Готовый перевод Harry Potter and the Methods of Rationality / Гаррі Поттер і методи раціонального мислення: Глава 2. Для мене правда - брехня

#include "stddisclaimer.h"

"Звичайно ж це була моя провина. Тут більше немає нікого, хто міг би бути відповідальним за будь-що".

"Щоб прояснити ситуацію," мовив Гаррі, "Тату, якщо професор здійме тебе у повітря, і ти будеш впевнений, що не з’єднаний із жодними дротами, це стане більш ніж очевидно. В такому разі ти точно не станеш заперечувати існування магії. Це було б нечесно. Якщо хочеш - скажи, і ми доведемо це у іншому експерименті."

Батько Гаррі, професор Майкл Веррес-Еванс закотив очі. "Добре, Гаррі".

"Тепер ти, мам. Твоя теорія полягає в тому, що професору все вдасться, в іншому разі ти визнаєш свою неправоту. І ні слова про те, що магія не працює, коли люди ставляться до неї скептично, і будь-що в цьому роді".

Заступник директора Мінерва Макгонагал слідкувала за Гаррі з певним відчуттям подиву. Чорна мантія, гострокінечна шляпа - вона виглядала як справжня відьма, але розмовляла з шотландським акцентом та офіційним тоном, що зовсім не пасувало її зовнішності. З першого погляду її ось-ось видасть злісний сміх та звичка варити зілля з немовлят, але все враження сходило нанівець, варто було їй мовити слово. "Цього буде досить, Містере Поттер?" запитала Макгонагал. "Можемо починати демонстрацію?"

"Достатньо? Не впевнений", відповів Гаррі. "Але, в крайньому разі, це допоможе. Продовжуйте, заступник директора".

"Можна просто Профессор", сказала вона. "Вінгардіум Левіоса".

Гаррі подивився на батька.

"Гм".

Батько глянув на нього і відповів ехом: "Гм".

Далі Професор Веррес-Еванс обернувся на професорра МакГонагал. "Досить, можете опустити мене на землю".

Батько повільно опустився на підлогу.

Гаррі наїжачив волосся. Можливо, справа в тому, що він завше був переконаний, але.."Не знаю чому, але я не надто здивований", мовив Гаррі, "як для події з такою малою вірогідністю". Гаррі замовк. Мама, відьма, і навіть його батько знову дивились на нього тим поглядом. "Я маю на увазі, що все, у що ти колись вірив - виявилось брехнею".

Насправді ж, це повинно було б мати більший резонанс. Мозок Гаррі мав би зараз перебирати силу-силенну гіпотез про всесвіт, які б усіляко б заперечували те, що відбулося. Натомість, на думку приходило лише: "Ну що ж, на моїх очах Хогвартський професор здійняв твого батька у повітря, і що тепер?"

Відьма доброзичливо їй посміхнулася, виглядаючи досить розважливо. "Не бажаєте продовжити демонстрацію, містере Поттер?"

"Не обов’язково," відповів Гаррі. "Ми провели достатньо переконливий експеримент. Але.." Гаррі завагався. Він не міг стриматись від спокуси. Насправді, за певних обставин, йому не варто було б стримуватись. Допитливість в тому випадку була б доречною. "Які ще експерименти ви могли б показати?"

Професор МакГонагал обернулась у кішку.

Гаррі відскочив назад так швидко, що спотикнувся через стопку книг і досить звучно впав на підлогу. Вчасно не виставивши руки, він приземлився на плече, і тепер відчував ниючий біль

Водночас, маленька кішка знову стала жінкою в мантії. "Вибачаюсь, містере Поттер," щиро мовила відьма, хоч губи її ледве-ледве посміхались. "Варто було вас попередити."

У Гаррі перейняло дух. Він крикнув: "Як??!! Як ви це зробили???"

"Всього лишень трансфігурація," заспокоїла Мінерва МакГонагал. "А точніше, тваринна трансфігурація".

"Ви обернулись у кішку! В маленьку кішку! Та ви ж порушили закон збереження енергії! Це не якесь собі умовне правило, це виражається квантом Гамільтона! Заперечення просто нищить усіляку унітарність, і ми отримуємо сигнали, які перевищують швидкість світла! До того ж, кіт - це СКЛАДНА ІСТОТА! Людський мозок не може просто уявити усю сутність кота, включаючи і біохімію процесів, і анатомію, і неврологію! Як можна мислити так само з мізками котячого розміру, а?"

Професор МакГонагал ще більше посміхалась. "Магія".

"Магії недостатньо для цього! Треба бути богом, щоб..."

МакГонагал кліпнула очима. "Мене так називають уперше."

Погляд Гаррі розсіявся, щойно його мозок почав підраховувати збитки. Уся ідея єдиного всесвіту, який підкорявся математичним законам пішла коту під хвіст. Три тисячі років люди з маленьких клаптиків складали загальну картину світу, дізнавались, що музика планет звучить так само, як падаюче яблуко, шукали істинно універсальні закони, для яких не може бути винятків, і які, приймаючи математичну форму керували найменшими частками..До того ж розум - це мозок, який складається з нейронів, а мозок - це особистість.

А потім жінка перетворюється у кішку, і ось тобі.

У Гаррі були тисячі питань, але поставив одне: " Що то за словосполучення таке, Вінгардіум Левіоса? Хто його придумав, школярі якісь?"

"Досить, Поттере", рішуче мовила МакГонагал, проте в її очах сяяла посмішка. "Якщо хочеш дізнатись про магію більше, варто детальніше поговорити про вступ до Хогвартсу."

Внимание! Этот перевод, возможно, ещё не готов.
Его статус: идёт перевод

Переведено на Нотабеноиде
http://notabenoid.org/book/48426/198463

Переводчики: romul_2_