Ray Bradbury - The Scythe / Рей Бредбері - Коса: Оповідання "Коса"

Рей Бредбері

Sineman 11.12.12 в 11:12

"Коса"

Sineman 11.12.12 в 11:13

Цілком несподівано дорога закінчилась.

Sineman 11.12.12 в 11:15

Вона бігла вниз по долині, як і будь-яка інша дорога, між безплідними, кам'янистими схилами та живими дубами, а потім проходила повз широке пшеничне поле, що самотньо розляглося посеред пустки.

Sineman 11.12.12 в 11:36

Вона доходила до маленького, білого будинку, який стояв поряд з полем, а потім просто зникала, наче від неї більше не було користі.

Sineman 11.12.12 в 11:42

Але це не мало великого значення, тому що як раз на цьому місці паливо закінчилось. Дрю Еріксон зупинив старий автомобіль і сидів в ньому, дивлячись на свої великі, грубі руки фермера.

Sineman 11.12.12 в 11:51

Заговорила Моллі, що не рухаючись лежала поряд з ним.
- Ми, мабуть, не туди звернули на розвилці.

Sineman 11.12.12 в 12:01

Дрю кивнув.

Sineman 11.12.12 в 12:01

Губи Моллі були майже такими ж білими, як її обличчя. Щоправда, вони були сухими, в той час як її шкіра була вологою від поту. В її голосі не було жодних емоцій.

Sineman 11.12.12 в 12:08

- Дрю, - сказала вона. - Дрю, що ми тепер будемо робити?

Sineman 11.12.12 в 12:09

Дрю дивився на свої руки. Руки фермера, які звикли працювати з землею під сухим, голодним вітром.

Sineman 11.12.12 в 15:24

Діти на задньому сидінні прокинулись і вилізли з під запиленої гори в'язок і постільних речей. Вони висунули голови поверх спинки сидіння і сказали:

Sineman 11.12.12 в 12:21

- Чому ми зупинились, тату?
- Ми зараз будемо їсти, тату?
- Тату, ми страшенно голодні.
- Можемо ми зараз поїсти, тату?

Sineman 11.12.12 в 12:29

Дрю закрив очі. Він ненавидів вигляд своїх рук.

Sineman 11.12.12 в 12:31

Пальці Моллі торкнулись його зап'ястя. Дуже ніжно, дуже м'яко.
- Дрю, можливо, в цьому будинку нам дадуть що-небудь поїсти?

Sineman 11.12.12 в 12:35

Біла лінія з'явилась довкола його роту.

Sineman 11.12.12 в 12:37

- Просити милостині, - різко сказав він. - Жоден з нас ніколи не просив милостині. І жоден з нас ніколи цього не буде робити.

Sineman 11.12.12 в 12:41

Рука Моллі стиснулася на його зап'ясті.

Sineman 11.12.12 в 12:43

Він обернувся і побачив її очі.

Sineman 11.12.12 в 12:44

Він побачив очі Сюзі і маленького Дрю, що дивились на нього.

Sineman 11.12.12 в 12:45

Повільно вся напруженість залишила його шию та спину.

Sineman 11.12.12 в 12:48

Його обличчя стало відсутнє і порожнє, безформне, як річ, яку били занадто сильно і занадто довго. Він вийшов з машини і пішов по доріжці до будинку.

Sineman 11.12.12 в 12:54

Він йшов невпевнено, як людина, що захворіла, або майже сліпа.

Sineman 11.12.12 в 12:55

Двері до будинку була відчинені.

Sineman 11.12.12 в 12:56

Дрю постукав три рази.

Sineman 11.12.12 в 12:56

Всередині не було нічого крім тиші, і лише біла фіранка мляво рухалась від гарячого повітря.

Sineman 11.12.12 в 12:58

Він знав ще до того, як зайшов. Знав, що у домі смерть. Саме такою була тиша.

Faith_Black 15.01.13 в 21:04

Він пройшов через невелику, чисту вітальню і далі у маленьку залу. Він ні про що не думав. Це було інстинктивне мислення. Він зайшов на кухню, не замислюючись, як тварина.

Sineman 11.12.12 в 13:08

Потім він подивився крізь прочинені двері і побачив мерця.

Sineman 11.12.12 в 13:09

Це був старий чоловік, що лежав на чистому білому ліжку.

Sineman 11.12.12 в 13:10

Він не був мертвим довго; не достатньо довго, щоб втратити останній вираз спокою на обличчі.

Sineman 11.12.12 в 13:34

Він, напевно, знав, що помирає, тому що на ньому був його похоронний одяг - старий чорний костюм, вичищений і охайний, чиста біла сорочка та чорна краватка.

Sineman 11.12.12 в 13:39

Поруч з ліжком до стіни була притулена коса. В руках старий тримав пагін пшениці, ще свіжий. Стиглий пагін, з золотистим і важким колоском.

Sineman 11.12.12 в 14:29

Дрю зайшов до спальні м'якою ходою. На нього повіяло холодом. Він зняв свій надірваний, запорошений капелюх і стояв біля ліжка, дивлячись вниз.

Sineman 11.12.12 в 14:35

Аркуш паперу лежав на подушці поруч з головою старого. Ймовірно, його необхідно прочитати. Можливо, побажання щодо поховання, або прохання зателефонувати родичам. Дрю насупився над листом, рухаючи блідими, сухими губами.

Sineman 11.12.12 в 14:40

Для того, хто стоїть поруч зі мною на моєму смертному одрі:

Sineman 11.12.12 в 14:40

Будучи в здоровому розумі, і самотній у цьому світі, оголошую, Я, Джон Бур, відаю і заповідаю цю ферму з усім, що до неї відноситься, людині, що прийде.

Sineman 11.12.12 в 14:45

Його ім'я і походження значення не мають.

Sineman 11.12.12 в 14:47

Ферма його, і пшениця; коса, і призначення, яке лежить в ній.

Sineman 11.12.12 в 14:52

Нехай він прийме їх вільно і без питань - і пам'ятає, що я, Джон Бур, тільки дарувальник, не розпорядник. До цього я приклав свою руку і запечатав це на третій день квітня 1938 року.

Sineman 11.12.12 в 14:59

( Підпис ) Джон Бур. Kyrie eleison!* [Господи, помилуй! (грец.)]

Sineman 11.12.12 в 15:01

Дрю пройшов назад крізь будинок і відкрив двері. Він сказав:
- Моллі, підійди сюди. Діти, ви залишайтесь в машині.

Sineman 11.12.12 в 15:05

Моллі увійшла всередину. Він провів її до спальні.

Sineman 11.12.12 в 15:06

Вона подивилася на останню волю померлого, косу, на пшеничне поле, що рухалось під теплим вітром за вікном. Її обличчя спохмурнішало, вона закусила губи і притулилась до нього.

Sineman 11.12.12 в 15:11

- Це занадто добре, щоб бути правдою. У цьому має бути якийсь підступ.

Sineman 11.12.12 в 15:13

Дрю відповів:
- Вдача посміхнулась нам, от і усе. У нас є робота, їжа, і дах над головою, щоб захиститися від дощу.

Sineman 11.12.12 в 15:18

Він торкнувся коси. Вона блищала, як півмісяць.

Sineman 11.12.12 в 15:19

Слова були видряпані на лезі: ХТО ВОЛОДІЄ МНОЮ - ВОЛОДІЄ СВІТОМ! На той момент, це для нього нічого не означало.

Sineman 11.12.12 в 15:22

- Дрю, - спитала Моллі, не відводячи погляд від зціплених долонь старого. - Чому він так міцно тримає той колосок?

Faith_Black 20.12.12 в 15:53

Аж тут важку тишу порушили діти, які забігли на ґанок. Моллі зітхнула.

Faith_Black 20.12.12 в 15:57