Готовый перевод Свобода / Свобода: Сартр БиН (французский/английский) -> (русский/украинский)

Нам можуть допомогти дістатися до свободи в її сердцевині, зауваження які ми робили по цьому предмету в ході нащого розглядання і які ми повінні тут резюмувати.

Ми постановили у першій главі, що, якщо заперечення миру здійснюється людьською реальністью, то остання повинна бути буттям, яке може реалізувати нічтожащий розрив з миром та собою, ми встановили також що постійна можливість цього разриву реалізується тільки у свободі.

Але з іншого боку ми констатували що ця постійна можливість ничтоже те чим я являюся в формі "було", припускає особливий тип існування для людини.

Ми могли б тоді определити ісходячи з таких аналізів, як аналіз самообманювання, що людьська була своїм особистим нічим.

Бути для себе - це значить ничтожити в себе, яким воно є.

В цих умовах свобода не може бути ні чим іншим як цим ничтожинням

Саме за допомогою свободи для-себе, відходить від свого буття як своєї сутності, за допомогою її воно (для-себе) завжди вже інша річ, чимось тим що можливо сказати про нього, так як по крайній мірі воно є тим що обходить стороною саме найменування, що вже по ту сторону Ім'я, яке дають йому, що визнають за ним.

Сказати що для-себе має в бутті тим чим воно є, сказати що воно є тим чим воно не є, не будучи тим що воно є, сказати що в ньому існування йде перед сутністью, обумовлює її, або навпаки, по формулі Гегеля: "Wesen ist was gewesen ist" — має на увазі затверджувати одну і ту ж саму річ а саме те що людина свободна.

Насправді лише через той факт, що в мене є усвідомлення мотивів, які викликають мою дію, ці мотиви вже є трансцендентними об'єктами для моєї свідомості, вони поза моєї сутності, й даремно я прагну вчепитися за них, оскільки уникаю їх своїм власним існуванням.

Я приречений назавжди існувати поза межами моєї сутності, поза рушійних сил та мотивів мого діяння, я приречений бути вільним.

Отже не можна знайти інших меж моїй свободі чим сама свобода, або можна сказати, що ми не свободні перестати бути свободними.

В тому ступені, в якому для-себе хоче замаскувати своє власне ніщо та з'єднатися в самому собі як з своїм істинним способом буття, воно намагається також замаскувати свою свободу.

Глибоким сенсом детермінізму є встановлення в нас неприрервності існування в собі.

Рушача сила, розуміється як психологічний акт, тобто як реальність дана і повна, традиційно зчленовується в детермінистському плані, в рішенні й в дії, які також розуміються як психічні данні.

В собі охоплюється усіма ціма "данними", рушача сила викликає дію, як причина свій наслідок, все реально, все заповнено.

Таким чином, відмова від свободи може бути зрозуміла тільки як попитка розглянути себе в якості буття в собі, одна річ супроводжує іншу, людська реальність це і є буття в якому мова йде про її свободу в бутті, так як воно постійно намагається відмовиитись від визнання її.

Психологічно це нагадує кожному з нас спробу розглядами рушачі сили та мотиви як речі.

Ми прагнемо придати їм постійність. Ми намагаємося не визнавати, що їх природа та значущість залежать в кожний момент від сенсу, що ми їм надаємо, приймаємо їх за константи, це равносильно тому, щоб розглядати сенс, що ми їм дали зараз або вчора як такий що не можливо повернути, оскільки він вже є минулим, та єкстраполювати його застигнувщий характер у справжній час.

Я намагюсь себе впевнити, що мотив є таким яким він був.

Він переходить, таким чином, як би цілком із мого минулого усвідомлення у мою справжню свідомість. Та залишається в нії.

Це так само як попитка дати сутність для-себе

Так само люди розглдають цілі як трасцедентності, що само по собі не є помилкою.

Але замість того щоб розглядати в них трансцедентності, розташовувані та затверджувані в їх бутті моєю особистою трансцедентністю, припускають, що я їх зустрічаю, виявляючи в світі, вони приходять від бога, з природи, з "моєї" природи, з суспільства.

Усі цілі долюдські та досягнуті та стало бути визначають сутність мого діяння навіть до того, як я пізнаю, так саме як мотиви, подібно чистим психологічним даним, визивають дію таким чином, що я про них не здогадуюсь.

Мотив, дія та ціль, утіворюють "континуум", повноту.

Усі ці невдалі спроби задушити свободу під тяжінням буття (вони провалюються, коли з'являється тривога перед свободою) переконливо показують, що свобода співпадає в своїй основі с нічим, яке знаходиться в сердцевині людини.

Саме тому що людьска реальність недостатня то вона вільна, тому що безперервно відривається від себе і відділяється за допомогою нічого від того якою вона була та буде.

Нарешті вона вільна тому що її сучасне буття є її нічтожіння в формі "відображення-відображає".

Людина свободна не тому що вона не є людиною, а тому що вона є в собі.

Буття яке є тим чим що не може бути вільним.

Свобода це якраз те ніщо, яке є тим що міститься в сердці людини та примущує людську реальність робити себе, замість того щоб бути.

Ми бачили що для людської реальності бути - значить вибирати себе, нічого не приходить до неї ззовні так також зсередини, щоб вона могла отримувати або приймати.

Вона повністю кинута без якоїсь допомоги будьякого виду в нестерпну необхідність робитись буттям до найменшої деталі.

Таким чином, свобода не є якесь буття, вона є буттям людини, тобто ніщо його буття.

Якщо б розуміли спочатку людину як повноту, було б абсурдно шукати в ньому потім психологічні моменти або області (regions), де він був би вільний так само як шукати пустоту в сосуді, попередньо заповненому до країв.

Людина не може бути вільною, то рабом - він повністью і завжди вільний або його нема.

Внимание! Этот перевод, возможно, ещё не готов.
Его статус: идёт перевод

Переведено на Нотабеноиде
http://notabenoid.org/book/37968/137661

Переводчики: Droidos, white_rabbit