Готовый перевод Kim Harrington - Clarity / Кім Харінгтон - Чіткість: Двадцять чотири

У лісі чувся тріск гілля, безперервне дзижчання комах та інші нічні шуми, що мене лякали. Я тулилися за деревом в темряві, не зводячи очей від дороги, де виднілися яскраво освітлені вхідні двері будинку Клейворт. Стівен гукнув мене, а потім знизав плечима і поплентався назад у будинок. Більше він не виходив.

Наскільки холоднокровним вбивцею він може бути, якщо він не пішов за мною? Але видіння ... емоції в ньому були настільки сильні. Стівен був такий злий на Вікторію. Досить злий, аби вбити.

Але щось у видінні гризло мене. Мій інстинкт говорив мені, що я неправа. Що я щось пропускала, розуміючи щось не так.

Чорний автомобіль сповільнився і під'їхав до узбіччя дороги. Я наблизилася ближче, побачила Джастіна на місці водія, і побігла до нього.

Джастін розвернувся назад після того, як я стрибнула на пасажирське сидіння.
- Двічі протягом двох днів я порушував закон заради тебе, - сказав він.
- Я знаю. Мені дуже шкода. Я повинна була подзвонити комусь з правами, але я боялася, і моїм першим інстинктом ...
Я замовкла, тому що я не хотіла закінчити цю фразу вголос.

- Я не проти,- сказав він. - Я завжди прийду тобі на допомогу. Але я хотів би знати, чому я забираю тебе вночі, з лісу поруч із будинком Клейвортів.

- У мене сьогодні було якби побачення зі Стівеном.

Він зціпив зуби, але промовчав.

- Не реальна побачення, - продовжила я. - Я використала його.

- У тебе виробилася звичка, - пробурмотів він.

Я проігнорувала його зауваження і пояснила:
- Він був у "Смакоті" у ніч убивства Вікторії. Він, можливо, бачив те, що може допомогти Пері.

- Наприклад?

- Я сподівалась довідатися чи Гебріел спілкувався з Вікторією, коли він був там."

- І?

Джастін проїхав на червоне світло, але я була не в тому положенні, щоб скаржитися на його навички водіння, так що я продовжувала:
- Стівен сказав, що він нічого не бачив. Але в мене було видіння, коли була в його будинку.

- Що ти бачила?

- Стівен розмовляв з Вікторією. Я припускаю, що він чіпляв її. Вона відшила його. Потім я відчула сильне приниження і гнів.

Джастін в'їхав на мою дорогу.
- Це нормальні почуття, коли тебе відшиває дівчина.

- Не до такої міри. Я ніколи не відчувала таких сильних емоцій від видіння.
Але Джастін не слухав мене більше. Він втупився на щось за моїм плечем. Я повернулась і подивилась у вікно автомобіля. Гебріел сидів на сходинках ганку, поклавши лікті на коліна, очевидно, чекаючи на мене.

- Ви зазвичай працюєте так пізно? - запитав Джастін.

- Ми більше не працюємо разом.

Я вийшла з авто і Гебріел піднявся, засовуючи руки в кишені джинсів. Його чорне волосся було скуйовджене, ніби він пальцями розворушив його.

- Твоя мама сказала, що тебе немає,- почав він, прямуючи до мене, - але я вирішив зачекати на тебе. Вибач за вчорашнє непорозуміння. Я хотів поговорити з тобою...

Він спинився, коли побачив як Джастій виходить з авто.

- В тебе з ним було побачення? - спитав Гебріел.

- Ні, - сказав Джастін. - Я був тим першим, кому вона зателефонувала, коли її побачення стало поганим.

Думаю, найкращою назвою для цього було "хто кого доведе", і хоча мене це тішило, але в мене не було на це часу.

- Ви двоє, - сказала я, показуючи на будинок. - Всередину. Негайно.

Мама була на дивані, гортаючи журнал.
- Як твій обід? - спитала вона, а тоді її щелепа впала, коли вона побачила як Джастін і Гебріел заходять.

- Не найкращий,- сказала я.- А як твоє незаплановане читання?

Вона простогнала.
- Після того благання по телефону вона так і не прийшла.

- Ех,- я показала на моїх двох хлопців. - В нас є про що поговорити. Ми йдемо нагору.
Мама не дала мені дозволу, але вона знала, що я не збираюсь влаштовувати оргію абощо у своїй кімнаті. Я повела їх у власну спальню і закрила двері. Я сіла на стілець біля столу, а хлопці сіли на ліжко. Вони виглядали по-дурному, сидячи один біля одного на моїй фіолетовій ковдрі. Я стримала посмішку і розповіла Гебріелу про те, що була з Стівеном Клейвортом і про видіння в його домі. Звичайно я випустила частину про те, що думала, що у видінні буде головним Гебріел. Я все ще цікавилась його тату, але була переконаною, що вбивцею був Стівен, а не Гебріел.

Перша реакція у Гебріела була такою ж як у Джастіна.
- Хто не почуватиметься погано після відмови?

- Це було чимось більшим, ніж звичайна злість. Відчуття було таким... - я дивилась на стелю в пошуках правильних слів. - Як насильство. Його мозок перемкнуло. Він більше не міг витримувати.

Я зупинилась і похитала головою.

- Що? - спитав Гебріел.

- Щось у видінні здається неправильним і я не можу зрозуміти, що. Щось відчувається, я майже можу схопити це, але просто не знаю.

- Можливо у тебе є почуття, що заважають зрозуміти, - сказав Джастін.

Я подумала над цим хвилинку.
- І правда, я не можу уявити, щоб Стівен вбив когось. Або просто не хочу, щоб це було правдою.

- Плюс,- сказав Джастін,- Стівен був п'яним тієї ночі. Ти бачила плівку. Він ледь йшов і аж ніяк не міг тримати зброю прямо.
Це було правдою. Це просто не сходилось. Від відчаю я провела руками крізь волосся.

- Його хоча б треба і викликати і допитати,- додав Джастін.

Гебріел кивнув.
- Я поговорю з батьком вранці.

- Вранці?- відрізав Джастін. - Чому не прямо зараз?

Гебріел перебільшено зітнув.
- По-перше, у нас немає ніяких доказів. Видіння нічого не варті,- він поглянув на мене. - І я навчився не робити поспішних висновків про вину людей.

- Ти говориш про Пері,- сказала я.- Тепер ти віриш, що він цього не робив?

Гебріел нервово витер руки об джинси.
- Є те, що я повинен був розповісти тобі раніше, щоб пояснити чому так поводив себе з тобою. Але про це важко говорити.

Я чекала на продовження. Джастін зіщулився.

- Багато років тому мою сестру викрали,- почав Гебріел.- Її так і не знайшли. Ми думали, що вона померла.

Я охнула.
- Мені шкода.

Гебріел нахилився вперед і притиснув долоню до лоба. Я знала, що він боровся з сильними емоціями, намагаючись лишатись сильним, коли розказував історію.

- Мій тато використовував кожен вільний момент для роботи на вулицях. Він відслідковував відомих педофілів. Обшуковував сміттєві контейнери. Опитував купу людей,- він зробив паузу. - Моя мати вела себе по-іншому.

- Що вона робила? - спитав Джастін м'яко.
- Вона витрачала всі наші гроші на екстрасенсів та медіумів і змушувала мого батька шукати там, де вони казали.

Гебріел встав і почав ходити туди-сюди.
- Одна пані сказала, що моя сестра мертва, втоплена у певному ставку. Ми заплатили дайверам за пошуки, але вони нічого не знайшли. Одна пані сказала, що її продали як секс-рабиню у Таїланд. Моя мати витратила тисячі доларів за політ туди та пошуки її. Для нас з татом було зрозуміло, що ці люди - шахраї, які використовують розпач і горе моєї матері для заробітку. Але мама продовжувала ходити до все більшої кількості таких людей, незважаючи на те, що всі вони давали їй різні відповіді.

Голос Гебріела почав тремтіти. Він спинився на хвилинку, щоб зібратись з силами.
- Зрештою це призвело до руйнування їх шлюбу. Вона тепер заміжня за пляшкою.

- Ви тому переїхали сюди?- спитала я. - Через розлучення?

- Це не все. Ще одну дівчину було викрадено. Вона була віку моєї сестри, коли та зникла. Вони відслідкували її викрадача до його покинутого дому. Дівчина була вже мертвою, коли мій батько дістався туди. Тато намагався вибити інформацію про мою сестру у злочинця. Хлопець опирався арешту, вони побились і пістолет вистрелив. Коротко кажучи - він помер. Ніхто не проронив і сльозинки за ним. Але мій тато втратив роботу. Керівництво вирішило, що він перевищив свої обов'язки. Ми переїхали сюди, щоб все розпочати спочатку. І ми так і не наблизились до знаходження моєї сестри. Я почав змирятись з думкою, що так буде завжди.
Ми помовчали декілька хвилин. Я була схвильованою і не знала, що сказати. Я сиділа, закривши рукою рота, і прокручувала в голові все, що казав або робив Гебріел, по-новому це усвідомлюючи. Зрозуміло, чому його тато не хотів, щоб я допомагала з розслідуванням. Зрозуміло, чому Гебріел вважав мене шахрайкою ще з початку.

- Як звали твою сестру?- спитав Джастін.

- Вікторія Тоскано. Ми називали її Вікі. Зараз їй було б тринадцять.

Я відсахнулась в кріслі. Тату Гебріела не було проголошенням його кохання до Вікторії Хаппел. Це не було пов'язано з нею. Це тату було пам'яттю про сестру. Я хотіла вдарити себе в обличчя.

Погляд Гебріела сфокусувався на мені.
- Тож вибач мені, якщо я був козлом.

- Я розумію, чому в тебе зуб на екстрасенсів,- сказала я.- Але ж ти знаєш, що я не обманюю людей, які приходять до мене, правда? Я ніколи не брехала їм.

- Я визнаю, що ти - інша, але все таки не вірю у такі речі. Сподіваюсь це не завадить нам... - він подивився на Джастіна, а потім на мене. - Бути друзями.

- Звичайно ні,- сказала я.

- Я повинен був сказати тобі раніше, але не можу витримати розмов про неї. Це надто боляче. І мій тато хотів почати все з початку. Але після нашої сварки я вирішив, що тобі корисно буде побачити все з моєї точки зору. Ось чому я і прийшов сьогодні.

Я поклала руку, щоб змусити його замовкнути.
- Почекай.

Гебріел розкинув руки.
- Що я сказав?
- Точка зору. Ось що.
Я встала і сплела пальці між собою, моє серце скажено билось, коли відповідь стала на місце.

Джастін сказав.
- Клер, про що ти говориш?

- Ось що мене турбувало. Я неправильно зрозуміла видіння. Це було не видіння Стівена.

Гебріел і Джастін подивились один на одного.
- Що?

- Мої видіння завжди з точки зору людини, яка їх переживала.
Я подумала про видіння вбивства Вікторії Хаппел. Я не бачила, як її застрелили, а відчула це.

Джастін швидко піднявся, зрозумівши.
- Тож, якщо ти бачила обличчя Стівена у видінні, то він не міг переживати його. Це було видіння когось іншого.

Я кивнула.
- Хтось інший відчував ту злість та ненависть. Хтось, хто дивився. Хтось, хто також торкався поясу Сесіль.

Розуміння вразило мене, немов грім.
- Це була Сесіль,- сказала я. - В цьому є сенс. Це була її сукня. Ми бачили це на плівці. Вона вийшла, забравши з собою Стівена, а потім якимось чином повернулась. Сесіль Клейворт і вбила Вікторію Хаппел.

- Цікава теорія,- сказав Гебріел.

Моя голова повернулась до нього.
- Чому?

- Саме вона зателефонувала і сказала, що бачила Пері на місці злочину.
- Сесіль була таємничим свідком?
Я вже збиралась запитати Гебріела, чому він не сказав мені, але зрозуміла, що коли Пері забрали під варту, він перестав би ділитись інформацією зі мною.
- Вона сказала, що бачила як жертва покидала "Смакоту" разом з Пері, рука-в-руку, - сказав Гебріел.

- Що було правдою,- кивнув Джастін. - Вона просто могла виконувати обов'язок і допомагати розслідуванню.

- Або вона могла вказати напрямок, який їй був потрібен,- сказала я.

- Мені не віриться, що вона вбивця,- сказав Джастін.- Стріляти в Біллі та Джоні, щоб закрити їм рота? Вона надто манірна та правильна для цього.

- Вона також - холодна сучка,- сказала я. - Всі знають це. - Я схопила Гебріела за руку.- Це вона. Я знаю це. Ти маєш сказати батьку, щоб допитав її.

- У нас немає доказів,- сказав Гебірел.

- А які докази були у вас, коли ви взяли мого брата і обшукували дім?

- У нас був свідок, що бачив його з жертвою у ніч вбивства.

- А тепер я буду свідком, який бачив Сесіль Клейворт з жертвою у ніч вбивства!

- Тут немає мотиву!

Він був правий. Хоча я і була переконана в тому, що Сесіль вбила Вікторію, але не розуміла чому вона це зробила. Що її так розізлило? Бачити, як твоєму сину дають відкоша, таке розізлить кожну матір, але не підштовхне до вбивства. Я знову подумала про видіння, про думки, що Вікторія зруйнувала все те, заради чого Сесіль так довго старалась. Це було не просто вбивство. Тут була прихована якась історія. Якби лише Сесіль викликали у відділок і допитали, то поліція могла отримати інформацію від неї. Або вона могла і зламатись та зізнатись.
- Я чула її думки. Відчувала емоції. Будь чесним, Гебріел,- розпачливо сказала я. - Знаю, ти вважаєш мої видіння не вартими нічого. Але дай мені лише один шанс, щоб довести власну правдивість.

Мені було все одно чи бачив Джастін, але я вхопила руки Гебріела в свої і стисла їх.
- Прошу.

- Мій тато ніколи не запідозрить нікого і не випише ордер на арешт, спираючись лише на екстрасенсорне видіння,- сказав Гебріел.

Джастін підійшов до нас.
- Збреши тоді.

- Що, пробач?- Гебріел випустив мої руки.

- Якщо тобі важлива Клер, а я думаю важлива, тоді збреши,- обличчя Джастіна було рішучим. - Скажи батьку, що знайшов свідка, який бачив Вікторію та Сесіль в ресторані того вечора. Немає потреби згадувати видіння.

Гебріел поглянув на мене, а я благала очима.

- Хіба що ти не довіряєш Клер,- сказав Джастін. - Хіба що ти думаєш, що вона брехуха і шахрайка, як і решта, на кого ти потрапляв. Якщо ти думаєш так, то не роби нічого. А якщо віриш в неї, як я, то зробиш правильний вибір.

Гебріел дивився на килим.
- Я повинен подумати про це.

- Прошу, Гебріел,- сказала я.

- Я зателефоную тобі,- він повернувся і пішов.

Я вертілась всю ніч, дивлячись сни про те, як Сесіль Клейворт переслідує мене в лісах з високо піднятим ножем та злою посмішкою на її обличчі. Я все ще не могла зрозуміти чому Сесіль стала на дорогу вбивства. Відчувалось, що в мене є всі шматочки, але я не можу розмістити їх у правильному порядку. Можливо, я намагалась поставити один з них на неправильне місце. Але в своєму серці я знала, що Сесіль вбила Вікторію. Сила емоцій в тому видінні переконала мене в цьому.

Мій мобільний задзвонив на нічному столику. Я потягнулась до нього, думаючи що зараз середина ночі, але годинник показував восьму ранку.

- Гебріел?- сказала я, потираючи очі.
Мабуть, він прийняв рішення. Я сподівалась, що воно було правильним і він вирішив довіряти мені.

- Ні, це Джастін.

Я зітхнула. Гебріел не вірив мені. Він не сказав своєму батьку. Я повинна була знайти інший спосіб, щоб довести вину Сесіль і врятувати брата. Я повинна була почати все з початку.

- Хороші новини,- сказав Джастін. - Детектив Тоскано тільки-но повіз Сесіль Клейворт до відділку.

Я сіла в ліжку.
- Серйозно?

- Я телефоную з татового офісу. Він обіцяв піднятись і розповісти мені деталі того, що буде. Я зателефоную тобі, коли щось дізнаюсь.

- До чорта,- сказала я.- Я буду там скоро.

Вчора я розповіла мамі про своє видіння з Сесіль і тепер бігла в її кімнату, щоб розповісти хороші новини. Мама сиділа в ліжку і розминала шию. Її очі розширились на моє поспішне вторгнення.

- Що тебе так розворушило?- сонно запитала вона.

- Сесіль Клейворт допитують у відділку зараз. Джастін сказав, що ми можемо піти і чекати на новини разом з ним у офісі його тата.
Мама підірвалась з ліжка і почала ходити по кімнаті.
- Все може скінчитись,- сказала вона, витягуючи сарафан з шафи і притуляючи його до грудей. Вона дивилась на мене збудженим поглядом.

- Нам розбудити Пері?- спитала я.

- Ні, нехай спить. Останніми днями він не дуже добре спав вночі. Ми розповімо йому новини пізніше, коли він прокинеться.

Я дала їй декілька хвилин на збори, а потім передала ключі від авто Пері, оскільки в її авто все ще не було однієї шини. Дорога була розмитою для мене і ми дістались туди, до того, як я помітила. Сонячне проміння відблискувало від вікон мерії. Я відчувала ніби все ставало на свої місця. Все мало змінитись на краще. Мама, мабуть, прочитала мої думки, адже вона взяла мене за руку і посміхнулась, коли ми йшли по сходах до офісу мера.

Джастін привітався.
- Доброго ранку, Клер. Доброго ранку, пані Ферн.

Моя невпевнена посмішка стала широкою, коли Джастін підбадьорливо кивнув мені.. Я відчувала себе легкою настільки, що могла полетіти, якби не тяжіння.

- Твій тато знизу у відділку?- спитала мама.

- Так. Він підніметься і розповість нам новини, коли зможе.

Я почула швидкі кроки на сходах, а повернувшись побачила Нейта, що запихався.

- Я знав, що знайду вас тут,- сказав він. - А де Пері?

- Спить,- сказала я.- Ми розбудимо його, коли будуть новини. Сподіваюсь, що вона зізнається і це все скінчиться.
Я взяла Нейта за руку і вивела його в хол, лишивши маму і Джастіна в офісі.

- Послухай,- сказала я.- Не думаю, що тобі і далі треба копати історію про Тоскано. Це не те, що ти думаєш.

- Знаю,- сказав Нейт.

Я підняла брову.
- Як?

- Я зв'язався з колишньою пані Тоскано. Нарешті застав її тверезою.

- Тоді ти знаєш? Про меншу сестру Гебріела?

- Так. І припиняю розслідування.

Я обняла його.
- Дякую.

Голосні кроки пролунали на сходах, змушуючи мою зацікавлену маму і Джастіна вийти в хол.

Пан Спелмен вийшов нагору і його очі і розширились. Вочевидь, він не чекав на такий натовп людей біля його офісу.

- Сесіль говорить?- спитала мама.

- Ще ні. Вона лише зробила свій телефонний дзвінок,- сказав пан Спелмен.

- Кому?- спитала я.

- Думаю, своєму адвокатові.

- Це не добре,- сказав Джастін, хитаючи головою.

Телефон Нейта запищав і він його відкрив.
- Цікаво,- сказав він, читаючи повідомлення.

- Що таке?- спитала я.

- Мій бос каже, що родина Клейвортів любить зброю. Даллас та Свівен вигравали конкурси на кращих батька та сина і, навіть, Сесіль навчається.

- Можливо, це підштовхне поліцію до пошуків зброї в їх будинку,- сказала мама.

- Я повинен йти,- сказав Нейт, закриваючи телефон.- Мій бос хоче, щоб я пошукав статті, в яких згадується Сесіль і пістолети, і, може навіть фото Сесіль з пістолетом на якомусь змаганні, - він всміхнувся.- Стажери отримують найстильнішу роботу.

Коли Нейт побіг, пан Спелмен повернувся до нас.
- Певний час нічого не буде відбуватися. Сесіль не буде говорити, доки не приїде її адвокат, а там хто зна, скільки часу пройде до її свідчень.

Мама сказала:
- Я все одно хочу лишитись. Клер, чому би тобі не повернутись, поїсти і розповісти Пері новини, коли він прокинеться.

- Я піду з тобою,- запропонував Джастін і ми пішли разом.

Ще тиждень тому я не думала, що буду йти з Джастіном так спокійно. Але ми йшли разом, насолоджуючись прекрасним теплом вранішнього сонця. Ми не говорили багато і мені це подобалось. Це була комфортна тиша. Я не хотіла дати йому ляпаса або накричати. Не хотіла сваритись через Тіфані. Я навіть не думала про нього і Тіфані, що було дивно, враховуючи що саме про це я думала, коли бачила його протягом останніх трьох місяців. Я так і продовжувала відчувати щось до нього і тепер ми знову були близькі.

Зрештою Гебріел мені повірив, достатньо щоб його тато допитав Сесіль. Вони обоє - Джастін і Гебріел - пройшли через багато всього заради мене і моєї родини. Тепле сяйво охопило все моє тіло і з кожним глибоким подихом мене наповнювало почуття спокою.

Коли ми підійшли до мого будинку, він довів мене до ганку і розвернувся, щоб йти. Раптом я відчула що не хочу, щоб він йшов.

- Зайдеш на содову або щось інше?- спитала я.

- Звичайно,- сказав він, широко всміхнувшись.

Я повернула ручку і двері відчинились.
- Пері мабуть встав.
Я закрила двері за собою, коли ми пішли.

- Пері! - покликала я.

Ніякої відповіді.

Джастін знизав плечима і сказав:
- Мабуть в душі.

Я повернула наліво, щоб зайти на кухню, плануючи взяти Колу з холодильника, а потім зупинилась.

Тіло було на підлозі.

Я лише бачила дві ноги, які стирчали з іншого боку кухні.

- Пері? - пропищала я.

Я хотіла бігти до нього, але глибокий голос пролунав позаду мене з фойє.

- Не. Рухайся.

Я повільно повернулась і побачила пістолет, що цілився мені в голову. Моє дихання застрягло в горлі. Я змогла пропищати лише одне слово.

- Ти?

Переведено на Нотабеноиде
http://notabenoid.org/book/51950/220371

Переводчики: ryno08, Lynna