Готовый перевод Katawa Shoujo / Katawa Shoujo: Thursday

Дзвінок будильника перериває мій уривчастий ранішній сон. На зміну йому приходить неприємне відчуття, що я прокинувся.

Я затримуюся під ковдрою на декілька хвилин, накопичуючи сили, для того, щоб встати, і одночасно вигадую причини, чому я ще це не зробив.

Правду кажучи, я б з радістю нікуди не пішов. Шкільні заняття виявилися несподівано виснажливими та й культурний шок ще не пройшов.

Однак, хоча і здається, що прогулювати тут легко, не думаю, що мені це так просто дозволять.

Та й доктор дихатиме мені в потилицю(?), наголошуючи про важливість вправ.

Зрештою, я встаю, ковтаю ранішню дозу ліків та одягаю стару футбольну форму.

Через хворобу, мене звільнили від фізкультури, тому спортивної форми я не отримав.

Я міг би замовити її про всяк випадок, та футбольна форма надає відчуття ностальгії.

Я не можу більше використовувати її за призначенням, отже тепер у неї буде нове життя. Немов у мене.

Я не можу дозволити собі лінуватися, раз вирішив слідкувати за собою. Почну з основ.

Це означає тримати себе в тонусі та укріпити своє серце хоч трохи.

Можливо, тоді я зможу повернутися до чогось схожого на нормальне життя, чи хоча б не буду боятися вмерти щохвилини.

Як на мене, дурня це все.

Але тоді я зможу чесно сказати доктору, що піклуюся про своє здоров'я.

Почнемо з того, що я ніколи серйозно не займався бігом.

Втім, спробувати не зашкодить.

На мій подив, я не один на біговій доріжці.

Окрім цього, я вже бачив цю людину.

Дівчина з протезами замість ніг, що вчора врізалася в мене в коридорі, гасає по стадіону, наче напів-механічна газель.

Як же її звали? Щось коротке, але ніяк не пригадаю.

Легким спринтом, вона накручує круги. Протези ритмічно вистукують по покриттю доріжки.

Цікаво, що змушує її бігати так рано. Може доктор змушує нещасну дівчину займатися цим, як і мене.

Звісно, що я б тут не з'явився, якби не здоров'я та його постійні заохочення.

Навіть, якщо й так, я тут, тому що хотів покінчити з цим якомога раніше.

Тоді якомога менше людей стали б свідками моїх жалюгідних спроб прийти у форму.

Я б вже пішов геть, та, схоже, що мій вчорашній нападник помітила мене на останньому колі.

Вона життєрадісно махає мені та підбігає ближче.

Slide(0.7,0.5,0.5,0.5,1.0,_ease_in_time_warp)

Доброго ранку! Тебе Хісао звати, правильно?

Вона широко посміхнулась. Мабуть, від задоволення, що запам'ятала моє ім'я.

Ти мабуть не запам'ятав мене.

Емі? Ми зіткнулися учора в коридорі.

"Пані Ібаразакі"?

Вона передражнює Мішу, яка в свою чергу перекладала Шізуне. Проте, через високий голос, у неї погано виходить передати той керівний тон.

Як я міг забути таке хм... стрімке знайомство.

Перед тим, як хихикнути, у неї вистачає вихованості зобразити щось схоже на вибачення.

Ага. Ще раз пробач за це.

Все гаразд, за умови, що у тебе це не увійде у звичку.

Прекрасно!

Схоже, вона не зрозуміла, що я жартую.

Отже... ти і є той "шпигун-консультант", про якого доктор розказував?

Правильно!

О.

Чесно кажучи, я думав, що це буде хтось з медпрацівників.

Ти хочеш сказати, що я не тягну на шпигуна?

Ні, просто відчув полегшення. Боявся, що спостерігатимуть за кожним моїм рухом.

Хіба що, саме цим ти і займатимешся.

Ні, у мене свої причини. Просто доктор мене спитав, чи я бачила на доріжці "розпатланого новачка з розгубленим виглядом".

Отже, чому ти тут?

Емі стає у ефектну позу.

Тренування!

З чого?

З бігу!

А, ясно. Так ти у команді бігунів?

Емі з ентузіазмом киває.

Еге ж! Я ще й одна з кращих!

Ще й скромна яка.

Слухай, давай до нас!

Знаєш, як це корисно!

Думаю, в моєму випадку такі навантаження навіть не обговорюються.

Я навіть не певен, що мені настільки подобається бігати.

Крім того, я не створений для серйозного спорту.

Дійсно. Навіть у футбол я грав аби як.

Ну, я бігав з друзями і все таке. Та це було єдиною причиною.

Точно, що не заради слави, здобутої на полі.

Схоже, Емі зрозуміла до чого я веду.

Ясно, ясно. Організованість — це не твоє.

Але зараз ти тут. Бігатимемо разом?

Що? Е-м... звісно.

Схоже, Емі задоволена.

Розминатися будеш?

Справжнім чоловікам не потрібно розминатися.

Ні, розминка завжди потрібна! Поганий Хісао!

Вона сварить мене з натхненням, але потім з посмішкою нахиляється ближче.

Я теж ненавиджу розминку.

Раптом вона сміється.

Чорт забирай, мені навіть не треба робити розтяжку!

Наче підтверджуючи це, Емі декілька разів підскакує. Складається враження, що вона стоїть на парі пружин. Схоже, що її протези досить еластичні.

Почали!

І ми починаємо бігти. Я одразу переконуюсь, що вона не дарма називала себе однією з кращих.

Вона плавно рухається, віддаючись бігові з якоюсь природною невимушеністю.

Я, в свою чергу, зосереджуюсь на тому, щоб просто правильно бігти.

Розмахуй руками, добре?

І на носочки(?) наступай, а не на п'яти...

Я намагаюся, щоб моя хода була як у Емі, та це доволі складно.

Це точно не моє.

Можливо, Емі якось допоможе мені з цим.

Чесно кажучи, не пам'ятаю, чи існує якась певна форма бігу, та мене не лишає відчуття, що я роблю все не так.

Поряд з Емі, ніколи не збивається з ноги, я почуваюся незграбно.

…

Думаю, що не займатимуся цим більше.

Сьогодні мене вистачає лише на кілька кіл і незабаром я переходжу на повільну ходу.

Dissolve(4.0)

Емі продовжує бігати. Вона помітила, що я зупинився, лише коли минула мене вдруге.

Вона швидко гальмує. Вона рівно дихає, а не хапає ротом повітря, як я.

Вже скінчив?

Я з сумним виглядом опускаю голову.

Ага, вже.

Зараз я не в дуже хорошій формі.

Емі киває і знову посміхається.

Схоже, вона взагалі часто це робить.

Ну, головне почати, так?

Наступного разу спробуй протриматися довше, потім ще довше, іще, і врешті решт у тебе все чудово вийде!

Матиму це наувазі.

Та зараз я піду готуватися до уроків.

Ти не йдеш?

Емі байдуже знизує плечима.

Ні, ще повно часу.

Я помічаю, що годинника вона не носить.

Впевнена?

Ще один безтурботний жест.

Не дуже... але я маю закінчити своє тренування!

Ще побачимося, Хісао!

А, так. Бувай.

Я не впевнений, чи був ранковий експеримент успішним, але я почав почувати себе значно краще.

І, як казала Емі, я просто мушу продовжувати, щоб стати краще, чи не так?

Досконалість приходить з практикою, або щось на зразок цього.

Принаймні, приємно відчувати себе, наче отримав деякий контроль над тілом та своїм здоров'ям.

Я хочу спробувати зберегти це відчуття.

Окрім сильнішого відчуття втоми, я не вважаю, щоб ще чогось досяг.

Я настільки не в формі, що навіть соромно.

Все це лише марна трата часу. Я знайду інший шлях.

Я повертаюся до гуртожитків, щоб помитись та перевдягтись у форму, намагаючись не піддаватися спокусі подовше затриматись під гарячим душем.

Я втомився від усього, так що просто хочу відпочинку, але я не хочу руйнувати звичку вставати на ранкову пробіжку перед школою.

Після прийняття душу, я витираюся, виходжу з кабінки та одягаюсь.

В тумані замаячила зловіща фігура, яка одразу-ж виринає з нього.

Як справи?

Що ти тут робиш? Якого біса ти мене лякаєш! Що з тобою не так?!

Це я мав тебе спитати. Я шукав тебе усюди, друже.

Що ти маєш на увазі, говорючи "усюди"?

Я хочу спитати, чи не шукав він мене абсолютно голого, але притримав язика.

Нарешті я розумію, що я теж досі неодягнений, та начіпляю на себе рубашку, але Кендзі не звертає уваги.

Його окуляри запотіли. Але чому він не протре їх? Може, його зір настільки поганий, що йому немає різниці, чи дивитись крізь пар?

Ти знаєш, твоя кімната, та... Так, саме воно! Ей, я маю на увазі, я все-ж ще не прокинувся. Та й начхати. Я можу запозичити в тебе трохи грошей?

Він робить невинне обличча, та відводить очі, намагаючись виглядати звичайним. Це не працює; він прозорий, як його товстенні окуляри.

Балакаючи нагішом, відчуваєш себе незручно.

Насправді, ще незручніше розмовляти з кимось, кто не може бачити твою наготу. Не кажучі вже про те, що він також оголений.

Я безуспішно намагаюсь відмахнутись від цих думок.

Гроші? Звичайно.

Чудово.

Постій, навіщо вони тобі?

Ееее...

Ти не можеш запозичити мені їх хоча-б тому, що я не став нишпорити по твоїм карманам, поки ти був у душі? Я міг би, але стримався. Та, врешті-решт, чи це мені не зарахуєтся? Ну ж бо, будь другом.

Це безглуздо. Якщо він вважає, що це йому зарахується, я утримаюсь від запозичення, доки його думки нечисті, а наміри настільки зловісні, що він навіть не може про них розповісти. Але це буде довго пояснювати.

Це образливо, але якщо ти так хочешь, то я розповім. Я хочу замовити піцу, та мені не вистачає трохи коштів. Тому мені потрібна твоя допомога.

Я теж отримаю трохи тієї піци, правильно?

Ні.

Ти серйозно?

Так. Я б дав тобі трохи, але тобі пора до класу, тож немає часу на піцу.

Ти про що?!

Я не йду до класу, я дочекаюсь посильного та розрахуюсь за піццу. Тоді я з'їм її. Це нелегко. Ти маєш пронести піццу крадькома. Якщо ні - всш побачать тебе. Та піцу. Та забажають отримати шматок.

Ззовні жорстокий світ. Кожен хоче урвати шматок. А ти зостаєшся без піци у цьому нещадному світі. Це траплялося раніше, тому я знаю.

Кожен день я планую свою помсту. Тому, коли люди, що образили мене, замовлять піцу, я буду там. Завжди напоготові!

Кензі встає в драматичну позу, без натяку на іронію.

Але так, мені потрібно всього 400 йєн. Будь-ласка! Ти - моя остання надія! Я не можу вийти надвір та купити піцу власноруч, це занадто далеко!

Я намагаюсь не виходити, якщо це не необхідність. Дозволь розповісти, що трапилось, коли я востаннє вийшов, не плануючи нічого заздалегідь.

Я був ззовні. Я не можу згадати, що я робив. Щось. Стояв? Мабуть, дивувався, як я потрапив туди.

А у наступну мить трапилось це.

Немов блискавка розщепила небо, немов коли ти розділяєш сендвіч на два рівних шматки, щоб його було зручніше їсти, птах напаскудив мені на голову!

Це був другий момент у житті, що мене вразив.

А який був перший?

Він ігнорує мене та продовжує. Я хочу схопити його та добряче потрясти. Він намагається вхопитись за момент? Гаразд, я змирюся з цим, навіть якщо, схоже, він мене не почув.

Я був немов в опенінго якогось аніме, ви знаєте, як це буває: там завжди є частина, де головний герой б'ється із супротивником, та вони несуться назустріч один одному, та зштовхуються мечами, та ще мають великі яскраво розфарбовані аури, та все наближається?

Це виглядало саме так.

Добре.

Тож, мені потрібні гроші. Будь-ласка? Не залиш у біді, мужик. Мені протрібно всього 1000 йєн.

Я гадав, це були 400 йєн.

Правильно.

Що?

Я поверну, клянусь.

Ще б пак, це й означає "позичати".

Я не знаю, коли зможу повернути.

Даю тобі тиждень.

Ааааааааааааааахххххххххххххххххххггггггггггггггггххххххххх.......

Це не має значення. доки ти сам не станеш порнозіркою.

То, мабуть, я підробляю порнозіркою, щоб звести кінці з кінцями у боротьбі з феміністичними порядками, а ти не можеш поділитися своїми крихтами, вилупок. Ніхто мене не не розуміє. Ніхто.

Чи не стануть феміністки в першу чергу боротися проти порнографії?

Знов ця маячня про феменістичний уклад?

Ця маячня дуже важлива. Я бачу, ти ні хера не зрозумів, але це важливо, дивись. Феміністки... це небезпечний ворог, який не помиляєтся. Ти недооцінюєш їх, та одного разу прокидаєшся з ножем у спині, бах! З нівідкіля!

Як ти збираєшся прокинутись вранці, якщо тебе заріжуть уві сні?

Жінки дуже вигадливі, коли мова йде про "зарізати".

Я думав, ти щойно радив не недооцінювати їх.

Насправді, я мав на увазі не недооцінювати їх у великій кількості. Поодинці вони не являють загрози, але якби була війна, наприклад, між чоловіками та феміністками, вона була би жахливою.

І цей день настане, коли феміністки вийдуть зі своєї головної найзасекреченної світової штаб-квартири, та скажуть: "Час настав, виродки!".

Ти вважаєш смішною ідею, що десь є головна світова феміністська штаб-квартира, де вони ховаються? Я маю на увазі, вона повинна бути величезною, такою, щоб її неможливо було сховати на Землі, фортецею, у якій живуть лише жінки.

Хто сказав, що вона має бути на Землі?

Я відвернувся від Кензі, та почав перебирати нахмучені вирази обличча, обираючи, який буде найбільш влучно виразить мої емоції. Він, у будь-якому разі, не може побачити мене з такої відстані.

Що, нажаль, значить, що він продовжує стрекотіти без жодного змісту або точності.

Так, йде війна. Війна, про яку знає не кожен, але це велика війна, що одного дня википить через край, та перегорне увесь світ. Тоді ми мусимо обрати свою сторону. Ми мусимо відстоювати її. Факт - те, що це відбувається саме зараз.

Уяви собі це: закривавлене поле битви. Порочний конфлікт без кінця.

Я майже склав руки, вирішивши, що ця справа безглузда... Коли я втомився від одноманітності нашої битви... Коли я прогавив момент і сила перейшла до руху феміністок. Я думав, що кінець близько...

Але потім я усвідомив, що якщо я здамся, все буде скінчено, і я був такий, "воу" і зрозумів, що я маю взятись за це всерйоз. Бо я ─ остання свідома людина в цьому безґлуздому світі. Це мій обов'язок.

Напевно, це доволі фіговий рух, якщо єдиний його учасник ─ голий хлопчина, що кидає заклики у вбиральні до іншого голого хлопчини.

Тож, ти позичиш мені гроші?

Він затуляє мені прохід, я починаю потроху мерзнути, позаяк я досі голий, і я хочу вже піти на заняття, тож я погоджуюсь дати йому грошей.

Круто. Дякую, чуваче. Сходимо якось у боулінг.

Боулінг?

Так, це файний спорт. Також він і наймужніший, позаяк майже нема жінок, що в нього грають.

Може мені вдягти мою рожеву футболку для боулінгу зі взуттям у колір, чи пастельно-зелену з квітковим принтом?

А що, існує одяг для боулінгу?

Можливо.

В будь-якому разі, тобі треба буде повернути мені борг.

Я ж можу тобі повернути натурою?

В мене нема часу, щоб розпитувати в нього, що він має на увазі.

Я не знаю. Мені вже час іти, а ти, вочевидь, перешкоджаєш.

О. Вибач. Не хочу тебе затримувати, та й сам я маю певні справи. Час настав.

Час для чого?

Внимание! Этот перевод, возможно, ещё не готов.
Его статус: идёт перевод

Переведено на Нотабеноиде
http://notabenoid.org/book/52899/227464

Переводчики: Patience, Mailz, Marko1410, Ulster

Michi_chan