Tarzan and the Lost Adventure / Забута пригода Тарзана: Глава друга

Минуло чотири дні. Хенсони швидко витратили свій мізерний пайок і почали харчуватись якимсь фруктом та горіхами, побачивши, як їх їли мавпи без будь-якої для себе шкоди. Але голод вони втамовували тільки наполовину. Майбутнє виглядало зловісним. Вони мандрували у напрямку, звідки прийшли, але здолали лише незначну відстань, адже сили полишали їх, до того ж ці постійні затримки, необхідні для спорудження платформ на деревах, щоб уникнути левів, які упродовж ночі безперервно блукали у пошуках здобичі. Хенсон не міг позбутися думки про те, що зміна напрямку вітру може віднести їх запах донизу, і якщо це відбудеться, леви можуть з легкістю вибратися на висоту їхньої не дуже підвищеної схованки і зробити їх своєю вечерею. Звичайно, леопард теж міг би. І це була не та думка, яка сприяє глибокому, комфортному сну.

vivbest 22.09.14 в 18:03

Проте, зараз був день і настрій Хенсона дещо покращився, хоча й не особливо. Він сидів на поваленій колоді колоді поруч з Джейн, відганяючи кусючих комах та обдумуючи ситуацію. Вони визнали необхідність робити привали частіше, так як, здавалося,що з кожною милею все швидше стомлювалися.

banshee13 27.09.14 в 11:14

"Я був круглим дурнем, що взяв тебе з собою", сказав Хенсон. "Було небезпечно, навіть якщо ми б не зустрілися з тими злодійкуватими виродками. Ми можемо ніколи звідси не вибратися".

banshee13 27.09.14 в 11:15

"Звичайно, ми виберемося," сказала Джейн. "І не звинувачуй себе. Я сама наполягала на цьому, поки ти не здався. Я усвідомлюю небезпеку,як і ти. І є Хант і Малий. Ми з ними досить скоро зустрінемося."

banshee13 27.09.14 в 11:16

Хант і Малий очолювали групу, до якої вони сподівалися незабаром приєднаєтися, але на даний момент, вони з таким же успіхом могли бути на іншому боці земної кулі. І, до того ж, Джейн просто намагалася підняти йому настрій.

banshee13 27.09.14 в 11:23

Але тепер це не мало ніякого значення. Нічого не можливо було змінити. Вони були в поганому становищі, з будь-якої точки зору, Хенсон спробував посміхнутися Джейн, але вона поглянула повз нього і зблідла.

banshee13 27.09.14 в 11:51

Хенсон розвернувся і побачив майже роздітого велетня,який наближався до них. Лук і сагайдак зі стрілами були перекинуті на його спину через праве плече. Небезпечний з вигляду ніж висів на його стегні, а в руках був спис з шкіряною петлею на рукоятці. Через ліве плече і під правою рукою була намотана груба мотузка. Він був одягнутий в пов'язкуна стегнах з м'якої шкіри антилопи. Його чорне волосся було довгим і скуйовдженим, а шкіра дуже засмаглою, обплетеною безліччю тонких, білих шрамів.

banshee13 27.09.14 в 16:02

Хенсон встав, зробив спробу заступити Джейн. Чоловік спостерігав за ним, але ні сповільнив рух, ні прискорив. Зрештою він зупинився за десять футів перед ними. Його проникливі очі оцінили Хенсона і дівчину. "Де ваша експедиція? Як ви прийшли сюди без супроводу, їжі та зброї?"

banshee13 27.09.14 в 16:03

Хенсон злегка розслабився. Він думав, що ставлення цієї людини було командним і неагресивним. Його англійська, хоча й хороша, була незвичною. Не зовсім американський чи британський варіант. Формальною і жорсткою. З акцентом, але без видимих факторів вливу, які Хенсон міг би назвати. Цей чоловік міг стати їхнім порятунком. Тим, хто може привести їх у безпечне місце. Його манера, його голос, навіть його зовнішній вигляд викликав довіру. І, крім того, їм не було, що втрачати. Хенсон послабив пильність, але залишився насторожі в той час, як пояснював, хто вони і що з ними трапилося.

banshee13 27.09.14 в 16:04

"Я бачив тих людей," сказав велетень. "Я припустив, що вони можуть бути небезпечними. Залишайтеся тут і я дістану вам їжу, а тоді піду за вашою експедицією".

banshee13 27.09.14 в 16:05

"У них є зброя", сказав Хенсон.

banshee13 27.09.14 в 16:05

"Я знаю," сказав чоловік, і перемістив шкіряну петлю на списі, прилаштував навколо шиї, схопив невисоку гілку дерева, гойднувся серед густого листя, і зник. Верхівки дерев шелестіли попереду і позаду Хенсона і Джейн, і через хвилину чоловік щез серед листя. Його не було.

banshee13 27.09.14 в 16:28

"Ну," сказала Джейн, "я цілими тижнями не бачила нічого подібного."

banshee13 27.09.14 в 16:30

Хенсон, приголомшений, кивнув. "Схоже він скупий на слова?"

banshee13 27.09.14 в 16:31

"Думаєш, він зможе дістати тут їжу?" - запитала Джейн.

banshee13 27.09.14 в 16:31

"Мені б не хотілося цього говорити", сказав Хенсон, "але я думаю, що ми бачили його востаннє. Людина, яка таким способом пересувається через дерева, неодмінно раз чи два вдарялася головою. Ймовірно, це один з тих "трохи того" диваків, про яких ти читала - дикун із лісу."

banshee13 28.09.14 в 10:34

"Хіба це не те, що ми шукаємо?" - запитала Джейн. "Дикого лісового жителя?"

banshee13 28.09.14 в 10:34

"Ті закутані в шкури, Джейн. В шкури. Ти бачила, як він виглядав, коли я торкнувся теми того, що ми робимо? Я думаю, що він був здивований. Або вражений. Мені здалося, що ми для нього були парочкою ідіотів."

banshee13 28.09.14 в 10:35

"Ну," сказала Джейн, "враховуючи те, що ми стоїмо тут без нашої експедиції і має при собі тільки трохи більше, ніж одяг, він може бути правий."

banshee13 28.09.14 в 10:35

"І крапка".

banshee13 28.09.14 в 10:36

"Ти бачив, як він перебирався по деревах?" - запитала Джейн. "Спритний, як мавпа ... і він, безумовно, гарний малий, і мені не виглядає "трохи того". І ця зброя на ньому, наврядче була для показухи."

banshee13 28.09.14 в 10:36

"Я признаю це," сказав Хенсон. "Але що ж тепер? Хіба ми йому довіряємо? Пробуємо рухатись далі чи залишимось тут? "

banshee13 28.09.14 в 10:37

"Давай трохи відпочинемо, побачимо, чи він повернеться," - сказала Джейн. "Якщо ні, тоді, думаю, варто спорудити платформу на ніч і вирушити завтра."

banshee13 28.09.14 в 10:38

"Я не впевнений, що у мене є сили, щоб побудувати платформу", сказав Хенсон.

banshee13 28.09.14 в 10:38

"Ми можемо зробити це," запевнила Джейн, "з допомогою або без."

banshee13 28.09.14 в 10:39

Хенсон обняв дочку, посміхнувся. "Це вірно, дитино. Не звертай увагу на мої слова. Я просто втомився. Будь сильною. Ми зробимо це."

banshee13 28.09.14 в 10:39

Тарзан, перетинаючи середню терасу лісу, вловив запах слідів антилопи Ваппі, і за мить побачив, що вона стояла нижче нього напружена і насторожі. Тоді людина-мавпа побачила, що насторожило невелику тварину - леопард крадькома підповзав до неї на животі.

banshee13 08.10.14 в 09:05

Тарзан схопив свій лук і припасував стрілу. Це було питанням декількох секунд, перш ніж потужна стріла поцілила в серце антилопи, як, майже одночасно, людина-мавпа швидко впав на землю між тілом його здобичі і звіром, який відніме його.

banshee13 08.10.14 в 09:06

З кашляючим криком, леопард атакував. Тарзан ухилився від удару, схопив роздратованого леопарда за загривок шиї і хвіст, розкрутив над головою, і відкинув звіра, як м'яку іграшку. Леопард покотився в кущі, приземлився вверх хвостом, перекрутився, врізався в дерево, похитуючись присів і розглядав Тарзана. Людина залишалась на боці, припавши до землі, так ніби могла пересуватися по ній як змія Гіста.

banshee13 08.10.14 в 09:16

Леопарду ще не доводилось бачити нікого настільки швидкого. І це була людина, слабка істота з джунглів. Леопард зухвало завив, і Тарзан розсміявся. "Біжи, друже," сказав він на мові вищих приматів. "Збережи мені стрілу. Ця антилопа моя."

banshee13 08.10.14 в 09:24

Леопард повернувся, пірнув в кущі, і зник.

banshee13 08.10.14 в 09:24

Тарзан вирвав стрілу з туші антилопи, закинув тварину на плече, і піднявся на дерева.

banshee13 08.10.14 в 09:28

Хенсон і Джейн сиділи на поваленому дереві, чекаючи, але майже не сподіваючись, що дикун, який володіє пишномовною англійською, повернеться.

banshee13 08.10.14 в 09:32

"Якщо він повернеться," сказала Джейн, "гадаю, він принесе нам фрукти і горіхи. Я сита по горло фруктами і горіхами, хоча у нас їх не було достатньо,щоб прохарчуватись."

banshee13 08.10.14 в 10:36

"Він принесе фрукти і горіхи", сказав Хенсон, "і я буду їсти фрукти і горіхи. От тільки я думаю, що він, ймовірно, забув про нас."

banshee13 08.10.14 в 10:37

"Може, й ні," сказала Джейн.

banshee13 08.10.14 в 10:39

Хенсон кинув погляд вверх і побачив Тарзана, який розгойдався від гілок дерева зі здобутою тушею і приземлився менш, ніж за три метри від них. Хенсон і Джейн встали. "Це не зайняло багато часу", сказав Хенсон.

banshee13 08.10.14 в 10:43

Тарзан буркнув і кинув антилопу на землю. "Після того як ви розділите тушу і відріжете те, що ви хочете з'їсти на вечерю, віднесіть її на дерево, де звірі її не дістануть. Можете розвести вогонь?"

banshee13 08.10.14 в 10:47

"У мене залишилося декілька сірників", сказав Хенсон.

banshee13 08.10.14 в 10:48

— Прибережи їх, — сказав Тарзан. Він вийняв із піхов свій мисливський ніж і видалив із туші нутрощі. Потім повернувся до них із запитанням:
— Скільки ви зможете з’їсти цього вечора? Я розділю її, а потім розпалюйте своє багаття.

vivbest 05.09.15 в 13:08

— Як щодо всієї? — сказала Джейн. — Я б могла їсти її сирою.

vivbest 05.09.15 в 13:15

Натяк на посмішку промайнув на губах людини-мавпи, коли він відрізав щедру порцію від пашини. Потім він позбирав сухе листя і траву, сухе гілля та більші шматки деревини, і поклав все це на деякій відстані від нутрощів.

vivbest 05.09.15 в 13:39

— Сьогодні у вас будуть гості, — сказав він, — але до ранку всі внутрішні органи антилопи зникнуть. Це відволіче їх, і вами вони будуть зацікавлені менше. Я думаю, мені не потрібно розповідати вам, про те щоб завчасно забратися на дерево і залишатись там.

vivbest 05.09.15 в 13:56

Тарзан упорядкував листя, траву та сухе гілля, і розпалив багаття за звичаєм мешканців джунглів, після чого випростався на повний зріст.

vivbest 05.09.15 в 14:07

— Тепер я піду по ваше сафарі, — сказав він. — Залишайтесь тут, поки я не повернусь.

vivbest 05.09.15 в 14:08

— Чому ти робиш це? — запитала Джейн. — Не те, щоб я знеохочувала тебе, але чому?

vivbest 05.09.15 в 14:11

— Тому що це потрібно зробити, — сказав Тарзан. — Ось, збережи це до того, як побачиш мене знов, — сказав він і вручив ії свій велетенський ніж. Потім розгойднувся і зник у дереві.

vivbest 05.09.15 в 14:21

— Як він в біса це робить? — сказав Хенсон. — Я б і з драбиною на це дерево не заліз, не кажучи вже про те, щоб гойдатися через нього.

vivbest 05.09.15 в 14:30

— Хто він? — запитала Джейн, немов вимагаючи відповіді.

vivbest 05.09.15 в 14:34

— Я не знаю, — сказав Хенсон, — але напевно його послав Господь.

vivbest 05.09.15 в 14:36