Меланхолия Харухи Судзумии / Меланхолія Харухі Судзумії: Розділ 1

Не довго думаючи, я вступив у звичайну старшу школув своєму районі. З самого початку я пошкодував про свій вибір - моя нова школа стояла прямо на вершині дуже великого пагорба. Навіть навесні обливаючись потом та піднімаючись по дорозі, що тягнеться далеко вгору, я проти своєї волі в повній мірі вкушав принади безтурботної гірської прогулянки. Кожного разу, коли я згадував про цю тортуру та про те, що мені доведеться ще цілих три роки ні світ ні зоря підійматися на цю гору, на мене знаходило відчуття повної безнадії. Як раз того дня я спав до упору і був змушений йти у швидкому темпі. Встань я на десять хвилин раніше, міг би з повагом пройтися, не думаючи про важкий підйом, чи багато значили ці десять хвилин сну, якщо подумати? Проте від такого ранкового моціону мені було не відкрутитися, тому і настрій був не з кращих.

unusual 14.08.10 в 08:33

У величезному спортзалі, де проводилася даремна церемонія вступу до школи, на обличчях моїх нових однокласників відбивалася суміш надії і невпевненості, з якою дивиться кожен учень, переведений в інший клас. Показуючи, що до мене це не має ніякого відношення, я просто приготував похмуру гримасу. Зі мною сюди вступили досить багато моїх однокласників із середньої школи, з деякими в мене були приятельські відносини, так що проблем з компанією в мене не було.

unusual 14.08.10 в 08:39

Хлопці, одягнені у спортивні піджаки і дівчата у шкільних матросках являли собою дику комбінацію. Можливо, у директора, що монотонно бурмотів на трибуні свою нудну промову, просто матроскоманія? Поки я роздумував над цим, ідіотська церемонія нарешті закінчилася і я з моїми новими однокласниками, з якими мені доведеться волею-неволею відтепер перебувати разом, увійшов до кімнати 10-Д класу.

unusual 14.08.10 в 08:46

Наш керівник Окабе, молодий хлопець, весело усміхаючись, ніби годину тренувався перед дзеркалом, забрався на кафедру і звернувся до нас: він наш фізрук, він тренер з гандболу, що він грав у гандбол в університеті, що він чекає від нас перемог в лізі, що зараз в школі гравців мало і для всіх новачків він гарантує потрапляння до основного складу, гандбол найцікавіша гра в світі і він все базікав і базікав, і здавалося, що він ніколи не закінчить. Але раптово він сказав:

unusual 14.08.10 в 08:52

- А тепер давайте всі познайомимось!

Robotex 30.04.10 в 04:22

Я це передбачав, тому не здивувався.

Robotex 30.04.10 в 04:22

Один за одним, почались рекомендації хлопців в лівій половині класу. Вони вставали, оголошували свої ім'я, прізвище, назву попередньої школи ну і ще що-небудь - хобі там або улюблену страву. Хтось бубонів собі під ніс, хтось випалював все скоромовкою, дехто представлявся з жартами на межі фолу, після яких температура в кімнаті помітно падала. Моя черга говорити вже була не за горами. Напружений момент, розумієте, так?

unusual 14.08.10 в 08:55

Я так-сяк видав у світ мою ретельно обмірковану, скорочену до мінімуму промову, виконав, так би мовити, свій борг, зітхнув спокійно і сів назад на своє місце. У свою чергу, піднявся хтось позаду мене. Напевно, ці слова, надовго визначили хід розповіді, я не забуду їх до кінця життя:

unusual 14.08.10 в 08:58

- Судзумiя Харухi. Схiдна середня школа.

ODmitr 07.08.10 в 15:33

До цього моменту все було цілком звичайно, так що я навіть не став себе обтяжувати і обертатися, щоб поглянути назад. Я продовжував дивитися перед собою і слухав цей надзвичайно ясний голос:

unusual 14.08.10 в 09:09

- Звичайні люди мене не цікавлять. Якщо тут є прибульці, гості з майбутнього, люди з паралельних світів, екстрасенси - ласкаво прошу. Це все.

Robotex 30.04.10 в 04:23

Тут я, само собою, обернувся.

Robotex 30.04.10 в 04:23

Довге чорне спадаюче волосся, перехоплені обвідкою у вигляді стрічки. Горде, з правильними рисами обличчя, сміливо звернене на однокласників, що безцеремонно витріщалися. Великі чорні вольові очі, облямовані незвичайної довжини віями. Щільно стислі рожеві губи. Дівча

unusual 14.08.10 в 09:13

Осліплююче чистий голос Харухі я пам'ятаю й зараз. Перед моїми очима була справжня красуня.

mitsu 07.08.10 в 17:50

Харухі, повільно окинувши викликаючим поглядом клас, в кінці зиркнула на мене, коли я дивився на неї знизу з відкритим ротом, а потім сіла, не зробивши навіть будь-якого натяку на посмішку.

unusual 14.08.10 в 09:20

Це що, жарт?

Robotex 26.06.10 в 22:50

Думаю, кожен учень роздумував, як на таке реагувати, в усіх у головах, напевно, спливали суцільні знаки питання - «тут сміятися?»

unusual 14.08.10 в 09:22

Як виявилось, ні жартом, ні чимось смішним це не було. Судзумія Харухі ніколи та ніде не жартує. Вона завжди серйозна.

mitsu 07.08.10 в 17:52

Пізніже випробувавши все на собі, я це зрозумів, так що кажу, що ніякого непорозуміння тут немає.

mitsu 07.08.10 в 17:53

Після тридцяти секунд гробового мовчання фізрук Окабе, запинаючись, запросив представитися наступного учня, і атмосфера поступово нормалізувалася.

unusual 14.08.10 в 09:24

Ось так ми й зустрілися. Момент, який неможливо забути. Мені хочеться вірити, що це насправді було співпадінням.

mitsu 07.08.10 в 17:55

Не залишив нікого з класу байдужим, з наступного дня Судзумія Харухі на перший погляд грала роль слухняної старшокласниці.

mitsu 07.08.10 в 17:56

"Затишшя перед бурею" - значення цих слів я зараз дуже добре розумію.

mitsu 07.08.10 в 17:51

Всі хто прийшов в нашу нову школу - колишні учні однієї з чотирьох середніх шкіл міста, люди з успішністю нормального середнього рівня. Серед них були і випускники Східної середньої школи, тому в нашому класі є й ті, хто вчився до цього з Судзумією Харухі. Якщо б я поспілкувався з ними, то, напевно, мене б попередили, що її спокій - ознака того, що щось назріває. Але, на жаль, я не був знайомий ні з ким зі Східної школи, ніхто з класу мені нічого не пояснив, тому через кілька днів після нашого знайомства я, ніколи цього не забуду, заговорив з нею вранці перед початком уроку.

unusual 14.08.10 в 09:28

Мій ланцюг доміно з невдач почав руйнуватися, а першу костяшку штовхнув я сам.

mitsu 07.08.10 в 17:51

Розумієте, коли Судзумія Харухі тихо сидить на своєму місці, вона виглядає просто як звичайна мила дівчина-старшокласниця, а так як я опинився поруч з нею, то вирішив скористатися ситуацією і спробувати познайомитися ближче. Я на секунду втратив голову, ніби хто за язик тягнув!

unusual 14.08.10 в 09:33

Звичайно тема для розмови могла бути тільки одна.

Meredit 28.04.10 в 18:44

-Агов

Meredit 28.04.10 в 18:44

Я недбало озирнувся і з легкою посмішкою запитав:

Lidka 26.08.10 в 21:45

- Ти що, всю цю промову говорила серйозно?

mitsu 07.08.10 в 17:57

Судзумія Харухі, схрестивши руки на груді та сердито вигнувши дугою вуста, втупилася прямо на мене.

Robotex 29.04.10 в 13:03

- Яку ще промову?

Robotex 29.04.10 в 13:01

- Ну, промову про прибульців.

Robotex 29.04.10 в 13:01

-А ти прибулець?

Meredit 28.04.10 в 18:39

Вона виглядала серйозною

Meredit 28.04.10 в 18:40

-Ні.

Meredit 28.04.10 в 18:39

-Якщо ні, то чого тобі?

Meredit 28.04.10 в 18:41

-Та ні, нічого...

Meredit 28.04.10 в 18:42

-Тоді не лізь. Тільки марно час гаєш

Meredit 28.04.10 в 18:42

Її погляд і тон були такими жорсткими, що я навіть мимоволі пробурмотів якесь вибачення. Судзумія Харухі глянула на мене так, ніби я був качаном капусти, зневажливо відвела погляд і похмуро дивилася на дошку.

unusual 14.08.10 в 09:36

Так і не придумавши, що на це відповісти, я був врятований приходом Окабе

Meredit 28.04.10 в 18:43

Піджавши хвіст, я з прикрістю повернувся назад і помітив, що деякі учні спостерігали за всім цим з великим інтересом. Я обвів їх очима, вони розуміюче посміхалися і їхні погляди ніби казали: «ну ось, так ми і думали», а деякі навіть співчутливо кивали мені.

unusual 14.08.10 в 09:38

Ей, це діє на нерви! Вже потім все прояснилося: всі вони були зі Східної середньої школи.

unusual 14.08.10 в 09:39

Напевно, через це вкрай негативний перший досвід я почав подумувати, що, мабуть, краще триматися від Судзуміі Харухі подалі. Проте ці плани були зірвані через тиждень.

unusual 14.08.10 в 09:43

У класі ще не всі зрозуміли, що до чого, знаходилися ті, хто все ще намагався заговорити з Судзумією Харухі, що завжди хмурила брови й сердито вигинала губи.

unusual 14.08.10 в 09:50

Здебільшого це були метушливі дівчата, бажаючі допомогти новенькій влитися в життя класу. Справа ця, взагалі-то, хороша, але цій співрозмовниці допомогти було не можна.

unusual 14.08.10 в 09:55

-Привіт! Дивилась вчора серіал? В дев'ятій годині?

Meredit 28.04.10 в 18:39

-Ні

Meredit 28.04.10 в 18:37

-Що? Чому?

Meredit 28.04.10 в 18:38

- Не знаю.

Meredit 28.04.10 в 18:38