Меланхолия Харухи Судзумии / Меланхолія Харухі Судзумії: Розділ 2

Передчуття мені не збрехало.

Lidka 26.08.10 в 21:25

На перерві Харухі не втекла, як зазвичай траплялось. Цього разу вона відчайдушно схопила мене за руку і потягла за собою. Вибігши із класу, ми пронеслися коридором, злетіли сходами і спинилися перед дверима, що вели на дах.

Lidka 26.08.10 в 21:29

Зазвичай ці двері замкнуто, а драбинна клітка на четвертому поверсі - щось на кшталт складу мистецького гуртка. Величезні полотна, зламані мольберти, статуя Марса з відбитим носом на тісній площадці - весь простір цілком заставлений тут і там. Дуже вже тут тісно, та й темно на додачу.

Lidka 26.08.10 в 21:36

Ну ж бо, кажи, навіщо ти мене сюди затягнула?

Lidka 26.08.10 в 21:38

- Підтримай мене! - заявила Харухі, цього разу, схопивши мене за краватку. Тепер наші голови знаходились на одному рівні, тому вона просто упилась в мене поглядом. Зараз зробить з мене котлету.

Lidka 26.08.10 в 21:53

- Яку підтримку?

Lidka 26.08.10 в 21:53

Насправді я знав, просто так запитав, щоб упевнетися.

Lidka 26.08.10 в 21:54

- В організації мого гуртка!

Lidka 26.08.10 в 21:55

- А чому я повинен сприяти в тому, що тобі спало на думку? Поясни-но спочатку.

Lidka 26.08.10 в 21:57

Кімнату і учасників я забезпечу, так що ти займися усією цією шкільною бумажняною тяганиною.

white_snow 21.07.11 в 18:54

Нічого не чує.

white_snow 21.07.11 в 18:54

Я звільнився від її руки.

white_snow 21.07.11 в 18:54

І що ж за гурток ти хочеш устроїти?

white_snow 21.07.11 в 18:55

Яка різниця? Спочатку треба організувати!

white_snow 21.07.11 в 18:55

Я дуже сумніваюсь, що школа схвалить гурток невідомого призначення.

white_snow 21.07.11 в 18:56

- Зрозумів? Сьогодні до кінця уроків зясуй , а я піду шукати кімнату для гуртка.
Домовились?

white_snow 21.07.11 в 19:02

" Ні, не домовились ", - якщо б я так відповів , то судячи з всього , був би забит до смерті. Поки я мудрував, як би мені заперечити , Харухі розвернулася і невимушеною ходою віддалилась униз по сходах ,залишив розгубленого хлопця в самотністі стояти на пильній темній сходовій площадці.

white_snow 21.07.11 в 19:11

Але ж я ще не сказав так, чи ні ...

white_snow 21.07.11 в 19:12

Який сенс звертатися до гіпсової статуї ?
Міркуючи,що б сказати по прибуттю в клас однокласникам , мабуть, згоряючим від цікавості, я пішов назад.

white_snow 22.07.11 в 18:41

Положення об організації гуртка.

white_snow 22.07.11 в 18:43

Число учасників - не менше пяти осіб.
Куратор із числа вчителів, назва, відповідальний учасник,змістовність діяльності, необхідна ухвала шкільної ради по справам учнів.Зміст діяльності повинен відповідати творчему духу шкільного життя.
Базуючись на результатах праці ,шкільна рада у справах учнів може підвищити статус гуртка до "Дослідницького суспільства". Фінансування гуртка не передбачено.

white_snow 22.07.11 в 19:08

Мені навіть не прийшлось шукати ці відомості - вимоги були перелічені одразу на задній обкладинці брошурки учня.

white_snow 25.07.11 в 16:20

Гаразд, учасників можно набрати і з вулиці просто для кількості. З вчителем - куратором буде важко, але, думаю , хто-небудь та погодиться.Назву оберемо якусь не образливу.Відповідальним ж учасником, тут немає сумніву , буде Харухі.

white_snow 25.07.11 в 16:29

Ось тільки я готовий посперечатися, ніякої " відповідності творчому духу шкільного життя " в діяльності гуртка не буде. Звідки я це взяв?
Те, що її не влаштовує , Судзумія Харухі пропускає повз вуха, в цьому вся вона.

white_snow 25.07.11 в 16:35

В цю ж хвилину як задзвонив дзвоник з останнього уроку, Харухі, затиснувши своєю рукою як лещатами рукав мого піджака, насильно виволокла мене з класу. Не залишити там свій портфель коштувало мені великих зусиль.

white_snow 25.07.11 в 16:38

Куди йдемо-то? - насамперед запитав я з підозрою.

white_snow 25.07.11 в 16:38

Кімната, - коротко відповіла Харухі, енергійною ходою летівши вперед і змітаючи зі свого шляху школярів. Далі вона не вимовила ні слова. Можна хоч би за руку мене не тягнути?

white_snow 25.07.11 в 16:39

Ми минули коридор, скотилися по сходах до першого поверху, вийшли на вулицю, зайшли в сусідній корпус, знову підійнялися по сходах, і, нарешті, посеред напівтемного коридору Харухі зупинилася. Я, відповідно, теж.

white_snow 25.07.11 в 16:40

Перед нами були двері.

white_snow 25.07.11 в 16:41

"Літературний гурток" - свідчила криво прибита табличка на ній.

white_snow 25.07.11 в 16:42

- Тут.

white_snow 25.07.11 в 16:42

Не постукавши, Харухі відчинила двері і без яких-небудь церемоній зайшла всередину.
Зрозуміло, я також.

white_snow 25.07.11 в 16:45

Кімната була на подив просторою, може, тому що окрім довгого столу, складних стільців і сталевого книжкового стелажу там нічого не було. Декілька тріщин борознили стелю і стіни, безмовно свідчивши про старезність будівлі.

white_snow 25.07.11 в 16:47

Наче на додаток до кімнати, на самоті, на стільчику сиділа дівчина і читала товстелезну книгу в жорсткому плетінні.

KimYongHee 19.10.11 в 21:52

- З цього моменту ця кімната - наша! - Урочисто оголосила Харухі, широко розвівши руки. Її обличчя сяяло божественною усмішкою. «Краще б у класі так посміхалася ...» - подумав я, але від висловлювання цього вголос утримався.

KimYongHee 19.10.11 в 21:54

- Одну мить, а що це взагалі за місце?

KimYongHee 19.10.11 в 21:55

- Корпус культури і мистецтв. Тут приміщення гуртка мистецтв та шкільного духового оркестру. Гуртки та клуби, у яких немає власних кімнат, теж збираються тут, у старому корпусі. Ось тут літературний гурток.

KimYongHee 19.10.11 в 21:56

- Ну і що ж з цим літературним гуртком?

KimYongHee 19.10.11 в 21:56

- А всі його учасники закінчили школу навесні цього року. Нових не було і його навіть вирішили закрити, а ця дівчина - його новий учасник.

KimYongHee 19.10.11 в 21:57

- Отже, його ще не закрили!

KimYongHee 19.10.11 в 21:57

- Вже, вважай, все вирішено. У ньому ж всього один учасник.

KimYongHee 19.10.11 в 21:58

От вже пройда! Вона кімнату хоче захопити! Я глянув на дівчину-десятикласницю з літературного гуртка, яка сиділа неподалік за одним столом .

KimYongHee 19.10.11 в 22:00

Окуляри, коротке волосся.

KimYongHee 19.10.11 в 22:00

До того моменту Харухі вже підняла чималу метушню, але вона навіть жодного разу не підняла голову і всього лише час від часу перегортала сторінки кінчиками пальців, повністю ігноруючи наше існування. Та ця дівчина і сама дивніше нікуди.

KimYongHee 19.10.11 в 22:04

Я тихенько прошепотів Харухі:

KimYongHee 19.10.11 в 22:00

- А що робити з цим дівчиськом?

KimYongHee 19.10.11 в 22:01

- Вона відповіла, що їй все одно.

KimYongHee 19.10.11 в 22:01

- Точно?

KimYongHee 19.10.11 в 22:02

- На перерві зустрілися, ну я і кажу: «Позич нам кімнату, будь ласка», а вона - «можна, я буду там книжки читати?». Дивна якась, тобі не здається?

KimYongHee 19.10.11 в 22:02

Хто б казав. Я ще раз поглянув на дивну дівчину з літературного гуртка.

KimYongHee 19.10.11 в 22:03