Обратный отсчет / Зворотній відлік: Пролог

Це тільки здається, що ніч - час повної тиші та безтурботного спокою. Ніч сповнена звуків: шуму дощових крапель, кроків, шерехів, завивань вітру, невиразних відгомонів чиїхось стогонів, і наповнена життям, нехай і не завжди нормальним. А ще вона просякнута страхом, важкими запахами і вологою.

atlantix 25.07.14 в 23:55

Особливо вологою. Наприкінці жовтня ночі тут гранично сирі. Волога висить у повітрі дрібними краплями дощу, осідає на одязі тонкою плівкою маслянистого конденсату, стікає дрібними краплинами по обличчю, змішується з трудовим потом і залишає солонуватий присмак на губах.

atlantix 25.07.14 в 23:56

Йти крізь це вологе неподобство осінньої ночі жахливо втомлює і подвійно небезпечно. Доцільніше забратися у кабіну кинутої багато років тому іржавої вантажівки або в якісь руїни і влаштуватися на ночівлю, та ось тільки тут, у Зоні, своя логіка життя.

atlantix 25.07.14 в 23:57

Втомлені очі закриваються самі собою, вологі долоні зісковзують з мокрого приклада автомата, а ноги роз'їжджаються в слизькому бруді, але лякаючі звуки, запахи й тіні в сірій нічній імлі не дозволяють зупинитися, щоб відпочити і перечекати, коли скінчиться дощ або хоча б коли прийде світанок . Вони підганяють не гірше довгого вівчарського батога, вони змушують рахувати нові кроки і кілометри, вперто просуваючись до мети або крокуючи по колу, все залежить від тактики і особистих переваг сталкера. Але загальним в тактиці всіх старателів було і залишається одне правило: рухатися завжди. Тільки той, хто постійно рухається, має більш-менш пристойні шанси повернутися. А якщо зважити, що в більшості своїй люди ходять сюди не для розваги, а у справах, постійний рух стає ще й комерційно вигідним.

atlantix 26.07.14 в 00:02

І все ж таки вічно йти людина не може. Звичайний рейд в Зону займає, звісно, менше часу, ніж триває вічність, але й тиждень - від Викиду до Викиду - протриматися на ногах нереально. Привали необхідні, як би не лякали зупинки у затхлій ночі, як би не здавалося, що варто лише на мить присісти і розслабитися, одразу станеш здобиччю голодних мутантів що нишпорять усюди або жертвою конкурентів. І багаттячко, щоб хоч трохи просушити одяг зі спорядженням, теж просто необхідне. Ось тут вже доводиться вибирати між страхом і здоров'ям.

atlantix 26.07.14 в 00:10

Втім, для досвідчених сталкерів вибір очевидний. Подумаєш, мутанти! Та й конкуренти швидше обійдуть стороною або присядуть до вогника; запропонують купити або продати які-небудь штучки, обмінятися знайденими артефактами, просто розкажуть новини з Великої землі. Нічне багаття в Зоні - це свого роду територія перемир'я. Бувало, особливо холодними зимовими ночами біля вогнищ цілком мирно уживалися навіть бійці ворогуючих угруповань, а не те що звичайні сталкери, яким за великим рахунком сваритися немає чого. Немає між ними ворожнечі. Здорова конкуренція, й тільки.

atlantix 26.07.14 в 00:14

Не завжди, звичайно, так виходить, але це лише тому, що Зоною вештається чимало виродків, які плюють на всі закони та традиції, а ще багато зрушених або просто виснажених нескінченними випробуваннями на міцність зневірених людей. Але в більшості сталкери все ж дотримуються неписаних правил. Наприклад, не ходити поодинці, не зв'язуватися з угрупуваннями, не складати артефакти в рюкзак, а носити в декількох поясних підсумках, не брати в якості трофеїв особисті жетони й водити в Зону «пасажирів» тільки з конкретною метою. Зона не любить тих, хто приходить сюди на екскурсію або на «сафарі», це факт. Перепадає їм по перше число. Заразом прилітає і провідникам.

atlantix 26.07.14 в 00:19

Ось і щодо багаття є свої правила. І таке враження, що вони Зоною схвалені. Хто їх порушує, довго не живе. Можливо, це лише марновірство, але перевіряти правдивість прикмети на собі ніхто не ризикує.

atlantix 26.07.14 в 00:20

- Навіть щури багаття оминають. Здавалося б, тварюки, та до того ж мутанти, а чують, що Зона особливу думку на цей рахунок має, - вимовляючи це, один з сидячих біля багаття сталкерів розрівняв вугілля і поставив на них розкриту банку м'ясних консервів.

atlantix 26.07.14 в 00:22

- А я от у прикмети не вірю, - лінькувато поправляючи каптур прогумованого плаща, сказав інший. - І взагалі мені всі ці забобони до лампочки. Просто роблю, що підказує здоровий глузд, і все. Працює безвідмовно. Скажеш, теж Зона винна?

atlantix 26.07.14 в 00:23

- Зона ні в чому не винна. Як і ти не винен, що народився таким впертим.

atlantix 26.07.14 в 00:24

Перший на секунду втупився в непроглядну темряву за межею світлової плями, а потім заходився дути на ледь тліюче під мрячним дощем вугілля. Другий знову поправив каптур і засовався, вмощуючись зручніше.

atlantix 26.07.14 в 00:26

- Бачу, що не розумієш ти мене, Філ. Скільки разом ходимо, а так і не пройнявся ти моїм ставленням до життя. Все якимись незрозумілими теоріями мізки собі засмічуєш. Все спільну мову з Зоною хочеш відшукати, як яйцеголовий якийсь. Тому й артефакти тобі в руки не йдуть. Не про те думаєш.

atlantix 26.07.14 в 09:44

- Не в теоріях справа. - Філ часто закліпав і потер очі кулаком. - І не в загальній мові з Зоною. Я просто хочу зрозуміти, є в ній місце для людей чи ні?

atlantix 26.07.14 в 09:45

- От-от. А на справу часу не залишається. Згадай моє слово, нічого, крім геморою, від своїх роздумів ти не наживеш. Грошей точно не додасться. Бери приклад з мене! Живу легко і в повній згоді з організмом. Захотів поспати - поспав, захотів випити - випив, і не забиваю голову дурницями.

atlantix 26.07.14 в 09:48

- Облиш, Мотя, я давно твоєю філософією перейнявся. Останнім часом ні про що майже й не думаю, а хабар все одно повз пливе. Не моє це, напевно. Дарма стараюся. Нікудишній з мене сталкер вийшов.

atlantix 26.07.14 в 09:49

- Зате викладаєш гладенько, й всіляких ідей у тебе в голові повно. Міг би у прикордонні справу відкрити. Ну, ніби платних курсів для сталкерів початківців.

atlantix 26.07.14 в 09:51

- Кому вони потрібні, ці курси? Адже усі нині розумні, всім давно відомо, де беруться і скільки коштують артефакти. А скільки новачків за статистикою не повертається з першого рейду, ні для кого не має значення. Полювання гірше за неволю. Плюс жадібність клята. Золота лихоманка, епідемія вибухнула, інакше не назвеш.

atlantix 26.07.14 в 16:53

- Це так, Зона сильно народ збаламутила, багатьом звивини випрямила. Але не всі від жадібності сюди пруться. Візьми «Моноліт» або «Свободу». Хіба ці пришелепуваті через гроші сюди прийшли? Їх ідеї привели. А «Долг»? Все, що зберуть, вченим тягнуть. Такі бабки втрачають! Теж ідеалісти зрушені. До чого тут жадібність?

atlantix 26.07.14 в 16:57

- У цьому випадку ні до чого, - Філ знизав плечима і підкинув у багаття пару сирих гілок. - Але це інший варіант, клінічний. У Зоні все не як у людей.

atlantix 26.07.14 в 16:59

Диму від гілок було більше, ніж тепла, але дощ в останні дві доби не припинявся ні на хвилину, і знайти сушняк не вдалося б нікому. Хіба що в лісі, між кабанячих лежань. Але там було реальніше знайти смерть, ніж пристойні дрова.

atlantix 26.07.14 в 17:00

- Глибока думка, - напарник всміхнувся. - Мені з середнім розумом і не допірнути. Помітно, що ти колишній філософ.

atlantix 26.07.14 в 17:01

- І військових тут теж не бракує, - задумливо продовжив тему Філ. - І вчених чимало. Ні, з золотою лихоманкою ти переборщив. Якщо брати в цілому, старателів в Зоні менше половини. Решта інакше гроші заробляють або не заробляють взагалі.

atlantix 26.07.14 в 17:03

- Гаразд, згоден, - Мотя лінькувато перевернувся з боку на бік. - Що там з тушонкою, розігрілася?

atlantix 26.07.14 в 17:04

- «Душу» б з пояса зняв, - Філ ревниво скосив очі на підсумок товариша, А то все тріскати тобі й тріскати. Луснеш скоро.

atlantix 26.07.14 в 17:06

- Не все мені тріскати, - напарник смачно позіхнув. - Ще врізати по маленькій й поспати. І нема чого заздрити. Я тебе кликав, ти відмовився.

atlantix 26.07.14 в 17:08

- Я з «Каруселлю» ніколи не зв'язуюся. Нічого не боюся, навіть до «Вирви» можу впритул підійти ... ну, майже ... а цю ... ледь побачу - серце в п'яти. Може, передчуваю щось?

atlantix 26.07.14 в 17:09

- Смерть свою? Це навряд чи. Якщо, звичайно, ти потихеньку в "карлика" не перетворюєшся, - Мотя коротко розсміявся. - Вони задовго все чують. Специ казали, деякі за тиждень засідки влаштовують. Все передбачають, гади, і нікого не бояться. Хіба що сліпих псів, та й то, коли ті зграєю нападають. Як там у нас з рентгенами?

atlantix 26.07.14 в 17:12

Він знову позіхнув і зіщулився. Чи то від осінньої прохолоди, чи то від згадки про моторошних підсліпуватих карликів з підземель Чорнобиля та Прип'яті.

atlantix 26.07.14 в 17:13

- Півпляшки залишилося, якщо ти на це натякаєш. Для веселощів замало, тільки в сон потягне, а від радіації абияк, та допоможе. Але для таких цілей її треба по трохи вживати, рівномірно.

atlantix 26.07.14 в 17:15

- Ну так давай її... рівномірно прикінчимо, і нехай у сон тягне, все одно збиралися подрімати півгодинки.

atlantix 27.07.14 в 13:23

- Ні. До Викиду ще доба. Можна багато чого встигнути.

atlantix 27.07.14 в 13:23

- Я вже непогано затарився. Можу й посачкувати.

atlantix 27.07.14 в 13:26

- Нечуйна ти людина, Мотя. Сам в порядку, й гаразд? Ось хопне тебе кабан, будеш виповзати, як вмієш. Ти мені допомогти не бажаєш, і я тобі не допоможу.

atlantix 27.07.14 в 13:28

- «Душа» допоможе, - Мотя ліниво поплескав по підсумках. - З нею всі рани на очах гояться, ти ж знаєш.

atlantix 27.07.14 в 13:30

- А ноги ватні, - Філ криво посміхнувся. - А від кабана тільки на ногах і можна втекти, стріляти тобі особливо ні з чого. Та й нічим. Скільки патронів залишилося? Десяток?

atlantix 27.07.14 в 13:31

- Півтора. І, між іншим, усі з розривними, - напарник потягся й позіхнув. - Велика рідкість, ручна робота можна сказати. З мертвяка зняв. Схоже, найманець був.

atlantix 27.07.14 в 13:33

- Найманець з «калашом»? - Засумнівався Філ.

atlantix 27.07.14 в 13:34

- А що? Гадаєш, вони всі з просунутими стволами ходять? «Калаш», між іншим, якщо сім-шістдесят і дві да з особливими патронами - найуніверсальніша машинка.

atlantix 27.07.14 в 13:35

- Сінокосарка, - хмикнув Філ. - Точності ніякої, особливо у твого, вкороченого. І набої, що саморобні, що заводські, - чухня, на кожному десятому осічка.

atlantix 27.07.14 в 13:41

- Авжеж, куди вже нам проти вашої Італії! - Мотя ображено пирхнув. - Коротше, Філ, не нагнітай. Допоможу, так і бути. Зранку. Гаразд? А зараз дай здрімнути, раз вже не наливаєш.

atlantix 27.07.14 в 13:43

Мотя сунув п'ятірню за воріт і з задоволенням почухав натерте лямкою рюкзака плече. Філ хотів щось відповісти напарникові, але раптом різко підвівся і потягнувся до зброї. Мотя теж нашорошився і завмер в безглуздій позі - рука за коміром. Обидва повільно обернулися приблизно в один бік й втупилися в темряву. Роздивитися вони нічого не змогли, але цього й не треба було. Сталкери прислухалися.

atlantix 28.07.14 в 21:35

З південного заходу, приблизно з боку Старої Красниці або Буряковки, накочувалася хвиля нових, нехарактерних для дощовитої ночі звуків. На зміну шерехам і шепотам прийшли виразний тупіт і гарчання, а шум дощу і шелест листя потонули в невиразному мимренні і сопінні, що видається явно не людьми, але і не тваринами.

atlantix 31.07.14 в 16:54

Мотя насилу вивільнив вологу кінцівку з-під каптура, встав і порившись в рюкзаку, витяг армійський прилад нічного бачення. Майже згасле багаття не заважало приладу працювати, і сталкер відмінно розглянув джерело какофонії, що порушила стандартний нічний "саундтрек". Огинаючи гаснуче вогнище і слідуючи строго в одному напрямі, повз завмерлих старателів, йшли десятки, а може і сотні істот. Серед них було чимало людей(або ж це були зомбі, але в будь-якому випадку двоногі), хоча основну масу живої хвилі, яка рухається кудись до центру Зони, складали всілякі мутанти.

atlantix 31.07.14 в 17:02

Видовище було моторошнуватим і малозрозумілим навіть для досвідченого ходака в Зону, і цьому були дві причини. По-перше, пересувались істоти ніби зачаровані, дивлячись строго вперед і не звертаючи уваги навіть на заклятих ворогів, що частенько чвалали поруч, на відстані одного стрибка.

atlantix 31.07.14 в 17:07

Наприклад, буквально в метрі від вогнища пошкандибав на чотирьох кінцівках снорк, який, усупереч своїй звичайній поведінці, не винюхував землю і не підстрибував, ніби кішка під струмом. Мотя абияк застебнув ремінець ноктоскопа, зафіксувавши прилад на голові, і підняв улюблений(нехай і міцно "поюзаний") "АКСУ", готуючись до бійки, але мутант навіть не повів вухом, немов сталкера не існувало. У точності так само, тобто ніяк, відреагував на очманілих старателів кабан, який пройшов майже по п'ятах снорка, а трохи лівіше розтрусила ціла зграя сліпих псів - тварюк зазвичай дуже агресивних, але зараз якихось прибитих та скавчащих, як новонароджені цуценята.

atlantix 31.07.14 в 17:15

Усе це не вкладалося в звичні межі, але ще більш дивною виглядала друга обставина. Ніхто з мігруючих істот навіть не намагався обігнути аномалії, котрі ніби за замовленням, в множині розташувалися на невидимій "міграційній стежці". Мотя чудово бачив, як декількох сліпих псів, що чули зазвичай будь-які пастки, затягнуло у "вирву", а жахливого псевдогіганта, що чвалав на нетвердих ногах, розкрутила та порвала в дрібні клапті "карусель".

atlantix 31.07.14 в 17:19

У повному подиві Мотя обернувся до товариша і виявив, що той теж начепив "нічні окуляри", але дивиться не убік прикордоння Зони, а вслід мутантам.

atlantix 31.07.14 в 17:22

- Ти щось розумієш? - хрипко запитав напарник, відчувши Мотін погляд.

atlantix 31.07.14 в 17:23

- Я... ну, наче... ні, - зізнався Мотя. - Але взагалі-то. Викид скоро. Це ж тепер, як по годиннику, раз на тиждень. Може, в цьому справа, поспішають по норах.

atlantix 31.07.14 в 17:25