burshtina: переводы
EN LA CAVERNA de Juan Carlos Carta / В Печері Хуан Карлос Карта
→He failed hard. He didn't die of a shot. Just a wee scratch, but the notion of being dead made him faint. And so when he did regain consciousness the group of psychiatrists and social workers was waiting for him. They wanted to know why. An he told them about an old function of a movies, about a totally still characters. He also told them about a deep cave filled with images, about a cavity that should have been set on fire in order to made a light. He told them about a blinding light, the light of Truth, that came upon him. Then he said he also had a mission: clear and simple: "The truth is that everything is useless, that we are no better than a pests crawling around meaninglessly, that nothing is worthwhile. That we are mere ghosts, projected onto the wall with a different idiotic dialogs". "And finally", exclaimed the murderous child, - "the truth is that there is no cavern and moreover, there's no light where we can find the ultimate wisdom".
0 Але схибив. Він не помер від пострілу. Більше того, отримав лише невеличку подряпину. Однак думка про те, що він, певно, вже мертвий, повністю позбавила його сил, і він зомлів прямо там, у пекельній класній кімнаті. А коли прийшов до тями, навколо нього вже зібралася група з психіатрів і соціальних працівників. Вони бажали знати: чому? Тож він розповів їм про старі фільми, про нерухомих персонажів. Також він розказав їм про глибоку печеру, наповнену образами, про те, що для того, щоб з'явилося світло, треба було підпалити порожнечу. І що існує сліпуче світло, світло Істини, що зійшло на нього. І що в нього була чітка місія. Його істина полягала в тому, що все було даремно, що всі ми лише шкідники, які повзають по колу без жодної мети. Що ми просто спроектовані на стіну примари, з накладеними на нас ідіотськими діалогами. Останнє, про що їм повідав юний вбивця, було те, що не існує жодної печери, тим паче, жодного світла, яке допомогло б нам побачити Істину.
→That is how he came into his classroom on that day that would latter be marked by all the newspapers of his country. With the aura of enlightenment and destiny he entered the room, prepared to share his wisdom just as it was dictated by Plato's dogma. A always he marched to his desk, opened his backpack, pulled out a gun and started to fire at his mates pointblank. He shoot seven kids. And then, in a chaos of children he put the gun against his temple and pulled the trigger.
0 Так, одного дня, який, пізніше, буде відмічений всією пресою країни, він зайшов у свій клас. Сповнений відчуття своєї обраності, юнак був готовий розділити з однокласниками свою мудрість. так. як це було продиктовано догмою Платона. Як і кожен день до того, він підійшов до своєї парти, відкрив рюкзак, дістав з нього пістолет і відкрив вогонь. Він застрелив сімох. А потім, серед цього пекельного хаосу, підніс пістолет до скроні і натиснув на курок.
→And he translated Plato's text, thought it through and trough, with his interpretation of loneliness: If there was a Platonic cave in his life, it was one which he encountered crossing the path of doxa to see the light of the bright new day. The projectionist who abandons his images to ascend to the light of his truth. His truth: a dry desert of burning sands which should be crossed by him. The desert: a photogram burned by the incandescent lamp. He felt that he was a chosen to cross that road, the only being who, before all the others, was able to embrace the wisdom that was every so often lighted up with a bright light. And which indicated the liberation for him to carry out down there, deep into the cave. Sooner or later, it doesn't matter, he should free those eternally blinded. It was Plato who himself approved it. And it was no laughing matter.
0 Чим глибше він занурювався у платонівський текст, тим зрозумілішою для нього ставала одна думка: в його житті була ця печера, він знайшов її крокуючи шляхом докси в пошуках сліпучого світла нового дня. Проектувальник, що покинув свої картинки, щоб увійти у світло Єдиної Істини. Його істини: безводної пустелі сповненої розпеченого піску. І він має пересікти цю пустелю. Пустелю - фотограму, обвуглену лампою у сто вольт. Він відчув себе обраним. Обраним пройти цей шлях. Єдиною істотою на землі, що спромоглася збагнути цю приховану мудрість, що так рідко являла себе світові. І він мав пронести її з собою, вглиб печери. Рано чи пізно - неважливо коли - він має звільнити їх, навічно осліплих. Сам Платон схвалив це. А це вам вже не жарти.
→Except for one thing. Something that was connected to images and projections. There was something he could not stop thinking about. Not all the time of course but only when he was thinking of those childhood experiences. There was a connection, quite casual one, an almost secret tie between those images which he himself projected and something he had recently read during his philosophy classes, the famous story of the cave in Plato's Republic.
0 Хоча, ні.. Було дещо, що насправді зацікавило цього юнака. Щось, справді пов'язане з його картинками і проекціями. Щось, про що він ніяк не міг перестати думати. Не весь час, звичайно, але в ті моменти, коли він згадував своє дитинство. Але він розумів, існує потаємний зв'язок між його картинками і проекціями і оповіданням, яке вони нещодавно прочитали у школі: "Печерою" з "Республіки" Платона.
→Everything, absolutely everything, bored him enormously during his puberty.
0 Все, ну просто абсолютно все викликало в цього підлітка страшенну нудьгу.
→And speaking of fake: all this so-called life, his and those of others, seemed a big fat lie to him.
0 До речі про фальш: все це ваше, так зване життя - ось воно вже точно здавалося йому найбільшою підробкою з усіх
→He never even liked going to movies as one could presuppose after a childhood completely defined by its fondness for stories and projections. He just hated it. He was bored with all the crap that was being displayed in the dark room, not to mention the deep disgust he felt for those ghost-like creatures faking emotions and wandering from one place to another during two and a half hours.
0 І якщо ви гадаєте, що йому подобалося ходити в кіно, адже все його життя було наповнене любов'ю до цих магічних картинок - ви жорстоко помиляєтеся. Він ненавидів кіно. Все те лайно, що відбувалося на екранах кінотеатрів, лиш навіювало на нього нудьгу. А всі ці кривляки-актори, що протягом двох з половиною годин виливали на плівку свої фальшиві емоції і облудні жести, ті й зовсім викликали в нього непереборну відразу.
→The time has passed and the boy had grown up. But his growing-up was quite different than the one of the normal young man. that is to say he grew reserved, much more quiet than the other boys and girls of his age. He didn't like a football, wasn't interested in going with his friends to the city center to get some drinks. Never on Saturday nights he visited the dances usually organized by his school to raise some funds.
0 Але йшов час і хлопчик виріс. Проте щось в ньому завжди було не так. Він ніколи не був схожий на інших юнаків свого віку: завжди тихий, замкнений. Ніколи ви не могли б зустріти його з іншими юнаками у місцевому барі, чи на вечірках, що влаштовувала його школа, в оточенні своїх однокласниць. Він ніколи не любив футбол.
→You could always know the show is about to end when the shoe-box was starting to smell of burning due to the lamp that it had inside.
0 І ви завжди могли зрозуміти, що видовище добігає кінця, коли відчували запах паленої взуттєвої коробки. Адже лампа, яку та мала всередині, розжарювалася так - аж дим валив.
→He charged five centavos for a movie and many of his neighborhood friends were excited to see a bizarre still films. And besides, he, by means of simply changing of the order of projected negatives, and with the help of a fiddle-faddle scripts he wrote during the siesta and which he himself was dubbing, was always able to offer to the audience different movies. Nor the same people, neither the same places couldn't prevent him from coming up with a different story every time.
0 За один показ він брав плату у п'ять сентаво і дітлахи з усієї округи неодмінно збігалися, щоб подивитися на чудернацьке нерухоме кіно. Тим паче, що за допомогою простої зміни порядку кадрів і накладання на них невеличких сценаріїв, що хлопчик писав під-час сієсти і сам же їх озвучував, він завжди вмів заново зацікавити свою маленьку аудиторію і показати їм ще досі не бачені фільми. Ні ті ж самі обличчя, ні однакові пейзажі не могли завадити цьому витівникові у вигадуванні все нових і нових історій.
→But still he was able to achieve a variety as he had numerous cuts of a film which his uncle, who worked as a projectionist, got him.
0 І все одно, не зважаючи на такий незмінний набір фотографій, хлопчик спромігся досягати різноманітності, адже його дядько, що працював проектувальником в кінотеатрі, подарував йому цілу купу залишків фотоплівок.
→When he was a child he invented a projector-box for movies, as to say, the photograms of movies, a simple thing, really: just a pictures, projected onto the cracked wall of his bedroom. The invention consisted of a shoe box with two holes on the sides. One of them introduced a fixture with its own source of 100 W, in the other a small ring let through the light beam and making the frame transparent. Complementing all this a magnifying glass that he himself has been moving toward or away from the box. The photographs, always the same ones, slid into a slot that he would cut on tops and on bottoms of the shoe boxes that his father bought every three months.
0 Коли він ще був дитиною, то винайшов коробку-проектор для проектування "фотограм". Механізм був простий: фотографії проектувалися на потріскану стіну його кімнати. Винахід складався з коробки з-під взуття з двома дірками з боків: до одної кріпився затискач із власним джерелом струму у сто вольт, з іншого ж боку невеличка дірочка пропускала достатньо світла, щоб зробити рамку чіткою. Довершувало винахід збільшувальне скло, яке він власноруч наближував і віддаляв від коробки. Фотографії, завжди одні і ті самі, вставлялися у проріз, який він робив на дні і на кришці взуттєвих коробок, що батько купував кожні три місяці.
→Jorge Luis Borges
0 Хорхе Луїс Борхес
→“History of Eternity”
0 "Історія вічності"
→"We know that he was the philosophers’ enemy; to have appropriated one of their weapons so as to turn it against them must have caused in him a bellicose pleasure."
0 "Ми знаємо, що він терпіти не міг філософів, і, мабуть, воювати проти них їхньою ж таки зброєю приносило йому войовничу і солодку втіху."
Резюме
- Пол:
- женщина
- Родной язык:
- украинский
- С нами:
- с 21 апреля 2009 г. (6390 дней)
- Деятельность:
-
923 версии перевода
с общим рейтингом 72
5 комментариев
Карма: 4 (оценок: 4)