Готовый перевод Меланхолия Харухи Судзумии / Меланхолія Харухі Судзумії: Післямова

Декілька слів про те, що було далі.

Після опівдня Харухі знову розпустила волосся. Мабуть, втомилася. Коли волосся знову відросте, спробую ще як-небудь натякнути.

В обідню перерву на шляху до туалету в коридорі мені трапився Коїдзумі.

- Я повинен від усієї душі подякувати тобі, - сказав він, щасливо мені посміхнувшись. - Світ не змінився, та й Судзумії-сан досі тут! Схоже, мені доведеться попрацювати ще якийсь час. Ні-ні, ти чудово попрацював, ніякої іронії! Так, залишається ймовірність, що світ був створений тільки вчорашньої ночі, цього не можна заперечувати. У будь-якому випадку, знову зустрітися з тобою і Судзумії-сан - велика честь.

- Схоже, наше знайомство затягнеться, - закінчив Коїдзумі, помахавши мені рукою. - Побачимося після школи!

Зазирнувши по обіді у літературну кімнату, я знайшов там Нагато, яка як завжди читала книгу.

- На дві години тридцять хвилин ти і Судзумії Харухі зникли з цього світу.

Такими були її перші слова. Власне, цим вона й обмежилася, опустила голову та продовжила читання.

- Книжка, яку ти мені дала ... Я її читаю. Напевно, через тиждень поверну.

- Ясно.

Як завжди, погляду вона не підняла.

- Скажи, а скільки таких же як ти на Землі?

- Достатньо.

- А є ті, хто спробує напасти на мене, як Асакура?

- Все буде гаразд, - тільки зараз Нагато підняла голову і глянула на мене. - Я не дозволю.

Розмову про бібліотеку я вирішив не починати.

Після школи в літературній кімнаті я зустрів Асахіну, одягнену, як виняток, в свою шкільну форму, а не в костюм покоївки. Побачивши мене, вона кинулася мені на шию:

- Яке щастя, я так рада, що знову бачу тебе ... - схлипувала вона в мене на грудях. - Я думала, ти вже ... (хлюп) ... не повернешся ... (хлюп) ... назад ...

Тут, відчувши, що я теж вже готовий обійняти її, Асахіна обома руками відштовхнула мене:

- Ні, не можна. Якщо Судзумії-сан побачить, знову наступимо на ті самі граблі!

- Щось не зрозумію, про що ти.

У широко розкритих очах Асахіни стояли сльози, і я відчував, що разом з цими сльозами йдуть у нікуди і мої тривоги. Я ніби народився заново. Перед цим чистим поглядом не встояв би жоден хлопець.

- А чому ти сьогодні не в костюмі покоївки?

- Він у пранні.

Тут я раптово дещо згадав і вказав пальцем собі в область серця.

- А, так, Асахіна, у тебе ось тут, на грудях, родимка у формі зірочки.

Витирають сльози Асахіна змінилася у обличчі, ніби на її очах пострілом з рушниці вбили прекрасного лебедя, що відлітав у вирій. Вона відвернулася, відтягнула воріт і втупилася на свої груди. Вуха її відразу ж почервоніли.

- К ... звідки ти це знаєш?! Навіть я сама її до цих пір не помічала! Коли ти її побачив?!

Почервоніла до коренів волосся Асахіна почала бити мене своїми маленькими кулачками.

Мене просвітила на цей рахунок ти з майбутнього. Сказати правду, чи що?

- Чим це ви тут займаєтеся?!

Харухі яка стояла на порозі, здається, була шокована. Кулачки Асахіни завмерли на півдорозі, а обличчя її миттю стало білим. Однак Харухі з диявольською посмішкою мачухи, яка дізналася, що її падчерка, відкусивши отруєне яблуко, померла, підняла паперовий пакет, який був у неї у руках.

- Мікурія-тян! Тобі, напевно, набрид костюм покоївки? Піди-но сюди! Переодягаємося!

Блискавкою, як майстер бойових мистецтв, Харухі опинилася перед застиглої Асахіной і схопила її.

- Аааа! .. Кяя! .. Вааа! .. Не треба! .. - Під акомпанемент несамовитих криків Асахіни вона почала стягувати з неї шкільну форму.

- Не смикатися! Опір даремний. Цього разу будеш сестричкою, чуєш? Сестрою милосердя! Зараз їх начебто медсестрами називають? Ааа, добре, все одно!

- Двері закрий!

Видовище обіцяло бути прекрасним, але я покинув кімнату і, закривши за собою двері, подумки помолився. Вибач мене, Асахіна, але коли двері відкриються, це буде справжній бенкет для очей!

Так, а Нагато все там, від початку і до кінця, сидячи за столом, читала свою книгу.

На цей раз я таки подав відкладену у довгий ящик заяву на реєстрацію «Бригади SOS» в шкільну раду. Мені здалося, що без хорошого хабара на реєстрації «Бригаді Судзумії Харухі, заснованої в ім'я сверхнаповненія світу» буде відмовлено. Тому я виправив назву, перетворивши нас в «Бригаду служби на допомогу шкільній раді, засновану в ім'я вдосконалення світу (скорочене найменування:« Бригада SOS »)», а також написав в якості цілей і завдань «надання консультацій з будь-яких проблем, з якими стикаються учні та активну участь у громадських заходах ».

Сенсу в цих словах мало, але, думаю, зійде. Та вже, якщо наш гурток схвалять, доведеться вішати на дошку оголошень нотатки про ці консультації. Навіть не знаю, що робити з тими, хто до нас прийде.

Під керівництвом Харухі «Міський Патруль З Пошуку Всього Незвичайного» продовжує своє існування, країна повинна буде запам'ятати другий рейд. Зрозуміло, довгоочікуваний вихідний йде коту під хвіст і буде витрачений на безцільне рискання туди-сюди за окрузі. Ну що за непруха! Асахіна, Нагато і Коїдзумі через невідкладних справ прийти не змогли, в усякому разі, так вони сказали, так що зараз я чекаю Харухі у станційних турнікетів у гордій самоті.

Не знаю, що ця трійця замислила і чи дійсно вони так сильно зайняті. Однак якщо вже на те пішло, вони ж не звичайні люди, так що недивно, якщо у них з'явилися якісь термінові незрозумілі справи у таких місцях, про які ми навіть не чули?

Я подивився на годинник. До призначеного часу залишалося ще тридцять хвилин. Я простояв тут вже півгодини. Інакше кажучи, я прибув сюди з годинниковим випередженням. Не те що б я рвався у бій, просто у «Бригади SOS» є правило: запізнився ти чи ні, але той, хто приходить останнім - платить штраф. А нас сьогодні буде тільки двоє.

Я відірвав погляд від годинника і побачив удалині знайому фігуру у повсякденному одязі, яка наближалася. Зрозуміло, Харухі і подумати не могла, що коли прийде на півгодини раніше строку, то вже застане мене. Вона ніби у подиві зупинилася, а потім знову невдоволено попрямувала у мій бік. Не знаю вже, чи був її похмурий погляд пов'язаний з тим, що число патрульних настільки скоротилося, чи, може, з тим, що не вийшло прийти раніше за мене. Треба потім обережно запитати - коли будемо бенкетувати у кафе за її рахунок.

Взагалі-то, я хочу обговорити з нею безліч речей: плани «Бригади SOS» на найближче майбутнє, рекомендації до вибору костюмів для Асахіни, розмови у класі і з іншими однокласниками, а не тільки зі мною, тлумачення сновидінь за Фрейдом ...

І я вже знаю, з чого почати розмову.

Отже, спочатку ми поговоримо про прибульців, мандрівників у часі і екстрасенсів!

Переведено на Нотабеноиде
http://notabenoid.org/book/8180/24635

Переводчики: KimYongHee