Nine Princes In Amber / Дев'ять принців з Амберу: Chapter 1

Оглавление

Сбросить всё

←

→

Английский оригинал	Перевод на украинский
Сожалеем, но текст оригинала доступен только зарегистрированным пользователям.	Все доходило кінця, опісля цілої вічності, як здавалось мені. Faith_Black 18.06.14 в 11:56 0	+1
	Спробував поворушити пальцями ніг. Вийшло. Я лежав горілиць на лікарняному ліжку, ноги закуті в гіпсові пов'язки, та принаймні я відчував їх. Faith_Black 18.06.14 в 11:57 0	+2
	Замружив очі, тоді відкрив, й так тричі. Faith_Black 26.04.13 в 21:12 0	+1
	Кімната перестала хитатись. Faith_Black 26.04.13 в 21:12 0	+1
	Куди, чорт забирай, мене занесло? Faith_Black 26.04.13 в 21:13 0	+1
	Зрештою туман трохи розвіявся і деякі спогади до мене повернулись. Я пригадав вечори із медсестрами та шприцами. Щоразу, як я починав приходити до тями, приходили та накачували мене якимись препаратами. Ось все як було. Саме так. Хоч тепер я почувався більш-менш пристойно. Їх треба зупинити. Faith_Black 18.06.14 в 12:03 0
	Але чи вийде? Faith_Black 26.04.13 в 21:19 0	+1
	Та мені в голову влізла думка: може, що ні. Faith_Black 26.04.13 в 21:21 0	+1
	Якась природній скептицизм щодо безкорисливості усіх людських спонукань важко навалився на груди. Мене накачали наркотиками, раптом зрозумів я. Жодних на те причин, як відчувалось мені, і жодних причин спинятись зараз, якщо їм за це заплатили. Отже зберігати спокій та зіграти сплячого, промовив голос моєї гіршої, якщо не мудрішої, частини. Faith_Black 26.04.13 в 21:26 0
	Так я і вчинив. Faith_Black 26.04.13 в 21:27 0
	Хвилин за десять у кімнату зазирнула медсестра, і я прикидався, що даю хропака. Вона пішла. Faith_Black 26.04.13 в 21:28 0
	До того часу, я вже відтворив у пам'яті деякі подій. Faith_Black 26.04.13 в 21:29 0	+1
	Невиразно пригадувалась якась аварія. Що відбувалось потім, все іще як у тумані, перед тим - анінайменшого уявлення. Та спочатку я опинився у лікарні, і лише потім - тут, згадалось мені. Але чому? Я не знав. Faith_Black 27.04.13 в 15:33 0	+1
	Проте, з ногами ніби все все гаразд. Досить, аби втриматись на них, хоч і не відомо скільки минуло після переломів, а я знав, що вони були. Faith_Black 27.04.13 в 15:35 0	+1
	Тому я і піднявся в сидяче положення. Це вартувало значних зусиль, черз виснаженість м'язів. Темрява та жменька зірок відкривались через вікно. Я підморгнув до них та звісив ноги з краю ліжка. Faith_Black 27.04.13 в 15:38 0
	У голові запаморочилось, але, коли потроху минуло, я підвівся, вчепившись у поручень узголів'я, та зробив свій перший крок. Faith_Black 27.04.13 в 15:40 0
	Добре. Ноги мене тримали. Faith_Black 27.04.13 в 15:40 0	+1
	Отже, чисто теоретично, я був у формі, щоб забратись геть. Faith_Black 27.04.13 в 15:41 0	+1
	Я повернувся до ліжка та, витягнувшись на ньому, задумався. Мене трусило й кинуло в піт. Казкові сни... Faith_Black 27.04.13 в 15:47 0
	В державі датській завелась гнилизна. enej_zeus 10.03.14 в 08:59 0
	Я потрапив у катастрофу з автівкою. Ще й яку катастрофу. Faith_Black 27.04.13 в 16:01 0	+1
	Тоді двері розчинились, впускаючи промінь світла, й крізь примружені повіки я побачив медсестру зі шприцом у руці. Faith_Black 14.10.13 в 12:34 0
	Вона пiдiйшла до лiжка, широка темноволоса тiтка з мiцними руками. enej_zeus 12.01.14 в 20:21 0
	Як вона підійшла. я сів. enej_zeus 17.01.14 в 02:29 0 Як тільки та підійшла, я встав. Faith_Black 18.06.14 в 12:29 0
	"Добраніч", - сказав я. enej_zeus 17.01.14 в 02:31 0 "Добрий вечір," промовив я. Faith_Black 18.06.14 в 12:30 0
	"Ам-м, таки добраніч", відповіла вона. enej_zeus 17.01.14 в 02:32 0 "Як... добрий вечір," відповіла вона. Faith_Black 18.06.14 в 12:30 0
	"То коли я виписуюся?" - спитав я. enej_zeus 17.01.14 в 02:33 0 "Коли мене виписують?" спитав у неї. Faith_Black 18.06.14 в 12:31 0
	"Я мушу спитати в лікаря". enej_zeus 17.01.14 в 02:34 0
	"Ну то давайте", - сказав я. enej_zeus 17.01.14 в 02:35 0
	"Будь ласка, закатайте рукав". enej_zeus 17.01.14 в 02:36 0
	"Ні, дякую". enej_zeus 17.01.14 в 02:36 0
	"Я мушу зробить вам укол". enej_zeus 17.01.14 в 02:42 0
	"Нічого подібного. Мені уколів не треба". enej_zeus 17.01.14 в 02:43 0
	"Боюся, це залежить од лікаря". enej_zeus 18.01.14 в 22:22 0
	"Тоді покличте його та нехай він сам і скаже. А тим часом - я того не дозволю". enej_zeus 18.01.14 в 22:23 0
	"А я роблю, що нам наказано". enej_zeus 18.01.14 в 22:25 0 "Боюсь, у мене такий наказ". Faith_Black 18.06.14 в 12:32 0
	"Еге ж, як Ейхман - а дивіться, чим він закінчив" - я сумно похитав головою. enej_zeus 18.01.14 в 22:27 0	+1
	"Ну що ж, - сказала вона. - Мені доведеться доповісти..." enej_zeus 18.01.14 в 22:57 0	+1
	"То давайте, - я сказав, - а поки ви морочитеся, скажіть-но йому, що я вирiшив виписатися вранцi." enej_zeus 18.01.14 в 23:05 0
	"Це неможливо. Ви навiть ходити не можете - та у вас iще й внутрiшнi травми..." enej_zeus 18.01.14 в 23:07 0
	"Ми це побачимо, - сказав я. - Добраніч". enej_zeus 18.01.14 в 23:08 0
	Вона вивихнулася звiдти, нiчого не сказавши. enej_zeus 24.01.14 в 02:37 0
	А я лежав собі й роздумував. Здавалося я потрапив у якусь-то приватну лікарню - отож і хтось-бо мав би платити рахунки. Чи знав я хто? Ніякі родичі не ставали перед очима. Так само друзі. Хто тоді лишався? Хіба вороги? enej_zeus 24.01.14 в 02:43 0
	Я занурився в роздуми. enej_zeus 24.01.14 в 02:43 0
	Нічого, ні. enej_zeus 24.01.14 в 02:44 0
	Нікого, хто б мені потрафив. enej_zeus 24.01.14 в 02:44 0
	Я зірвався зі скелі в машині та пірнув ув озеро, пригадалося раптом. І це все, що я міг осягнути. enej_zeus 18.06.14 в 23:07 0
	А зовуся я... enej_zeus 18.06.14 в 23:08 0
	Мене струсонуло й обсипало потом. enej_zeus 18.06.14 в 23:10 0
	Я знати не знав, хто я такий. enej_zeus 18.06.14 в 23:10 0

Следующая страница →