Сожалеем, но текст оригинала доступен только зарегистрированным пользователям. |
Мелісса де ла Круз-Голуба кров
РОЗДІЛ 1
"Банк" займав старий будинок в самому кінці Х'юстон-стріт, на межі між суворим Іст-Вілліджом і нетрями Нижнього Іст-Сайда.Слугувало колись штаб-квартирою для інвестиційної і брокерської фірми поважного ван Алена будівля була приземистою і значною - справжній зразок еклектичного Бозар, з класичним фасадом з шести колон і страхітливих рядів «зубів» - бритвенно-гострих виступів на фронтоні.Багато років він стояв на куті Х'юстон и Эссекс-стріт, безлюдний і покинутий, поки одним зимовим вечором засновник нічного клубу, який носив повязку на оці, не наткнувся на нього випадково, пісял того як перекусив хот-догом в «Катц Делі».Він якраз шукав місце для демонстрації нової музики, що створили його ді-джеї - похмурої, нав'язливої, яку вони називали «трансом».Пульсуюча музика вихлюпувалася на освітлену ліхтарями вулицю. На тротуарі, біля мотузки, натягнутої перед входом у клуб, стояла Шайлер ван Ален, невисока, чорнява п'ятнадцятирічна дівчина, її яскраво-блакитні очі були густо підведені темним контуром.Вона відколупувала з нігтів чорний лак, який місцями встиг облізти.
- Ти дійсно думаєш что ми зможемо пробратися туди? - спитала вона.
- Та запросто. - Її кращий друг, Олівер Хазард-Перрі, підняв брову. - Ділан поручився, що це раз плюнути.А крім того, ми завжди можемо вказати он на ту табличку.Твоя сім'я його побудувала, цей будинок, ти не забула?-усміхнувся він.
-І що з того тепер?-закотивши очі, посміхнулася Шайлер.
Острів Манхеттен був нероздільно пов'язаний з історією її родини, і, наскільки могла сказати Шайлер, вона мала відношення до Зібрання Фріка, швидкісного шосе Ван-Вік і Планетарію Гайдена ,плюс-мінус одна установа (або основна магістраль),чи дві.Правда, на її життя це особливо не впливало.Вона ледь змогла нашкребти двадцять п'ять доларів, щоб заплатити за вхід.
Олівер ласкаво обійняв її за плечі.
- Досить психувати! Ти занадто нервуєш.Все буде добре.Я обіцяю.
- Краще б Ділан нас зустрів, - похмуро зауважила Шайлер, тремтячи в своєму чорному кардігані з дірками на ліктях.
Viol
14.03.12 в 15:11
Вона знайшла цей светр в одному секонді в Манхеттен-Веллі.Від светра несло старістю і несвіжими рожевими парфумами, худорлява фігурка Шайлер губилася в його об'ємистих складках.Шайлер завжди виглядала так, ніби вона потопає в тканині.Чорний светр доходив їй майже до литок, а під ним на ній була одна лише чорна футболка поверх поношеної сірої термо-водолазки.Знизу з-під светра визирала довга широка спідниця,яка сягала до підлоги.Поділ спідниці, постійно волочився по тротуару,тому був весь у багнюці, як у вуличної обідранки з дев'ятнадцятого століття.Взута Шайлер була у свої улюблені чорно-білі тенісні туфлі від Джека Парселла, ну ті, у яких на правому носику обплетена проводом дірка.Темне хвилясте волосся вона підв'язала шарфом з бісерною вишивкою, який відшукала в бабусиній шафі.Шайлер була надзвичайно красивою: миле личко у формі сердечка, бездоганний носик, ніжна молочно-біла шкіра, але в її красі була присутня якась крихкість, майже нереальність.Вона нагадувала порцелянову ляльку в наряді відьми.Учні в школі Дачезне вважали, що вона одягається як жебрачка.І те, що вона була дуже сором'язливою і нікому не нав'язувалася, ситуації не покращувало, тому що всі думали, що вона занадто високо себе ставить.А вона лише була тихою. Її супутник Олівер також був гарний: високий і стрункий, з прекрасним, як у ельфа, трохи вилицюватим обличчям, теплими карими очима і копицею блискучого каштанового волосся.Одягнений він був у просту армійську шинель поверх фланелевої сорочки і діряві сині джинси.Звіснож,фланелева сорочка була від Джона Варватоса, а джинси - фірми «Сітізенс оф Хьюманіті».Оліверу подобалося зображувати представника бунтівної молоді, але робити покупки на Х'юстон-стріт йому подобалося ще більше.Шайлер з Олівером здружилися ще на другому році навчання, з того моменту, як одного разу няня Шайлер забула покласти їй ланч, і Олівер віддав їй половину свого сендвіча з салатом латук і майонезом.Вони закінчували фрази один за одного і любили в моменти нудьги читати вголос вибрані навмання місця з «Нескінченного жарту».Обидва вони були із золотої молоді, чий родовід походить з прибулих на «Мейфлауері».Шайлер нарахувала шість президентів США у своєму родоводі.Але навіть з таким престижним походженням вони виглядали чужинцями в Дачезне.Оліверу подобався музей лакросу, а Шайлер ніколи не стриглася і одягалася в секонд-хенді.Їх новим другом недавно став Ділан Вард - хлопець з сумним обличчям, довгими віями, очі як тліюче вугілля, володар заплямованої репутації.Говорили, ніби він нераз бував у поліції і ось тільки що втік з військового училища.Ходили також чутки, що дідусь Ділана дав школі хабар у вигляді пожертвування на новий спортзал, щоб онука прийняли в Дачезне.Ділан тут же зійшовся з Шайлер і Олівером, розпізнавши в них таких же відлюдників.Шайлер втягнула щоки, від хвилювання у неї защеміло під ложечкою.Вони відмінно проводили час у Олівера в кімнаті,як завжди, слухали музику і цикали канали на телевізорі, Олівер завантажував нову версію гри «Місто зла» в режимі розділеного екрану, а Шайлер тим часом гортала глянцеві журнали, уявляючи, ніби вона теж ліниво валяється на плоту в Сардинії, танцює фламенко в Мадриді або задумливо бродить по вулицях Бомбеї.
Чогось я не впевнена, - сказала Шайлер.
Вона зараз з задоволенням повернулася б в затишну кімнату Олівера, а не тремтіла на тротуарі, очікуючи, чи вийде у них проскочити фейс-контроль.
- Не будь такою песимісткою, - дорікнув їй Олівер.
Це була його ідея: покинути затишок його кімнати і кинути виклик нічному життю Нью-Йорка, і Олівер не хотів від неї відмовлятися.
- Якщо думати, що ми ввійдемо, то ми ввійдемо.Це все конфіденціально, повір мені.
Тоді ж задзвонив його БлекБеррі.Він вийняв його із кишені і перевірив екран.
-Це Ділан.Він усередині і зустріне нас біля вікон на третьому поверсі.Гаразд?
-Я справді виглядаю нормально? - запитала вона, раптово відчуваючи сумнів на рахунок своєї одежі.
-Ти виглядаєш чудово - відповів він автоматично,-Ти виглядаєш чудово - повторив він, тикаючи пальцем на "відповісти" в пластмасовому пристрої.
-Ти навіть не подивився на мене.
-Я дивлюсь на тебе кожен день.
Олівер засміявся, зустрівши її погляд. Потім почервонів, що для нього не характерно, і відвернувся.Його БлекБеррі знову задзвонив і, на цей раз, він вибачився, відійшовши в сторону щоб відповісти.Через дорогу Шайлер побачила таксі, що припаркувалось на узбіччі, і високого блондина, що вийшов із машини.І в цей же самий момент з іншого боку промчало на великій швидкості інше таксі.Воно хвацько завернуло, і спершу здавалося, що воно об'їде хлопця, але в останній момент той кинувся навперейми і зник під колесами.Таксі навіть не зупинився, а поїхало собі далі як ні в чому не бувало.
- Боже мій! -скрикнула Шайлер.
Хлопця збили, вона була в цьому впевнена.Машина його переїхала.Він напевно мертвий.
- Ти це бачив?! - запитала вона, озираючись по сторонах у пошуках Олівера, якого чомусь не було видно.
Шайлер перебігла вулицю, абсолютно впевнена, що зараз побачить труп, і мало не натрапила на того самого хлопця.Він зачинив двері і відіслав своє таксі в дорогу.Він був цілим і неушкодженим.
- Ти ж повинен бути мертвий, - прошепотіла Шайлер.
- Перепрошую? - перепитав хлопець і насмішкувато посміхнувся.
Шайлер була трохи спантеличена, вона впізнала його зі школи.Це Джек Форс.Знаменитий Джек Форс.Один з крутих хлопців - капітан шкільної команди з лакроссу, виконавець головних ролей у шкільному театрі, автор звіту про торговельні пасажі, опублікованого в «Вайред»,і такий красунчик, що у Шайлер не вистачало духу дивитися йому в очі.Можливо, їй здалося.Можливо, їй просто здалося, що вона бачила, як він нирнув напереріз машині.Напевно, так воно і є.Вона просто стомлена.
-Я не знала, що ти шибанутий, - випалила вона, маючи на увазі шанувальника стилю транс.
-Взагалі-то, ні.Я прямую он туди, - пояснив Джек, показавши на вхід, сусідній із "Банком", куди якраз в цей момент дуже п'яна рок-зірка проводила через огорожу декількох хіхікаючих фанаток.
Шайлер почервоніла.
-Ох, я мала здогадатись. Вибач.
Він їй дружелюбно посміхнувся.
- Чому?
- Що чому?
Viol
14.03.12 в 15:11
- Чому ти вибачаєшся? Звідки тобі було це знати? Хіба ти читаєш думки? - запитав Джек.
- Може, й так.А може, сьогодні день не задався,-усміхнулась вона.
Джек фліртував з нею, і вона фліртував у відповідь.Ну що ж, це був точно плід її уяви.Джек не кидався під машину.Шайлер сильно здивувала дружелюбність Джека.Більшість хлопців у Дачезне були себе такої високої думки, що Шайлер і не дивилася в їхній бік.Всі вони були однакові, зі своїми модними літніми брюками «Дак хед» і ретельно вдаваною байдужістю, зі своїми пласкими жартами і куртками для лакроссу.Шайлер якщо коли і думала про Джека, то лише мигцем: він навчався на передостанньому курсі і був мешканцем планети під назвою Популярність, може, вони з Джеком і ходили в одну школу, але дихали різним повітрям.А крім усього іншого, сестрою-близнючкою Джеку була нестерпна Мімі Форс, у якої в житті була одна мета -упустити всіх нижче плінтуса.«Ти шо на похорон зібралася?» «У тебе що, хтось помер і залишив тебе бомжихою?» -приблизно такими були позбавлені уяви жарти Мімі.До речі, а де Мімі? Вони ж з братом завжди були не розлий вода.
- Слухай, ти хочеш туди увійти? - запитав Джек, посміхнувшись і продемонструвавши бездоганно рівні зуби,- Я член клубу.
Перш ніж Шайлер встигла відповісти, поруч з нею матеріалізувався Олівер.Шайлер здивувалась:Звідки він тільки узявся?І як це у нього виходить? Оліверу властива була здатність з'являтися рівно в ту хвилину, коли його зовсім не хотілося бачити.
- Ось ти де, дорога! - промовив він з легким докором.
Шайлер моргнула.
-Ей,Оллі.Ти знаєш Джека?
- Хто ж його не знає? - відгукнувся Олівер, підкреслено ігноруючи Форса.
- Мала, ну ти йдеш? - тоном власника поцікавився він,- Там, нарешті, почали впускати людей.
Він вказав на «Банк»: невичерпний потік підлітків у чорному одязі,які стояли між колонами з канелюрами.
- Мені треба йти, - наче вибачаючись, промовила Шайлер.
- Так швидко? - запитав Джек,в його очах заграли вогники.
- Недостатньо скоро, - додав Олівер, загрозливо посміхнувшись.
Джек знизав плечима.
- До зустрічі, Шайлер, - сказав він, підняв комір твідової куртки і пішов у протилежний бік.
- Щось багато народу, - пробурчав Олівер, коли вони стали у чергу.
Він з роздратованим виглядом схрестив руки на грудях.
Шайлер мовчала, але її серце тріпотіло у грудях.Джек Форс знає її ім'я.Вони просувалися вперед черепашачим кроком, поступово наближаючись до гордовито дивичогось на всіх із-за оксамитової мотузки здоровенного трансвестита з блокнотом у руках.Клон Ельвіри-Повелительки темряви оглядав кожну групу спопеляючим поглядом, але ніхто не відводив очей.
- Не забувай: якщо раптом до нас причепляться, просто не нервуй і думай позитивно.Тобі треба просто уявити, що нас впускають, ясно? - з жаром прошепотів Олівер.
Шайлер кивнула.Вони рушили вперед, але вибивала заступив їм дорогу.Він підняв здоровенну лапу і прогарчав:
- Документи!
Шайлер дістала водійські права на чуже ім'я - але з її фотографією.Руки в неї тремтіли.Олівер дістав такі ж права.Шайлер прикусила губу.Тепер її точно застукають і відправлять за це в тюрму!Але вона пам'ятала, що казав їй Олівер:"Будь незворушною.Впевненою.Думай позитивно."Вибивала засунув їх права в якийсь інфрачервоний пристрій: пристрій не запищав.Трансвестит призупинився, нахмурився, з сумнівом подивився на Шайлер й Олівера і почав вивчати документи.Шайлер спробувала продемонструвати спокій, якого не відчувала, серце калатало під шарами тонкого одягу.
«Звичайно ж, я виглядаю на двадцять один рік!Я вже бувала тут і раніше.І з цими правами все гаразд! »- старанно переконувала себе Шайлер.
Вибивала знову засунув права у пристрій.Потім похитав головою.
-Щось тут не так, - пробурмотів здоровань.
Олівер глянув на подругу,його обличчя зблідло.Шайлер здалося, що вона зараз зомліє.Ніколи в житті вона так не нервувала.Йшов час.Люди, що стояли позаду, почали виявляти нетерпіння.
«З цими правами все в порядку.Спокій і впевненість.Спокій і впевненість."
Шайлер чітко уявила, як трансвестит махає рукою, пропускаючи їх до клубу.
"ВПУСТИ НАС.ВПУСТИ НАС.ВПУСТИ НАС! ПРОСТО ВПУСТИ НАС!
Вибивала підняв голову і здригнувся,так немов почув її.Здавалося, час зупинився.А потім здоровань повернув права і жестом звелів їм проходити, так само як і представляла Шайлер.Шайлер перевела дух.Вони з Олівером переглянулися зі стриманим щастям від перемоги.Вони увійшли до клубу.
Viol
14.03.12 в 15:11
|
|
