Готовый перевод Cherise Sinclair - Hour of the Lion / Шеріз Сінклер - Година лева: Глава 10

На наступний день, Вік відтягнула телефон від вуха і втупилася в нього. Ні за що. Цього було достатньо, щоб змусити її повірити, в те що Веллс дійсно був екстрасенсом, як стверджував деякі його агенти.

- Пане. - Вона прочистила своє горло. - Ви щойно сказали, що хочете аби я вилетіла до Вашингтону?

- Якщо в тебе проблеми зі слухом, я відправлю тебе назад на лікарняне.

Трясця, він звучав так наче не пив свою каву сьогодні. Або ж не пив її тиждень або біля того.
- І де?

- Доповідь в моєму офісі.

Зустріч? Все всередині неї бухнуло в низ. Вона може уникати розмови про перевертнів по телефону, але в живу? Приховування інформації від Артура Велса було так само марно, як і ховати гріхи від Бога. Або ж намагатися збрехати Калуму.

- Я з нетерпінням чекаю повернення до мого призначення в Багдаді.- Слабко, Вік, слабко.

Але його голос пом'якшав трохи, так як це було можливо для голосу гострішого за лезо.
- Я розумію це. Тим не менш, на наступного тижня тижня в мене запланована поїздка до Китаю, і я хочу бачити тебе, перш ніж я поїду. П'ять днів, сержант. Впораєшся з чим?

Спіймана в пастку.
- А хіба коли-небудь було не так?

- Ні, ти завжди справлялася з усім, - тихо сказав він і зробив все це гіршим, додавши, - я скучив за тобою, солдате. Я задоволений тим, що ти повернешся до нас.

Їй вдалося відключитися, перш ніж вона зламалася, і закричала, як мала дитина. Він був найближче схожий на сім'ю, яку вона мала. І вона приховала інформацію, яку він дійсно повинен мати.

Але для чого зустрічатися особисто? Невже він отримав натяк на те, що мужик у костюмі полює на перевертнів. Різко впавши на стілець, вона застогнала. Як, трясця його, вона впорається з усим цим?

* * *

Після полудня, Джеймі вирішила, що така холодна погода потребує чогось гарячого, як італійська їжа. Калум вагався, бажаючи дії. Його інстинкти волав до нього, аби він захистив свій клан, але не було нікого кого б він міг атакувати. Він відправив перевертнів до лісу, на пошуки слідів та браконьєрів. Тайнан і Алек полювали за допомогою військових в сіетлській базі даних. Крокуючи по будинку, як роздратована кішки не допоможе ніяк.

Отож він і Джеймі пішли у місто, щоб підібрати інгредієнти для лазаньї. Як вони несли продукти з крамниці, він зробив глибокий ковток холодного кусючого повітря і посміхнувся до дочки.

Зі стрункою комплекцією, як і в її матері, і її носом та рожевими щічками, вона скакала по тротуару, як один із ельфів Санти.
- Ти бачив цього гнома? - Вказала вона на очі бусинки в канаві тротуару. - Він скорчив мені рожицю!

Калум придушив сміх і розумно спитав:
- Я ти можеш знати?

- Чесно татку. Я знаю вони бридкі, але він застряг своїми губами і .... - вона показала, і він засміявся.

- Ах, добре. Холод робить їх злими.

- Ага, навіть феї дратівливі. Один з них кинув жолудем в мене вчора, і я не зробила... Гей, глянь, там Вікі!

Крізь вікно книжкової крамниці, можна було побачити як Вікторія розмовляла з Торсоном. Перш ніж Калум зміг заперечити, Джеймі схопила його за руку і потягла до КНИГИ.

Хоча Вікторія не посміхнулася, задоволення засвітилося у її очах, коли Джеймі щасливо її обійняла. За останні кілька тижнів, Калум із задоволенням дивився, як маленька людина справлялася з надлишковою прихильності дочки.

- Я вічність тебе не бачила! - поскаржилася його дочка і кинула на Калуму невдоволений погляд. - Тато не хоче бачити мене в барі, коли люди стають справді п'яними.

- Що за підлий хлопець, - погодилася Вікторія, кидаючи на нього такий погляд, що краще б вона була де інде, який би він назвав невпевненим. Звісно, лише декілька днів тому Алек ледь не перерізав їй горлянку. Потім Калум ледь не стер їй пам'ять. І він поцілував її на добраніч. Цього може бути досить щоб засмутити навіть цю, впевнену у собі жінку.

З кам'яним обличчям, він запитав:
- Вікторія, ти виглядаєш втомленою. Ти добре спала?

Торсон крякнув від сміху.

Крива усмішка вигнула її повні губи.
- Я думаю занадто багато дивних шумів у нічний час.

Калум посміхнувся. В самки гострий язик. Який він хоче. Клянусь Херном, він відчув, як його руку потягнулися до її рук, щоб оволодіти нею. Його член затвердів в знак згоди.

Наче вона знала, її погляд став гарячим... а потім вона відсунулася, навіть коли він нагадав собі, що вона була людиною.
- Ви двоє прийшли купити книгу? - Запитала вона в Джеймі.

- Ми можемо, татку? - благала Джеймі. - Я прочитала усі мої.

- Джеймі, я не знаю...

Торсон посміхнувся і вставив:
- Ти хочеш аби твоя дочка була освіченою?

- Читання є дуже важливим, - погодилася Вікторія урочисто.

Він у меншості.
- Добре.

Джеймі віддала йому пакунок з продуктами та зникла серед стелажів.
- Одна книга, - крикнув він їй у слід.

- Дві книги буде краще.
Вікторія штовхнув дві книги, які вона тримала через прилавок до Торсона.

- Деякі люди скнари, - голосно прокоментував Торсон.

- Дякую за підтримку. Я і щоб ти знав, її книги в м'якій обкладинці вивалюються з моїх полиць, і я ймовірно один з твоїх найкращих клієнтів, ти мудак.

- Схоже ти трохи не в своїй тарілці. - Торсон взяв книги Вікторії і поклав їх на столі.

- Примхливий, - погодилася Вікторія, говорячи до Торсона, наче Калум не стояв поруч неї. Стояв досить близько, щоб вдихати її унікальний пряний аромат, відчуваючи жар її тіла.

І примхливий було терміном для дітей, в яких не ріс навіть пушок на бороді.. Насупившись, він подивився вниз. Їх очі зустрілися ... і застигли. Жартівливість плясала в її очах і вигинала її вуста, і він не міг стримати сміх.

Вона була рідкісною самкою, яка змогла дражнити його... примхливим. Ще рідше, щоб знайти ту, яка робила його твердим і змушувала сміятися одночасно. Чому людина така приваблива?

- Ось.
Джеймі втиснулася між Калумом і Вікторією та штовхнувши вибрані неї книги на прилавок.

- Дві? - сухо запитав Калум.

- Я не хочу, щоб хтось називав тебе скупим. Так, що я подумала і вирішила взяти дві книги, як і сказала Вікі. - Джеймі кинула на нього такий невинний погляд, що ніхто не міг би сумніватися в її чесності. Ніхто, крім дуже досвідченого батька.

- Гммм. Додаткова книга. Це означало б додатковий вечір миття посуду, якщо не помиляюся?

Вона насупила свій ніс.
- Ох, гаразд.

- Мені треба йти, - сказала Вікторія, і хоча вона посміхалася її карі очі дивилися так сумно, що серце Калума наче вирвали.

- Хіба ти не візьмеш сьогодні інших книг? - Торсон насправді насупився на маленьку людину.

- Ні. Я тільки хотіла повернути ці.

- Чекай. - Джеймі схопила її за рукав. - Хочеш прийти на вечерю? Ми готуватимемо лазанью.

Калум застиг. Бог випробовує його, посилаючи цю самочку на кожному кроці його шляху? Той час, який вони проводять разом під час роботи і під час прибирання після закриття, і так досить складно для його контролю. Ще гірше було, коли вони випивали пиво потім, спостерігаючи як вогонь вщухає, обговорюючи політику і культуру, і книги. Вона не повинна приваблювати його зовсім, і він звісно ніколи не повинен був її цілувати. Однак, як Алек і сказав, Гатерінг (збори) і небезпека випустила на волю тварину.

Але продовжувати цю дурість?

Він вагався надто довго, і Вікторія похитала головою.
- Я... Ні, Джеймі, мені потрібно...- вона зупинилася, очевидно підшукуючи хороше виправдання.

Він повинен був відпустити це, але біль в її очах, був наче ніж у його грудях.
- Ми експерти в приготуванні лазаньї, і буде дуже шкода, якщо ми не поділимося нашими чудовими кулінарними здібностями з іншими. Ми чекаємо на тебе о сьомій.

Вона нахмурилася до нього. Так невпевнено, те, що він рідко бачив у цієї жінці. Але після того як вона глянула на Джеймі, на її благаючі очі, вона зітхнула.
- Ну, добре. Я люблю лазанью.

* * *

Трясця. Сидячи за його офісним столом, Відал зім'яв папір, який він щойно підписав та жбурнув його в стіну. Його підпис завжди був як жирна каракуля. Тепер він був невеликим, шириною з олівець, літери всі збиті разом, тому що його ще більше послабилися. І сьогодні вранці він втратив рівновагу знову.

Страх повзав в ньому, як тарган в його нутрощах. Його час вичерпувався... чортова хвороба Паркінсона перемагала. Хворий. Скажено, він вдарив кулаками по столу, та звалюючи усе з нього на підлогу.

Він звернув увагу на звук стуку:
- Ага. Що?

Свон відкрив двері і увійшов. Його холодні карі очі блимнули через безлад в кімнаті.
- Де що є.
Він поклав, якісь папери на стіл.

Опустивши на них очі, Відал оглянув їх.
- Медичні записи?

- Угу. Військові. На Вікторію Морган, яка відновлюється після травми коліна.

- Жива? Сучий сину, вона вижила! - Його надія зросла. Чи вона перетворювалася? Чи вона тепер вер-істота? Він подивився на сторінки і спохмурнів. - В записах не говориться нічого про сліди від укусів.

- Лікар називає це ...ем: різні зарубцьовані шрами. Але подивіться сюди. - Совн перегорнув на останню сторінку. - Сука хотіла копію, отож вона залишила їм свою адресу.

Відал примружився, щоб розібрати маленький шрифт.
- Вона живе у "Холодному Струмку"?

- Час класти труси в одну стопку?

Відал відкинув папери геть.
- Приведи її. І з'ясуй чи вона перетворилася на одного з них.

- Просто так, хм. - Свон пирхнув. - Спитай її: "Агов, панно Морган. Останім часом їси більше червоного м'яса?"

- Припини молоти нісенітницю. - Відал відкинувся на стілець, намагаючись втриматися від вибуху хвилювання. - Просто привези її. Але будь обережним. Вона бачила твоє мерзенне обличчя.

- Без проблем. Я маю декількох приятелів-найманців, яким потрібно декілька зайвих баксів. Вони зроблять усю роботу, а я підстрахую.

Відал нахмурився. Більше людей, що будуть володіти інформацією.
- Я не...

- Вони ніколи не дізнаються в чому справа. Вони просто накачають її заспокійливим та кинуть її в фургон. Вони не побачитть, що вона перетвориться на пуму. Звісно якщо вона може.

Останнє зауваження Свона важко вдарило по Відалу. Вона повинна перетворитися. Вона повинна була.
- Хороший план. - Відал слухав дощ за вікном. - Коли ти знайдеш її, хапай її прямо тоді. Незалежно від усього. З її чортовою підготовкою, вона може зникнути назавжди, якщо щось її насторожить.

- Зрозумів. Ви знаєте, якщо вона ошивається в Холодному Струмку, це через малого. Вона знає щось. - Свон посміхнувся не зачепивши посмішкою свої мертві очі. - Дайте мені день з нею, і вона буде щаслива розказати Вам усе в чортових деталях.

* * *

Тієї ночі, Вік повернула на стоянку праворуч від "Дикого полювання", туди де високий дерев'яний паркан закритому бічній і задній двори таверни. Коли вона відчинила двері, холод струснув її, як холодна рука, що гладить по спині. Минулого разу, коли вона проходила крізь дерев'яний паркан на задній двір, її вирубили і зв'язали. А потім гірський лев пожував її. Сподіваюся цей вечір закінчиться краще.

Або ж ні. Не те, що вона жадає цього. Я ненавиджу прощання. Залишати повідомлення набагато, набагато простіше. Але мала не зрозуміє. ВІк пам'ятає ті часи, коли її батько залишав її без усяких пояснень і їхав за кордон. В той час коли вона плакала, економка найнята ним, віддавала їй його записку. Це ніколи не допомагало.

Отож сьогодні, вона мусить сказати Джеймі "до побачення" особисто. І сподіваюся, Калум не засмутиться через втрату барменши, що працює не повний день.

За кілька кроків від воріт, вона зупинилася і оглянулася. Ого. Після звичайної стежки перед стоянкою, вона не передбачала побачити... таке. Цегляна стежка йшла вниз по схилу, а над нею нависав бузок. Троянди перелізали через дерев'яну арку біля входу, і запах пізнього цвітіння солодко розносився по повітрю. На задньому дворі, невеличкий скелястий водоспад падав в овальний ставок. Золотий і червоний карпи коі з'являлися прямо під водою сподіваючись на подачку. Крихти були розкидані поруч з лавкою з високою спинкою, показуючи, що комусь подобалося годувати їх.

По кутках були трави, і розносився запах розмарину і орегано. Вік обернулася навколо. Чому це місце виглядає, як влітку?
Вона відчула укол заздрості. Мабуть приємно щось посадити, і будити там, на протязі кількох місяців щоб побачити, що зацвіло.

Тим не менш, здавалося, ніби веркіт повинен мати курник, а не сад. Боже, є так багато речей, яких вона не знає про них.

Стежка вела до сходинок на майданчик другого поверху. Як тільки вона поставила ногу на першу сходинку, частота її серцебиття збільшилося в очікуванні.... побачити Калума. Ох, грець, птийти сюди було дурістю, дурістю, дурістю. Гарчачи собі під ніс, як якийсь псих, що вийшов з психушки, вона протупотіла по сходах. Там було двоє дверей, не одна, навіть прокляті двері ніби казали: "вибери одного брата або іншого".

Вона постукала в ту де було ім'я Калума.

- Вона тут! - Пролунав голос Джеймі.
Двері відчинилися, і через секунду Вік обійняли другий раз на день. Цієї пори вона мала більше обіймів ніж за попередні роки. Лякаюча думка.
- Агов, коротунчику.
Відчуття худих рук малої заповнило Вік ніжністю ... просто ніжністю. Нічого більше.

Вік відійшла назад, сунувши свої руки у кишені джинсів.
- У вас гарний садок, мала.

- Ти бачила рибу? Та що червона, то Пітер, а та що золота з помаранчевими мітками, то Венді. І там є великий хлопець із чорними плямами, то Крюк. - Джеймі сховала свої руки в кишені, як і Вік. - Звичайно, я назвала їх так коли була маленькою дівчинкою.

- Звичайно, - серйозно погодилася Вік.
Посміхаючись, вона побачила, що Калум спостерігає із дверей. Те як він дивився на свою дочку, стиснуло її серце. Потім його погляд направився на неї. Тепло обпалило їй шкіру в результаті вибуху вогню. Ох, це була така погана ідея.
- Привіт, - сказала Вік тихо.

- Ласкаво просимо до нашого дому. - Його губи зігнулися, так ніби він міг бачити її стурбованість. - Заходь, Вікторія. Сьогодні ми їмо лазанью, не маленьких людей.
Як тільки він зник у кухні, Джеймі схопила її руку і потягнула Вік за собою, наче іграшку на мотузці.

Калум перевірив духовку, а потім повернувся.
- Що запропонувати тобі випити?

- Пиво, якщо ти маєш.
П'янкий запах часнику заповнив велику кухню, а її живіт заурчав.

Коли Джеймі розсміялася, Калум посміхнувся, налив Guinness в кухоль, і вручив його Вік.
- Не хвилюйся. Як тільки хліб підрум'яниться, ми поїмо.

- Я не усвідомлювала, що така голодна.

Калум сьорбнув свій напій, темне червоне вино. Під того як він спостерігав за нею крізь скло, його погляд був наче палаюче сонце на надмірно чутливій шкірі.
- Тобі треба їсти більше, - сказав він. - В тобі замало ваги.

- Це грубо, татку. Я думаю Вікі ідеальна, - сказала Джеймі лояльно.

Сміючись, Вік поклала руки на плечі малої і нахмурилася.
- Ти підросла? Хіба ти вчора не була коротшою?

- Лячно, чи не так? - сухим глосом сказав Калум. - У неї скоро буде її перша трансформація і ця думка лякає мене.

Щелепа Вік упала до низу.
- У Джеймі буде?

- Татку! - Дівчинка витріщилася на Вік. - Ти сказав Вікі...

- Ах, я забув сказати тобі, люба, Вікторія знає про нас.

Калум посміхнувся, від широкого погляду своєї дочки, а Вікторія вікторія виглядала враженою і дивилася на Джеймі.

- Ти ніколи не думала про молодих перевертнів? - запитав він.

- Гм, ні.
Вікторія торкнулася щоки Джеймі так ніжно, що його серце стиснулося.
- Ти перетворишся на кішку? Як і твій тато? Алек пума також?

Джеймі посміхнулася.
- Я напевно буду пумою. І дядко Алек також.

- Господи, я впевнена, ти будеш прекрасною, - сказала Вікторія, дивування в її голосі послало укол крізь його тіло.
- Отож, що трапляється під час першої зміни? Це щось особливе?

Джеймі відповіла таки серйозним тоном, що Калум занепокоївся.
- Ну, іскри виходять з наших рук, і ми робимо великий бум...

Очі Вікторії розширилися.

Він пирхнув, коли його зле потомство вибухнуло сміхом.

Вікторія моргнула, потім хрипко засміялася.
- Маленький монстрик, ти підловила мене. Уперед. - Вона повернулася до Калума. - Я так розумію, під час першого перетворення не відбувається нічого особливого?

- Теж саме що ти бачила. Основна відмінність полягає у відсутності контролю у молоді.
Він намагався не думати, про тих дітей, що не здатні трансформуватися назад, тих що стали дикими, або про тих ставав приголомшеними і наляканими, і тому бігли поки не заганяли себе до смерті. Його Джеймі була врівноваженою. Розумною. Вона пройде через це нормально.

Стиснувши зуби, він одвернувся витягуючи часниковий хліб аби приховати свої почуття (сховати за маскою). Він простягнув кошик до Джеймі.
- Нумо їсти.

Як тільки вони сіли навколо дубового столу, він побачив як Вікторія кинула швидкий погляд на четверте місце, і відповів на її не задане питпння.
- Зазвичай Алек ошивається поруч... - Перш ніж він втиг закінчити задні двері відчинилися і з грукотом зачинилися.

Його брат з'явився в дверному пройомі кухні.
- Дідько, пахне чудово. Ви з'їли ус...
Коли він помітив присутність Вікторії, його галасливі слова стихли, а він витріщився.

Мудак. Мати її тут, в їхньому домі, це буде помилкою. Він просив біль для себе... і Алек... і навіть Вікторія. Він штовхнув стілець ногою.
- Алек. Сядь і поїж перш ніж їжа охолоне.

Алек сів коло Вікторії.
- Я в шоці. Зазвичай у нас за столомлише одна прекрасна пані.

Джеймі захихотіла.
- Я запросила її, дядьку Алек.

- Хороша робота, малявка (мала). - Він поклав собі величезну порцію салату та лазаньї, і додадав шматок часникового хлібу. - Вибачте за запізнення. Довелося придбати квиток для парочки міських хопців, що шукали огидне в "не огидній" зоні.

Брови Вікторії зійшлися разом.
- Ти серйозно?

- Нуууу. - Алек віхилився назад на стілець. - Якщо мені не подобається хтось на вигляд, ми просто приглядаємо за ними, переконуючись що вони нетспричинять неприємості. Якщо потрібно мидаємо їм невеликий поштовх рухатися далі.

Калум придушував посмішку. Алек мав чудову старий добрий хлопець ми-ненавидемо-прибульців практику шерифа, коли жив в Техасі.

- Я весь час забуває, що ти ти маєш дратівливу сторону, - пробурмотіла Вікторія, дивлячись бвльш вражено ніж ні. Вона поклала шматок лазаньї до свого рота, завмерла, а потім промурмотіла, її повіки напівприкрилися. Загубилася у задоволені. Допоможи мені Херне.

Дихання Калума збилося, як і Алека. Їхні погляди зустрілися в ідеальному розумінні. Хочу цю самку для нас. Але вона людина. Вони обоє відвернулися.

- Ми...- Калум прочистив горло прибираючи хрипотцу. - Ми зіткнулися з Вікторією в книжковій крамниці сьогодні. - Він всміхнувся до неї. - Я помітив, що Торсон виглядав меньш нещасним. Ти з ним поговорила ще?

Вона кивнула.
- Він просив мене розповісти...- вона поглянула на Джеймі і виправилася - поговорити простарі часи. Він виглядає таким самотнім. Не багато людей приходять до його крамниці.

- Він сумує за Лахланом, - сказала Джеймі. - Я теж за ним сумую. Він був завжди веселим.

- В Джо є ще хто небудь близький? - запитала Вікторія.

Алек похитав головою.
- Його сестрапомерла багато років тому, і вона мала лише двох дітей. Лахлан дитина її дочки. Коли мати Лахлана і її пара, хм... Ймовірно були вбиті в автомобільній аварії, Торсон дав йому дім. Технічно він двоюрідний дідусь Лахлана.

- А власні діти?

- Тих прояких би він знав не має, - сказав Алек. - Він занадто насолоджувався бійками і ніколи не брав пари.

Вікторія покружляла своєю виделкою над залишккми своєї страви. Вона мала здоровий апетит, Калум із задоволенням дивився на це
- В усякому разі, скільки йому років? - запитала вона.

Джеймі заговорила перш ніж Калум зміг її зупинити.
- Йому виповниться сто через два роки.

Вікторія подавилася, ковтнула.
- Дуже смішно, пацючок. Ти впіймала мене двічі за вечір. Тож скільки йому насправді? - Вона розглядала оличчя Джеймі. - Ти не жартувала.

Джеймі похитала головою.

Мідного кольору очі пильновдивлядися в обличчя Калума.
- Ще одні переверетницькі штучкми?

Він кивнув, сподіваючись що вона не продовжить далі.

Вона не змилувалася.
- Отож скільки тобі? - запитала вона.

Було декілька причин чому лише деяким людям було дозволено знати про Дайоненів. І це одна з них. Але він не збрехав.
- Алеку і мені за п'ятдесят.

- Дідько.
Вона дивилася на нього і Алека, її погляд світився наче соняне світло.
- Ви добре збереглися, як для свого віку, хлопці. Тоді скільки ж живуть перевертні?

- Близько двухсто двадцяти чи біля того. - Підморгнув їй Алек. - Ми не безсмертні, нажаль.

- Яке щастя. Сто... ______
- Говорячи про ____, я попереджу тебе Калум.

Що це означає? - запитала Джеймі.

Калум змусив себе вдихнути повітря.
- Ти залишаєш мене... нас... Холоднй Струмок?

Її губи скривилися із сумом.
- Угу. Я дотрималася обіцянки даної Лахлану. І моє коліно одужало, прямо як новеньке, згідно заключення доктора, отож мені потрібно повертатися до реальноїь роботи.

Джеймі підскояила зі стільця і обійняла Вікторію.
- Я не хочу щоб ти їхала, - заволала вона(захникала), ____

Вікторія міцно обійняла Джеймі, кліпаючи очима.
- Я знаю. Але я потрібна моїм людям більше ніж твоєму татові по рібен бармен. Яйду туди де я потрібніша.

Вечір закінчився рано, на полегшення Вік. Вони випили трохи вина у вітальні, але Джеймі була в'ялою, Калум був тихим, а Алек... Боже, нещастя у його очах надривало їй серце.

Ми перепихнулися лише раз, нагадала вона собі, коли пішла забирати соає пальто на кухню. Лише раз. Пекло, він приставив ніж до її горла,що це за стосунки такі? Вона підняла своє пальто. До того ж , якщо він... Вона моргнула. Посуд грудою стояв у раковині, а стіл був витерти на чисто.

Вона обернулася навколо, але приміщення було порожнім. Ніхто не прибарав. Вонибули у вітальні. Звичайно ж Калум не мав служниці. Жодної крошки на підлозі, хоча вона пролила краплину молока з миски та маленький шмпточок заморожиного пирога з тарілки на кутку. Венкгти тримали домашніх котів?

- Тобі дійсно треба йти зараз? - Джеймі стояла у дверному пройомі.

- Ага, мені треба пакуватися. - Ніби вона має багато про що турбуватися. Вік кивнула на куток. - я не знала що ви маєте кота.

- Ох, ми не маємо. Це для...
Рука Калума на плечі дівчинки зупинила її.

Як тільки він повернув Джеймі до вітальні, Вік вздихнула. Ще один долбаний секрет.

- Алек проведе тебе до дому, - сказав він, його посмішка на досягла його очей.
Ох, дідько, він не може бути нещасним теж, чи не так? Але вона подумала про той вечір, який вони провели разом за розмовою, сперичаючись ві політики до книжок, а пізніше грали в шахи. Просте задоволення. Його тихе товариство заповнило діру про яку вона навіть не мала поняття. Обидва, він і Алек, змусили її зрозуміти якою самотньою вона завжди була... І буде знову.

Ага, ось саме чому люди не повинні зближатися, тому що це болить як пекло, коли залишаєш їх.

Алек чекав біля головних дверей, підкидуючи ключи від машини, і ловлячи їх

Вона просто дивилася на нього. Чекаючи. Ці великі руки ласкали її тіло, цей умілий рот... Дихай, Вік.
- Алек я можу добратися додому сама. - Вона кивнула головою на нього. - Я хочу пройтися в тиші, а ти і тиша несумісні.

Джеймі захихотіла.

Посмішка Алека була стриманою, коли він скуйовдив волосся малої.
- Ти скверна дівча, маленька племінниця, а Лисичка погано на тебе впливає.

Він використав його спеціальне прізвисько щоб змусити її груди стиснутися. Без розмов, Вік ступила повз нього і вийшла, зачинивши двері за собою. Ніч була повною і фонтан був в тиші.

Внимание! Этот перевод, возможно, ещё не готов.
Его статус: перевод редактируется

Переведено на Нотабеноиде
http://notabenoid.org/book/52680/226087

Переводчики: Karaon