дневник Алисы / щоденник Аліси: 1

7 липня

RGeorge 06.03.11 в 06:39

Сьогодні відбулась дивна річ, принаймні, я сподіваюсь, що це трапиться. Так сподіваюсь! Ми з дідусем поїхали в центр, щоб купити подарунок Алекс на день народження, і в універмазі була Джил Пітере.
Вона сказала: "привіт", і ми трішки поговорили. Ми не бачились з того часу, як я переїхала, хоча я ніколи і не входила в її компанію - такий собі вищий ешалон, ну, в загальному, вона сказала, що після школи збирається поступати в татів університет і, що чекає не дочекається, коли зможе виїхати з цієї глибинки туди, де вирує справжнє життя. Я зробила вигляд, ніби ми там всі такі досвідчені і весь час розважаємось, але насправді я не бачила великої різниці між цими двома містами. Мабуть, я набрехала щось вдале, тому що вона сказала, що завтра до неї збирались прийти декілька людей і що вона запросить мене. Я так на це сподіваюсь!

liza_mazur 28.11.13 в 16:08

8 липня

RGeorge 06.03.11 в 06:39

Щоденнику! Я ледве не плачу від щастя! Це трапилось! Джил подзвонила рівно в 10:32. Я знаю, тому що сиділа біля телефону з годинником в руках і відправляла їй сигнали подумки. Вона влаштовувала автограф-паті; слава Богу, я захопила свій щорічний альбом. Він, звичайно, не такий як в них, і там не буде жодної фотографії з ними, але і в них в їхніх альбомах не буде мене. Я одіну свій білий брючний костюм, а зараз піду вимию голову і зроблю зачіску. Моє волосся стало дуже довгим, а якщо його накрутити на банки із апельсинового соку, то воно в'ється внизу великими красивим кучерями. Сподіваюсь, в нас достатньо банок із апельсинового соку! Мусить хватити!

liza_mazur 28.11.13 в 16:15

10 липня

RGeorge 06.03.11 в 06:40

Любий щоденнику, навіть не знаю радіти мені, чи соромитись. Минулої ночі я переживала найнеймовірніші відчуття в своєму житті. Коли говориш про це словами, то це звучить огидно, та це було приголомшливо, чудово і казково!

kattykatty 18.03.11 в 14:13

Люди, що зібрались в Джил, були такими дружелюбними і милими, що я одразу почувала себе як вдома. Вони прийняли мене так, ніби я завжди була в їхній компанії, всі були такими безтурботними, і ніякої метушні. Мені сподобалась сама атмосфера, це було прекрасно! В загальному, через деякий час після того, як ми зібрались, Джил і ще один хлопчик принесли піднос з банками коли, і всі одразу вляглись - хто на підлозі на диванних подушках, хто на дивані і в кріслах.

liza_mazur 28.11.13 в 16:18

Джил підморгнула мені і сказала: "Пограємо в "У кого гудзик?". Ну, пам'ятаєш, така дитяча гра. Білл Томсон, він розтягнувся поряд зі мною, засміявся і сказав: "Погано тільки, що комусь доведеться сьогодні побути контролером".

kattykatty 19.03.11 в 18:52

Я поглянула на нього та посміхнулась. Не хотіла виглядати повною дурепою.

kattykatty 18.03.11 в 14:56

Всі повільно потягувули колу з банок і, здавалося, спостерігали одне за одним. Я стала дивитись на Джил, вирішивши робити теж саме, що й вона.

kattykatty 18.03.11 в 14:58

Раптом я відчула, що всередині в мене щось відбувається. Я згадала, збагнула, що з того часу, як ми почали пити колу, програли вже дві чи три пісні, тепер всі дивились на мене. У мене спітніли долоні, а на шиї виступили крапельки поту. В кімнаті стало надзвичайно тихо, Джил встала і засмикнула штори. Я подумала: "Вони вирішили мене отруїти! Навіщо?! Навіщо їм це?!"

liza_mazur 28.11.13 в 16:21

Все тіло напружилось - кожний м'яз, мені стало страшно, страх дусив мене, я задихалась. Коли я відкрила очі, виявилось, що це Білл обійняв мене за плечі. Я почула його голос, який був начебто записаний на плівку в сповільненій швидкості, він сказав: "Тобі пощастило, не бійся, я подбаю про тебе, це буде чудова подорож. Розслабся, ну давай, отримуй задоволення, насолоджуйся". Він лагідно гладив мене по лиці і шиї і говорив: "Чесне слово, я не дозволю, щоб з тобою трапилось щось погане".

liza_mazur 28.11.13 в 16:27

Мені здалось, що його слова повторюються знову і знову, як уповільнене ехо. Я засміялась, дико, істерично. Мені здалось це найзабавнішим і найабсурднішим з усього, що я коли-небудь чула. Потім я помітила дивні образи, що рухались по стелі. Білл положив мене, і моя голова спочивала в нього на руках, коли я дивилась на ці образи, що перетворювались в кольорові воронки з величезних плям червоного, синього і жовтого кольору. Я хотіла поділитись цією красою з рештою, але слова були вологими, мокрими, збирались в каплі і мали присмак кольору. Я піднялась і стала ходити, всередині і ззвоні я відчувала легкий холодок. Хотіла сказати про це Біллу, але змогла лише засміятись.

liza_mazur 28.11.13 в 16:33

Невдовзі проміжки між словами стала такими, що між кожним словом встигали промчати цілі ешалони думок. Я зрозуміла, що згадала ідеальну, істинну, первинну мову, якою користувались Адам і Єва, але коли намагалась про це сказати, слова ніяк не хотіли співвідноситись з моїми думками. Я їх губила, вони вислизали від мене, такі чудові і безцінні, а їх необхідно було зберегти для нащадків. Я відчувала себе жахливо, і зрештою я вже не могла говорити і гепнулась назад на підлогу, закрила очі і буквально занурилась в музику. Я відчувала її запах, я могла помацати її і визначити, яка вона на дотик. Ніколи зі мною не відбувалось нічого більш прекрасного. Я була частиною кожного інструмента, буквально частиною. У кожної ноти був свій характер і форма, у кожної свій власний, що абсолютно відрізнявся від інших кольорів - відрізнявся настільки, що я усвідомлювала місце цієї ноти в усій композиції перед тим, як пролунає наступна нота. Моя свідомість опанувала мудрість століть, але не існувало відповідних слів, щоб її висловити.

liza_mazur 28.11.13 в 16:44

Я подивилась на журнал на столі, і виявилось, що я бачу його в сотні вимірів.
Він був такий чудовий, що довелось закрити очі, я не могла винести цього видовища. Мене одразу віднесло в іншу сферу, в інший світ, і інший стан. Все мчало на мене і від мене, захоплювало дихання, як під час спуску на швидкісному ліфті. Не можу сказати, що було реальним, а що не реальним. Чи я була книжкою, столом, музикою, чи я була їхньою частиною, але це не мало ніякого значення; не важливо, чим я була, - я почувалась неперевершено! Вперше в житті я була вільною! Я танцювала, щось вдавала, кривлялась перед цілою групою людей і насолоджувалась кожним моментом.

liza_mazur 28.11.13 в 17:02

Мої почуття так загострилися, що я чула чиєсь дихання в сусідньому будинку і відчувала аромат трьохшарового апельсинового, червоного й зеленого желе, яке готували за милю звідси.

kattykatty 19.03.11 в 18:56

Через деякий час - мені це здалося вічністю, - я почала опритомнювати, і усі почали розходитись. Я запитала у Джил, що трапилось, і вона сказала, що в десятьох із тринадцяти плашок з колою було ЛСД і (гудзик! гудзик!) ніхто не знав, хто сьогодні полетить. Вау! Чи рада я, що виявилась у числі щасливчиків?

Julia_McAngel 24.09.12 в 21:54

Коли ми дістались до будинку бабусі, світло там вже не горіло. Джил помогла мені добратись до моєї кімнати і роздітись і положила мене в ліжко. Я поринула в сон, що був похожим на напад морської хвороби, з відчуттям щастя, лише трішки заважала головна біль, яка могла бути наслідком того, що я довго і сильно сміялпсь. Все це було весело. Це було неперевершено! Але не думаю, що спробую ще раз. Я чула занадто багато страшних історій про наркотики.

liza_mazur 28.11.13 в 17:08

Тепер, згадуючи, я розумію, що повинна була догадатись про те, що відбувається.
Будь-який ідіот би догадався, але мені ця вечірка здавалась такою загадковою і чудовою, що, мабуть, я не вслуховувалась, а, можливо, і не хотіла вслуховуватись; якби я догадалась, в чому справа, то злякалась б до смерті. В загальному, я рада, що вони так поступили зі мною, тепер я можу відчувати себе вільною і ні в чому не винною, і цілком цнотливою, адже не я прийняла це рішення. І взагалі, все вже позаді, і я більше не буду думати про це.

liza_mazur 28.11.13 в 17:12

23 липня

RGeorge 06.03.11 в 06:41

Дорогий Щоденнику, два дні я намагалась переконати себе, що вживання ЛСД перетворює мене в "наркоманку", що до мене застосовані і інші брудні і зневажливі епітети, які я чула в адресу людей, що вживають ЛСД і інші наркотики, але мені так, так, так цікаво, я так хочу спробувати марихуану, лише раз, обіцяю! Мені просто необхідно переконатись, що всі ці розмови про неї неправда. Все, що я чула про ЛСД, явно написано недосвідченими,
неосвіченими людьми на подобі моїх батьків, які не знають, про що говорять. Можливо, і з марихуаною те саме. В загальному, Джил дзвонила сьогодні зранку, вона сказала, що на вихідні збирається до друзів, а в понеділок насамперед мені подзвонить.

liza_mazur 28.11.13 в 17:23

Я сказала, що чудово, чудово, чудово провела в неї час, і мені здалось, що їй було приємно. Я впевнена: якщо я натякну, що я хочу один раз спробувати марихуану, вона зрозуміє, а потім я одразу поїду додому і забуду про всі наркотики на світі, але так приємно відчувати себе обізнаною і знати, що до чого в цьому світі. Звичайно, я не хочу, щоб хтось про все дізнався, доведеться закрити тебе в металевий ящик для рибальських аксесуарів з надійним замком. Не можна допустити, щоб хто-небудь прочитав тебе, особливо тепер! Ні, краще буду носити тебе з собою, навіть в бібліотеку, хочу пошукати там що-небудь про наркотики. Слава Богу, що існує каталог, я б не наважилась запитати. А якщо піти зараз, коли бібліотека тільки відкрилась, мені, мабуть, ніхто не буде заважати.

liza_mazur 28.11.13 в 17:31

14 липня

RGeorge 06.03.11 в 06:41

Дорогою до бібліотеки зустріла Білла. Він запросив мене ввечері до себе. Цікаво, що буде? Я досліджу абсолютно новий світ, ти навіть не уявляєш, які широкі перспективи відкриваються переді мною. Відчуваю себе Алісою в Країні Чудес. Може, Льюїс Дж. Керрол теж сидів на наркотиках?

kattykatty 19.03.11 в 19:05

20 липня

RGeorge 06.03.11 в 06:41

Любий мій, близький мій, милий мій друг, мій Щоденник, в мене був найфантастичніший, найпізнавальніший і найлякаючий тиждень в житті. Це було як... Вау!
Найкраще, що зі мною відбувалось. Пам'ятаєш, я казала тобі про побачення з Біллом? Ну ось, в п'ятницю він познайомив мене з "торпедами", а в неділю з "спідом".І то, і інше схоже на катання на падаючій зірці по Молочному Шляху, лише в мільйон, в трильйон разів краще. "Спід" спочатку трішки лякав, тому що Біллу довелось вколоти його мені в руку. Я так ненавиділа уколи, коли лежала в лікарні, але тут зовсім інше, тепер не можу дочекатись наступного разу. Не дивно, що він називається speed! Я майже не контролювала себе, насправді я б не змогла, якби хотіла цього, але я і не хотіла. Я танцювала так, як і може не мріяти зациклена на собі миша, як я. Я відчувала себе прекрасно, я була вільною, розпусною, іншою, покращеною, ідеальною представницею іншого, покращеного, ідеального біологічного виду. Це було дико! Це було прекрасно! Справді.

liza_mazur 28.11.13 в 17:42

23 липня

RGeorge 06.03.11 в 06:41

Любий Щоденнику, минулої ночі в мого дідуся був невеликий сердечний приступ. Слава Богу, це трапилось, коли я лише збиралась йти, і виявилось не дуже серйозним. Бідна бабуся, це дуже вибило її з колії, але ззовні вона залишалась спокійною. Вони не чіплялись до мене ні разу з дня мого приїзду, і їм було так приємно, що я чудово проводжу час і що в мене появилось багато часу, і вони зовсім перестали втручатись в моє життя. Славні, незіпсовані душі! Якби вони тільки знали, що відбувається! Брови злетіли б до маківок!

liza_mazur 28.11.13 в 17:48

Після приступа дідусеві доведеться провести декілька тижнів в ліжку, і мені необхідно бути дуже обережною, щоб не створювати зайвих проблем, а то мене можуть відправити додому. Можливо, якщо я почну більше допомагати по дому, вони навіть вирішать, що я їм дуже необхідна.

liza_mazur 28.11.13 в 17:50

Сподіваюсь, з дідусем все буде гаразд. Я його так люблю. Я розумію, що коли-небудь і він, і бабуся помруть, але, сподіваюсь, це трапиться ще не скоро. Дивно, але я досі ніколи не задумувалась про смерть. Можливо, я теж коли-небудь помру. Цікаво, чи є життя після смерті? Сподіваюсь, що є! Але взагалі-то це не хвилює мене насправді. Я знаю, що душа повертається назад до Бога і все таке, але думки про тіло, поховане і гниюче в темній холодній землі, яким годуються черв'яки, нестерпні. Краще хай мене кремують. Так! Нехай. Коли вернусь додому, попрошу маму, щоб мене кремували після того, як я помру. Хочу бути впевненою в цьому. Вони зроблять, як я попрошу, адже вони такі славні, милі, вони така чудова і хороша сім'я, я люблю їх, мені так пощастило, що я опинилась з ними. Потрібно не забути написати їм листа, просто сьогодні. Весь час забуваю написати, але я виправлюсь, я просто змушена виправитись! Напишу, що хочу додому, просто зараз! Хочу поїхати від Білла і Джил і решти! Не знаю, чому не можна вживати наркотики, вони такі кльові, і чудові, і прекрасні, але знаю, що не можна, і не буду! Ніколи. Тут і зараз урочисто присягаюсь, що з цього дня і до самої смерті всі, хто мене знають, зможуть пишатись мною, і тоді я буду пишатись собою!

liza_mazur 28.11.13 в 18:03

25 липня

RGeorge 06.03.11 в 06:42

Дідусь одужує. Я готую та прибираю в будинку, так що бабуся може весь час знаходитись поряд з ним. Вони вдячні за це, а я вдячна їм.

kattykatty 18.03.11 в 15:01

6 година 30 хвилин

RGeorge 06.03.11 в 06:42

Зателефонувала Джил і покликала на вечірку, але я сказала, що повинна бути вдома, доки дідусю не стане краще. Добре, що був привід відмовитись.

kattykatty 18.03.11 в 15:03

28 липня

RGeorge 06.03.11 в 06:43

Після приступа дідуся мама з татом дзвонять кожного дня. Вони запитались, чи не хочу я вернутись додому. Я справді хочу, але повинна залишитись хоча б до кінця тижня, щоб допомогти.

liza_mazur 28.11.13 в 18:05

2 серпня

RGeorge 06.03.11 в 06:43

Нудно - сил немає, але, в кінці кінців, я надаю бабусі моральну підтримку; після всього, що вона зробила для мене за все моє життя, це - менше, чим я можу їй віддячити. Білл знову дзвонив, запрошував на побачення, і бабуся настоює на тому, що мені необхідно розвіятись; мабуть, зустрінусь з ним, але якщо йому захочеться тріпанути, то лише побуду його контролером.

liza_mazur 28.11.13 в 18:07

3 серпня

RGeorge 06.03.11 в 06:43

Вчора в Білла зібралось шість людей. Його батьки поїхали в місто і повинні були вернутись лише через годину або дві. В загальному, вони зібрались влаштувати кислотний тріп, і після довгого ув'язнення я вирішила теж спробувати - один, останній раз.
Звичайно, коли я вернусь додому, я не буду вживати нічого такого. Це було круто, краще, ніж в останні рази, не знаю, як це можливо, але тим не менш це так. Я декілька годин спостерігала унікальність і велич своєї правої руки. Я бачила всі м'язи, клітини і пори. Кожна кровносна судина була прекрасною сама собі, я досі тремчу від цієї всієї величі.

liza_mazur 28.11.13 в 18:13

6 серпня

RGeorge 06.03.11 в 06:43

Що ж, нарешті це сталось. Я більше не незаймана! В якійсь мірі мені дуже прикро, тому що мені завжди хотілось, щоб моїм першим і єдиним чоловіком був Роджер, але ми більше не зустрічаємось, взагалі-то, я його так ні разу і не бачила, відколи приїхала сюди. В будь-якому випадку він, мабуть, перетворивсь в тупого, жалюгідного, ідіотського придурка.

liza_mazur 28.11.13 в 18:18

Цікаво, а секс не під кислотою такий же чудовий, неперевершений і невимовний? Я завжди думала, що це триває не більше хвилини чи так як у собак, але це виявилось зовсім не так. Взагалі-то, вчора мене довго не забирало, я просто сиділа в куту і відчувала себе покинутою і самотньою, а потім раптом все змінилось і захотілось дико танцювати і займатись любов'ю.
Ніколи не думала, що зможу відчувати такі почуття до Білла. Він завжди був для мене просто милим хлопцем, який завжди турбувався про мене, коли мені була необхідна підтримка, але тут я раптом зрозуміла, що мені ніщо не заважає звабити його, а він особливо і не опирався. До цих пір все це здається не цілком реальним.

liza_mazur 28.11.13 в 18:24

Я завжди думала, що секс в перший раз- це щось особливе, може, навіть болісне,

kattykatty 18.03.11 в 15:07

але він виявився просто частиною яскравої, шаленої, офігенної безперервної подорожі. Я, як і раніше, не можу їх розділити.

kattykatty 18.03.11 в 15:10

А якщо всі друзі вже займалися сексом? Ні, надто вже це непристойно і по-тваринному.

kattykatty 18.03.11 в 15:13

Цікаво, як би до цього віднеслись Роджер, і мої батьки, і Тім, і Алекс, і дідусь з бабусею, якби вони дізнались? Мабуть, це б їх вбило! Хоча не більше, ніж мене саму.

liza_mazur 28.11.13 в 18:39

Можливо, я справді кохаю Білла, хоча зараз і не можу толком згадати, як він виглядає. Ох, в мене така жахлива путанина в голові, що тошнить. А ще - раптом я вагітна? Як би я хотіла, щоб в мене був хтось, з ким я могла б поговорити, хтось, хто знає, що говорить.

liza_mazur 28.11.13 в 18:41

Мені раніше і в голову не приходило, що я можу завагітніти. Може це трапитись в перший раз? Чи одружиться на мені тоді Білл, чи вирішить, що я маленька дура, яка займається цим зі всіма? Мабуть, зроблю аборт. Якщо доведеться піти зі школи, як довелось йти минулого року N, я точно не витримаю. Тоді, після того, як вона пішла, ще багато тижнів підряд люди не могли ні про що інше говорити. О Боже! Зроби так, щоб я не була вагітна.

liza_mazur 28.11.13 в 18:44

Зараз же подзвоню мамі. Попрошу бабусю придбати мені квиток на літак і завтра поїду додому. Ненавиджу це гниле містечко, і Білла Томпсона, і всю цю тусовку. Навіщо тільки я з ними зв'язалась? Але мені було так приємно, так добре, коли вони прийняли мене, а тепер я така нещасна, мені так стидно, ніби я збираюсь зробити щось не дуже добре.

liza_mazur 28.11.13 в 18:46