Готовый перевод Cherise Sinclair - Hour of the Lion / Шеріз Сінклер - Година лева: Глава 9

Хтось пробіг повз двері. Вік підвелася. Поруч з нею спав Алек, розтягнувшись на зелених подушках. Червонувате сяйво згасаючого вогню підкреслювало довгу лінію його м'язистої спини, вигин його сильних сідницю. Він такий абсолютно вродливий.

І вона була абсолютно налякана. Що ж до біса я зробила?

Швидкий перепихон, не проблема. Ніякої напруги, ніяких шкодувань, ніякого майбутнього. Це... це не простий перепихон. Він не дозволив цьому бути просто перепихоном... І він не тільки задовольнив її, так як ніхто інший, він торкнувся тої її частині, яку вона ретельно приховувала. Він створив між ними зв'язок, зв'язок, якого в неї ніколи не було. Це стало більшим, ніж просто...

В коридорі заговорила жінка, і Вік схилила голову, намагаючись почути.
- ... ти потрібен. Чад поранений. Його вовк не рівня вер-ведмедю. Калум зараз там.

Дихання Вік збилося. Вовк? Вер-ведмідь? Лахлан не згадував інших тварин. Боже, що ж це за люди? Холодок пробіг крізь її тіло, відкидаючи солодку млявість. Вона зиркнула на Алека. У них був.. був прикольна інтерлюдія, але все скінчено.

Дідько забирай, вона повинна була сказати Велсу. Але не сказала, так що це її розслідування. Її обов'язок важливіший за неї.

Обов'язок - це відстій. З мовчазним зітханням, вона підвелася і беззвучно натягнула джинси і сорочку. Вона завмерла, коли дихання Алека зупинилося і відновилося.

Коридор був порожнім із взуттям в руках, вона навшпиньках спустилася по сходах і пішла за звуками ходи, що лунали, як їй здавалося, в напрямку заднього ходу. Але ще до кінця коридору, двері з промислово-міцним замком були відчинені, і виднілися запалені свічки в крихітній кімнаті. Вона увійшла всередину і зачинила за собою двері. В одному кутку невеликої вітальні висіла рушниця. За диваном голова лося, а під неї перехрещена зброя. Вік підійшла ближче і приголомшено зупинилася. Один з них був револьвер Енфілд, можливо з часів громадянської війни, а інший чорний, порошковий Шенандоа ще давніший. Прекрасні, прекрасні гвинтівки.

Не дивно чому Калум зачиняє цю кімнату. Не тільки від крадіжок від клієнтів, але й для безпеки Джемі. Нічого...незвичайного... тут нічого не було. Полегшення накрило її, наче хвиля тепла в Арктиці, а разом з ним прийшло бажанням піднятися вгору по сходах і приєднатися до Алека...

Ні, це не пояснювало, ту розмову на сходах. Коли вона насупилася, холодний протяг прошелестів їй в обличчя ... в кімнаті без вікон та із закритими дверима? Вона попрямувала до шафи, вдихнула холодне, сире повітря, і побачила отвір позаду одягу, що висів. Потаємні двері.

О, чорт, напевне Калум причетний, до цієї перевертницької дурні. Ймовірно. Розчарування різонуло її по серцю, як тупим ножем

Ні. Агент не має серця; про це повторював Велс знову і знову. Шпигун має лише обов'язок, і саме обов'язок примусив її спускатися кам'яними сходами у печеру, таку ж холодну, як і холод в її грудях.

Блідий місячне світло розливалося над лісом за межами печери. Після швидкого огляду, Вік обережно вийшла. Навколо нікого не було, хоча хтось може таїтися під темними деревами. Так де ж бійка?

Коли прохолодний вітер смикнув її за волосся і одяг, вона прислухалася. Там. Голоси були не далеко. Після того як вона розмазала бруд по своєму занадто білому обличчю, вона попрямувала у тому напрямку, приємний килим із соснової хвої приглушав її кроки. Яскраве місячне сяйво освітлювало людей в центрі галявини. Вік присіла за деревом, ховаючись досить далеко, щоб спостерігати, і побачила Калума. Судячи з жорстокого виразу його обличчя він був надзвичайно розлюченим. І чого ж я думаю, що кінець мені цієї вечірки не сподобається?

Він височів над голим чоловіком із закривавленою рукою. Під деревами, чоловік і дві жінки схилилися над, о дідько, трясця, лайно, над вовком. Тварина лежала на боці, важко дихаючи. Темна кров покривала одну сіро-хутрьону ногу. Якась оргія, в яку ти втягнутий Калум.

Але ця вечірка була надто серйозною. Обличчя Калума мало небезпечний вигляд, і коли він заговорив, дідько забирай, якщо він поводився не як якийсь суддя. Йому не тільки дозволяли іншій, але й слабак, що тремтів опустився на коліна. Калум схопив чоловіка за волосся і сказав:
- Трансформуйся.
І його крижаний голос послав мурашки крізь Вік.

Чоловік розмився... Вік зціпила зуби. Вона пам'ятала це дивне мерехтіння. Ох, Боже. Ведмідь. Чоловік перетворився на ведмедя грізлі, трясця. Вік стиснула кулаки навпроти свого роту, щоб утриматися від хникання, як налякане цуценя. Вона бачила, як чоловіків били, пиряли ножем, вибухали, але це перетворення на тварин було далеко від її ліги.

Калум роздягнувся і її миттєве захоплення ним зникло, коли його фігура почала розпливатися. Ох, будь ласка, не знову. Величезна пантера зайняла його місце, це зробило тварину Лахлана зовсім маленькою. Коротка шерсть кота була коричневою, світлішою на пузі. Його хвіст хльостав вперед і назад; його очі спалахнули золотом в місячному світлі. Вік закрила очі, відкрила їх, її губи беззвучно рухалися:
- Ні, цього не відбувається насправді.

Вона підстрибнула, коли Калум - кіт- полоснув ведмедя про морді. Бідний ведмідь просто прийняв це. Коли грізлі пошатуючись перетинав галявину, усі люди, образно кажучи люди, відверталися від нього, наче тварини зовсім не існувало. На секунду Вік відчула жалість. Вона знала, як це бути аутсайдером. Ведмідь тихо зникнув у лісі, і Калум перетворився знову.

Нігті Вікі врізалися в кору дерева. Не дивно. Ну, вона знайшла перевертнів, і їх набагато більше ніж вона гадала. Вона із зусиллями відірвала руку. Тож скільки ж перевертнів живе на цій горі?

Ця думка змусила невеличкі волоски на її потилиці стати дибом. А якщо хтось з них дивиться за нею прямо зараз? Чому вона, трясця, не носить з собою свій глок? Звичайно, Алек міг помітити цей невеличкий аксесуар, як роздягав її.

Алек. Алек був братом Калума, отож, о Боже, він повинен бути перевертнем-твариною також. Крижаний жах покрив її шкіру, висушив її рот. Вона цілувала його, він був в середині неї.

Треба забиратися звідси. Вона підвелася на хитаючих ногах. Якщо вона повертатиметься крізь тунель, то ризикує бути поміченою пухнастими створіннями, або гірше, натрапить на Алека. Вона краще обійде навколо, піде в місто іншою дорогою.

Вона повільно відступила крок назад, потім ще один, зиркаючи на галявину і побачила як Калум аідняв голову та принюхався. Він обернувся... і подивився прямо на неї.

Ох, лайно.

Перш ніж вона змогла втекти, хтось схопив її ззаду, запустивши свої пальці в її волосся та смикнувши її голову назад. Без слів, гострий холодний метал легко ліг напроти її горла, заморозивши її краще ніж будь яка словесна погроза.

Чому, чорт забирай вона, навіть вилізла з ліжка сьогодні в ранці?

Алек тримав ніж навпроти горла Вік, не знаходячи жодного слова, щоб сказати щось. Від її шкіри йшло тепло, її аромат кружляв навколо. Одна його частина бажала відкинути ножа геть та взяти її на руки. Інша частина хотіла засадити ножа глибоко в неї і пролити її кров на лісовий ґрунт.

Вона парувалася з ним лише заради інформації? Якщо б вона розірвала його серце голими руками, це б йому не боліло так як це.

- Козантір, - гукнув він, не потрудившись підвищити свій голос. Навіть у людській формі, вуха перевертнів були майже такими ж гострими як в котів. - Ти маєш глядача.

- Я відчув її аромат хвилину тому. Веди її сюди.

З однією рукою у волосі людини, з іншою на її горлі з ножем, Алек повів її на відкриту місцевість.

Натягуючи одяг, його брат чекав в центрі галявини. Його ніздрі роздувалися. Легкий вітер безсумнівно приніс запах Алека на Вік, і навпаки... Характерний запах сексу. Очі Калума потемніли від гніву.

Щелепа Алека стиснулася. Що він накоїв? Відраза до себе виросла в нього, наче блювотина в горлі, і його рука стягнула її волосся та сильно, що вона тихо зойкнула від болю. Він зупинив її навпроти Калума, його тіло стало стіною позаду неї, щоб втримати її на місці.

Поруч дерев купка людей зависла біля маленького сірого вовка. Чад? Цілитель встала на коліна поруч з ним, і Алек поморщився при вигляді травм вовка.

Слідуючи за його поглядом, Калум нахмурився.
- Фара, приготуй одну з шлюбних кімнат. Патрік, понеси Чада для цілителя.

Фара пробурмотіла згоду. Патрік схилив голову.
- Так, Козантір.

Як тільки інші зайшли до печери, увага Калума обернулася до Вікі. Алек відчув як усе її тіло зжалося від чорного погляду Козантіра.

- На коліна, Вікторія, - сказав м'яко Калум.

Вона застигла, її підборіддя почало підійматися. Алек сильніше натиснув ножем на її горло, доки не з'явилася тонка лінія крові. Він повинен був придушити тремтіння. Вперта самка мала досить мужності, що краще помре, ніж підкориться. І він не міг... не міг.

Ну, добре. Вплутуючись своєю рукою в її волосся, він вдарив своїми черевиками по її колінам, позбавивши її рівноваги, і штовхнув її до низу.

Вік болісно приземлилася на свої коліна. Вона прогарчала, борючись з бажанням боротися. Виблюдок. Вона б скоріше померла, ніж стала на коліна. Її гнів зник геть, коли паніка заморозила її нутрощі.

Шкіра її голови боліла від його контролюючого кулака. Мудак. Це був не той Алек якого вона знала. Прокляття, ось саме тому вона ніколи не дозволяла собі бути втягнутою у стосунки. Якщо вона виживе після цього, відріже усі збитки і дасть їм зникнути.

Вона підвела свій погляд на чоловіка навпроти неї. Його зіниці були чорними наче нічне небо позаду нього. Страх знову ковзнув в неї, різанув як ніж на її горлі, коли вона усвідомила, що можливо не покине це місце живою.

Погана думка. Коли страх стиснув її груди, вона намагалася дихати нормально, борячись за стійкість свого тіла. "Просто пристав рушницю і вибий собі мізки та відправляйся до свого Бога, як солдат". (відсилка до Р. Кіплінга "Юний британський солдат"). Вона була солдатом; смерті трапляються. Її м'язи злегка ослабили, її дихання сповільнилося.

- Ми прийняли ту маленьку кількість інформації, яку ти нам видала, коли приїхала до міста, - сказав Калум.
- Розпитувати людей це не наш метод. Але тепер мабуть ми повинні запитати дещо. Що насправді привело тебе до "Холодного Струмка"?
Сорочка й досі незастебнута, він схрестив руки на своїх грудях.

Проклятий ніж, не рухався з її горла; Алек нерухомо чекав позаду неї.

Ймовірно найкращим для неї виходом буде грати в дурненьку. Прикинутися допитливою жінкою, безневинною у будь-чому. Вона відкрила свого рота і... не вимовила ні слова. Чомусь думка про те, щоб збрехати Алеку, і навіть Калуму, зчиняла біль в середині неї, без будь-якої причини. Але чому? Вона провела останні роки живучи у брехні. Чому ж їй так важко зробити це тепер?

Калум, ймовірно, може визначити чи вона бреше, зустрічаючи його проникливий погляд. Через секунду, вона зрозуміла, що їй не треба брехати взагалі. Комок в животі зник.
- Я шукаю перевертнів.

Позаду неї, Алек перестав дихати.

- Знайшла?
Крижана загроза в голосі Калума змусила її тремтіти. Прокляття. Він продовжив, ніби не помітив цього.
- Як саме ми привернули твою увагу?

- Хлопець на ім'я Лахлан помер на моїх руках.
Ці прості слова стиснули ї горло. Провал. Горе. Вона люто моргнула і зробила довгий, контрольований вдих.

Алек сказав недовірливо:
- Це ти та жінка, що була з ним?

- Так. Я...Я була там.
Її голос надтріснувся.

Калум крокував взад вперед. Побачивши його перетворення, вона дізналася звідки в нього ця витончена хода , але це пригнічує її впевненість. Ох, це все було в нього.
- Чому ти нікому не сказала?

- Сказати комусь?
Ніж більше не притискався до її шиї. Вона потерла палаючу подряпину, дозволяючи болю вести себе.
- Ох, звісно, я так просто підійду до тебе і запитаю: "Агов, ти один з тих людей, які перетворюються на котів?" Будь реалістом.

Проблиск гумору торкнувся його очей.
- Ах, ні, це не те що я мав на увазі. Чому ти нікому не розказала про Лахлана?

Вона потерла своє обличчя руками, тягнучи час. Було б краще уникнути цих емоцій, намагаючись відсторонитися. Знання, того як помер хлопчина, не зробить перевертнів почуватися дуже привітними до людини, навіть до жінки.
- Слухай, ми можемо обговорити це десь інде? Мої коліна більше не витримають. І у мене кров.

Алек пробурчав, як ніби вона вдарила його.

Калум завагався, а потім кивнув.
- Дідусю Лахлана потрібно це почути. - Він оцінюючи на неї подивися. - Хіба що є причина через яку його присутність не бажана?

Ох, чудово.
- Це не миленька історія, але через нього я тут.
У неї було два чоловіки, які в даний час ненавиділи її, один, з яким вона переспала, а інший, з яким вона буде говорити - це старий, який намагався її вбити. Ця ніч ставала все кращою і кращою.

* * *

Одиноке пиво стояло на маленькому столі у внутрішньому дворику, тільки наполовину порожнє. Торсон втратив смак до утоплення свого горя після спроби вбити маленьку людини із коричневим волоссям. Самка.

Він потрусив своєю головою, досі шокований, вражений, тим як він безконтрольно поводився в ту ніч. Ні жаль ні гнів не могли вибачити його поведінку. Вона навіть не була поганою людиною, він це зрозумів. Вона вибирала свої книги і тихо йшла. Ніякого дурного базікання, тільки справи. І вона була хорошою офіціанткою, згідно зі словами його друзів. Він захоплювався компетенцією, не залежно від виду діяльності.

Він подивився на пагорб в приглушеному світлі "Дикого Полювання". Був час коли він би ніколи не пропустив Гатерінг, але він постарів і потребував сну.

Не те щоб в останні дні він дуже добре спав. Він як правило вставав і бродив по будинку, уникаючи кімнат, де горе лежало, як пил в кутах. Іноді хлопчик приєднувався до нього, стоячи прямо за його спиною. Вони відкинулися, поклали ноги на перила, і дивилися на хмари, що намагалися заполонити небо.

Під світлом повного місяці, подвір'я виглядало зовсім порожнім. Можливо йому треба повернутися до ліжка і заснути.

Як тільки він вступив до кухні, хтось постукав у його двері. Його рот зжався. Ніяких хороших новин не повідомляють посеред ночі. З іншого боку, ніщо не може бути, таким поганим. Його найгірші побоювання вже здійснилися.

Після звилистого шляху крізь темний будинок, він відчинив двері і побачив обличчя Алека в місячному світлі, що пробивалося крізь дерева.
- Алек. Щось сталося?

- Нам треба поговорити з тобою, Торсоне. Ми можемо зайти?

Ми? Торсон відступив в середину. Алек увійшов, за ним йшов Калум і людина шатенка. Алек повів їх до вітальні та навіть кинув одне поліно, до затихаючого каміну.

- Що все це означає?
Торсон дозволив роздратуванню прорізатися у голосі, але віддаючи шану самці, він висловився в цензурній формі.

Калум опустив її на диван біля вогню, і потім він та Алек сіли з обох боків від неї, наче рядок книг.

Або сторожові собаки.

Торсон перетнув кімнату, щоб приховати риси обличчя в тіні, а їх виставити на світло. Алек всміхнувся, і як не дивно, він побачив такий самий вираз на людському обличчі.
- Що ж? - запитав він.

- Вікторія має історію, яку розповість нам, - сказав Калум. Він повернувся і опустив свою руку на передпліччя самки, та не дуже дружелюбно.

Алек нахилився вперед.
- Джо. Ми самі щойно почули це. Вікі була з Лахланом коли він помер.

Ці слова розірвали груди Торсона, і він подавився повітрям.
- Вона... вона - це та жінка, яка зникла?

- Так.
Алек поклав руку на її іншу руку.

Торсон спохмурнів. Вона виглядала більше пастці між ними двома, ніж підтримувана ними.

Її погляд упав на одну нерухому руку, потім на іншу, і крива посмішка прикрасила її обличчя.
- Майже. Я намагалася придумати, як з вами поговорити про це, щоб це не спричинило бійки.

Усвідомлення того, що він сам тримав її подалі від своїх дверей було обурливим, і зробило його голос грубим і гірким.
- Тепер ти тут. Скажи мені.

- Це дуже хороша історія, - попередила вона. Його щелепа стиснулася, але він дав їй добро кивком, на яке вона чекала.
- Тоді гаразд. Я йшла вниз по вулиці в Сіетлі, коли почула крик...

У міру продовження розповіді Вікторії, Калум дивився на неї. Вона говорила про її жорстоке захоплення, і її обличчя потемніло від люті. коли вона говорила про те як онук Джо помер, вона зморгнула сльози. Очевидно, смерть Лахлана вразила її.
Деякі занепокоєння Калума спало. І вона знала про дайоненів тижнями і не видала ці знання нікому.

Вона приїхала сюди, аби виконати свою обіцянку молодому чоловіку, що характеризувало її як достойну людину. він був за-різкий з нею сьогодні ввечері.

Але знову ж таки, вона нишпорила навколо, слідкувала за ним.

Вона завершила свою розповідь:
- .... і я висковзнула через задні двері, перестрибнула через паркан і знайшла місце, щоб протриматися ніч. Я приїхала сюди на наступний день. з кожним сердитим поглядом братів, вона ввільнила свої руки і загорнула їх навколо себе. Калум міг бачити бажання Алека заспокоїти її. Він почувався так само.

Замість цього, він обмірковував її історію.
- Вони навмисно кинули тебе до Лахлана і не йшли доки він не вкусив тебе.

- Угу.

- Намагаючись створити більше перевертнів, - пробурмотів Алек. - Не спрацює.

- Лахлан казав це. - Вона відкинула волосся з обличчя. - Так що ж відбуватиметься тепер?

- Ну, розслідування продовжується, - сказав Калум.
Їй не потрібно знати більше, ніж це.

- Добре. Але що трапиться зі мною?

Калум спіймав занепокоєний погляд Алека. Вона вивільнила захисні інстинкти самця, чи не так?
- Скільком людям ти розповіла про нас?

- Нікому.

- Чому ні?

- Я обіцяла Лахлану, що не стану цього робити.

- А якщо б ми налякали тебе? - Калум схопив її погляд в пастку, чекаючи на її відповідь.

Вона неохоче сказала:
- Якби я подумала, що ви небезпечні, я не впевнена щоб я робила.

- На твою думку ми небезпечні? - запитав Алек і потягнув її за волосся.

Вона фиркнула.
- Ви хлопці жахливо моторошні. І я задаю собі питання, якби я просто наткнулася на вас в лісі, що б ви зробили?

- Маєш на увазі чи перерізав би Алек твоє горло? - запитав Алек.

- Ах, ага, щось таке.

Брови Торсона піднялися догори. Вони не згадували ці події на галявині.

Калум хвилину вивчав маленьку людину. Вона так міцно зжала свої руки, що кісточки її пальців побіліли. Вона була більш занепокоєна, ніж хотіла показати їм. І так він відповів більш детально, ніж він планував
- Козантір має здатність стирати пам'ять людини з попередніх кількох годин. Це був наш перший захист з покоління в покоління. Ми зазвичай обережні з тим, щоб люди нас не викрили, - додав він з жорстким поглядом на Алека, який сумно на нього дивився.

- Плутанина в пам'яті може бути жахливою, - повільно сказала Вікторія, - але принаймні ви не вбиваєте людей.

Калум схилив голову, не відповідаючи, через смерть дійсно може бути покарання. Перевертня, чиї дії викривають клан убивають, або Козантір або такий самий кахір, як Алек.

Її брови зійшлися разом.
- Я знаю про перевертнів більше ніж кілька годин. Що ви будете робити зі мною, якщо б я не була такою милою персоною?

Незручне питання. Здатність стирати пам'ять з'явилася не без причини.
- Коли минув тривалий період часу ... їх знищують. Якщо це необхідно.

- Залишаєте великі дірки у мізках людини і вона не знає чому? - Вона здригнулася. - Я б краще померла.

- Ну, ти не мертва, - сказав Калум, - але ти виглядаєш виснаженою.
І досі занепокоєною. Краплина жалості ковзнув під його захист, і він пробіг кісточками пальців по її ніжній щоці.
- Ти діяла благородна, Вікторія. Ти збережеш свої спогади.

Однак, решта їх обговорення повинна проводитися без участі людини. Піднімаючись, він простягнув руку до неї.
- Я проведу тебе до твого дому, щоб ти могла поспати.

* * *

Калум не був врівноваженим як зазвичай, сьогодні ввечері, думала Вік, коли він мовчки йшов поруч з нею. Він намагався приховати це, але від тоді як він почув як помер Лахлан, лють повільно бурлила в середині нього. Коли ліхтар освітив його обличчя, вона побачила, що його зіниці знову стали чорними. Мабуть якась перевертнецька фігня, хоча ніхто більше, здавалося, не змінював колір їх очей на зразок цього.

Він упіймав її погляд і ледь посміхнувся, розмістивши руку їй на спині нижче краю пальто. Смішно, як одного моменту він її жахає, а іншого змушує її почуватися в безпеці. Якщо Алек був схожий на товариша по зброї, Калум був наче кращий зразок офіцера, той хто приймає до серця усю кривду, що спричиняють тим хто під його командуванням.

Його душевність, його близькість була втішною ... і збиваючою з пантелику збуджуючою.

Він піднявся на її ґанок з нею. Після того як вона відімкнула двері, він підняв її підборіддя, щоб вивчити її обличчя в місячному світлі.
- З тобою буде все гаразд, сьогодні вночі? - м'яко запитав він.

- Все гаразд. - Її голос звучав невпевнено.
Відчуття його теплих пальців, впевненість якою він торкався до неї, пустила в пляс метеликів у її животі.

Його очі були сріблясто-сірими.
- Ніколи не визнаєш свого переляку, чи не так, маленька людино?

Людина? Маленька? Образа втратила свою гостроту від його ласкавого тону. Він стояв досить близько,щоб вона відчувала тепло його тіла, і його запах оточив її, свіжий, чистий і дикий, як вітер з гірських вершин.
- Хм. - Про що він запитав? - Ні.

Вертикальні складки на його щоці супроводжувалися веселощами в його очах.
- Тоді я бажаю тобі спокійної ночі.
Його пальці обхопили її щелепу, коли він нахилився і взяв її губи. Рукою за її спиною він притягнув її до себе. Ніякого дражливого поцілунку від нього, просто спокійне володіння. Його губи були надто умілими, рот вимогливим, а її світ почав крутитися. Коли він підняв її голову, її руки обкрутилися навколо його шиї.

Потім вона їх опустила і з утрудненим диханням і відштовхнула його, принаймні спробувала це зробити. Його рухи навіть не поворухнулися. Боже, вона нещодавно була в ліжку з Алеком, а тепер цілується з його братом? Яка огидна шльондра робить так?
- Відпусти мене?

Він роздивлявся її, насупивши брови, так ніби вона збила її з пантелику.
- Чому?

Вона штовхнула знову, хоча її тіло хотіло присунутися ближче, щоб розтектися навпроти нього так, аби ніщо не могло розділити їх. І це було неправильно. До біса усе.
- Калум, твій брат, Алек і я... - Вона ковтнула. Чому, чорт забирай її язик затинався? І її тон був не таким холодним, як вона хотіла. Можливо тому що вона випромінювала жар, конкуруючи із сонцем.
- Алек зацікавлений у мені, - закінчила вона нарешті.

- Як і я. - На мить він був у замішанні, а потім розуміння замерехтіло в його очах, і він посміхнувся їй. - Людина. Чому це так легко забути із тобою?
Він легко поцілував її, повністю ігноруючи її слова.

Її тіло зрадило її, розм'якло, жадаючи його.

Начебто він міг сказати, що легка усмішка приходили і йшли на його обличчі.

- Ти виглядаєш втомленою, Вікторія. На ці вихідні звільнися від роботи. - Він провів пальцем вниз по її щоці, залишаючи тепло по дорозі. - Спи солодко, маленька самочка.

Використовуючи усю свою силу волі, Вік відступила від нього і увійшла в будинок. Після того як вона закрила двері, вона притулилася до них. Її тіло гуділо від збудження до Калума, а її нутрощі й досі чудесно нили від того як Алек взяв її.

І вона й досі була нервово збуджена від ножа на її горлі. Вона підняла руки і подивилася, як вони тремтять. Боже, вона не була так близько до смерті від тоді як вона потрапила у перестрілку в Багдаді.

Досить для одного вечора, ага? Вечірка, секс, чудовий секс, їй майже перерізали горло, і на грандіозне завершення, її гормони піднялися до неба, але неправильним братом.

Вона насупилася, згадуючи як вона була впіймана, коли нишпорила. Якщо Веллс коли-небудь почує про це, то розірве її на шматки, хоча те що Калум міг відчути її запах було несправедливим. Звичайно це зламало одне з шпигунських правил або щось.

Потрусивши своєю головою, вона перетнула вітальню, направляючись до каміну. В той час як вона запалювала вогонь, вона не могла перестати думати про всі питання, що залишилися без відповіді. Наприклад, звідки взялися перевертні? Це була якась мутація чи що? Як тільки іскри вистрілили в трубу, одне полум'я спалахнуло вище, закрутившись в унікальному танці. І ... це очі?

Божечко! Вона відскочила, тремтячи, незважаючи на спеку.

Кущі-штучки, дерево-штучки. Тепер вогні-штучки? Вона тут лише для того щоб перевірити перевертнів, дідько забирай. Вона нахмурилася. Можливо їй варто повернутися до будинку Торсона і побачити чи зможе вона щось підслухати. Зважаючи на ту поспішність з якою Калум випровадив її, наче 5 річну дитину відправив спати, підказало їй, що вони планують все обговорити.

Або ж я можу просто залишитися тут. Коли-небудь, можливо, вона забуде смертельний погляд очей Калума, коли він впіймав її на шпигуванні за ним. Вона торкнулася свого горла, простеживши тонку лінію шраму, де ніж Алека порізав її.

Алек. Йому було боляче, коли він думав що вона використала його. Боже, ніби хтось міг би. Вона заплющила очі, в той час коли тепло заполонило її. Чудовий секс був холодним строком, який вони розділили, як він тримав її і дивився на неї темними, темно-зеленими очима. Він бачив її, крізь дотепність і жорстке ставлення потреб в середині, і він не скористався цією перевагою. Ні, він став більш ніжним і наполегливим, щоб дати їй задоволення.

Вона потерла свій живіт. Ага, її роздуми змусили її нутрощі скручуватися, вона подивилася донизу і її рука завмерла. Вона терла не живіт, а свої груди. Прямо біля серця. Боже, візьми себе в руки. Потребує? Моя дупа.

Вона підвелася на ноги, перетнула кімнату. Так чи інакше, вони не вбили її. Вона виконала свою клятву, яку дала Лахлану, розповівши все Торсону. Вона була зцілена. Завтра вона зателефонує доктору Рейнхарду та надере йому дупу, доки він не дозволить їй повернутися до роботи.

Залишатися тут буде поганою ідеєю. Вона занадто вплуталася між цими двома котиками братами. Поступившись твердій хватці та вимогливому поцілунку Калума. Руки Алека на її тілі, його м'який голос, що бурмотів до неї, його такі захоплені очі. Вона відкинула ці спогади. Це був чудовий секс, і нічого більше.

Натомість думай про те, як Велс зробить їй нагоняй, коли дізнається, як місцеві поклали її на лопатки. Час підірвати цей поп-стенд.

* * *

Калум пішов із самкою, а Алек пішов і сів на ґанок, залишивши Торсона на самоті. Він спробував направити свій розум на небезпеки для клану, але всі його думки йшли власним шляхом. Опустивши лікті на коліна, він спостерігав за саламандрою, що стрибала в палаючому вогні. Вона протанцювала вгору у димохід, перш ніж поринути у вугіллі в хвилюванні іскор. Одна вуглинка приземлилася, яскраво на холодному камені вогнища, а потім його світіння перетворилося на чорний матовий колір.

Лахлан не був самотнім коли помер, і він отртимав розраду від людини. Ох, вона сказала не багато, але як вона намагалася згадати слова Лахлана, як вона обгорнула навколо руки, так ніби навколо людини. Так, хлопця підтримували і дали втішали наприкінці.

Так легше перенести журбу. І навіть наприкінці, хлопець думав про свого старого діда з тривогою З любов'ю.

Лахлан не сказав самці: "Подзвони діду." Він навмисно відправив людину до "Холодного Струмка", населене дайоненами місто. Чому?

Торсон підняв очі, коли Калум і Алек увійшли до вітальні, уже у процесі обговорення. Те що Козантір і головний кахір включать його в обговорення планів було подарунком, визнання його горя і нужди. Мовчки, він встав і подав кожному пиво.

- Двоє чоловіків в будинку. Один з них в костюмі, але вона назвала його головорізом, а інший колишній військовий.
Після короткої посмішки за випивку, Алек упав на диван.
- Пам'ятаєш тих мисливців, яких ми прогнали геть? Було схоже на те, що вони мали військову підготовку. Один з голеною головою був, ймовірно, Свон.

Порив вітру увірвався крізь вікно і будинок заскрипів, осідаючи, коли Торсон вмостив свої старі кістки у своєму улюбленому кріслі.

Калум сів навпроти.
- Чоловік намагався створити більше перевертнів за допомогою Лахлана, неясно з якої причини, і провалився. Тепер він втратив єдиного перевертня якого мав.

- Тож вони спробують впіймати іншого, - рішуче додав Алек. - Браконьєри приїхали після того, як Вікі і Лахлан втекли. І вони були чортовькі набагато ближче до Холодного Струмка, ніж ті, яких ми знайшли раніше.

- Не схоже що Лахлан надав їм будь-яку інформацію, але його речі ... або логіку ... направили їх сюди. Зараз я б волів їх задати їм декілька питань, ніж дозволив їм поїхати геть, - сказав Калум. - Навіть якби мені довелося потім потрошити їхні спогади.

Торсон чув в його голосі жаль і почуття провини.
- Ти не міг знати винні вони чи ні. - Він потряс головою. - Ти првий в тому, що робиш Козантір.

- Він правий Калум, - сказав Алек.

Гіркі лінії звилися навколо рота, Калум дивився на вогонь протягом хвилини, а потім потер обличчя руками.
- Що зроблено, те зроблено. Я боюся, що ми маємо іншу проблему за межами браконьєрів. Оскільки чоловік думає, що укус перетворить людину, він буде шукати Вікторію.

- Чорт, ти правий. - Алек випрямився, із льодяним поглядом. - Перший крок, це дізнатися, хто володіє або орендував той будинок. Я почну звідти.

В той час як плач вовка лунав з гори, Торсон відчув холод занепокоєння, що повз по його старих кістках. Чи були й досі в лісі ті пастки, що розмістили там люди?

- Я попрошу у Тайнан доступ до військові файлів і пошукаю колишніх морських піхотинців на ім'я Свон, - сказав Калум, роблячи ковток пива. - Ми могли б отримати поточну адресу від нього. Ми не можемо діяти, поки не знайдемо їх.

- А потім? - видавив з себе Торсон.

Калум схилив свій погляд на нього, а потім сказав йому, стримуючи лють Козантіра:
- А потім, ми поставимося до цих вбивць, як вони того заслуговують.

Внимание! Этот перевод, возможно, ещё не готов.
Его статус: перевод редактируется

Переведено на Нотабеноиде
http://notabenoid.org/book/52680/226085

Переводчики: Karaon