Готовый перевод Harry Potter and the Methods of Rationality / Гаррі Поттер і методи раціонального мислення: Глава 1. Надто неймовірний день

У місячному світлі зблиснула смужка срібла...

(додолу падає мантія)

...кров ллється рікою, а у темряві хтось скрикнув слово.

Книжкова шафа тяглася вздовж цілої стіни і мала по шість полиць. Книжки на ній височіли аж до стелі. На деяких із полиць лежала література із твердою палітуркою: біологія і анатомія, математика, історія і так далі. На інших були викладені у два ряди книжки наукової фантастики із м’якими обкладинками так, щоб другий ряд, опираючись на дерев’яні коробки і інший непотріб вивищувався над першим (либонь для легкого пошуку видань). Але і це не все: книжки були всюди: від столів і диванів до підвіконь, під якими були ще стоси книжок, не вміщених на полиці.

Це була вітальня будинку, який винаймали відомий професор Майкл Веррес-Еванс, його дружина місіс Петунія Еванс-Веррес і прийомний син Гаррі Джеймс Поттер-Еванс-Веррес.

На столі у вітальні лежав конверт із жовтуватого пергаменту, чомусь без печатки поштової служби. Він був підписаний смарагдово-зеленим чорнилом і адресований містеру Гаррі Поттеру.

Професор і його дружина про щось різко розмовляли між собою, проте від крику утримувались. У сім’ї професора вважали що підняття голосу на співбесідника є виявом неповаги.

"Ти мабуть жартуєш", - сказав Майкл до Петунії. У його голосі вчувалися нотки остраху, що жінка була рішуче налаштована.

"Моя сестра була чарівницею", - відповіла Петунія. Вона виглядала переляканою, але наполягала на своєму. "Її ж чоловік був чарівником".

"Це ж абсурд!", - різко відповів Майкл. "Вони були на нашому весіллі - вони відвідували нас на Різдво"

"Я пообіцяла їм, що ти не дізнаєшся", - прошепотіла Петунія. "Але це правда, я бачила все на власні очі!"

Професор закотив очі:"Люба,я розумію,що ти не обізнана у скептичній літературі. Ти не можеш собі уявити,наскільки це просто для добре тренованого мага підробити те,що на перший погляд здається неможливим. Пригадуєш як я навчив Гаррі гнути ложки? Якби вони завжди могли вгадувати про що ти думаєш,то це називається" холодне читання".

Це не було згинання ложок.

То що ж це було тоді?

Петунія закусила губу."Я не можу тобі сказати.Ти вирішиш, що я..." Вона сковтнула."Послухай.Майкл.Мені завжди це не подобалось." Вона вказала на себе, як би демонструючи свій гнучкий стан."Лілі це зробила.Тому, що я...тому, що я благала її. Протягом року, я просила її. Лілі завжди була гарнішою за мене, а я була... була пересічною, блідою в порвівняні з нею і можешь собі уявити, як я себе відчувала коли вона щей отримала чари. Тоді я попросила, використати їх, щоб я могла стати такою ж гарною, якщо я все ж не можу володіти чарами, то принаймі буду красивою."

В очах Петунії застигли сльози

"Лілі відмовила мені, і вигадуючи найбільш безглузді виправдання, такі як настане кінець світ , якщо вона зробіть свою сестру трохи гарнішою , або кентавр заборонив їй - це найдурніші з її виправдовувань, і я ненавиділа її за це. А щойно я закінчила університет, то познайомилася з хлопцем на ім’я Вернон Дурслі, він був гладким, але єдиним хлопцем що заговорив зі мною. Він сказав, що хоче дітей, і першого сина мають звати Дадлі. Тоді я задумалась, який же батько назве свою дитину Дадлі Дурслі? Це було так, наче все моє майбутнє життя простяглося переді мною, а я не могла це зупинити. І я написала своїй сестрі, і сказала їй, що якщо вона не допоможе меня, тоді я просто..."

Петунія спинилася

"У будь-якому випадку",сказала Петунія, слабким голосом,"вона погодилася. Вона попередила мене, що це небезпечно, проте я сказала,що мене це не турбує, тоді я випила зілля і почувалася хворою протягом тижня, але коли мені стало ліпше, моя шкіра була чистою і я нарешті була сповнена і... Я стала красунею, люди були добрі до мене ," її голос тремтів," і після цього я більше не могла ненавидіти мою сестру, особливо дізнавшись, що чари принісли їй вкінці."

"Люба," лагідно сказав Майкл, "ти була хвора, ти додала у вазі коли відпочивала в ліжку, а твоя шкіра очистилася сама. Або твоя хвороба змусила тебе змінити свій раціон."

"Вона була чарівницею," повторила Петунія."Я бачила це"

"Петунія," сказав Майкл. У його голосі відчувалося роздратування." Ти знаєш, що це не може бути правдою. Невже я мушу пояснювати чому?"

Петунія скрутила руки,здавалось вона ось-ось розплачеться:"Любий,я знаю, що тебе не переспориш,але будь ламка, повір мені".

"Мамо!Тату!"

Вони спинилися і глянули на Гаррі,наче забули,що в кімнаті був ще хтось третій.

Гаррі глибоко вдихнув:"Мам,твої батьки не чарували,правда ж?".

"Ні",-cтурбовано відповіла Петунія.

"Тоді ніхто в родині не знав про магію,коли Лілі отримала листа.Як вони переконалися?".

"Ох",-важко протягнула Петунія.-"Вони не просто надіслали листа. Разом із ним прибув професор із Хогвартсу.Він",-Петунія перевела очі на Майкла,-" Він показав нам трохи магії".

"Тоді вам нічого сваритись через це,- впевнено промовив Гаррі,безнадійно сподіваючись, що вони прислухаються до нього бодай раз,-"Якщо це дійсно так,то ми можемо просто закликати професора сюди і подивиться на чари самі, і тоді тато визнає, що це правда.А якщо ні,то мама визнає свою помилку. Ось для чого потрібен експериментальний метод,щоб не вирішувати проблеми через сварку".

Професор повернувся до хлопця окинувши,як завжди,зневажливим поглядом: "Та годі тобі,Гаррі. Справжня магія? Я думав ти не сприймеш це серйозно навіь попри свій десятирічний вік. Магія це чи не єдина антинаукова річ яка лише існує".

Гаррі скорчив кислу гримасу. До нього гарно відносилися, мабуть,краще,ніж біологічні батьки могли відноситись до своїх рідних дітей. Його посилали у найкращі початкові школи, і коли з них не було користі, то на допомогу приходили приватні викладачі із лав голодних студентів. Гаррі завжди глибоко вивчав те, що привертало його увагу, йому завжди купляли книжки,що западали в око,спонсорували участь в наукових олімпіадах. Він отримував все що тільки могло бути в межах розумного окрім хібащо найменшого прояву поваги.Ніхто не поважатиме доктора що викладає біохімію в Оксфорді,котрий прислухатиметься до порад малого хлопчака. Так,послухати можна, щоб ПРОЯВИТИ інтерес,звісно; це те, що повинні робити ХОРОШІ батьки,і якщо ви впевнені,що ЧУДОВИЙ БАТЬКО,то ви це зробите. Але,щоб сприймати серйозно десятирічну дитину?Навряд.

Інколи Гаррі хотів крикнути на батька.

"Мамо,-сказав Гаррі,-Якщо ти хочеш виграти спір з татом,то глянь в другий розділ першої книги Феймана із фізики. Там є цитата де філософи достатньо пишуть про те що вимагає наука,але це все неправильно,адже основним важелем служить дослід-дивишся на світ і доповілдаєш про побачене. Мм,ось так важко одразу сказати як в ідеалі наука може встановлювати певні речі експериментально,а не дискусією".

Мати глянула на Гаррі і посміхнулась:" Спасибі,Гаррі,але,-її голова піднялась вгору до чоловіка.-Я не хочу виграти цей спір. Я хочу,щоб чоловік послухав свою дружину,яка його любить і повірив просто так".

Гаррі вмить закрив очі. Все безнадійно. Батьки були просто безнадійними.

Тепер батьки продовжували дискусію знову в якій мати намагалася зробити батька винним,а він у свою чергу хотів зробити її дурною.

"Я йду в кімнату,-заявив Гаррі. Його голос ледь здригнувся,-"Будь ласка,постарайтеся не дуже цим всім перейматись,мамo,тато, ми невдовзі дізнаємось як воно все насправді,правда ж?"

"Звісно,Гаррі,-відповів батько,мати поцілувала сина в знак підтвердження, і тоді вони повернулись до дискусії в той час як Гаррі піднявся до своєї кімнати.

Він зачинив двері і намагався думати.

Смішним було те,що він повинен був погодитись із батьком. Ніхто ніколи не бачив і краплі магії,але як твердить мама,там існує цілий магічний світ. Навіщо тоді це тримати в таємниці?Більше магії? Це швидше скидалось на дуже підозрілу відмазку.

Ситуація очевидна: мама або жартує, або бреше, або збожеволіла, у висхідному порядку жахливості. Якщо мама сама відправила листа, це пояснює, як він потрапив у поштову скриньку без марки. А невеликий ступінь божевільності
є менш неймовірний, ніж те, що Всесвіт влаштований таким чином.

За вийнятком того, що певна часточка Гаррі була цілковито переконана в існуванні магії з того самого моменту, як він побачив листа, котрий ніби-то прийшов із Хогвартсу, Школи Відьмарства та Чаклунства.

Гаррі хмурився та тер чоло. Одна із його книг казала не вірити в те що ти думаєш.

І ще ця дивна впевненість. Гаррі збагнув, що він очікує... так, очікує, що професор Хогвартсу покажеться, махне чарівною паличкою і зявиться магія. Ця дивна впевненість навіть не намагалася вберегтись від фальсифікації - не намагался знайти виправдання, чому професор може не зявитися чи тому, що якщо він зявиться, то буде здатний тільки гнути ложки.

- Звідкіля ж ти виникло, маленьке, дивне передбачення? - Гаррі моделював думку. - Чому я вірю в те, у що я вірю?

Зазвичай Гаррі гарно вправлявся із такими питаннями, але саме в цій ситуації він не мав і гадки над чим мізкував його розум.

Гаррі уявно струснув плечима. Плоска металева пластина дозволяє штовхати двері,а ручка-відчиняти і все що залишається робити у випадку із випробувальною гіпотезою -це протестувати її.

Він взяв прим'ятий аркуш паперу і почав писати:

Шановна Пані Директорко!

Гаррі зупинився, розмірковуючи, потім відкинув папір та взяв інший, висунув ще міліметр графіту з механічного олівця - задля кращої каліграфії.

Шановна Пані директор Міневра МакГонагал,

чи Шановний будь-хто, кому, цей лист має бути адресований.

Нещодавно я отримав лист про зарахування до Хогвартсу адресований Містеру Г. Поттеру. Ви можете не знати,але мої рідні батьки,Джеймс Поттер та Лілі Поттер (до шлюбу Лілі Еванс) померли. Мене всиновила сестра Лілі,Петунія Еванс-Веррес і її чоловік Майкл Веррес-Еванс.

У мене є велике бажання стати студентом Хогвартсу,за умови,що таке місце справді існує.Лише моя мама знає про магію,але не вміє нею користуватись. Мій батько надзвичайно секптичний. Я ж таки невпевнений. Також не знаю де можна дістати будь-яку книжку або спорядження з переліку у вашому листі.

Мати згадала, що ви надіслали представника Хогвартсу до Лілі Поттер (тоді ще Лілі Еванс), з наміром продемонструвати її сімї існування магії, і, я припускаю, для того, щоб він допоміг Лілі дістати шкільне приладдя. Було б просто чудово, якби ви змогли зробити щось подібне і для моєї сімї.

З повагою,

Гаррі Джеймс Поттер-Еванс-Веррес.

Гаррі додав адресу проживання,загорнув лист у конверт адресований до Хогвартсу. Далі він взяв свічку і нашкріб воску на місце заклеювання конверту де кінчиком ножа наніс ініціали: Г.Дж.П. В.Якщо він хотів повністю взятись за це безглуздя,то мав це зробити зі смаком.

Після цього він відчинив двері власної кімнати і пішов донизу. Батько сидів у вітальні та читав посібник із вищої математики, демонструючи наскільки він розумний; а мати на кухні готувала одну з батькових найулюбленіших страв, щоб показати наскільки вона любляча. Здається, вони зовсім не розмовляють одне з одним. Якою б страшною не здавалась сварка, чомусь відсутність сварки була набагато гіршою.

Мам,-прорвав тишу Гаррі,- Я збираюсь протестувати гіпотезу. Відповідно до твоєї теорії,як я можу послати сову до Хогвартсу?

Мати відвернулась від кухонної раковини і з подивом вдивлялась в очі сина: "Я..я не знаю.Думаю тобі просто потрібно мати магічну сову".

Це б мало прозвучати доволі підозріло, тому здавалось,що не було виходу для проведення досліду,але цікавість Гаррі переконувала його зробити це попри все.

Що ж,лист яксось дістався сюди,-промовив Гаррі.-Тому я просто помахаю ним і скажу:" Лист до Хогвартсу!" і побачу,чи сова підбере його.Тату,хочеш прийти і подивтись?

Батько струснув плечима і продовжив читати. Гаррі подумав про себе:" Звісно магія негідна річ, лише дурні вірять у неї,якщо батько пішов би на це поглянути,чи бонавіть протестувати,то вважав би себе тим же дурнем".

Лише коли Гаррі прочинив задні двері до нього дійшло,що було б ще важче пояснити все батькові,коли той не побачить,якби сова дійсно забрала листа.

Але це не станеться чи не так? Не має значення,що мій мозок надумав.Якщо сова дійсно прилетить забрати конверт,в мене буде більше проблеми окрім того що подумає тато.

Гаррі глибоко вдихнув і підняв конверт угору.

Він проковтнув слину.

Викрикуючи:"Лист до Хогвартсу!" тримаючи конверт високо вгорі посеред власного саду справді виглядало доволі дивно. Це було все про що він тоді думав.

Я кращий за батька.Я використаю науковий метод навіть якщо виглядатиму,як ідіот.

"Лист",- промовив Гаррі,але це насправді було схоже на ледь чутне бурмотіння.

Гаррі зібрав усю волю в кулак і закричав у порожнечу неба: "Лист у Хогвартс! Можна дістати сову?"

"Гаррі?-" почувся задурманений голос сусідки.

Гаррі опустив руку,наче та була у вогні і сховав конверт за спиною,немов гроші за наркоту. Його обличчя горіло від сорому.

Старече жіноче обличчя виглядало з-під сусідньої огорожі , а її посивіле волосся проглядало крізь сітку. Це була Міссіс Фіг, тимчсова няня:"Що ти робиш,Гаррі?"

Нічого-,сказав Гаррі здавленим голосом,-Я лише випрубовую дурну теорію.

Ти отримав лист про зарахування до Хогвартсу?

Гаррі закляк на місці.

Так, -дещо згодом заворушив губами Гаррі,- Я отримав листа з Хогвартсу.Кажуть,що хочуть мою сову до 31-го Липня,але...

Але в тебе її немає. Бідненький! Не можу уявити,про що вони думали,коли надсилали тобі звичайний лист.

Зморшкувата рука простягнулась крізь огорожу,ніби чекаючи на щось. Гаррі простягнув конверт не роздумуючи.

Залиш мені його,дорогенкий,-промовила Міссіс Фіг,-і я в мить комусь передам.

Тоді обличчя зникло.

В саду стояла тиша.

Потім тихо та спокійно він промовив:"Що за...?"

Внимание! Этот перевод, возможно, ещё не готов.
Его статус: идёт перевод

Переведено на Нотабеноиде
http://notabenoid.org/book/48426/198462

Переводчики: translatorOK23, spyfinch, UkrainianGirl, Aolla_Wanderlitt