Готовый перевод Cherise Sinclair - Hour of the Lion / Шеріз Сінклер - Година лева: Глава 4

В п'ятницю після полудня, коли сонце сховалося за горами, Вік поспішала через слабо заповнену стоянку і здригнулася, коли холодний вітер пройшов прямо через одяг. До дідька холодне місто, особливо після заходу сонця. Їй потрібно було купити собі куртку.

Вона потягла, щоб відкрити важкі дубові двері "Дикого полювання", і щасливо застогнала, коли тепло обгорнуло її. Зал був ще не надто переповнений. Кілька розрізнених люди сиділи за столами. Обидва маленьких дивана біля каміну були зайняті. Вона кинула свій погляд на палаючий вогонь, перед тим як просканувати праву сторону. Троє худих хлопців із волоссям, що було зачесано до гори, і в заправлених футболках, тупо стирчали біля більярдного столу; двоє літніх чоловіки у кепках з емблемою Джоні Діра, та в картатих сорочках були біля іншого. Звук загнаної в лузу кулі, був криком радості. Схоже на те, що таверна була не надто зайнятою, незважаючи на те, що наближалися вихідні. Добре. Скільки часу пройшло з тих пір, як вона чекала на столик?

Її новий бос стояв за стійкою бару, змішуючи напій спиною до залу. В нього були широкі плечі, а його чорне волосся, було зав'язане шкіряним шнурком, на жаль. Схоже на те, що з ним було б цікаво погратися. Він мав дійсно класну дупу теж...і вона не повинна була помічати такого роду речей.

Чи ти забула про розслідування, сержанте? Але коли він повернувся, вона помітила, що його чорні брови були цинічно вигнуті, їй це дуже сподобалося. І він рухався із смертельною грацією, навіть застрягши тут за стійкою бару, дідько, на ньому повинен бути мерехтливий знак: НЕБЕЗПЕКА

Він дивився в зал, вона помітила, що він ніколи повністю не розслаблявся. Його голова піднялася, як тільки він помітив її біля дверей. Його темні очі, наче полонили її, утримували її, жар вибухнув в її череві, ніби вибухнула бомба.

Трясця. Вона відірвала свій погляд і перетнула кімнату, повільно, щоб дати час своїм вухам звикнути до гулу. Її гормони мабуть пустують. І з усіх чоловіків у місті, її сексуально приваблювали: коп і її новий бос. Як це передбачувано, Вік.

Після того, як він виконав замовлення одного з клієнтів, Калум зустрів Вік в кінці бару. Він дав їй невтішно безособовий кивок.
- Ви якраз вчасно. - Чорт, вона забула, як глибокий в нього, із низьким урчанням, який їй нагадав про танка Абрамса.

- Дякую. Що тепер?

- Дозвольте мені показати Вам усе навколо, і тоді ви зможете почати обслуговувати столики.
Він взяв її за руку, заправляючи свої пальці їй під лікоть міцно. Його рука була гарячою проти її голої шкіри, і вона затремтіла, на цей раз не від холоду.

Божечки, припини. По-перше, вона переймалася через одяг, як якась пустоголова Барбі. Тепер вона почувалася жалюгідною, коли він навіть не зиркнув очима в виріз її блузки. Якою, трясця, ще більш жіночною вона має бути?

Він повів її в дальній коридор і жестом показав на двері праворуч, на вбиральню
- Частиною Вашої роботи буде перевіряти жіночу вбиральню час від часу, і поповнення запасів у разі потреби. Прибирання здійснює спеціальна служба.

- Радісно це чути. - Чистити унітази, це обов'язок невдах. Її плече потерлося об жорсткі груди, коли він без особливих зусиль обернув її. Чорт, він змусив її почуватися маленькою. Жіночною. Говорячи про тривожне.

Через хол, широкі двері стояли відкритими.
- Це всього лише невеличка кухня, нічого особливого. Ми подаємо арахіс і попкорн.
Маленький стіл і стільці були поставлені в одному кутку. Він простягнув їй чорний фартух, блокнот і олівець з настінної полки.
Після пояснення роботи поппера (прим. пер. : апарат, що робить попкорн), він вказав на масивну посудомийна машина і раковина за спиною.
- Заповнення і робота посудомийоії машині є одним із Ваших обов'язків. Я покажу Вам, пізно як вона працює.

Як тільки вони почали повертатися до бару, вона обернулася і подивилася вниз по коридору, перевіряючи шляхи відходу. На всяк випадок. П'ять дверей. Кухня. У дальньому кінці із табличкою ВИХІД. Одні із табличкою ОФІС. Одні на сходову клітку, що веде у гору. Останні двері було помітити, ніж інші, на на них був дорогий електронний кодовий замок. Дивно. Він тримаєте гроші або інші цінні речі в цій кімнаті? Чому б не у своєму кабінеті?

В її досвіді, замкнені двері приховували всякі цікаві речі. І яку реакцію вона отримає якщо запитає? Вона вказала на двері.
- Що це...

- Я вважаю, Ви готові почати, - перебив він. Він кивнув у бік області з каміном. - Почніть з цього столика.

У декількох метрах від них, вона зупинилася і насупилася. Хай, йому грець, чоловік мав несвідомий авторитет офіцера, той, який передбачає, що інші будуть робити те, що він наказав. Вона фиркнула. І всі, ймовірно, так і роблять. Просто подивіться на те, як вона відреагувала.

Звичайно, вона була в армії протягом багатьох років. Її слухняність не здивувала її, але ніколи раніше командний тон не викликав в неї сексуального поколювання в середині.

* * *

Алек забрів у "Дику полювання" в ту ніч близько одинадцятої. Холодне пиво прямо зараз, буде в самий раз.

Він би приїхав раніше, якщо б дві людини-підлітка не вкрали улюблений Мустанг Девліна, для розваги. Дев стрибнув у свій пікап і відтіснив їх від дороги, на жаль зробивши вм'ятини на дверях Мустанга. Алек прибули якраз вчасно, щоб утримати його від переходу у форму кішки.

Херн допоможи мені, він був дуже близько. Була причина, через яку даонейн жили тільки в невеликих містах або селах, вони рідко мали достатньо контролю, аби жити в місті. Тайнан О'Конеллі був одним з небагатьох, які проживають за межами території перевертнів, і більшість людей вважали, що він був трохи божевільним, щоб піти пограти в поліцейського у Сіетлі.

Набагато краще бути шерифом малонаселеного, гірського округу. Посміхаючись, Алек відчинив двері таверни і одразу був охоплений ароматом свіжого попкорну та звуками Rosanne Cash. Кожен стіл був зайнятий; нормальний переповнений п'ятничний вечір. У вільному просторі біля музичного автомата, три жінки, на вигляд студентки, намагалися танцювати в лінію (прим. пер.: ковбойський танець), їх чоботи були ще нові, тому все ще блищали.

Коли він побачив, парочку, яка зажималася на дивані біля, заздрість змила усе його втіху. Коли останній раз, він розділяв насолоду біля вогню із самкою?

Він зачесав волосся рукою назад, на мить збентежуючись. Секс під час Зборах був лише сексом, і не рахується. Він провів час із Тіною, але вона просто хотіла зігріти простирадла. Він помацав пальцями подряпини на шиї, що й досі заживали;
можливо, вона така ж хороша і котячій формі. Але це було не тим, щоб він назвав зажиманням біля вогню.

Він відкинув незрозуміле почуття самотності, і вирішив, що нова офіціантка Калума, зможе його відмінно відволікти. Не лише гарненькі самочки, але й будь-хто, хто б викликав його цікавість. Він глянув барну стійку. Суміжні табурети були зайняті двома двадцятирічними чоловіками. Червоні очі. Їдкий запах. Очевидно набралися до усрачки. Чи буде Калум дратуватися через втрату платоспроможних клієнтів?

Алек посміхнувся. Своїм пихатим, улюбленим виразом обличчя "я забіяка шериф", він наповнив особистий простір. Як поліцейський, він йшов на ризик, але, чорт забирай, у нього не було хорошої бійки вже декілька днів.

Найближчий чоловік біля бару насупився не обертаючись.
- Провалюй, придурок.

Його друг набичився войовничо, а потім побачив значок шерифа. І раптом, Алек заволодів двома файними стільцями біля бару.

- Вам повинно бути соромно за себе? - пролунав за його плечем сиплий голос.

Він повернувся з посмішкою, вже знаючи, хто говорив.
- Мені? Я навіть не торкався до цих хлопців.

Вона насупилася, стискуючи свої повні, темно-червоні губи, заманюючи його провести пальцем по її нижній губі. Оксамитово-м'які і ...

В ній було все яскраве і звабливе.

- Ой, - сказав він м'яко і виставив обидві руки в повітря. - Мені немає за це виправдання, панно Ваверлі, але мене непокоїть те, що Ви хмуритеся. Ваш рот...
Ні, не дуже хороша тема.
- Ви прекрасна жінка, і Ви притягуєте чоловіків.
Шкода, що він не може додати , що її неприступний вираз не відповідає, її чарівному запаху. Запах людини не брехав, і її запах притягував його, як собаку на повідку. Дивно, що запах людини міг бути настільки привабливим.

Тим не менш, він дійсно вийшов за межі ввічливості.
- Мені дуже шкода, пані.

Вона видавила з горла низький звук, майже гарчання.
- Подзвони мені Вікі. Ти знаєш, на тебе дуже важко злитися.

- Зглянтеся. Я Алек. - Він взяв її лікоть і підтягнув до стійки, та поплескав по нещодавно звільненому стільцю.
- Зроби перерву. Дай своїм ногам відпочити.

- У цьому натовпі? Відмінний шанс.

Глянувши на замовлення на підносі, він поклав литки на стійку бара, до свого його брат. Калум подарував йому пильний погляд, але промовчав.

- Це займе в нього кілька хвилин, аби налити ці модні охолоджувані вина, - сказав Алек. - Мабуть це замовлення від тих яппі (прим. пер.:Я́ппі (Yuppie) — нащадки багатих і заможних родин, які, на відміну від «золотої молоді», не розважаються, а роблять кар'єру чи займаються бізнесом, використовуючи сімейні капітали та зв'язки.) біля вікна.

- Вони мертвецько п'яні.
Вона подивилася на стілець з такою тугою, що розбила його серце. Забувши те, що вона не Джеймі, він порухався, щоб посунути її і всадив її там. Вона постукала по його рукам, парою жорстких поперечних блоків.

- Ой.

Вона здригнулася.
- Мені дуже шкода. В мене болять ребра, і ... Я не хотіла...

- Хто тебе побив? - Слова вирвалися перш, ніж він міг зупинити їх, і чорт, він навіть ще не пив пиво, щоб діяти як дурень.

Вона повільно ковзнула на стілець, очевидно тягнучи час.
- Ніхто. Я була незграбною і це було невдале падіння.

Звичайно ніхто.
- Тепер я не проти того, щоб ти сказала: "Це не твоя справа". Але я вже довгий час поліцейський, і єдине, що я дійсно ненавиджу, то це брехню.

Спалахнувши, вона відвернулася.

Маючи певний досвід, він оцінив, що вона не протестувала відносно своєї невинності, як хронічний брехун буде робити.
- Дякую, панно Вікі, - сказав він тихо.

Вона знизала плечима, прилаштовуючи свій піднос з новими напоями, і почала пробиратися назад у натовп.

Поки він спостерігав, вона обнесла склянками, усіх хто замовляв напої, і взяла більше замовлень. Її погляд танцювали по кімнаті, столах, і він міг бачити як вона рахує необхідну кількість напоїв. Він знав, зважаючи на швидкість її відповіді йому, що вона була розумною, але тепер він зрозумів, що вона ще більш кмітлива, ніж він думав.

Він спохмурнів. Калум згадував, що у неї є професійні бойові навички, які не так легко здобути, і це показує її дисципліну і рішучість. Очевидно, вона не хвилювалася через пошук роботу. І у неї не було тут сім'ї.

То що ж вона робить в Холодному Струмку?

* * *

Після замкнення готівки в своєму сейфі, Калум повернувся в головний зал. Ніч майже скінчилася. Залишилася тільки маленька людська офіціантка.

Вона впоралася із своїм першим днем досить непогано. В той час як він витирав стійку бара, вона прибрала кілька останніх склянок з камінної полиці. Рухається досить сковано, чи не так? Він відчув укол провини. Він змусив її почати працювати в найбільш жвавий день тижня. До того ж вона була ще й незцілена. Хоча ж Розі не могла з усім впоратися сама. Офіціантка, хитаючись, пішла годину тому назад, бурмочучи про вихід на пенсію своїм грубим голосом.

Калум виставив два кухля пива і прочистив горло. Коли вона повернулася, він сказав:
- Давайте відсвяткуємо Ваш перший робочий день. Ну ж бо.
Він попрямував до каміна. Вогняний елементаль лежав, згорнувшись на палаючих вугіллях. Саламандра подивилася із надією, але Калум злегка похитав головою. Він не буде додавати більше деревини так пізно.

Після установки їх напої на стіл, він сидів на одному з диванів.

Вона вибрала диван навпроти нього і взяла пиво.
- Це хороший спосіб закінчити жвавий вечір.

- Саме так. Після такої активності, важко заспокоїтися. - Він роздивлявся її, перш ніж зробити ковток. - Ви були офіціантка раніше?

- О, я спробував свої майже в усьому, - легко сказала вона. У неї був низький голос, як легкий шовк, приємний для слуху.

І він міг розпізнати ухилення від прямої відповіді, коли почув це. Чи дасть вона відповіді, якщо він буде наполегливим?
- Ви з нашого штату?

Її очі трохи звузилися.
- Боюся, що ні. Я була посольським шибинеком. Багато штатів, багато країн, багато будинків.

- Це важке життя для дитини. Я чув, це ще важче для матерів.

Вона знизала плечима.
- Моя мама померла, коли я був малою і у нас не було ніякої сім'ї, тому мій батько волочив мене за собою, в той час, як він не міг найняти хатню робітницю, щоб залишати мене із нею.

Сирота, без дому... Чи заповнив пустоту її батько? Чоловік, що присвятив себе політичній кар'єрі. Сумніваюся.
- Тож поки Ви росли, то переймали багато культур?

- Переймала? Звучить кепсько. Але так.

Вона б прижилася в них краще, ніж він очікував.
Питання в тому, як ненависники людей в містечку відреагують? Він взяв одну з фігурок шашок і помітивши іскру інтересу в її очах.
- Ви граєте?

- Минуло багато років від тоді як грала.

- Тоді пора.- Він поставив гру вгору. - Що привело Вас в Холодний Струмок? В цю пору року у нас не багато туристів.

Вона зробила свій перший хід.
- Я завжди хотіла жити в горах.

Це звучало як правда ... Але не вся правда.
- Ми досить високо, щоб погода тут була досить огидною.
Він посунув шашку вперед.

Вона досить уміло грала, неохоче віддаючи свої шашки, але жертвуючи ними, якщо це було необхідно. Агресивна, зосереджена на цілі, так само, як стиль Алека. Навіть його питання не відволікали її.

Але її відповіді залишилися неоднозначними. Тривожними. Вона кидала їх з безтурботним голосом, але він майже чув її думки, що шукали найоптимальнішу. Як і сказав Алек, маленька людина була загадковою.

Він переміг. Ледь-ледь.

- Це було весело. - Вона сховала шашки в шухляду стола.- Це був хороший спосіб розслабитися. Дякую.

- Із задоволенням.

З їх порожніми склянками, вона зникла по коридору. Через хвилину він почув, як запускається посудомийна машина. Кмітлива маленька людина. Їй потрібно було показати щось один раз і вона це засвоювала. Чи знала вона, яка це рідка якість? Він пішов за нею, щоб сказати їй про це.

Через кухню, вона вішала фартух, а потім піднявши руки над головою, розтягнулася. Її в обтяжку сорочка окреслила напружені м'язи живота,виступі її пишних грудей, і її м'язисті біцепси. Різке кухонне світло придбало світіння, як тільки спиралося на її шкірі, підкреслюючи високі вилиці, повні губи і довгу лінію шиї.

Його пуль підскочив, і його рука стиснулася на дверній рамі.

Опускаючи руки, вона обережно торкнулася до свої боків, наче це боляче. Зачарування минуло, він моргнув. Про що він думав? Вона була людиною. Стосунки між ними не були заборонені, але здоровий глузд диктував уникати стосунків, як фізичних, так і емоційних.

Даонейн не приваблювали люди так чи інакше, у них не було правильного запаху. Зазвичай. На жаль її був страшенно привабливим. Не дикий, як у перевертнів, але чистим, як гірське повітря з натяком аромату квітів і жіночої мускусу.

Він відкашлявся, і вона швидко обернулася, майже по-котячі, приймаючи оборонну позицію. Її очі виражали страху, тільки готовність до бою.

Якби він зрушив ... але він цього не зробив. Він притулився до дверної рами і схрестив руки на грудях, чекаючи.

- Лайно, а ти тихий, -виплюнула вона, розслабляючись.

- Будь ласка, вибачте мені за мою ... тиша. - Він вивчав її на мить. Її рот злегка поник, очі дивилися стомлено,а її пальці тремтіли. - Я не повинен був підкрадатися. Боюся, цей вечір був більш втомлюючим, ніж Ви очікували.

Вона сховала руки в кишені джинсів.
- Я в порядку. У мене був грип минулого тижня, так що я одужую швидко. Пару днів, і я повернуся до нормального ритму життя.

- Тоді ви задоволені своєю зайнятістю?

- Ви впевнені, що Ви і шериф брати? Ви розмовляєте абсолютно по різному.

- Ах. Я ріс в Британії, а Алек серед родичів на півдні.

Вона розсміялася.
- У такому випадку, я здивована, що ви навіть можете спілкуватися один з одним. Говорячи про спілкування, - вона хитро на нього глянула - наступного разу, я вестиму допит.

Він схилив голову. Він цілком може дізнатися більше з її запитань, ніж від її ухильних відповідей.
- Наступного разу ми будемо грати в шахи.

* * *

Тоні Відал сидів за своїм столом. Через втому він відчував себе так, ніби він важив кілька сотень кілограм. Його ліва рука тримала ручку і тремтіла. Він поклав її в праву, натискаючи, ретельно струшуючи, щоб зупинити тремтіння. Страх скрутив його живіт.

Хвороба Паркінсона. Повільний спад в безпорадність. Це було не для нього. Тоні Відал - той, хто завжди видирався на гору, залишаючи трупиза собою. Багато років тому, він став найстрашнішим найманим вбивцею Бика, щоб розрізати горло наркобарона і зайняти своє місце. Потім, використовуючи маленьку дочку свого суперника в якості важеля, він змусив Гарсію покинути Сіетл. Лайно, він навіть відпустив малу, трохи порізану, але живу. Він був на вершині протягом багатьох років. Люди поважали його, гроші текли рікою.

До біса це, він не міг дозволити собі перетворитися на слюнтявого ідіота, і дозволити якомусь амбітному сучому сину перерізати йому горло. Він випустив свою ліву руку, вона перестала тремтіти. Він не тряслася постійно. Він все ще мав час, щоб знайти рішення.

Грьобаний вер-кіт мав це рішення. Він знав це.

Він відкинувся назад, згадуючи село, де він виріс. Усі чутки, що він чув, про людей, які перетворювалися на тварин, які ніколи не старіли, які ніколи не захворювали. Він сміявся від цих казок ... аж до того часу, коли він не побачив одного з його вчителів, що перетворився на гірського лева.

Незабаром після цього його сім'я переїхала, і він не думав про це. До його діагнозу. До того, як лікар не сказав, що не було ніякого лікування для хвороби Паркінсона, просто затримка неминучого. Болісний клубок страху не покидав його. Але він знав, що він повинен робити. Стати одним із звірів. Жити вічно, без хвороб.

Якби він міг тільки дізнатися, як це зробити.

Він тарабанив пальцями по столу. Те, що весь цей час Свон робив, було просто метушнею? Нікчемний вилупок. Відал не збирався чекати вічно. Він набрав номер Свона.

- Ага, - відповів Свон.

- Що відбувається?

Пожежний слідчий сказав, що це був підпал. І вони знайшли, все що залишилося від тіла старої в підвалі, але зайшли в глухий кут у ході розслідування. Ми чисті, - самовдоволено сказав Свон. - Що Ви хочеш, аби я зробив тепер?

Відал спохмурнів. Тупий виблюдок. Проте, колишньому найманцю можна довіряти виконувати накази без наворотів ... якщо садистський мудак не захоплюйтеся, так як він було з малим.
- Знайди мені іншу істоту.

- Як? Пастки, де ми зловили звіро-хлопчика порожні. І деякі з них зникли. Хочете, щоб я розмістив їх на новому місці?

- Дай мені подумати.
Підійшовши до величезного французького вікна, Відал втупився на дрібний дощ. З якоїсь причини, місце, де він виріс перетворився на місто-привид, але чутки пов'язували й інші місця звер-істотами. Одне з них було десь у горах, на північному-сході від Сіетлу. Він пам'ятав, що, оскільки його дядько жив в Сіетлі. Він знав, що вони там.Захват пацана доводило це.
- Залиш пастки, де ми спіймали малого. Тоді знайти найближче місто і встановити пастки навколо нього. Хоча тримайся подалі від туристичних стежок. Якщо тобі потрібно, найняти когось, скажи, що ти уклав контракт на ловлю гірського лева.

- Зрозумів.

- Зателефонуй мені в інший день.
Відал закрив телефон і похмуро глянув на відкриті папки на його столі. Він взяв водійське посвідчення, що лежать зверху. Вікторія Морган. Ця сука була вродливою. І розумною. Вона зникла до біса старанно. Але її ID показало, що вона служила в морській піхоті, а потім він подзвонив у знайомив, щоб отримати решту інформацію. Вона працювала в таємному підрозділі під егідою Агенства. Не дивно, що вона вислизнула крізь його пальці так легко.

ЦРУ. Не те з ким він би хотів мати справу. Але вона бачила його і Свона.

Він не хотів вбивати її, принаймні не відразу. Якщо лярва була живою, він би дізнатися, чи укус перетворив її на вер-істоту. Крім того, малий, можливо, говорив з нею, навіть сказав їй, де істоти ховаються.

Якби в неї була б будь-яка інформація ... Ну, Свон насолоджувався жінками. До того часу, як він би закінчив, вона благала б розказати їм усе, що знала.

* * *

Як тільки Вік вийшла на ґанку, вона глибоко вдихнула вологе повітря, п'янкий ароматом опалого листя та снігу з гір. Хіба у снігу є запах? Її кавове харчування було на межі, тому вона вирішила йти в місто, як тут робили всі інші. Її коліно переживе легку прогулянку.

Поки вона йшла вниз по сходах, вона глянула на дерева у дворі. Тріпотіння тривожно звивалося в її животі, як хробак. Вона дивилася на гілки протягом минулого тижня, і з листя більше не виглядало маленьких рученят. Але іноді листя шелестіло, без вітру.

Неначе перевертнів було недостатньо. Насупившись, вона придивилася. Ще пару тижнів і, можливо її ребра не вб'ють її, коли вона підніметься туди. Потім вона дослідить кожен чортів сантиметр цього дерева.

І вона візьме із собою свій глок (прим. пер.: австрійський автоматичний пістолет виробництва Glock GmbH. Призначений для озброєння спецпідрозділів армії та поліції.)

Нічого не показалося. Кожен день, пожовкле листя падало до низу, покриваючи газон, але й на гілках багато залишилося. Більш ніж достатньо, щоб приховати білку або щось. Щось.

Вона пильно подивилася. Два тижні тому, вона б розсміялася з того, хто говорив про ... неіснуючих істот. Тепер?
- Ти знаєш, маленький байстрюк, якби я знала, що ти таке, я могла б залишити для тебе їжу. Білки люблять горіхи, чи не так? - А може, це був щур, в цьому випадку, це зовсім інша справа. - А може натомість, мені варто купити щурячу пастку.
Вона вдарила стовбур дерева

Коли вона йшла геть, щось вдарило їй між лопаток.
- Якого біса?
Вона повернулася, подивилася навколо. Шкаралупи грецького горіха розгойдувався взад і вперед на землі.

Горіх? Це ж дуб. День був спокійним без вітру, і вона стояла в кількох метрах під навісом. Холодок пройшовся по її хребту, вона повинна була б побачити білку. Нє-а.

Ну, що б то не було, воно буде чекати доки вона не відійде трохи. Кидаючи на дерева погляд "я ще повернуся", вона не поспішаючи пішла геть.

Внимание! Этот перевод, возможно, ещё не готов.
Его статус: перевод редактируется

Переведено на Нотабеноиде
http://notabenoid.org/book/52680/226079

Переводчики: Karaon