Готовый перевод Cherise Sinclair - Hour of the Lion / Шеріз Сінклер - Година лева: Глава 12

Наступного дня Торсон почув кроки Калума, що наближався до гостьової кімнати, добре, до його кімнати на даний момент. Він подивися з вдячністю, потребуючи якогось відволікання від своїх турбот. На цей раз, читання не працює.

- Ти старий впертий бевзень, ти знаєш, - зазначив Калум, як тільки підсунув крісло ближче до ліжка. - Чому не залишитися в лікарні? У тебе достатньо контролю аби не трансформуватися під час болю.

Торсон відзначив місце в книзі і відклав її.
- Єдиний спосіб утримати мене в лікарні, це якщо я в несвідомому стані.

- Якби я знав, що це допоможе, я б так і зробив, - сказав Калум сухо.

Торсон залаяв від сміху.
- ______________.
Порив вітру жбурнув бризки снігу на вікно, і він насупився як тільки хвилювання засіло в його голові. Шторм, який оселився в горах вчора, не показував жодного знаку ослаблення.
- Гадаєш, з ними все в порядку?

Калум подивився у той самий бік, також нахмурившись.
- Алек сильний.
Його слова були обрізані стурбованістю.

- Хоча ти чимось стурбований.

- Стосовно твоїх нападаючих. Кляті вишкребки. - Калум підвівся і пройшовся по кімнаті. - Я наказав заступнику зняти відбитки перш ніж позбавитися тіл. Відбитки не знайшлися в базі даних яку має Алек, тож я послав їх до Тайнана. Його контакти можуть прогнати інформацію через різні агенції.

- Звучить повільно.

- Надто повільно. - Калум зціпив свої пальці. - Вікторія запропонувала використати її як наживку. Подивитися чи зможемо ми їх виманити і залишити при цьому живими. - Насуплено він глянув на Торсона. - Ти і Вікторія надто ефективні у вбивстві.

Торсон проігнорував комплімент.
- Ти не збираєшся використовувати самку як наживку.

- Ні. Я відмовився. Тож ми триматимемо її в безпеці, а я буду чекати на інформацію віл Тайнана.

Торсон потер пальцем по шкіряній палітурці його книги.
- Це безглуздо. Якби вони хотіли вбити свідка, вони б відправили вбивцю, а не команду, щоб захопити її ".

- Угу. Але вони змусили Лахлана вкусити її. Вони ймовірно очікують що вона перетвориться на одну із нас.

- Можливо нам варто здати її та спростувати це твердження, - сказав Торсон, знаючи, що вони не зроблять нічого подібного.

Губи Калума скривилися в тонку посмішку.
- Насправді. І, здавши її, ми могли б зменшити їх число, значною кількістю.

- А це ідея. Вона смертоносна маленька жіночка, чи не так?

- В будь-якому разі, що вона робила в твоїй крамниці? - запитав Калум, вглядаючись у падаючий сніг крізь вікно. - Я гадав вона від'їжджає.

- Прийшла казати прощавай.
Гострий біль прострілив у серці Торсона, як тільки він згадав проблиск сліз у її очах.
- Хдаввалося ніби вона підвела Лахлана. Очевидно він сказав їй...- Він закрив очі, пригадуючи її слова, - Скажи дідусю я дарую тебе і ти мій дар.

Калум різко обернувся.
- "Скажи дідусю я дарую тебе". Він сказав це прямо перед тим як помер?

- Так вона сказала...- Торсон припинив говорити, як тільки слова зазвучали в іншому значенні. - Чи міг хлопчик виконати Смертельний Дар?

Тиша. Після хвилини, з втомою потер своє обличчя.
- Вона казала, що він був збентежений наприкінці та говорив безглузді речі. Але для чужого ритуал може здаватися...

Торсон закінчив:
- Ніби юнак не дружив з головою. Земля, Повітря, Вогонь, Вода. Ти думаєш вона одна з нас?

- Якщо так, вона добре це приховує. Здається маленька жінка має більше секретів ніж ельф зимових запасів. Я гадаю час розкопати деякі з цих жолудів.

* * *

Вік проблимала сонливість і оцінила ситуацію. Ніякої стрілянини. Ніякого шуму голосів. М'які ковдри під нею, більша купа над нею, і тільки її ніс не прикритий. Усе в теплі і комфорті. Її м'язи злегка боліли від походу, але хорошим болем, як від тренування.

І гей, вона досі на цій землі. не було кращого відчуття ніж це. Знання того, що її життя могло згаснути вчора, але через майстерність, м'язи та мужність, вона виграла. Угу, хоча я йду через долину смерті, я не злякаюся зла, бо я найкрутіша, хай йому грець, в долині. Вона всміхнулася, потягнулася, радість від того що вона жива співала в ній, як бризки музики і вона хотіла поділитися піснею.

І так сталося, що вона знала хороший спосіб відсвяткувати життя...

Алек лежав поруч неї, розлігшись на спині під його власними ковдрами. В очевидь він підримував вогонь цілу ніч. Велике поліно весело палало на купі тліючого вугілля, а в хатині було достатньо відчутно тепло, щоб висковзнути з під її ковдр, в ті що поруч. Під Алекові ковдри.

Глибоко сплячи, він не поворухнувся як вона прижалася до нього і поклала свою голову йому на плече. Він зняв свою куртку і задишився лише у фланелевій сорочці. Гудзики легко вискользнули з петель. Ага, він і справді мав шикарні груди. Вона пробіглася пальцями по його твердій поверхні, прослідковуючи шість кубиків пресу, і прослідкувала за тонкою лінією волосся до низу його живота. Алілуя, він був повністю стоячий та твердий як скеля.

- Доброго ранку, - видихнула вона і підвела голову, щоб потертися об його підборіддя.

- Ммммм....
Він перекотився, підминаючи її під себе. Він пахнув абсолютно неймовірно, як густий ліс, з його власним чоловічим мускусним запахом. Вона могла розрізнити його і Калума лише за запахом. Як дивно.

Він уткнувся носом в порожнину нижче її вуха і промуркотів від задоволення, коли вона розсунула свої ноги і обгорнула його.
- Я відчуваю запах твого збудження, - пробурмотів він, його подих опалював теплом її щоку. Його рука притиснула її кицю, пекучий поштовх тепла змусив її стегна піднятися.
- Я збираюся... - Він зупинився, його м'язи напружилися під її пальцями. - Ні. Не збираюся.

- Що?
Вона потерлася своїми грудьми об його і почула як його дихання зупинилося.

- За ради Херна, я хочу тебе, Віксен, - пробурмотів він. Він поцілував її, довгим, повільним і глибоким поцілунком. Але потім, з низьким прокльоном, відштовхнувся від неї та підвівся.

Вона подивилася в гору на нього. Що щойно трапилося?

- Слухай, Віксен.
Він поклав руку на її плече.

- Нєа.
Очевидно він не відчував теж саме, що і вона. Добренько. Хоча біль від його відмови палала, і вона відвернула обличчя геть, щоб він нічого не помітив.
- Не турбуйся. Я щойно прокинулася відчуваючи збудження. Нічого страшного.

- Угу.
Він опустився на одне коліно поруч неї.
- Враховуючи наскільки сильно я хочу схопити тебе, роздягнути та поховати себе в середині тебе, ти не єдина хто збуджений.

Його слова позбавили її можливості дихати. Вона сіла, склала свої руки разом, щоб не потягнутися до нього.
- Але...

Він погладив її волосся, і вона поглянула в його інтенсивні зелені очі, такі чисті, що здавалося світло сяяло крізь них.
- Я перевертень, а ти людина. Це надзвичайно погано вплутуватися у такі стосунки. Дідько, Дайонени майже ніколи не приваблюються людьми. Щось не так із запахом чи що. Тільки не з твоїм, хай йому грець.

- Але ми... робили це раніше. Пам'ятаєш? На вечірці в Дикому полюванні?

-Скажемо так, що твоя зовнішність в день Зборів була сильніше мого самоконтролю.

Ага, це має сенс, враховуючи всі ті перепихони в ніч Зборів. Уся та секс атмосфера поплутала і її думки.
- Продовжуй.

- Таким чином, хоча іноді такі зустрічі ігнорують, перевертні не зв'язуються з людьми. Ми... Я дуже близько до турботи про тебе більше, ніж я повинен, - сказав він з усмішкою. Він сперся чолом об її. - І я хочу тебе так сильно, що мене геть трясе. Не сиди тут і не спокушай мене.

Вона б дуже охоче піддалася спокусі, але розуміла, чого це буде коштувати йому. У _____________

У забавною зсуву чином, Алек був високоморальною людиною ... кішка ... все

Він підвівся на ноги.
- Я приготую якийсь сніданок.

Божечки. Він не застьобнув свою сорочку, а його груди були із сильно розвинутою мускулатурою. Цей чоловік був смертельно сексуальним. Її тіло тремтіло від жаги, а тут не було і сліду холодного душу.
- Тут десь є туалет чи треба використовувати найближче дерево?

- Дерево.
Він всміхнувся, спалах білого скрутив її пальці на ногах.

Вона закрила очі. Вона билася в програшній битві; усе що він робив заводило її і ще більше. Зовні, на морозильному снігу, ось де вона повинна бути.
- Я повернуся через хвилинку, - пробурмотіла вона.

Кількома хвилинами пізніше, коли вона проривалася крізь сніг висотою по коліно, підіймала своє пальто та сорочку щоб розтбнути свої джинси, заморозила свою дупу, і застубнула усе своїми замороженими пальцями, секс був останньою річчю у неї на думці. Просто наблизити її руки на достатнью відстань до вогню і вона буде щасливим туристом. Вона поквапилася в середину.

Вона схопила свій кухоль паруючої кави.
- Це допоможе.

Її пальці тремтіли від цієї короткої прогулнки\виходу.
- Назовні дійсно дуже холодно.

- Тут температура може впасти нижче нуля вночі. І буде трішке тепліше протягом дня.

- Трошки, ага.
Вона втягнула трішки гидкої на смак кави, але він миттєво зігрів її зсередини і наповнив її вени кофеїном. Тільки дурень буде скаржитися. Ще кілька ковтків і вона почувалася майже нормально. Сидячи на одномуу із табуретів, вона поставила свою чашку на стіл.
- Тепер розкаи меі про стосунки між людьми і перевертнями.

Він підняв пакед іщ сублімовано засушеними взбитими яйцями та поморщився
- Може мені трансформуватися та вполювати нам щось нормальне на сніданок.

- Ні. - Вона вихватила пачку з його рук. - Розказуй.

- Ти завжди поводишся як бос? - спитав він її серйозно.

Вона відкрила пачку одним різким взмахом свого ножа щ чооботу, і він здригнувся.

- У тебе противний арактер, жінко. - Він змішав яйця з водою. - По суті такі стосунки стерильні. Без дітей. Із різних причин наща чисельність знижується. Тож перевертні повинні паруватися з іншими переветрями.

- Ах. Як мусульмани одружуються з католиками, егеж? - Гостра біль пронзила її груди.

- Щось схоже на це. Тільки мусульмани не вимруть. Ми можемо. - Його погляд був рівнийй, але сповнений жалю. - Я планував поговорити з тобою, але потім ти сказала, що їдеш, і я не подумав що це важливо.
Він звучав так ніби вони мали щось... справжнє.

- Хай йому гець, Алек, - вона зррбила свій голос звучати холодним. Тверим. - Я просто хотіла сексу, не якихось бісових стосунків.

- Ага. - Він поклав руки поверх її, його пальці були гарячими порівняно з її. - Я знав це.

вона відчула як затремтіли її вуста і стиснула їх разом. Боже, вона мусить піти звідси, геть від нього і його бісового жалю, перш ніж вона вибухне сльозми.
- Мені потрібно подихати свіжим повітрям.

Висмикнувши руку назад, вона гордо вийшла за двері, прямо в засніжену диу місцевість, прямуючи невідомо куди, просто подалі від хатини. Від нього. Це було тупо, тупо, тупо. як він може так багато значити для неї? Дідько, вона планувала поїхати геть, чи не так?

Вона притулилася до величезної сосни та слухала як сніж із шипінням падаю до низу крізь гілля, м'ягкий стогін дерев, що гойдалися на вітру. Тонкі сірі хмари тяглися по небу, затуляючи сонце і не даючи прорватися теплу, і повітря було таке холодне, що від цього боліли її легені. Алек, йймовірно, вийде перевірити її якщо вона залишиться тут надовго. Здавалося, він ніколи не може залишити її одну на...

Вона вдарилася головою рїрб стовбур. Вона що підсвідомо хотіла аби він послідував за нею, коли вона покине Холодний Струмок? Боже, вона така ідіотка.

Добре. Вона повільно видихнула і дивилася як її дихання повисло в повітрі перш ніж вітер від ніс його геть. Принаймні цю ідею вбито в зародиші. Абсолютно ніякої надії на стосунки. Вона не повинна була дозволити Алеку вмовити її прийти сюди. І будь вона проклята, якщо довзолить йому втримати себе від спуску назад. Якщо Свон має людей, які наглядають за її домом, що ж, нічого поканого не станеться якщо вона вдключить декілька? ________________

Тоді добре. Поснідати, випити трохи кави, тепло укутатия і видвигатися. Вона має план. Запихнувши свої задубівші пальці під руки, вона попрямувала назад до хатини.

Вона ступлина всередину і зупинилася, коли помітила алека біля каміну. В чому мати народила. Обмиваючи себе губкою. Світло з двору світилося проти його шкіри, освітлюючи його тверді мускули, щільні вигини дупи, його довгі, стрункі стегна, та відбвалося від золотисто-коричневого волосся його паху і грудей. Повітря застрягло в її горлі, і кожен її маленький гормон, що нарешті охолодився знову спалахнув, як від напалу. Простогнавши, вона відступила назад і захлопнула за собою двері так сильно, що хатина здригнулася. А із даху впала лавина снігу донизу, і щось вдарило її по чоботу. Вона подивилася до низу.

Це була маленька лялька, розміром з її руку. На даху? Ймовірно якийсь хлопчик дражнив свою сестру, закидаючи її ляльки туди. Вона віддасть її Алеку, щоб він повернув її комусь.

Усміхаючись вона перевернула ляльку. Гола. Анатомічна правильна із маленькими грудьми. Загострені вушка? Лялька-ельф?

Це простогнало.

- Трясця!
Вік впустила її, спімала на півшляху, і відчула як вона трошки рухається в її руках. Вона була із тих дерево-речей. Вона відчинила двері хатини. Голий чи ні, Алек повинен відповісти на більше запитань.
- Агов, хлопчина-кіт!

Бачити роздратований вигляд йог обличчя було задоводнням. Він натягнув джинси та якраз одягав щелену фланелеву сорочку, що пасувала до його очей.

Вона підняла "ляльку, що не була мертвою".
- Що це, до біса, за штука?

Він підійшов
- Ох, чорт.
Ніжно притискаючи до себе ляльку-річ, він присів біля каміну.
- Підкинеш дрова в камін?

Із новим поліном, вогонь спалахнув вище. Вона впалан на купу ковдр поряд ньогою
- Що це?

- Хто, не що. - Алек підніс це ближче до тепла. - Вона деревна фея. Лісовий ельф.

- Ох, ну, я знала це, - Вікі сказала це саркастично. - Що не так з цим... з нею?

- Вони впадають в сплячу під час похолодання. Вона ймовірно вийшла за теплом і була піймана бурею. Не встигла сховатися в свою нірку.

- Вона буде впорядку?
Маленька штучка виглядала мертвою.

- Поинна. Ми вивеемо її з сплячки і віднесемо до її дерева. Їй буде потрібна їжа. Ось, потримай її, поки я пошукаю що їй поїст.

Він передав Вік малюсеньке тіло перш ніж вона мала час відмовитися.
- Але... що мені робити? Боже, Але, я не знаб що робити!

- Тримай додстатньо близько до вогню, але так шоб твої пальці не претворилися на тости. Намагайся не впустити її.
Коли він всміхнувся, вона захотіла вдарити його, але він був занадто далеко від неї.

Залишаючись спокійною, Вік відчула як холод покинув ельфа, і це вдихало час від часу. Трсяця забирай, я тримаю Тінкербел. Коли це затріпотіло в її рукаї і відкрило блідно-зелені очі, абсолютне здивування заполонило її. Ельф.

Алек повернувся із метровою сосновою гілкою та повними руками вічнозеленими гілочками.
- Не висока кухня, але підійде.

Ельф блимнула на нього очима, і він посміхнувсядо неї.
- Привіт, ельфику.

- Це розмовляє англійською? - прошептала Вік.

- Вони розмовляють не більше ніж білки, але вони трішки розуміють.
він підняв маленький шматок ялини та розсміявся, коли піксі сіла та вихопила це в нього. Вік залищалася нерухомою, поки це вискоко розмістилося на її долоні, відкушуючи зелень.
- Це тепле.

- Вона. І це добре.
Алек підпер велику гілляку навпроти стіни, забезпечивши їх дровами.
- Тут. Влна може повиснути тут і остаточно вдігрітися.

Вік нахилилася та випросталася свою руку. Ельф впустила зелень і стрибунла, зникаючи в листві.
- Круто.

Алек склав в купу гілочки сосни та ялини поряд з великою гілкою.
- Добре їж, ельфе. Геть усе.

Тонюсенька ручка витягнулася і вхопила шматочок.

Вік витрящілася на гілля.
- Це прямо як мої ельфо-штучки, що живуть на дубі перед моїм подвір'ям. Влни кидаютсья речами в мене.

Алек підхопив свою каву.
- Хмммм... вона у поганому гуморі з тих часів, як помер старий Берт, і новий власник почав здавати дів в оренду. ельфи не люблять змін.

- Я теж.
Такі як мати маленькі штушки, що з'являються повсюду. Ця гора була надиво дивною. Вона відкинулвся на купу з ковдр.
- Ти знаєш, я...
Із кружкою на півшляку до роту Алек витряшився на неї, ніби вона перетворилася на якусь чудернаську ельфо-істоту.

- Що? - огризнулася вона.

- Це навіть не відмічено... ти можеш бачити її.

- Агов, вона ж тут, чи не так?

- Ні. Не для людей. - Алек нахмурився.- Я весь час забуваю, що ти не Дайонен. Ти маєш Погляд.

- Я виглядаю сліпою?
Він поводився дійсно дивно.
- Що ти поклав у свою каву? Віскі? Я теж хочу трошки.

Він підвівся та налив до країв її кружку знову. Вона принюхалася. Жодного натяку на алкоголь. _____________

Мовчки він присів поруч неї, досить близько щоб вона відчула його тепло. Досить близько щоб їй захотілося проповзти на його коліна та поділитися великою кількістю тепла.

- Ти в порядку? - спитала вона.

- Навряд чи. Нам треба поговорити про це Віксен. Як довго ти бачиш ельфів?
Судячи з його погляду, набагато темно зеленішого ніж у ельфа, він був дійсно засмученим.

Щодо неї вона почувається добре. Яким полегшенням було дізнатися, що він теж бачить цих створінь. Можливо вона не була кандидатом до божевільні.

- Вікі? Відповідай.

- Ох. Вибач. Досить давно, з тих пір як я в Холодному Струмку.Спершу я бачила лише мерехтіння, можливо висунуту руку...
Вона замовкла, коли рука ельфа висунулася з гілля та схопила більше їжі.

- Після того як приїхала? Не раніше?

- Після. Я бачила схожих на гномів людей у таверні однієї ночі. Які ще дивні істоти мешкають у цій місцнвості?

- В цій місцевості? Що...
Він перервався та нахилив голову в бік, прислуховуючись. Миттю пізніше, Вік вік почула скрегіт снігу під чиїмось ногами.

Алек був біля входу навіть перше ніж вона підвелася на ноги. Мужчина міг рухатися так, як вона б хотіла._____________-, потім широко відчинив двері.

- Щось підіймається.
Калум поплескав свого брата по плечу та струсив сніг зі своїх голих ступнів. Навіть не почервонівши він увійшов до хатини, повністю оголений. Гаразд, угу, вона бачила його оголеним раніше. В місячному світлі. Тепер, у світлі ліхтарів та вогню вона не могла відтягнути своїх очей від нього. Чорт, ніяка дихаюча жінка не змогла б відвести свій погляд геть. Він мабуть напряг усі свої м'язи під час бігу в гору на гору, його темного засмаглого тіло ____________. І його тіло було мускулистим. Вона ковтнула.

На її жаль він швидко одягнувся в чорний светр та джинси з дерев'яної ніши. Після натягування пари вовняних шкарпеток, він нарешті глянув на Вік та пригвоздив її на місці своїми чорними очима.

В них вона побачила звинувачення і твердість. Щоб це не було, вона не робила цього. Гаразд, можливо й зробила, але вона йшла. Це не має значення.
- Що тепер?

Коли його погляд нарешті звільнив її, він помітив гілля і глумливо глянув на Алека.

- Вікі знайшла замерзлого ельфа, - сказав Алек. - Вона бачить це.

- Цікаво.
Він поклав пакетик чаю до чашки та додав кип'ячену воду з кастрюлію

Алек нахмурив брови.
- Ти не виглядаєш здивованим.

Калум, після того як усівся на стіл, поставив кружку з іншого боку.
- Я думаю ти зрозумієш через мить. вікторія, приєднуйся до нас, будь ласка.

Його низький авторитарний наказ змусив її почуватися як дворічну дитину. Це дратує. вона кинула ще одно поліно до каміну. Можливо вони й звикли до цього клімату, але в Іраку клімат був значно теплішим. Вона сіла на стілець за вузький стіл навроти Калума.

Алек сів поруч неї.

- Коли ти прощалася з Торсоном, ти сказала йому, що Лахлан преподніс тобі дар, - сквзав Калум.

Вона відчула як Алек завмер поруч неї та почала розвертатися до нього.

Простягнувши руку, Калум ніжно взяв її за підборіддя, його пальці були теплі, але тверді.
- Ні. Говори зі мною.
Його глибокий голос містив нотки авторитета майстра сержанта.

- Так, пане. Що ти хочеш знати?

- Прямо перед тим як Лахлан помер, казав він чи робив щось дивне? Давав тобі привід, що він мислить не зовсім ясно.

- Ну...

- Вікторія, я розумію, що ти хочеш вберегти Торсона від болі, але я повинен знати усе, огидне чи ні.

Вона відкинулася назад.
- Малий намагався пригадати щось, але ніяк не міг. Потім він сказав... гм... щось про вогонь та кров. У нього була кров на руках...
Вона опустила погляд на стіл. Пригадуючи...

Він торкнувся її замурзаного обличчя і всміхнувся бруду на його закривавлених пальцях.
- Земля.

- Милий, я хочу щоб ти відпочив, - наполягала вона. Прошу не роби це зі мною - живи! - Просто сконцентруйся на диханні та...

- І нарешті мій дух - це дар. Я пам'ятаю, - сказав він їй, із гордістю у голосі.
- Йди сюди. Він простягнув свої руки як для обіймів, і вона нахилилася до нього, поморщившись коли його рука опустилася на її вкушене плеча та _____

-... але він не.... він не вижив. Він був...
Вона несамовито блимала очима, в горлі усе стиснулося, її руки й досі пам'ятали як обіймали хлопця, коли він кульгав. Чому тіла важчають, коли душа починає парити? Парити, Боже, вона стає сентиментальною. Вона втягнула повітря, покинула виставлятися на показ, та жорстко витерла вологість зі своїх щік.

Нарешті помітивши тишу. Алек був як ніколи тихий. Вона глянула на нього і побачила, що він витрящився на неї так, ніби вона відростила роги. У Калума був такий вигляд ніби він щось замислив, постукуючи пальцями по своїм вустам.

Вона плеснула по столу досить сильно, щоб її запекли.
- Розповідайте що відбувається. Негайно!

Калум швидко глянув на брата, піднявши одну брову.

- Він виконав Смертельний Дар? Для Вікі? - сказав Алек рваним голосом.

Вона стиснула кулак. Якщо вони не пояснять, що ж, вона планує зробити їм боляче.

Калум взяв її за руку та ніжно розчепив пальці. Його погляд містив... жаль? Вона напружилася.

- Вікторія, просто послухай мене. Перш за все, Дайонани походять від Феї.
Він зауважив її збентежений погляд.
- __________

- Ви походите від чогось ______ в висоту з крильцями? _______. - Вона спробувала стерпіти сміх, але провалилася.

Алек фиркнув.
- Не від діснеєвських фей. Скоріше таких як..., ах, ельфів як в "Володарі перснів". Високих, струнких, магічних. Тих хто живе у деревах. І не люблять залізо.

Метал. Вона могла чути слабкий голос Лахлана, який говорив: "Моє тіло постраждало вчора; я позичав час від тоді. Це перевертницькі штучки; усей оцей метал, знає.

Калум продовжив:
- Перш ніж вони покинули наш світ... уммм, кілька тисяч років тому, Фея, випадково створила нащадка з людьми. Дехто з них був перевертнями, тож їхні, зі змішаною кров'ю, діти отримали властивості і фейрі. Коли дайонен знаходить пару, нові перевертні народжуються.

- Ага. Алек пояснив цю. частину.
Це важке відчуття знову пошкябалося у її грудях.

- Та невже? - погляд Калума направився на Алека і повернувся до неї. - Існує тільки один спосіб створити нового перевертня. Ми називаємо Смертельний Дар.

Ритуал? У неї були погані передчуття щодо цього слова. Вона спробувала висмикнути свою руку, але він не ослабив свою хватку.

- Як і Фея, перевертні частково володіють магією, - сказав Калум. - Смертельний Дар - це чиста магія. Усі Дайонени ____________

Вона застигла, хитаючи головою. Ні.

- Так. Лаїлан не був збентежений. Він закликав древній ритуал щоб зробити тебе перевертнем.

Полегшення пройшлося крізь неї.
- Це не спрацювало. Я не верістота.
Вона повернула руку всередині його хватки.
- Бачите? Ніякої шерсті.

- І у мне не має.

Ох, лайно. Вона пильно подивилася на нього, пригадуючи як він мирехтів, коли був гірським левом, сповнений сили і благородства.

- Як довго ти бачиш ельфів? - запитав Калум.

- Одразу ж як приїхала до Холодного Струмка, - сказав Алек. - Гномів теж.

Яке це мало відношення до того аби бути клубком шерсті?
- Я бачу те що тут є, ці гори повні ельфів та гномів.
____________________________________

- Отож це те, що ти маєш на увазі. - Алек похитав головою. - Вікі, духи є по всьому світу.

Її щелепа впала.
- Ні. Я ніколи не бачила їх раніше...

- Однією із тих магічних особливостей, - сказав Калум, - є Погляд- це здатність бачити інших магічних істот.

- Ох, чорт.
Це не добре. Вона висмикнула свою руку геть з хватки Калума та обійняла себе. Здавалася увесь світ змінився, як політ від Арктики до тропіків, тільки значно, значно гірше. ______
- Тож, у мене раптово мають вирости кігті та ___борода? - Вона намагалася сказати це із сарказмом, але чорт забирай якщо це не було схоже на ниття.

Алек піднявся та огорнув руки навколо її талії, притягуючи її спину до його твердих грудей. І ох, вона потребувала цього, так сильно, що спробувала відсторонитися. Його обійми стали міцнішими, змушуючи її прийняти цей комфорт.

- Для трансформування тобі потрібно хотіти цього. Це не трапляється випадково, - сказав Алек. - В твоєму мозку є місце, і просто думка про це відкриє двері. Коли ти будеш готова, ти відчиниш ті двері та ступиш крізь них у дикість.

А якщо вона зачинить цю штуку? Що тоді відбуватиметься із її життям?
- Торсон розказав мені про те як бути перевертнем. Кожного місяці ви повинні перетворюватися на веркотів на кілька годин.

Алек кивнув.

____________-Чи могло це зникнути десь в Багдаді чи якомусь іранському селі?
- Лахлан перетворювався, коли не хотів цього.

Калум нахмурився.
- Це трапляється переважно в перший рік, перш ніж це береться під контроль. Або іноді пізніше, якщо перевертень наляканий чи відчуває загрозу.

- Угум.
Тож, граната раптово вибухає, і неочікувано я - кіт?

- У вас є проблеми і з металом також, егеж?

- Будучи оточеними металом протягом довго часу може зашкодити нашій системі. Магія та залізо...- Алек зупинився і глянув їй в обличчя.

Ніяких міжнародних перельотів? Чорт, вона що мусить йти пішки до Іраку, чи що? І будучи там, їій буде потрібно сторонитися хаммерів та танків? А як щодо машин? Лайно, це тому стільки людей в Холодному Струмку ходять пішки?

- Це повинен бути досить довгий період часу, Вікс, перш ніж це матиме наслідки, - сказав Алек. - В інший час це просто незручно.

- Послухайте, я призначена... - Вона закрила свого рота, шок заморозив її нутрощі. Вона майже вибовкала хто вона була. Вона мало не вибовкнула того ким вона була. Стоячи, вона відсторонилася від обіймів Алека. - Я не хочу цей бісовий дар.

Калум підвівся також.
- Мені шкода Вікторія. Ми перевантажили тебе поясненнями. Тобі потрібен час щоб прийняти усе це.

- Забудь про прийняти це... Я можу віддати це назад?

Лінії на його обличчі углибилися.
- Якщо ти ніколи не трансформуєшся, тоді магія врешті решт поступово зникне, і будеш чистокровною людиною знову. Навіть Погляд поступово зникне.

Вікторія побігла до дверей, захлопнула їх за за собою так сильно, що хатина здригнулася, і сніг зісковзнув із даху. ______________________. Калум похитав головою. Маленька жінка має сильні руки. Його груди стиснуло як тільки він поборов потребу піти за нею. Втішити її.

Нещасливі лінії пересікли обличчя, Алек підняв свою чашку та пішов до ковдри біля каміну.
- Ну, я думаю все пройшло добре, чи не так?

Калум проворчав зі згодою.
- Ми маємо бути вдячними, що далеко від її машини.

- Саме зараз - це благословіння. - Алек сіпнув свою каву. - Ти підозрював щось про дар Лахлана?

- Нічогісінько. Хоча вона ненормально швидка та сильна... і чуттєва, я припускав це було результатом її тренувань.

- Я також. Я ніколи не думав, що Лахлан мислив чітко аби пам'ятати ритуал Смертельного Дару. Не тоді.

- У них був з'язок. Це очевидно.
Вмираючий хлопак, жінка яка не змогла врятувати його. Дитя мабуть було страшенно налякане і відчувало такий біль... Калум вдавлював свої нігті в стіл поки в його венах боровся гнів. Він вдихнув і повільно випустив повітря.
- Він хвилювався, що Торсон залишиться одиноким.

-Має сенс. - Алек глянув на двері та озвучив надії Калума. - Вона перевертень, брате, чи може ним стати. Вона сильна, смілива, енергійна... - Він посміхнувся. - З нею весело. Пристрасна. Прямолінійна.

- І зараз дуже вразлива. Налякана. - Але куточки його губ піднялися. - Але ми зробимо усе від нас залежне аби вберегти її для клану... та для нас.

Що до біса я збираюся робити? Вік зупинилася в снігу далеко від хижі. Перевертень. Вона зберегла зад малого, витягла його з клітки, і він не тільки вмер в неї на руках, але ще й перетворив її на якусь чудернацьку кішко-істоту. Лайно, якби він був тут прямо зараз, вона б вбила його.

Та думка та гостра пам'ять про його бліде безжизненне обличчя висмикнуло її з істерики. Як вона може думати про такі речі? Вона б захищала його до останнього свого подиху. Різко присівши біля дерева, вона нахмурилися дивлячись у темніюче небо. Жодний промінчик сонця не проривався крізь товсті хмари; здавалося усе її життя позбавилося кольорів, перетворилася на відтінки сірого.

Прямо як її вибір.

Вона хоче, їй потрібно повернутися до служби. Будучи тут, ізолоьованою від усього що вона знає...це не правильно. ____________. Їй потрібно повернутися. Але не тоді коли вона може перетворитися на людину-пуму.

Вона пам'ятала, як Калум перетворився на гірського лева, як усе його тіло ніби сяяло від трансформації. Можливо їй варто спробувати... Ні. У неї було таке відчуття, якщо вона спробує прийняти котячу форму - це буде ніби прийняти кристалічний мет, стане залежно. від першого разу. Як тільки вона це зробить, вона ніколи не повернеться в норму.

Калум казав їй правду?

Так ніби вона покликала його, він з'явився між деревами, присідаючи напроти неї з тихою, хижою грацією.
- Вікторія.

- Чому ти завжди називаєш мене так? - нахмурилася вона. - Тільки ти.

Він пробігся своїми теплими пальцями по її холодній щоці.
- Я гадаю, мені подобається називати тебе так як більше ніхто не називає тебе.

Його погляд був такий же теплий як і його рука, і Вікторія відступила назад.
- Калум, послухай, я не збираюся...

- Алек та я обговорили твою проблему.

Він сказав так ніби її проблему було так просто вирішити. Це не так.
- Я не думаю...

- Мені потрібно навідатися в село старійшин, - він перервав її. - Це в гірське містечко, лише з перевертнями, переважно всі старші бажають уникати людей.

Якщо він не припинить переривати її, вона всуне в нього кляп і залишить, доки його не звільнить Алек. Але знову ж таки, вона бачила як він повалив Беті, і також його швидкість _____________________. Вона може не виграти сутичку між ними.
- Я слухаю.
Дідько.

- Перш ніж ми... розкриємося.. перед ними, ____ ми взяли відбитки пальців у твоїх нападаючих. Наш контакт в місті збирає інформацію, але виявити хто найняв їх може зайняти час. Між тим, Алек і я думаємо ти повинна піти зі мною.

- Перепрошую? Ти хочеш щоб я відвідала купу вер-тварин?

- Точно. - ______________. - Чим далі ти від цих мужчин, тим краще. В доповнення тобі потрібно місце і час аби обдумати про те що сталося з тобою. І нарешті, я б хотів аби старійшини познайомилися з тобою, навіть якщо ти вирішиш відмовитися від дару.

Його вираз бив. Так ніби вона відмовлялася від чогось надзвичайного, що дав Лахлан... Добре, вона так і робила. І так, вона почувалася винною.

Жорстко.

А потім він виклав останній аргумент. Він обгорнув її щоку своєю великою рукою та промурликав:
- І я із великим задоволенням насолоджувався б твоє компанією.

Ох, Боже.

Внимание! Этот перевод, возможно, ещё не готов.
Его статус: перевод редактируется

Переведено на Нотабеноиде
http://notabenoid.org/book/52680/226089

Переводчики: Karaon