Готовый перевод Cherise Sinclair - Hour of the Lion / Шеріз Сінклер - Година лева: Глава 11

Наступного полудня Торсон проігнорував дзвін дверного дзвіночка (колокольчик) коли відвідувач зайшов у крамницю. Із похмурим виглядом він займався паперовою роботою за столом. Священі оленячи роги Херма, він додавав цифри три рази і отримував різні суми кожного разу. Якщо він облажається з четвертою сумою, він збирається...

- Голову до гори, чувак.
Гортанне контральто.
Пряний запах. Маленька, любительниця книг барменша.

Торсонкрутанувся на стільці. Вікі махала походною кружкою у повітрі і пропонувала її.

- Що це таке?

Кава,- сказала вона. - Я пила твою. Моя краще.

Він підвівся на ноги, неясно відчуваючи огиду від своїх манер, через те що не підвівся одразу. Що в ім'я Херні, з ним коїться в ці дні?
- Гаразд, давай.

Вона подала йому кружку. Пар з тоненької дірочки для пиття дражнив його відчуття багатим ароматом кави. Це точно не пахло як його звичайне гірке вариво. Він сьорбнув і відчув увесь букет смаку у своєму роті, починаючи співати від схвалення. Наступний ковток і його очі закотилися.
- Ти намагаєшся мене підкупити з якоїсь причини?

Її низький сміх нагадав йому про Лахлана, і його губи скривилися у нещирій (неестественной) посмішці.

- Це не хабар. Це прощальний подарунок.
Вона кинула довгий погляд на полиці з книгами.
- Я буду сумуіати за цим місцем... Може навіть буду трошки скучати за тобою.

Його ноги ослабли, старі сустави, безсумніву. Він приземлився на свій стілець.
- Ти покидаєш нас, дівчинко?

Вона нависла над прилавком, схилившись на свої руки, можливо її ноги також тряслися.
- Моє коліно одужало, отож я повертаюся до роботи, якою займалася. Це закордоном, і я подорожую на легке.

Він випив свою каву і розглядав її мовчки. Якби она була б переверетнем він поставив би свої гроші на те, що Калум і Алек трахатимуть її як свою пару. Навіть як для людини, з нею все було гаразд.

Її очі зустрілися з його невідвоячи погляду, що він навіть заповажав її. Ніякої схилючоїтдо низу дівчини. --------- Він би сказав, що вона стримана (холодна) , якби не бачив ії з Джеймі. Або ж не бачив як воеа мало не плакала, коли розповідала йому про Лахлана.
- Можливо я теж буду скучати за тобою, - видавив він.

Її губи скривилися в напівпосмішку.
- Ну, давай не будемо такими сентиментальними.
Вона відхилилася назад і без зусиль поставила... річ на прилавок.

- Що за... Що це таке?

- Це твій прощальний подарунок. Це кавовий апарат і квомолка також. Кружка кави прото показала що ти упускаєш.

- Ти сподіваєшся, що я буду цим користуватися?

Вона посунула бегемота прямо до нього.
- Ага. Слухай, Джо, у велиуих містах на кожному році є Старбакс. Оскільки нічого подібного не має в Холодному Струмку, я подумала що можливо люди приходитимуть сюди в це зморозь-свій-зад дні, як сьогодні, щоб отримати пристойну чашку кави.

Непогана ідея, справді, але... Він нахмурився на апарат.
- І вони захочуть щоб я готував дивакувате лате або мокка чи ще щось таке?

- Неа. Горяни не такі безпорадні як міські. Прото поклади сюди хорошу каву і додатково май шоколадний сироп та збиті вершки, і постав усе це на стіл. Дай їм зробити решту самим.

Він міг уявити це собі. Можливо змінити стільці у каміна на більш зручні. Мати втіху з цього. Люди будуть тягнутися сюди. В його крамниці не буде так самотньо. Це те що вона планувала, чи нетак?
- Хитро придумано, дівчино.

Дивлячись трохи розгублено на цю жваву самку, вона доторкнулася його руки.
- Я думаю Лахлан сподівався, що я залишуся. Він сказав: Скажи дідусю, що я обдаровую тебе... і ти мій дар. Так наче він доручив тебе мені чи щось таке. Я маю їхати, тож я вирішила що це...
Вона поворущила своїми плечима, нерішучи всміхаючись, і квапливо вийшла ззовні на холод і дощ.

Тиша огорнула його як він дивився їй у слід. Він думав про Лахлана як про дар Матері. Але потім хлопець помер. Тепер очевидно боги забрали цей дар також.

Дідько, але це хреново казати прощавайь людям, і можливо вона постаріла, тому що здається тепер це робити важче. Він здавалося, що їй не було так боляче з того часу як вона втратила свою приятельку Шану в Авганістані.

І цей старий чоловік мені навіть не подобається.

Дрібний льодяний дощ моросив на її обличчя, охолоджуючи його від згадки про Шаненину руку, коли її кров стікала в пісок. Вік заплющила очі, змушуючи болючі спогади зникнути. Це було тоді, це тепер. Рухайся далі.

Завжди рухайся вперед. Чи вона зупиниться коли-небуть?

Вона перетнула вулицю і подививилася на бакалійну крамницю. Можливо їй варто прихопити дієтичну колу в дорогу. Яскраі освітлювачі робили це місце затишним оазисом під сврим небом. Адлек чекав біля п башти з собачих консервів біля прилавку, яку пані Нельсон склала для свого пуделя, отож старий і жирней ледь міг ходити. Вік намагалася посміхнутися. Провал. Дідько,вона пропустила це мцсце.--------

Забуть про похід до бакалійного. Повертайся до будинку. Заверши пакування. Йди. Ось так, вона має план.

Позаду Вік відчинилися двері, і пані Нельсон проінструтувала Ала:
- І не забуть замовити їжу для старших собак наступного разу.

Вік подивилася через плече. Рішуча жінка розмахувала своїм тепливовняним пальтом так близько наче ---------пташення своїм пір'ям. Пір'я донизу тротуара, чоловік орізко бернувся на вікно готеля.

У готеля не було дошки реклами ---дошки оголошень---. Який ідіот буде витріщатися на ніщо?

Мускули на плечах Вік напружилися. Людська підсвідомість, чи мавп'ячий мозок, помічає дивні деталі. Дещо, що не відповідає місцю, поведінку, що не має сенсу. Забагато людей, де повинно бути лише декілька. Вона продовжила йти, прибираючи мокре волосся з обличчя, і помічаючи як два чоловіка перетнули вулицю, паралельо її шляху.

Вона почала фальшиво спотикатися і --------. Поруч неї бло го ел не вікно ------ і додатковий чоловік. Усі одягнені у темні пальта з шарфами чи ------, ------ їх непізнаними під рівномірним дощем.

Вони йшли без тваринної грації Калума чи Алека, чи Торсона. Отож, ймовірно, вони не перевертні. Що ж добре. Вона краще побориться з людьми ніж з перевертнями у будь-який день тижня. Як тільки адреналін наповнив її пульс і напружив м'язи, вона випросталася і продовжила йти вниз потротуару. Вонипослідували за нею.---

Ага, на неї полювали, доволі агресивно. Хіба життя і так не повне сюрпризів? Це дружки того козла Свона? Логічно. Як вони, на біса, знайшли її?

Думатиму про це пізніше. Якщо вона продовжить йти прямо, то залишить центр міста, і в цю погоду, жилі вулиці будуть досить порожні. Не сумніваюся,в чоловіків такий план. Треба розвернутия.

Вона зупинилася. Після того як вона прикинулася, що перевіряє свої кишен та не знайшла те що хотіла, вона пішла назад по своїм слідам. Минувши "Вечерю Анжі", готель, крамницю Бетті. Один чоловік, що залишився на тій стороні побачив її поверненні і пірнув у крамницю. Вік перетнула вулицю і -------. Вони планували її схопити по середині міста? Чорт.

Вона рухалася швидко і зайшла до книжкової крамниці.

Торсонпідвів погляд.
- Забула щось?

- де у тебе чорний хід?

Його брови піднялися.
- Позаду склада---
Він вказав на двері поряд з прилавком.

- Не втручайся, - різко сказала вона, стрілою промчавшись до прилавка а потім крізь двері.

Темрява. Вона врізалася в щось. Чорт. Вона намацала маленький ліхтарик на кільці її ключа. Крихітний промінь освітив величезну кімнату заповнену коробкамита ізвілістий шлях до виходу. ------

Вона просто потягнулася до виходу, коли в крамниці пролунали крики. Крик болі. Рик. Ох, трясця, чому вона обрала крамницю Торсона замість чогось іншого? Цей старий пес не сидвв би тихо в той час як головорізи переслідують її. Вона ---------- ніж з їфутляра на її литці і ривком перетнула склад.

---------, тож вона почекала доки двері відчиняться з тріском, а потім --------.

Він впав наче камінь, рушниця з транквилізатором із брязчанням впала на підлогу. Оидн готов.

Вона ----- різь, перестрибнула через тіло, зупинилася аби оцінити ситуацію. Один покидьок щойно зайшов. Один був близько біля Торсона, і вона всміхнулася. Джо не відпустить покидька просто т

Третій рішуче йшов на неї, економлячи їй час. Вона відступмла, потім пнула його ногою і вдарила по колінам. Коли він впав, вона викоррстала його сальне волосся -----його голову проти прилавка і здригнулпася коли його череп затріщав. Двоє готово. Мило, що Торсон використовує твердий дуб для дверей і прилавка. Вона глянула на нього.

Його супротивник витяг ніж. Торсон трохи відступив, ривком схопився за лезо і засадив йому в груди. Чоловік------ . Радісний оскал з'явився на обличчі старого, потім різкий звук пістолетного пострілу прорізав повітря, і Торсон пошатуючись відступив до свого столу. Капаюча кров перетворила його робочі папери на яскраво червоні.

Ні. Вік обернулася. Бандит стояв прямо в дверях. Із гарчанням вона кинула ніж.

Із задихаючимся звуком, він обронив свою зброю щоб відчайдушно схопитися за поріз на його шиї. Кров бризнула на дерев'янну підлогу, коли він впав на коліна. Корчячись від впав всім тілом.

- Ти граєш жорстоко, маленька самка.
Торсон стояв, притискаючи одну руку до плеча. Кров сочилася між його пальців

- Ісусе, я думала він вбив тебе!
Запохаморочливе полегшення пройшло крізь Вік, і вона схопила його сиву голову маючи намір поцілувати його. Одна секунда насолоди, потім вона впустила свою куртку на підлогу оголюючи її сорочку---------

--- Втв вилізна назовні, вона показала свою тимчасову пов'язку навпроти дірки від кулі.
- Тут працює 911? Тобі дозволено піти у лікарню?

- Так, і я піду.
Коліна Торсона зігнулися, і він впав на стілець.

- Сидіти. - Наказала вона йому, наче він був собакою, що було просто неправильно Вона натягнула свою куртку поверх лівчика, перш ніж схопила стільниковий телефон. Натискаючи на кнопки, вона поглядала на двері. Якби вона планувала напад вона б призначила когось прикривати їх. Більше поганих хлопців може прийти.

- Яка природа Вашого виклика? - пролунав голос.

- Пограбування в книжковій крамниці Холодного Струмка. Вланика підстрелили.

Оператор ахнув, їм дозволено так робити?, а потім повернувся до монотонного голосу.
- Я висилаю поліцію та швидку. Будь ласка залишайтеся на лінії доки вони не приїдуть.

Поруч складу, чоловік якого вона вдарила дверми простогеав і спробував відкотитися. Вона кинула слухавку------

На обличчі Торсона з'явилася усмішка, відсуваючи лінії болю у бік.
- Ти приймала удари кулаків під час нашої бійки у барі. Я знав це.

Як цей чоловік міг нагати їй її батьуа, інструктора, і її членів команди одночасно? Ігноруючи біль у грудях, вона нахмурилася і огризнулася:
- Просто замовкни притискай рану.

Коли почула вій наближаючої сирени, вона майже збадьорилася. Кавалерія прибула.

Секундою пізніше, молодий помічник увірвався у крамницю і застиг посеркд кривавої різанинт.

Через адреналін, що й досі бушувпв у її венах та полегшення від ---------, вона виустила це на нього.
- Ти бісовий ідіот! Я сказала 911, що власника підстрелили. Ти коли-небудь чув про те що треба превірити все спершу?

Боковим зорлм вона побачила Алека, який якраз робив це, стоячи збоку, дивлячись у вікно. Він увійшов тихо і м'яко посунув заступника в бік, перш ніж відштовхнути ногою пістолет біля мертвого чувака. Його темні зелені очі пройшлися по Вік та чоловіку на підлозі. Потім аін глянув на Торсона, його губи зжалися.
- Ти стаєш повільнішим, Джо. Наскільки погано?

- Нє, скучаю за добрими речами. - Торсон поворушив плчем і поморщився. - Болить меньше ніж подряпина.

- Ох, звісно.
Алек оглянув усе навколо знлву, його обличчя було незворушним---------, таким холодно-професійним, що Вік захотілося кинутися в його обійми. Наскільки це неправильнтм було?

Його погляд повернувся до Торсона.
- За чим вони прийшли? На них не має запаху наркотиків.

Торсон нахилив голову.
- За нею.

Вона майже підійшла до дверей складу, коли очі Алека пригвоздили----- її на місці.
- Розказуй, Лисичко.

Дивлячись у вікно за ним, вона побачила темнц машину, що повільно їхала вулицею. Один чоловік. Підкріплення.

Алек обернувся, і помітив машину.

Швидка промчалася, і зупинившись заїхала двума кошесами на тротуар. З Джо все буде добре. Дякувати Боже.

Хмурачись на неї, Торсон різко дьоргнув головою назад.
- Покидьок.

- Дженкінс, виведи Торсона назовні. Я звкрию закрамницю за тобою, - наказав і уточнив Алек, - Якщо запитають, скажи, що чоловік напав на Торсона, намагаючись дістати гроші, і втік як тільки ти приїхав.
Він швидко усмінувс.
- Не треба згадувати про мертві тіла чи коротеньку, худеньку жінку.

- Зрозумів.
Заступник кивнув, піднявши брови на Вік. - Дякую за пораду в розвідці. А тепер забирайтеся звідси клротенька,, худенька жіночка.

Він здавався надзвичайно байдужим стосовно мертвих людей.

Із вздохом, вона відсунула тіло, що блокувала вхід до складу, потім відкрила двері.

Алек підйшов і став позаду неї, засовуючі своі пальці під її пасок, щоб зупинити її.
- Я пртжену машину навколо парку. Чекай на мене біля великого дубу. Він передав їй ніж, а потім вийшов головним ходом.

Нерішучість гризла її, коли вона швидко виходила чеоез задні двері. ------- чи дати допомогти йому? Усе в ній говлорило їй йти одній. Напарники тільки стоять на шляху або ж страждають. Якщо що-небуть трапиться з Алеком... Ця думка вкрала ії подих.

Але як тільки вона перетнула парк, висока, волога трава розплаталася під її ногами, залищаючи видимий слід. Вони будуть точно знати куди вона пішла. Але вона може скерувати. Вона майже досягла ліні дерев, коли помітила великий дуб.

Вина стиснула її щелепу. Однак Свон знайшов її, вона навела його на містечко. Навіть гірше, якщо вона залишить слід до лісу, його чоловіки прочешуть гори і можливо натраплять на застигнутих врасплох перевертнів.

Дідько. Їй доведеться піти важким шляхом, і прийняти допомогу. Змушуючи себе повернути, вона обійшла навколо дуб і подивилася як машина Алека ковзнулв з-за рогу і під'їхала до неї.

* * *

Меньше ніж за годину, Алек стояв перед входом в тунельі своїм братом та Вікі. Вираз його обличчя був насуплений. Звичайений дощ пертворився на дощ зі снігом. Якщо піднятися вище, то там будеважкий сніг, а тут залишилося не так багато сонячного світла.

Вікіпохитала головою.
- Я й досі вважаю, що було б краще якби я вивела їх з міста.

- Ні, - сказав категорично Калум. Він обернувся до Алека, - Я приєднаюся до вас через кілька днів. Ви будете в порядку?

Іншими словами чи зможе він керувати підйомом на гору у людській формі скоріше ніж біжучи у котячій? Алек всміхнувся і поплескав Вікі по голові.
- З нами все буде добре. Вона заноза в дупі, алемає серце.

В її золотисто-карих очах спалахували іскри, і він подавився сміхом. Якби вона була веркішкою він би прямо зараз відступав би з пошматованою рукою. Після того як він зестебнув своє важке пальто, закинув рюкзак із екстреними запасами і поплескав Калума по плечу.
- Перевіриш Торсона перши ніж підійдеш, гаразд? Він сильно постраждав.

- Так. - Калум провів пальцем по щоці Вікі і пробурмотів, - Маленький людина, ти скоротила моє життя на кілька років. - Він коротко всміхнувся до Алека. - Будьте в безпеці, ви двоє,- сказав він і попрямував вгору по сходах.

Як загіпнотизована Вікі витрящилася на нього усміхнувся. Його брат мав такий ефект на жінок.
- Рухайся Віксен. Це не легке підйом.

Вона обернулася і глянула на гору, її великі очі наповнилися стражданням.
- Я накликала ці неприємності на усіх вас.

- Правда. Звісно, Лахлан не повинен був дати себе піймати. Або ж йому не варто було тікати взагалі. А Джо повинен був бути більш розуміючим, тож він би не втік, і...

- Гаразд, гаразд, я догнала. - Вона підняла свій рюкзак та послідувала за ним, коли він попрямував найбільш прямим шляхом вгору. - В будь якому разі, де та хатина?

Він показав у напрямку гірської вершини.
- Прямо там.

- Ох, Боже, - сказала вона покірно. - Сходження на гору в ночі і в заметіль. Ви люди-коти вмієте розважити дівчину.

* * *

- Що ти маєш на увазі, ти згубив її? - Відал нахмурився і притиснув мобільний ближче до вуха.

- Чотири мої людини зайшли в ту книжкову крамницю. Ніхто не вийшов. Треба припускати, що вони мертві. - Холодний голос Свона було ледь чутно через статичний шум. - Старий пердун, власник крамниці, потрапив до лікарні. Копи говорять: мужчина хотів пограбувати книжкову крамницю і втік після того як підстрелив власника. Ніякої згадки про Морган чи про когось іншого. Безумовно покривають.

Некомпетентні вилупки. Відал вилаявся крізь зуби.
- Продовжуй.

- Я попитав в окрузі потихеньку. Вона працює в міській таверні, тільки вона використовує прізвище Ваверлі.

- Перевір бар, - погодився Відал. - Вона у себе?

- Ні. Її будинок породній, але її машина досі припаркована там. Вона не в таверні також.

Все гірше і гірше. Морган була б дурепою якби повернулася в містечко. І вони спалахали (попередили) верістот.

Однак, очевидно їхньою ціллю є Холодний Струмок. Дідько.
- Як міг один старий мужчина і жінка вбити чотирьох мужчин? Невмілі вилупки. Відал штовхнув сміттєвий кошик через усю кімнату і зупинився, вражений з власних дій, він ніколи не втрачає контроль. Ніколи.

- Я непевний, - сказав Своне. - Але я маю ідею. Я хочу схопити когось, хто може розповісти нам про містечко. Не істоту, просто людину яка знає зо там діється. Про перевертнів... та родини.

Відал сів на свій стілець. Обережно.
- Що це дасть?

- Важіль впливу, босе. - Від сміху Свона у Відала мурашки побігли по шкірі. - Я переконаний, якби я відрізав шмат від сестри звіро-хлопця, він би заговорив.

- Зроби це.

* * *

Грьобано неймовірно. Вік замерзла. Вона не була в такому холоді з часів місії в горах в Афганістані. Вона трусилася так сильно, що від цього боліли її кістки. Але це було добре. Коли людину перестає трусити смерть не за горами.

І вона знала, що частково тремтіння було через те, що вона зробила. Вона вбила. Відчуття нищення кістки, звук коли мужчина захлинався власною кров'ю, безглуздий погляд смерті, вона ковтнула знову, коли нудота відновилася. Витерла сльози зі свого обличчя... знову.

Сніг посилився як вони піднялися вище, іноді шмагаючи її по обличчю, як пісок, а іноді падаючи прямо до низу, нагромаджуючись так, що вона не могла більше бачити корені дерев та перешкоди під ногами. Як докази вона мала синці, які заробила на своєму шляху, падаючи кілька разів. Втілення граційності, так це я.

Сонце зникло, місяць ще не піднявся, і навіть якби він був, ніщо б не могло проникнути скрізь темні хмари над головою. Її малодушний ліхтарик здох годину тому.

Чому, дідька лисого, я тут? Вона мусила залишитися в Холодному Струмку, взяти підмогу, а потім знайти Свона та чувака бізнесмена та стерти їх з лиця Землі. Потім, можливо, вона не буде почуватися такою винною. Вона стиснула рота, пригадуючи рани Торсона, кров на столі, його біль. Боже, так тупо. Чому вона взагалі намагалася втекти крізь крамницю?

Запізно робити щось тепер. Поганці вже втекли давно. Вона повинна була зачекати інформацію від Велса про Свона, вона повинна була, а потім незважаючи ні на що закінчити це.

Велс. О дідько. Вона повинна була бути в Вашингтоні. Вона відчувала ніби б'ється головою об дерево. Чи могло б її життя бути ще більш спадкудженим?

- Ми майже тут. - голос Алека донеся до неї.

Ох, звісно, і він це каже майже годину. Його тіло було пристосоване до постійного підіймання в гору, він не запинаючись, ніколи не відстаючи, ніколи не падаючи. Якби в неї б була енергія вона б засадила йому черевиком йому в те місце, де ніколи не світить сонце.

- Ах. Ось ми й тут, - сказав він.

Зосередившись на землю під ногами, вона врізалася в стоячу фігуру.
- Охххх.

- Вибач.
Він показав на щось нерозрізнене в темноті.
- Ми тут.

Вона прищурилася. Нічого.
- Як ти знаєш?

- Котячі очі, крихітко, котячі очі.
Обгорнуши руки навколо її талії, він провів її через невиличку галявину до будівлі.

- Тут добре, - видихнула вона, і Алек хихикнув.

- Зачекай хвильку.
Він пихнув двері і зайшов в середину. Засвітився ліхтар.

Сприймаючи це як запрошення, вона захлопнула за собою двері. В середині не було тепло, але втеча від вітру зробило це місце майже теплим. Стуча зубами, вона озирнулася навколо. Оригінальна, однокімнатна хатина із каміном в дальній стіні, дрова і розпалювач поруч нього. Грубо-отесаний стіл та табуретки стояли зліва. Каструлі та сковорідки висіли на цвяхах, а посуд кладений на сільській поличці. Дерев'яні контейнери були вбудовані в кожній стіні.

Алек поставив ліхтар на стіл та почав розпалювати вогонь. Він кивнув на контейнер.
- Там ковдри та спальні мішки в коробці. Чому б тобі не витягнути їх? Поклади їх перед каміном.

Вовняні ковдри, паралонові підстилки, стьобані ковдрі. Коли вона закінчила складати їх в купу у центрі кімнати, вогонь палав достатньо аби дати досить тепла, щоб змусити її задубілі пальці поколювати.

Алек встановив заповнений снігом горщик на грилі, а потім порився в облицьованому метолом контейнері заповненим консервами та сушеними продуктами. Кількома хвилинами пізніше вони мали кухлі з гарячим шоколадом.

- Нічогеньке місце, - пробурмотіла Вікі, ризикуючи сьорбнути обпалюючий шоколад. Вона ковтнула і закрила свої очі, щоб зберегти відчуття розриваючої спеки в середині неї.

Алек відсалютував їй кухлем і всміхнувся.
- Ми тримаємо запаси тут для надзвичайних випадків як цей, а також для перевертнів що поранилися і не можуть повернутися назад в місто.

Він кинув ще одне поліно до вогню та примостився на купі ковдр.
- Коли хтось користується цим місцем, він повідомляє Калума, і він надсилає сюди усе необхідне щоб поповнити запаси.

- Несуть запаси до гори?

- Саме тому Херн винайшов підлітків.

Вона фиркнула від сміху і також примостилася на іншій купі ковдр. Її тремтіння стало меньшим, і вона сонно оглянула кімнату.
- Без вікон?

Він похитав головою.
- Запобігає будь-якому викривальному блиску в нічний час. Там достатньо дерев над головою, щоб розігнати більшу частину диму, і, як ти бачила, дістатися сюди не можуть слабодухі.

- Це точно. - На двох вузьких уступах, перестрибуючи з одного каміння на інше через струмки. - Ти слідував шляхом?

- Різними стежками тварин. Ми ніколи не використовуємо один і той самий шлях двічі, і якщо якийсь починає виглядати очевидним, він покидається на сезон чи два.

- Як ви можете знати, зо хтось користувався стежкою нещодавно?

Він постукав по носу.
- Люди залишають запах.

- Навіть в людській формі ви маєте котячі очі і носи, еге ж? - Вона насупилася згадуючи, як Джеймі спотикнулася за пляшку, в темному місці стоянки. - Джеймі не дуже добре бачить вночі.

- Поки що. Після її першої трансформації, вона буде. І чим більше вона проведе час в тваринній формі, тим більше вона буде здобувати тваринні відчуття. - Він усміхнувся. - Є теорія щодо цього. Особисто я думаю, що ми звикаємо бачити в ночі та використовувати наші носи, а наші людські тіла пристосовуються.

- Гмм. - Її очі опустилися, і вона кивнула головою, і зрозуміла, що вона киває.

Алек забрав кружку з її рук.
- Давай лягай спати. Ти зараз в безпеці, Віксен.

В безпеці? Цей мужчина не дружив з реальністю. В цьому світі ніхто не був в безпеці. Як тільки її очі закрилися, вона відчула як ковдра огорнулася навколо неї.

Внимание! Этот перевод, возможно, ещё не готов.
Его статус: перевод редактируется

Переведено на Нотабеноиде
http://notabenoid.org/book/52680/226088

Переводчики: Karaon