дневник Алисы / щоденник Аліси: 1

16 вересня

Lidka 26.08.10 в 21:21

Ще вчора я гадала, що я - найщасливіша людина в цілому світі, в галактиці, серед всіх, створених Господом. Невже все це було лише вчора, а не безліч незкінченних світлових років тому? Ніколи раніш трава не пахла для мене такою свіжістю, а небеса не здавалися мені такими високими. Тепер все в минулому, я хочу змішатися з попелом і перестати існувати. Але чому? Чому? Чому все так? Як мені дивитися в очі Шерон і Деббі та іншим? Як? Всі в школі вже знають, я впевнена! Вчора я придбала цей щоденник, тому що в мене було дещо чудове, надзвичайне і важливе, щось настільки особисте, чим я ні з ким, ні з ким не змогла поділитися. А зараз, як і все в моєму житті, це дещо перетворилося в повне ніщо.

Lidka 26.08.10 в 21:20

Я, правда, не розумію, як Роджер міг зі мною так повестися, адже я люблю його скільки себе пам'ятаю і все життя чекала, коли ж він нарешті захоче зі мною зустрічатися. Вчора, коли він запросив мене на побачення, я думала, що буквально помру від щастя! Я правда так думала! А тепер весь світ став холодним, і сірим, і бездушним, і мама чіпляється і вимагає, щоб я прибрала в своїй кімнаті. Як вона може до мене чіплятися, коли мені так погано, що я готова померти? Невже мене не можна дати спокою?

RGeorge 08.09.10 в 15:33

До побачення, мій Щоденник, а то мені знову доведеться вислуховувати лекцію про мою безвідповідальність.

RGeorge 08.09.10 в 15:26

17 вересня

RGeorge 08.09.10 в 15:35

У школі був жах. Я весь час боялась, що зіткнусь в коридорі із Роджером і в той же час, що я його взагалі не побачу. Я стверджувала собі: "Можливо, я зробила щось не так і він мені все пояснить". За ланчем мені довелось розповісти дівчатам, чому він не показується. Я зробила вигляд, наче мені все одно, але знаєш, Щоденник, це не так. Мені не все одно! Мені до того не все одно, що я вся тремчу. І як таквиходить, що я, така нещасна, така принижена і розбита, можу функціонувати, розмовляти, посміхатись і думати? Як Роджер міг так зі мною поступити? Я ніколи в житті спеціально не причинила болі. Ні фізичної, ні душевної... Так чому ж люди постійно роблять мені боляче? Навіть мої батьки поводяться зі мною так, наче я цілковита дура і завжди такою і залишусь. Здається, я ніколи не виправдовувала нічиїх надій і вже точно ніколи не наближувалась до власних ідеалів.

Julia_McAngel 08.03.11 в 21:12

19 вересня

RGeorge 08.09.10 в 15:38

Батьків день народження. Нічого особливого

RGeorge 08.09.10 в 15:30

20 вересня

RGeorge 08.09.10 в 15:38

Мій день народження. Мені 15. Нічого.

RGeorge 08.09.10 в 15:39

25 вересня

RGeorge 08.09.10 в 15:44

Не писала вже майже тиждень, не було нічого цікавого. Ті ж безглузді вчителі, ті ж безглузді предмети в тій же безглуздій школі. Схоже, я до всього втрачаю інтерес. Раніше я думала, що в старших класах буде весело, але виявилося до бісиків нудно. Може, я просто стаю старшим і іськушенней. Джулі Браун влаштувала вечірку, а я не пішла. Я набрала сім мерзенних, бридких, потворних, жирних фунтів, і мені тепер нічого надіти. Починаю виглядати так само осоружно, як себе відчуваю.

RGeorge 08.09.10 в 15:46

30 вересня

RGeorge 08.09.10 в 15:46

У мене відмінні новини! Ми переїжджаємо! Папі запропонували стати деканом кафедри політичних наук в ***. То хіба не здорово! Може, знову стане все як раніше, як коли я була маленькою. Може, він знову кожне літо викладатиме в Європі, і ми знову їздитимемо з ним разом. Як тоді було весело! Все, з сьогоднішнього дня сідаю на дієту. На той час, як ми переїдемо в новий будинок, я стану абсолютно іншою людиною. Більше за ні шматочок шоколаду, ні скибочку смаженої картоплі - доки не скину цілих десять фунтів цього мерзенного жиру! А ще я повністю зміню гардероб. І кому яка справа до цього безглуздого Роджера? Скажу по секрету, мій Щоденник, - мені-то є. Напевно, я завжди любитиму його. Але якщо ще до мого від'їзду, коли я вже стану стрункою, з бездоганною чистою і гладкою, як пелюстка, шкірою і одягнуся як фотомодель, він попросить мене ще про одне побаченні-що мені тоді робити? Відкинути і поставити його на місце? Або - а я боюся, що саме так і буде-поступитися і погодитися?

RGeorge 08.09.10 в 15:50

Ах, Щоденник, допоможи мені бути сильною і непохитною. Допоможи мені щодня вранці і увечері робити зарядку, і займатися особою, і правильно харчуватися, і бути оптимістичною, поступливою і позитивною, і зберігати гарний настрій. Я так хочу стати потрібною для кого-небудь, або хоч би щоб мене час від часу запрошував на побачення який-небудь парубок. Можливо, нова Я буде зовсім інша.

RGeorge 08.09.10 в 15:54

10 жовтня

RGeorge 08.09.10 в 16:09

Я скинула три фунти. Ми всі займаємося всякими справами, пов'язаними з переїздом.

RGeorge 08.09.10 в 15:57

Наш будинок виставили на продаж, а мама з папою виїхали дивитися будинок ***. Я залишилася, щоб доглянути за Тімом і Александрой, і, не повіриш, вони зовсім мене не дістають. Ми всі в захваті від переїзду, і вони, коли я прошу їх допомогти з прибиранням або на кухні, всі роблять - ну, майже все. Думаю, папа почне працювати на новому посаді із зимових канікул. Він радіє як маленький, і все майже як в старі часи. Ми разом сидимо за столом, жартуємо, сміємося, будуємо плани. Це здорово! Тім і Алекс наполягають на тому, щоб узяти з собою всі свої іграшки і інше барахло. А особисто я хочу все нове - все, окрім книг, звичайно, - вони частина мого життя. У п'ятому класі мене збила машина, і я надовго виявилася відрізаною від життя - я тоді померла б без книг. Навіть зараз точно не знаю, яка частина мене справжня, а яка узята з книг. Як би там не було, все здорово! Життя прекрасне, чудове і чудове, і мені не терпиться заглянути за наступний поворот, і за наступний, і за все подальші.

RGeorge 08.09.10 в 16:06

16 жовтня

RGeorge 08.09.10 в 16:09

Сьогодні повернулись мама з татом. Ура! У нас є будинок! Великий, в іспанському стилі - як подобається мамі. Не можу дочекатись, коли вже ми нарешті переберемося! Не можу! Не можу! Не можу! Вони сфотографували його, знімку будуть готові через три-чотири дні. Не можу дочекатись! Не можу! Не можу! Я сказала це вже, мабуть, мальйон разів.

Julia_McAngel 21.05.11 в 16:02

17 жовтня

RGeorge 08.09.10 в 16:09

Навіть школа тепер радує. Я отримала п'ять за роботу по алгебрі і по всіх інших теж п'ятірки і четвірки. Алгебра найгірше. Але якщо я змогла її здати, то зможу все! Зазвичай я вважаю, що мені везе, коли отримую трійку; да і то, щоб її отримати, лізу з шкіри геть. Забавно, але коли щось раптом починає йти добре, все інше теж налагоджується. Навіть з мамою стало простіше. Здається, вона стала менше до мене чіплятися. Не можу зрозуміти, хто з нас змінився, - правда не можу. Чи то я стаю такою, який вона хотіла б мене бачити (що б це не означало), чи то вона стала менш вимогливою.

RGeorge 08.09.10 в 16:14

Сьогодні в холі, навіть коли зустрілася з Роджером, я була само байдужість. Він сказав "привіт" і зупинився, щоб поговорити, а я просто прошла мимо. Він більше не зможе змусити мене впасти в своїх очах. Юшок, всього лише трохи більше трьох місяців!

RGeorge 08.09.10 в 16:10

22 жовтня

RGeorge 08.09.10 в 16:09

Ськотт Лосси запросив мене в кіно в п'ятницю. Я скинула десять фунтів. Тепер важу сто п'ятнадцять, вже в нормі, але хочу скинути ще десять. Мама говорить, не хочу ж я стати зовсім худою, але вона просто не знає! Хочу! Хочу! Хочу! Я так довго не їла Goodies1, що майже забула, які вони на смак. Може, в п'ятницю увечері ударюсь в розгул і дозволю собі трохи смаженої картоплі. Ням...

RGeorge 08.09.10 в 16:17

26 жовтня

RGeorge 08.09.10 в 16:09

У кіно з Ськоттом було весело. Після фільму ми пішли погуляти, і я з'їла шість дивних, вишуканих, найсвіжіших, чудовіших, божественних скибочок смаженої картоплі. Я просто насолоджувалася життям! Мої відчуття до Ськотту не схожі на те, що я відчувала до Роджера. Напевно, він моє перше і єдине справжнє кохання, але я рада, що вона у минулому. Представляєш, мені лише виповнилося п'ятнадцять, я ще школярка, а любов всього мого життя вже прошла. Трагічно, правда? Може, коли-небудь, коли ми обидва будемо в коледжі, ми знову зійдемося. Сподіваюся, так і станеться. Правда сподіваюся. Пропитим влітку, коли ми були на дівич-вечорі в Маріон Хилл, хтось притягнув "Плейбой", там була розповідь про дівчинку, яка вперше переспала з хлопчиком, я тоді могла думати лише про Роджера. Я ніколи ні з ким не хочу займатися сексом, окрім Роджера. Ніколи. Присягаюся, я помру дівою, якщо нам з Роджером не призначено бути разом. Не зможу винести, якщо мене торкатиметься хтось інший. Правда, я не упевнена, що зможу, навіть якщо це буде Роджер. Може, пізніше, коли я стану старше, відчуватиму себе інакше. Мама говорить, що, коли дівчатка дорослішають, гормони потрапляють в кров, і тоді наше сексуальне бажання посилюється. Напевно, я просто повільно розвиваюся. Я знаю декілька досить диких історій про деяких хлопців з нашої школи, але я - не вони, я - це я, до того ж секс здається мені таким дивним і з ним пов'язано стільки незручностей.

RGeorge 08.09.10 в 16:45

Не можу викинути з голови нашу вчительку сучасного танцю, вона постійно говорить, що зробить наші тіла сильними і здоровими для дітородіння, і весь час бубонить, що все повинно бути "витончено, витончено, витончено". Насилу можу собі представити витончений секс або витончені пологи.

RGeorge 08.09.10 в 16:46

Повинна бігти. Поки.

RGeorge 08.09.10 в 16:47

10 листопада

RGeorge 08.09.10 в 16:19

Дорогий Щоденник, пробач, що закинула тебе, але я була така зайнята! Ми готуємося до дня Дяки, а там вже і Різдво недалеко. Минулого тижня ми продали наш будинок Далберроузам, в яких семеро дітей. Мені так хотілося, щоб він дістався якій-небудь сім'ї поменше. Так осоружно, коли уявляєш, як шестеро хлопчиськ носяться вгору-вниз по сходах і залишають сліди своїх липких пальців на стінах і брудними ногами бруднять мамині білі килими. Знаєш, коли я думаю про подібні речі, мені не хочеться виїжджати. Мені страшно. Я прожила в цій кімнаті все свої п'ятнадцять років, п'ять тисяч п'ятсот тридцять днів. Тут я сміялася, і плакала, і страждала, і сердилася. Тут я любила і ненавиділа людей і всякі речі. Вона стала частиною мого життя, частиною мене. Чи залишимося ми колишніми в інших стінах? Або на новому місці у нас з'являться інші думки і відчуття? Ох, мама, папа, може, ми здійснюємо помилку? Може, ми залишаємо тут дуже велику частину себе?

RGeorge 08.09.10 в 17:01

Дорогою, улюблений Щоденник, я поливаю тебе своїми сльозами! Я знаю, що ми повинні виїхати і що одного дня мені доведеться навіть залишити будинок батьків і обзавестися власним будинком, але я завжди братиму тебе з собою.

RGeorge 08.09.10 в 16:58

30 листопада

RGeorge 08.09.10 в 16:19

Дорогой Дневник, прости, что ничем не поделилась с тобой в День Благодарения. Было так хорошо! Приехали дедушка с бабушкой, они провели у нас два дня, и мы, лежа на полу в гостиной, болтали о старых добрых временах. Папа даже не ходил на работу в эти дни. Ми допомагали бабусі готувати іриски, як коли ми були маленькими, і навіть папа з'їв декілька штук. Ми стільки сміялися! У Алекс іриска застрягла у волоссі, а у дідуся злипнулися вставні щелепи, ми ледве не померли із сміху. Дідусь з бабусею переживали, що ми житимемо так далеко від них, та і ми теж. Без них будинок вже ніколи не буде колишнім. Я щиро сподіваюся, що папа не помилився, вирішивши переїхати.

RGeorge 09.09.10 в 08:49

4 грудня

RGeorge 08.09.10 в 16:21

Дорогий Щоденник, мама більше не дозволяє мені сидіти на дієті. Лише між нами: не розумію, яким боком це її стосується. Правда, останні пару тижнів я прохворіла, але я точно знаю, що причиною хвороби була не дієта. Як вона може бути такою дурною і ірраціональною? Того ранку, коли я їла на сніданок свої звичайні півгрейпфрута, вона змусила мене з'їсти шматок зернового хліба і омлет з шматком бекону. Це, напевно, калорій чотириста, а то і п'ятсот-шістсот або навіть сімсот. Не розумію, чому вона не може не втручатися в моє життя. Їй же самій не подобається, коли я виглядаю як корова, та і нікому не подобається. Я навіть подумала, а не чи спробувати після кожної їди запихати два пальці в рот - щоб вирвало. Мама сказала, що я знову повинна почати обідати щодня і перестати боротися з собою, коли відчуваю голод. Так, батьки - це проблема. Єдине, про що тобі не варто турбуватися, Щоденник, це про мене. Правда, тут тобі не дуже повезло, не таке вже я вигідне придбання.

RGeorge 09.09.10 в 08:58

10 грудня

RGeorge 08.09.10 в 16:21

Коли я тебе купувала, то чесно збиралася писати щодня, але інколи не відбувається нічого такого, про що варто було б згадувати, а інколи я дуже зайнята або засмучена, або зла, або знервована, або просто дуже зайнята собою, щоб робити щось, що робити не обов'язково. Схоже, я не дуже хороший друг, навіть для тебе. Але як би там не було, ти мені набагато ближче, ніж Деббі, Марі або Шерон, хоча вони мої кращі подруги. Навіть з ними я не зовсім я. Я частково інша людина, яка прагне відповідати, і говорити, і робити правильні речі, ходити в правильні місця і одягатися так само, як інші. Інколи мені здається, ніби ми намагаємося бути тінями один одного, купуючи однакові записи і інше, навіть якщо нам щось не подобається. Діти як роботи, частина конвеєра, а я не хочу бути роботом!

RGeorge 12.09.10 в 13:31

14 грудня

RGeorge 08.09.10 в 16:21

Тільки що купила чудову брошку з маленькою перлиною - дарунок мамі на Різдво. За дев'ять доларів п'ятдесят центів, але вона те коштує. Це вирощена перлина, а значить - справжня, і схожа на маму. Вона дуже приємна і світиться, але з жорстким стрижнем кріплення, так що вона нікуди не закотиться. Я так сподіваюся, що вона сподобається мамі! Мені так хочеться, щоб вона їй сподобалася і щоб їй сподобалася я! Я пока так и не знаю, что подарю папе и Тиму, но для них подарок выбрать проще. Папе я бы купила золотой стакан для карандашей (или что-нибудь в этом роде), чтобы он поставил его на своем новом большом столе в своем новом большом офисе и каждый раз, глядя на него, думал обо мне, даже во время ужасно важных конференций, на которых присутствуют лучшие умы мира, но, как обычно, я не могу себе этого позволить

RGeorge 12.09.10 в 13:36

17 грудня

RGeorge 08.09.10 в 16:21

Люсі Мартін владнує різдвяну вечірку, і я повинна принести холодець. Схоже, буде весело (принаймні, я на це дуже сподіваюся). Я сама зшила собі м'яке біле шерстяне плаття. Мені допомагала мама, і вийшло і справді дуже красиво. Сподіваюся, що коли-небудь я навчуся шити так само добре, як вона. Я сподіваюся, що я коли-небудь взагалі стану як вона - у всьому. Цікаво, коли вона була в моєму віці, вона теж переживала із-за хлопчиків, що вона їм не подобається, і із-за непостійності подружок? А цікаво: хлопчики тоді теж були такі заклопотані сексом, як тепер? Судячи по тому, що дівчатка розповідають про своїх парубків, вони ні про що більше думати не можуть. Ніхто з моїх подруг не доходив до кінця, але, думаю, багато дівчаток в школі вже цим займаються. Мені б дуже хотілося поговорити з мамою про такі речі, я не дуже вірю, що всі хлопці знають, про що говорять, та і взагалі не вірю тому, що вони про це говорять.

RGeorge 12.09.10 в 13:39

22 грудня

RGeorge 08.09.10 в 16:21

Вечірка в Мартін вийшла забавною. Мене привіз додому Дік Хилл. Батько дав йому машину, і ми каталися по місту, дивилися на вогні і виспівували різдвяні гімни. Звучить пафосно, але було і справді добре. Коли ми під'їхали до мого будинку, він поцілував мене в щоку і побажав добраніч, це все. Я навіть трохи занервувала, тому що не знаю, чи то я йому не подобаюся, чи то він просто шанобливо до мене відноситься або що? Напевно, я просто не можу не нервувати. Мені інколи хочеться зустрічатися з ким-небудь, щоб завжди бути упевненою в тому, що у мене є парубок, і щоб у мене був хтось, з ким би я могла поговорити по-справжньому, але мої батьки в це не вірять, і крім того, лише між нами, жоден парубок ніколи мною серйозно не цікавився.Деколи мені здається, що ніколи і не зацікавиться. Мені правда дуже подобаються хлопчики, навіть, напевно, дуже, але я не дуже приваблива. А хочеться бути привабливою, і красивою, і багатою, і обдарованою. Ось було б здорове!

RGeorge 12.09.10 в 14:13

25 грудня

RGeorge 08.09.10 в 16:21

Різдво! Дивне, чудове, щасливе Різдво Хрістово! Я така щаслива, що ледве можу тримати себе в руках! Мені подарували декілька книг і записів, і спідницю - мені вона дуже сподобалася, - і ще купу всяких дрібниць. А мамі сподобалася моя брошка! Вона їй правда сподобалася! Супер! Вона відразу приколола її до нічної сорочки і потім ходила з нею весь день. Я так рада, що вона їй сподобалася! Приїхали дідусь з бабусею, а ще дядько Артур і тітка Джінні і їх діти. Було правда здорово! Напевно, Різдво - самий кращий час в році. Всі випромінюють тепло і спокій і відчувають себе потрібними і бажаними. (Навіть я.) Якби так було завжди... Ненавиджу сьогоднішній день за те, що він закінчився. І річ не в тому, що це був такий чудовий день, просто це наше останнє велике свято в цьому дивному будинку.

RGeorge 12.09.10 в 15:31

Прощай, милий будинок, прибраний пишними гірляндами, вітками гостролиста і різноколірними лампочками. Я люблю тебе! Я сумувати!

RGeorge 09.09.10 в 12:36

1 січня

RGeorge 08.09.10 в 16:22

Вчора була в гостях у Ськотта на новорічній вечірці. Хлопці злегка з'їхали з глузду... Я рано пішла додому, сказала, що неважливо себе відчуваю, але насправді я така напружена через те, що ми через два дні переїжджаємо, і я весь час сама не своя. Напевно, не зможу заснути обидві ночі, що залишилися. Думатиму про переїзд в новий будинок, в нове місто, в новий округ і в новий штат одночасно. Мама і папа вже познайомилися з деякими людьми на факультеті, і, принаймні, вони вже були в нашому новому будинку. Я бачила його на фотографіях, але на них він здається великим, холодним, віщуючим нещастя незнайомцем. Я сподіваюся, він нам сподобається, і він зможе пристосуватися до нас.

RGeorge 12.09.10 в 16:15

Якщо чесно, нікому б такого не сказала, окрім тебе, Щоденник, але я не дуже вірю, що на новому місці у мене це вийде. Мені насилу це удалося і на старому, де я всіх знала і всі знали мене. Раніше я не дозволяла собі думати про це, але мені просто нічим похвалитися на новому місці. О дорогий Бог, допоможи мені пристосуватися, зроби так, щоб мене прийняли, допоможи вписатися і не стати ізгоєм і тягарем для сім'ї. Ну ось, знову плачу, ось розмазня, але нічого більше не залишається. Знову ти промок! Щоденники - хороша річ. Дивися не простудися.

RGeorge 12.09.10 в 16:20