі були майже чорні, рот щільно стиснутий. М'язи зігнулися під його білою сорочкою, він був готовий влізти в бійку, все в порядку.

- Я не хотіла...

- Замовкни, сказали вони, майже хором. Калум простягнув маленьку пляшку до Алека.
- Поклади йод на цю ганчірку.

- Гей, ні, зачекайте.
Висмикувати зап'ястя від Алека було трошки пізно, і вони були надто слабкі. Він змусив її руку опуститися і натиснув тканиною на обличчя. Обличчя наче обпалило, в пляшці був напалм. Вона ненавиділа це лайно, від тоді, як була дитиною.
- Хай Бог милує, я вижила у бійці і тепер ви намагаєтеся вбити мене, - пробурмотіла вона. - Що це за архаїчна медицина?

Алек посміхнувся, і його хватка на її руці ослабла, перетворилася майже на ласку.
- Ти занадто міцна, щоб померти, жінко.

Комплімент? Його слова ковзнув по її приниженню, як сонце крізь туман. Вона глянула на Калума, саме вчасно, щоб побачити, як він виливає півпляшки йоду на кісточки її пальців. Вона зойкнула.
- Лайно! Трясця!

Упс. Не дипломатичний спосіб говорити з босом. Вона закусила губу, проігнорувавши хихикання Алека.
- Гм. Вибачте.

- Я сподіваюся, що Ви утримуєтеся від такої мови, коли моя дочка поруч, - м'яко сказав Калум.
Його очі повернулися до сірого кольору, а губи здригнулися вгору.

Вона розслаблено відкинулася у кріслі з видихом від полегшення. Калум використав палець, аби намазати мазь з антибіотиком на кісточки її пальців, а потім передав тюбик Алеку. Вони поводилися так, наче вона була розбита на шматки, а не ледь пом'ята.

Обидва вони були повні рішучості переконатися, що вона була в порядку. Ніхто не робив цього раніше. О, в морській піхоті, товариш б кинув їй чим зав'язати поранення. Але під прикриттям, вона поралася з своїми травмами самостійно. Кумедно, як вона настільки звикла до протоколу: Якщо тебе зловили, ти дієш за своїм власним розсудом. Ми тебе не знаємо. Не буде порятунку, ні допомоги.

Алек посміхнувся їй.
- Хочеш, щоб я поцілував туди і полегшив біль?

Вона фиркнула. Але коли вона подивилася на них і побачила реальну заклопотаність на їхніх обличчях, здавалося щось клацнуло всередині неї. У дитинстві вона чула, що якщо проковтнути насіння кавуна, воно могло вирости в її животі. Вона витратила тиждень, поплескуючи свій живіт, очікуючи ... ніщо.

Але зараз, дивлячись на Алека і Калума, вона відчувала, що щось глибоко всередині неї почало розпускатися і рости.

* * *

Дощ припинився, і наростаючий місяць виплив з-за хмар, як стародавнього малюнок Херна, рогатого бога полювання. Холодне повітря, що тече вниз по схилах гір в місто, принесло запах снігу, сосен, крихітних вологих галявин і оленів, які тихо ступали по них.

Але сьогодні Алек не відчував голоду до дикого пробігу. Сьогодні ввечері, він відчував голод до молодої самки, що спокійно йшла поруч нього. Вона одночасно була і вродливою і смертельно небезпечною.

Під час бійки "Дикому полюванні" він перелякався через неї. Гірше того, він майже втратив контроль і ледь не перетворився, а це не траплялося від тоді, як він був підлітком. Він подивився на свою маленьку супутницю і похитав головою. Його страх за неї був сумно недоречним; він повинен був хвилюватися за її противників.

Коли Торсон штовхнув її, Вікі фактично посміхнулася, та бійка очевидно захоплювало її. Він був у шоці, дідько, він був все ще в шоці. Самки-перевертні боролися тільки за дім або сім'ю, і націлювалися прямо на горло або живіт кожного разу.

Які самки насолоджуються бійками? І самостійно вплутувалися в бійки та ще й треба їх звідти витягувати силою. Навіть, коли він просувався крізь клієнтів до неї, він бачив, як вона намітила свій удар в щелепу, а не в грудну клітку, і потім пом'якшила удар. Вона могла вбити будь-якого з них.

Алек посміхнувся. Після того, як Торсон протверезіє, через свій багаторічний досвід у бійках, він зрозуміє це. Чи не буде це виглядати, так ніби старого веркота тягнуть за хвіст?

Коли вони досягли рогу вулиці Камберленд, Вікі подивилася на нього, її очі були золотисто-коричневого кольору в місячному світлі. Чи будуть вони світити ще яскравіше від пристрасті?
- Ти дійсно не повинен проводжати мене до дому, - знову запротестувала вона. - Зі мною все гаразд. Хіба ти не повинен попрямувати до в'язниці, щоб подбати про тих чоловіків?

- Не має сенсу в особливому поспіху. - Алек сунув руки в кишені, щоб тримати їх подалі від неприємностей. - Вони будуть більш ввічливими після того, як алкоголь вивітриться.

Пробурмотівши: - Я сумніваюся в цьому, - вона почала спускатися по тротуару. Вітер тріпав її волосся, як опале листя, що шелестіло на тротуарі в осінній пісні.
- Алек?

- Ум-хммм?
В блідому світлі місяця її шкіра була бездоганною, кольору слонової кістки, і необхідність торкнутися до неї була майже нестерпною.

Чому ці два чоловіки хочуть мене вбити? Я раніше ніколи не бачив їх.

О, це погано... вродлива, смертельно небезпечна, ще й занадто розумна? Мати була дуже щедрі в своїх дарах.
- Ну, здається вони просто забагато випили. Ти ж бачила раніше бійки у барах.

- Алек, не пудри мені мізки... гм, ти добре знаєш, що це не була не звичайна бійка в барі. Я нічого не зробила, щоб засмутити їх, і ті три дівчини з коледжу теж. Похмура лінія з'явилася між її миленько вигнутими бровами, і йому захотілося розгладити її.

- Ти дійсно не повинна хвилюватися...

- Єдиний раз, коли я бачила щось подібне, було коли група хлопців з "Білої гордості" влаштували бійку з чорним солдатом. Вони хотіли вбити його​​.

Це було занадто близько, щоб почуватися комфортно.
- Що трапилося? Вони домоглися успіху?

- З моряком? Будь реалістом. - Її хрипкий сміх був чарівним, як дзюрчання джерела в сухий день. - Але Алек, ці люди сьогодні мали такий же самий вигляд. Ненавиділи, але не за те, що я зробив, але через щось, що я представляю. Щось ... хммм.
Її голос затих.

- Що?
Занепокоєння поповзло по його спині, як лінії мурах, а потім він розслабився. Вона не могла нічого знати про даонейнів.
- Отже, де ти навчилися так битися? - Запитав він. Час повернути контроль над цієї бесідою.

- О, мій тато наполягав, щоб його маленька дівчинка змогла захистити себе, тим більше, що ми так багато подорожували.
Той факт, що вона дозволила йому змінити тему був трохи хвилюючим. Ніби, як бездомна кішка, що навмисно дала миші втекти. Що вона знала?

Вона відновила ходьбу.
- Я багато років займалася карате.

Він міг відчувати запах аромату чесності, вірніше відсутність нервозності, який вказує на брехню. Але вона була, мабуть, не казала усієї правди. Вона, очевидно, звикла до повномаштабних бойових дій. Він спохмурнів і придушив необхідність надавити на неї сильніше. Це був довгий вечір, і навіть якщо вона насолоджувалася бійкою, вона отримала кілька ударів. Але завтра, всі умови буде знято.

Вони підійшли до будинку і зупинився на сходинках ґанку.

- Дякую за компанію, - сказала вона.

- Я від цього отримав задоволення.
Він провів рукою по її шкірі, настільки ж бархатистій, як це й виглядало. Коли він запустив пальці в її довге шовковисте волосся, її дихання затрималося.

- Хочеш зайти? - запитала вона.

Так.
- Ні.
Якимось чином він зумів збрехати із серйозним виразом обличчя. Шум змусив його поглянути вгору на ельфа, що прокинувся, через їх розмову, і похмуро дивися з дерева.
- Ні, лисичко. Якщо я зайду, ми віддамося деяким фізичним навантаженням, а я думаю ти трохи змучена для цього.

Її рот відкрився.

Він підійшов ближче, занурюючись в її жіночій аромат і зростаючий аромат збудження, його і її. Як вона пахнути як людина ... ще й майже як перевертень? Яка дивна хімія створила це?

Ще раз, він провів пальцями по її непошкодженій щоці і вниз, відчуваючи, як б'ється пульс на її шиї. Його контроль послизнувся. Він обійняв її за струнку талію і притягнув її досить близько, щоб ковзнути рукою під її сорочку. Під її бюстгальтер.

- О Боже.
Вона протягом секунди стояла незворушно, а потім втиснулася в нього, усіма своїми пишними формами.

Занурюючись носом в її тонке волосся на скроні, він обхопив її груди, такі тверді і м'який одночасно, і потер великим пальцем її щільно зморщений сосок. Коли вона із шипінням вдихнула, він мало не поклав її вниз, і не взяв її прямо там у траві.

Замість цього, він випустив її з обійм, хоча здавалося, що це розірве його нутрощі, і торкнувся губами її губ. Дражнячи, легко. Її рот був ніжним, повним, спокусливим, як тільки вона відкрилася йому. Її руки ковзнули по його грудях, обкрутилися навколо його шиї і вона притягнула його ближче, самка мала м'язи. Його член прискався до її живота, а її груди до його грудей, крізь нього пройшлися відчуття, ніби під час повного падіння, як на Зборах.

Він провів руками по її спині і взяв в половинки її солодкої дупки, у кожну долоню.
- Херн, я хотів помістити свої руки саме сюди, як тільки зустрів тебе, - прошепотів він, стискаючи м'яко, відчуваючи як тремтіння пройшлося крізь її тіло. Він поцілував куточок її вуст, і наткнувся на її щоку.

Вона здригнулася, зашипівши від болю.

О, дідько.
Його пальці не хотіли відмовлятися від їх здобичі, але він відпустив і схопив її за плечі, щоб посунув її.
- Тобі боляче. І зараз не час.

І не та людина. Херн допоможи йому, він наривався прямо на страждання, немає ніяких сумнівів. Вона була не перевертнем, чорт забирай. Даонейнів не приваблюють люди, так чому ж зараз? Це не повинно повторитися.

- Коли буде влучний час? - Її голос був хрипким, ніби вона тільки що прокинулася, щойно займалася сексом, просто...

Крізь зуби він сказав:
- Йди. Зараз же.

- Ах, гаразд.

Якщо б вона вип'ятила свою привабливу нижню губу, він мав би вкусити її.

Вона лише фиркнула і відвернулася. Але тоді, як вона пройшла повз нього, вона погладила рукою передню частину його джинсів.

Порочна, зла самка. Він був такий твердий, що майже застогнав. Зціпивши зуби, він дивився, як вона провальсувала вгору по сходах і зайшла в будинок.

І потім, так чи інакше, йому вдалося дійти до в'язниці.

Внимание! Этот перевод, возможно, ещё не готов.
Его статус: перевод редактируется

Переведено на Нотабеноиде
http://notabenoid.org/book/52680/226082

Переводчики: Karaon