Готовый перевод Cherise Sinclair - Hour of the Lion / Шеріз Сінклер - Година лева: Глава 3

Ну, ну, ну, подумав Алек, коли прогулювався по головній вулиці. Ось непередбачуваний подарунок. Навпроти книгарні була чарівна жінка, яку він мало не заарештував минулого тижня. Оскільки не було ніякого поспіху, Алек засунув свої руки в кишені і притулився до кованого ліхтаря, щоб насолодитися видом. Здавалося, що довге, каштанове волосся закликало, аби чоловік зарився в них пальцями. Шовковисті пасма струменіли навпроти її тугої округлої дупки, в яку б він теж із задоволенням запустив руки.

Той же вітер, що тріпав її волосся, приніс йому запах хвороби, трохи їдкий, але солодкий. Так, що вона була хвора. Йому стало цікаво…

Він проїжджав повз її будинок нещодавно, і протягом минулих днів. На капоті її машини було листя. Якщо світло не перемикалося в кімнатах, він починав хвилюватися чи не вмерла вона часом, тож це було полегшенням бачити її, не тільки живою, але зовні і поблизу.

Проте, навіть коли вона невинно переглянула книжкову вітрину, вона змушувала його інстинкти смикатися, наче миша, що чує в кущах вовка. Він навіть прогнав її ім'я через базу, але на неї нічого не було. Чорт, нічого не виплило. Отож, якщо її побив чоловік або хуліган, вона не заявила про це.

І знову ж таки, може вона не невинно роздивляється книгарню, а придивляється аби спланувати грабіж. Вкрасти декілька книг класичної літератури в Торсона, або ж навіть парочку романів. Улюблені в дев'яносто-річної піні Еванджелін.

Він не міг дозолити аби такий злочин стався в його тихому містечку. Як відданий офіцер закону, я повинен негайно вжити заходів. Відштовхнувшись від стовпа, він підібрався ближче, продовжуючи насолоджуватися її видом з заду, поки він не подивися угору.

Вона розглядала його відображення у вікні книгарні. Херне допоможи йому. Як довго вона дивилася, як він облизується на її зад? Може вона лише щойно помітила його відображення?

Вона обернулася і рішучий, недружелюбний вираз її обличчя вбив цю надію.

Нахабно з його сторони? Добрий день, і я не міг не милуватися на вашу дупку? На жаль, вона не була схожою на самку, що б захоплювалася такою чесністю. Він простягнув руку для привітання.
- Ми знову зустрілися, панно Ваверлі. Як ся маєте?

Вона не виглядала більше схвильований на цей раз, ніж вона була минулого разу під час їх зустрічі. Ця груба неприязнь може спричинити в чоловіка комплекси.

- Добрий день, шерифе. - Вона не відповіла на його питання, очевидно сподіваючись зарубити розмову на корню. Це могло б спрацювати… якби це був хтось інший, але Алек МакГрегор славився тим, що не ліз за словом в кишеню.

Він злегка нахилив голову.
- Це добре, що Ви не сказали: «У мене все добре», оскільки зовсім несхоже що Ви в порядку. - І це не було брехнею. Вона паршиво виглядала. Блідість перетворила її смагляве обличчя на жовте. Вона мала темні тіні під очима. Також втратила декілька кілограмів, виділивши її високі вилиці. - Ви хворіли?

Незважаючи на роздратування в очах, вона невиразно зітхнула і відповіла:
- Я мабуть підхопила десь грип. Це мій перший день на ногах.

- Як прикро. Ви новенька в місті, і мабуть не маєте кому зателефонувати при необхідності допомоги. - Він не бачив жодних інших машин біля її орендованого будинку.

- Я впоралася, - сказала вона, нещиро і коротко додала, - Дякую.
Вона перевела погляд назад на крамницю, очевидно сподіваючись, що він зрозуміє натяк і облишить її.

Шкода, що він не був фахівцем у нюансах прийнятих у пристойному суспільстві. Він притулився до скла.
- Ви зараз плануєте увірватися до крамниці? Продовжуєте злочинне життя?

- Слухайте, я не вламувалася. Я орендувала той будинок, пам'ятаєте?

Він почухав свою шию, надав собі спантеличений вигляд:
- Ох, я забув.

Це могло б бути прокляттям, пробурмотіла вона собі під ніс, перш ніж сказати:
- Ну, оскільки Ви тут, я хочу купити книгу, і яка назва в цієї крамниці? КНИГИ.

Алек посміхнувся.
- Торсон, власник, не вірить в уявні речі.

- Без дурниць. - Насупилася вона. - Жодного світла в середині. А зараз третя година дня, в суботу. Я чула про короткі робочі години, але це просто нісенітниця.
Крайня досада в її голосі була гострою, як бритва.

- Власник поїхав з міста на декілька тижнів. Потрібна книжка, так?

- Ну, гм, - пробурмотіла вона. - Так. Я люблю читати. Є якісь пропозиції?

- Нууу, - протягнув Алек, щоб просто подивитися як іскри спалахують в її великих карих очах, як сонячні спалахи, що спалюють усе на своєму шляху. Цій жінці треба бути трошки м'якшою, інакше вона скоро посивіє. - Бібліотека відкрита з понеділка по п'ятницю.

- Сьогодні мені це не допоможе.

- В продовольчому Беті зазвичай є декілька книг.

- Дешеві книги у м'якій обкладинці із списку бестселерів, і я вже прочитала чотири і не буду читати останню навіть якщо Ви мені заплатите. - Вона зупинилася і замислилася. - Навіть тоді.

- У Сіетлі, дюжина книжкових крамниць...

- Мій джип вмер.

- Не дуже хороший день для вас, чи не так? - сказав він співчутливо.

- Чорт, це був паскудний тиждень, - вибухнула вона. Тоді вона засміялася, вперше, і його серце грюкнуло об ребра. Чорт, в ній було щось, що чіпляло його.

- Авто майстерня забере мою машину завтра. - Зітхнула вона. - Але я не маю телевізора чи що-небуть аби почитати. Я можу вижити без ТБ, але без книг? Я можу вмерти.

- Мертве тіло буде захорашувати мої вулиці? Я не можу таке терпіти. - Він міг би тільки побажати, аби через нудьгу вона звернула на нього увагу, чорт забирай.

Він підійшов і став поряд із нею, дивуючись, коли вона несвідомо напружилася. Дівчина мала жорсткі кордони свого особистого простору. Надто жорсткі. Нахилившись вперед, його плече приємно потерлося об її, він кивнув у кінець головної вулиці, в сторону "Дикого полювання".
- Мій брат живе над свою таверною і має кілька полиць із книгами. Якщо Ви мило з ним поговорите... - він втупив у неї суворим поглядом, - нє, я додам, зважаючи на ті дрібні зусилля, які Ви показали мені досі, Ви могли б спромогтися отримати в кредит пару книг .

- Дякую, шерифе, - сказала вона здивовано, але щиро. Потім вона посміхнулася і додала пристрасно, тоном, що занадто заводить:
- Я зроблю усе, щоб задовільнити Вашого брата.

- О, чорт, - пробурмотів він. Чому, чорт забирай, він запланував співбесіду, через п'ять хвилин?

Її сміх був низьким і хрипким, а коли сміх заполонив її очі, вони з мідних перетворилися на золотаві.

Він був вбитий наповал.

* * *

Вік зупинилася прямо по середині таверни "Дике полювання", щоб її очі пристосувалися до після яскравого денного світла. Через деякий час вона побачила круглі дубові столи, розкидані по всій просторій кімнати. Направо в ніші розміщувалося кілька більярдних столів і музичний автомат із звичайними кричущими вогнями. Два дивани стояли перед масивним каміном по лівій стороні стіні. Довгий темний бар, позаду якого у всю його довжину було дзеркало. Вона автоматично підмітила шляхи відходу: вікна попереду і збоку, у задній стіні зліва були двері у вбиральню, кухню і запасний вихід.

Гарне місце. Ніяких плям від крові, не було видно на темній дерев'яній підлозі, музичний автомат грав м'яку музику кантрі, і запах пива суперничав з привабливим ароматом смаженого арахісу.

Намагаючись не звертати уваги на біль в коліні, вона прогулювалася повз центральний столик, за яким сиділо три бидла, напевно дальнобійники, чиї вантажівки зайняли велику частину стоянки. Двоє чоловіків грали в більярд. Молода пара студентів була біля каміна, трималися за руки і говорили тихо, повністю розчинившись у своєму маленькому світі.

Вік спохмурніла і знову оглянула кімнату. Де ж той брат шерифа? Або принаймні офіціантка. Вона ковзнула на дерев'яний стілець біля бару. І чекала цілу хвилину. Тоді схопила жменю арахісу в якості нагороди за терпіння і все це лайно. Але вона заборгувала оманливо безтурботний шерифу, за те що він надав їй привід зустрітися з місцевими жителями. Це звичайно не займе багато часу, щоб дізнатися, хто мав інформацію в місті, і хто любив поговорити. Це було відмінним початком.

В той час, коли вона тріскала арахіс і практикувала терпіння, двоє з далекобійників кинув кілька доларів на їх стіл і вийшли.

Вік тарабанила пальцями по стійці. Невже ніхто не працює в цьому закладі?

Нарешті з кухні квапливо вийшла дівчина, витираючи руки об білий фартух, який носила поверх вицвілих джинсів. Сонячне волосся і колір обличчя жителів Британські острови, і Вік насупилася, ніякої надії, що цій малій більше двадцяти одного. Дівчина оглянула кімнату, зупиняючись, щоб поговорити з людьми, біля каміна

Далекобійник, що залишився, великий чоловік із червоним обличчям, піднявся на ноги з бурчанням і зусиллями. Після того, як крадькома поглянувши на неповнолітню офіціантку, він взяв гроші, що залишилися на столі, і рвонувся до дверей

Дівчина подивилася на стіл, і її рот відкрився.
- Гей! Ти взяв мої чайові! - Вона побігла за далекобійником і не давала йому пройти, наче чихуахуа, що протистоїть ротвейлеру.

Він втупився поглядом у неї.
- Я нічого не робив. Забирайся геть з мого шляху, мала.

- Віддай мені назад мої гроші.- Поклавши руки на стегнах, дівчина показувала свою браваду, хоча звісно, від неї ніхто серйозно не міг постраждати.

Ця мала отримає жорсткий урок. Вік хмурилася, коли вона встала з барного стільця і перетнула кімнату. Наскільки це тупо було? Вона навіть не одужала від останнього бійки.

Виродок фактично замахнувся на дівчину.

Майже запізнившись, Вік вдарила його передпліччям, ударом збиваючи його в іншу сторону. Мала пискнула в шоці і дала задній хід.
- Саме вчасно.

Отож. Відступити чи відпустити його? Ні, вона не може дозволяти цьому мудаку, вкрасти в дитини її гроші.
- Віддай малій назад її гроші, і твій день не буде зіпсованим, - тихо сказала Вік.

- Забирайся з мого шляху, або я розіб'ю твоє обличчя. - Він замахнувся м'язистим кулак на неї.

Вік відштовхнув дівчинку подалі з небезпечної зони. В іншому кінці кімнати, інші відвідувачі бару прямували, щоб допомогти.

Їй не потрібна і вона не хочете допомоги.
- Оооо, тепер я боюся.

Обличчя його почервоніло, як тільки його гнів заполонив мозок, звісно якщо він в нього був. Напевно, не набагато більший, ніж його член. Він заревів і замахнувся.

Прекрасно. Вік зрушилася на 15 сантиметрів.

Його кулак ударив у двері.
- Лайно! - Він притиснув поранену руку і відсахнувся.

Поки він відволікся, Вік витягнула гроші з його неушкодженою руки. Після почала відкривати двері, стоячи в дверному отворі, глузливо розмахуючи банкнотами.

Він кинувся на неї.
- Сука, та я тебе...

Його дрібний мозок, ймовірно, не міг придумати нічого більш образливого, і вона знову відійшла з його дороги. Ну, майже. Вона, виявляється, підставила йому підніжку. І поліпшила його падіння.

Яке класне падіння. Обличчям в підлогу.
- Ой, - співчутливо сказала Вік, спираючись на відкриті двері. - Б'юся об заклад, що боляче.

- Так, я б припустити, що боляче, - сказав глибокий, холодний голос поруч з нею.

Її руки піднялися для оборони, Вік розвернувся обличчям до людини. Чорний одяг, мускулиста фігура, точені риси обличчя, пан Високий, Загадковий і Смертоносний. Вона навіть не чула, як він підійшов. Чорт забирай, ніхто не рухається так тихо.

Він легко зробив два кроки назад.
- Вибачте мене. Я просто милувався на Вашу роботу. Криваво прекрасну роботу.

Вік спробувала заспокоїтися, поки вона не зустрілася з його погляд. Його зіниці були чорними від люті.

- Ну... Дякую. - Трохи знервованою, вона повернулася, щоб перевірити водія вантажівки, але він був живий, хоча і непритомний.

Дівчинка виглянула з дверей, побачила, що її кривдник відступив, і схопила Вік за талію, аби обійняти. Від цього її ребра заболіли, Вік якось вдалося не закричати, хоча в очах все закрутилося.

- Ох, дякую! Я була, дійсно, дійсно налякана, - вона пробелькотіла, а Вік намагався звільнитися від її обіймів. Дівчина вчепилася в неї, наче гаїчний ключ.

- Ось твої гроші,- видихнула Вік, вручаючи долар в обмін на звільнення від неї.

- Джеймі.
Чоловік покликав на ім'я дівчинку, не змінюючи пози, лише засовуючи гроші в кишеню, дитина повернувся прямо до ... свого батька?

Він був високим, близько 2 метрів, з чорним волоссям і смаглявою шкірою, хоча Джеймі була низенькою і світленькою. Зовні мала зовсім не була на нього схожою, та й її імпульсивним характер не здавався притаманним йому. Чоловік був, як вулкан, наповнений розплавленою магмою, яку контролювали лише товсті кам'яні стіни. Далекобійник повинен бути вдячним Вік, за те, що вона вмазала йому, перш ніж втрутився цей хлопець.

Джеймі дивився на ноги.
- Мені дуже шкода, тато. Я просто хотіла свої гроші.

- Дійсно. І хіба протистояти п'яному роботязі, підходить для тебе?

- Я... я не думала, що він геть скажений. - Її голос звучав лише пошепки. - Мені було страшно.

Саме тоді, коли Вік вирішила, що батько малої був справжнім мудаком, він загорнув дівчинку у обіймах.
- Мені теж, Джеймі, мені теж.

Вік закусила губу, а її нутрощі перетворилися на кашу. Трясця, вона перетворилася на слабачку. Час для тих відступити. Вона глянула на перелякану молоду пару в середині кімнати, отримала від пари гравців в більярд, схвально підняті пальці в гору. Потираючи ребра, вона тихо пішла геть.

Місія вийшла веселою, але не зовсім успішною, вона не отримала книги, чорт забирай. Коли за нею закрилися двері, і вона частково перетнула стоянку, коли почула чоловічий голос.
- Зачекайте.
Мабуть хотіли запізніло подякувати.

Вік завагалася. Подальша подяка, і все це лайно, як правило, виснажує.

Але мала рухалася швидше, ніж тарган на світлі і перекрила шлях для Вік.
- Тато хоче поговорити з Вами.

Вік зітхнула. Стукнути цю маленьку засранку не було виходом. Вона обійшла Джеймі.

Чоловік простягнув руку, його темні очі пильно дивилися на неї.
- Мене звати Калум МакГрегор. Це мій бар. - Його пальці були мозолистими, твердими, і дуже сильними. - Дякую за допомогу моїй дочці.

- Я Вікторія Ваверлі. І їй не варто бути самій у барі, - прямо сказала Вік.

- Так, не варто. - Примружені очі кольору графіту повернулися до своєї дочки.

Голова малої опустилася знову.
- Мені дуже шкода, тато. Я бачив, як чоловіки пішли, і хотіла забрати свої чайові. Я не хотіла, щоб чоловік забрав мої гроші.

- Джеймі, він мало відлупцював вас.

- Мені дуже шкода, - прошепотіла вона.

Вік придушила усмішку. Спритний трюк дівчинки, змусив чоловіка розм'якнути. Я повинна взяти таке на озброєння.

- Ми поговоримо про це сьогодні під час вечері, - сказав він, коли Джеймі смикнулася відкривати двері. І потім, коли дівчина, ймовірно, подумала, що вона втекла від покарання, він додав:
- До цього часу, будь ласка, визнач, яке покарання буде для тебе доречним.

Зітхнувши, Джеймі зникла усередині.

- Вона цього не очікувала, - сказала Вік схвально.

- Дійсно.
Чоловік, взяв Вік під руку, і твердо повів її в бар, перетинаючи кімнату і саджаючи біля стійки.
- Що я можу запропонувати Вам випити?

- Просто воду, будь ласка.

Він поставив пляшку води та стакана перед нею, і сперся на стійку.
- Чи є якийсь спосіб, в який я міг би відплатити Вам за порятунок моєї дочки?

Вік вже майже попросила книгу, але передумала під час того, як відкривала воду і зробила ковток. Їй потрібна була інформація про перевертнів. І їй було потрібно знайти дідуся Лахлана. Що може бути краще, аби зібрати інформацію, ніж робота в місцевій таверні?
- Мені потрібна робота.

- Робота? - Калум відчув, що ця маленька самка ніби вдарила його.

Найняти людину? У свою таверну? Він хотів відплатити, бо так було правильно. Закон взаємності діяв, навіть якщо вона була людиною. Він очікував, що вона відмовиться або назве грошову суму. Але попроситься на роботу? Його спіймали в пастку, його ж власними руками.
- Дайте мені подумати.

Вона кивнула і спокійно надпила воду, ані трохи не турбуючись через роботу, такого він ще не бачив. Він вивчав її протягом хвилини, її мініатюрне тіло, можливо лише 1,65 см, струнка, але із пишними грудьми. Великі очі, довге волосся, що викликало в чоловіка, занурити в них пальці, повні губи ... смертельна маленький пакет, ще більш небезпечний ніж виявив далекобійник.

Він відкрив пляшку води для себе, щоб виграти час. Виникло дві проблеми. По-перше: двері в тунель до лісу, була в коридорі. Чи помітить вона, як перевертні користуються нею? Напевно, ні. Вона буде проводити більшість свого часу в головному залі, а також в холі і вбиральні та задньому виході, отож не було причини не наймати її.

По-друге, як би його клієнти-перевертні відреагують на людину-працівника?

Жменька перевертнів, особливо старих, ненавиділи людей. На жаль для них, якщо вони не хотіли жити в повній ізоляції або в общині старійшин без зручностей, вони повинні жити пліч о пліч з людьми. Він подивився через кімнату, де Том і Педро грали в більярд. В них не було б жодних проблем. Насправді, більший частині даонейн було б все одно, до якого виду належить офіціантка, лише б вона швидко приносила напої. Вони могли б бути навіть задоволеними, так як йому не вистачало працівників, відтоді, як Тіффані повернулася до коледжу минулого місяця.

Для ненависників людей ... Могло допомогти, що вона самка. Через нестачу самок у даонейонів, жінки були у великій пошані, і це ймовірно, приверне увагу до цієї людини.

- Панно Ваверлі, - сказав він,привертаючи її увагу. -У мене немає ніякої необхідності в допомозі на кухні. Однак, хоча у мене вже є офіціантка, я міг би найняти Вас на неповний день. - Він завагався і застеріг - Відвідувачі в барі іноді можуть поводитися грубо. Можливо...

- Це звучить чудово. - Вона кивнула в його сторону пляшкою. - Офіціантка і вишибала в одному.

Його щелепа відвисла.
- Ви не розумієте. Це було попередження.

Вона нахилила голову, а її губи скривилися.

Він згадав, в який ефективний спосіб вона розправилася з далекобійником. Відсутність шуму під час сварки, ані істерики після.
- Справді, про що я думав? Вашими годинами будуть з 19:00 до 23:00 у вівторок і середу, та з 16:00 до 02:30 в п'ятницю і суботу. Я плачу стандартну зарплату і Ви забираєте усі свої чайові.

Вона простягнула руку.
- Ця робота саме для мене.

Він взяв її за руку, відчуваючи мозолі на ніжних пальцях. Вона важко працювала ... або ж брала участь у бойових діях.
- Де Ви навчилися так боротися?

- Я вивчав бойові мистецтва деякий час.

- Мабуть, Ви були відмінницею. Що ж, я гадаю ми домовилися. Ви можете почати в п'ятницю.

- Файненько. Тепер, коли ми залагодили все, чи є якийсь шанс, що Ви позичете мені книгу?

* * *

Що за чудовий день, побила поганого хлопця, знайшла нову роботу, отримала хорошу книгу. Погойдуючись, Вік зручно влаштувалася на гойдалці на її веранді, і взяла книгу в м'якій обкладинці. Кленсі. Дивно, як багато автор знав, враховуючи, що він ніколи не брав участі в секретних операціях. Можливо, їй варто взяти це до уваги.

Вона поклала свою ногу на перила з бурчанням від болю і відкинувся на спинку стільця. З її ребрами було усе добре, поки вона не поворухнулася, тоді вона відчула, як ніби хтось засунув ніж їй у бік.

Ну, що ж. У неї була гаряча кава на столик поруч, книга, зручна гойдалка, а сонце гріло своїм теплом її ноги. Запах вологій трави змішалися з прохолодним сосновим бризом від гори, що нависала, а вона розпочинає працювати лише завтра. Крім того, вона мала пошарпане тіло, збрехала своєму босові, все ще мала сказати старому чоловікові, що його онук помер. Провести розслідування стосовно усіх цих дивних перевертницьких істот, які виглядали так само, як нормальні люди. Життя прекрасне.

Зробивши ковток кави, вона посмакувала її в роті, і похмикала із задоволенням. Кава і шоколад - винахідник мокко святий.

Як тільки вона підняла чашку, рух у великому дубі привернув її увагу, і вона напружилася, потім розслабилася. Не снайпер, гілка дерева не була достатньо товстою, але тоді що це було? Ні тріпотіння крил, ні пухнастого хвоста. Може кішка?

Не відводячи настороженого погляду від дерева, вона м'яко зупинила гойдалку, і поклавши книгу на коліна. Незважаючи на всю її підготовку, вона не могла зосередитися на читанні. Занадто багато загрожувало їй.

Може останки Лахлана повернули його родині? Поліція і швидка допомога були місцевими, тож вона сумнівалася, що Свон міг приховати тіло Лахлана.

Але зараз вона вже не морський піхотинець. Не в секретному підрозділі, без товариші по команді.

Сконцентруйся на пошуку діда Лахлана. Звичайно люди тут будуть говорити про малого, вважаючи, що він пропав або знаючи, що він мертвий. Так що просто слухати буде ефективним, навіть якщо це займе більше часу.

І хіба є, краще місце для пліток ніж бар? Вона усміхнулася. Це була надзвичайна удача, опинитися в правильному місці в потрібний час, аби пограти в героїню і виграти роботу. Це було удачею і для маленької дівчинки також. Живіт Вік скрутило, як тільки далекобійник замахнувся на Джеймі. Я повинна була взяти його за яйця, і потягнути до найближчої вантажівки. З іншого боку, його обличчя близько познайомилося з підлогою, аби перетворитися на гамбургер. Саме це і сталося.

Примушуючи м'язи розслабитися, вона відхилила голову назад. Пухкі білі хмари накопичувалися над горами, і ставали все темніше. Ймовірно, сьогодні ввечері буде шторм. Веркоти бігають навколо в дощ?

Звісно вона не знала. Як, трясця його забирай, я збираюся це зробити? Добре, вона могла б відстежити гірських левів у лісі, знайти одного, але як вона дізнається чи він перевертень чи звичайна кішка? Вона торкнулася свого і ще чутливого плеча і скривився. Враховуючи, що вона виявила, особисто і дуже близько, наскільки дружні гірські леви були, коли розлючені, то це не схоже на план тижня.

Полювання на пум в лісі відміняється.

А як щодо того, аби пошукати перевертнів у їх людській формі? Не набагато легше. Ніби вона може бігати навкруги, штурхати усіх місцевих, прутом для худоби, доки один з них не перетвориться на пухнастика? Вона фиркнула. Крім того, що вона засмутить місцевих жителів, вона також впевнена, що ці її дії шериф не сприйме тепло. Він вже занадто зосереджені на неї та її справах.

Вона дуже добре пам'ятала, як він оглядав її тими темно-зеленими очима ... Дідько, він дивився на неї, як кошеня дивиться на мураху, очікуючи підходящого моменту, щоб накинутися.

Вона втягнула повітря, при думці, що шериф хапає її, хапає, а потім стрімко відпускає, та опускає свій рот на її, притискаючи довге мускулисте тіло. Так, як він рухається, наче воїн, змушувало її нутро тремтіти. Такі хлопці, як він були запальними у бою та найкращими у ліжку.

Після зітханням, вона смокнула трохи кави. Довгий період засухи Вік? У неї не було задоволення, від тоді, як... коли це було? Ах, роботяга інетрн в лікарні "Волтер Рід" . Занадто молодий, щоб підтримувати гідний розмову, але гей, він шикарно виглядав, і це було все, що вона коли-небудь шукала.

Забавно, як це працює. На волосок від... необхідність... довести, що вона жива.І ніщо не довело цього швидше, ніж секс.

Але не цього разу. Швидкий перепих з шерифом може допомогти здобути деяку інформацію, але це було надто небезпечно, як тикання гримучої змії. У неї було таке відчуття, що його цікавість не зменшиться після бою у ліжку. Ймовірніше навпаки.

Ах, ну... З розчарованим зітханням вона взяла каву. Дядько, інколи бути хорошим солдатом так паршиво.

Добре, не забувай про пум, будь то людина чи кошеня, його вже не було. Вона просто повинна розглядати це, як прямий збір інформації для місії. Нехай плітки, факти, зібрати усе разом, а потім відфільтрувати хороші речі і побачити, до чого це призведе. Лахлан сказав, що тут багато перевертнів. Якщо це так, в кінцевому випадку вона зрозуміє, як їх викрити.

Отож, у мене є план.

І гей, у неї є справжня робота теж. Вона глянула на гори і спробував визначити, де розташована таверна. Вона була прямо за... Щось у листі дуба знову зашуміло. Найближча гілка нахилилася, майже торкаючись ґанку, а коли вона придивилася, то побачила крихітну ручку розміром з гривеник, яка схопила жолудь і зникла.

Внимание! Этот перевод, возможно, ещё не готов.
Его статус: перевод редактируется

Переведено на Нотабеноиде
http://notabenoid.org/book/52680/226078

Переводчики: Karaon