Ray Bradbury - The Scythe / Рей Бредбері - Коса
→Once in a while during the long years a jalopy gets off the main highway, pulls up steaming in front of the charred ruin of a little white house at the end of the dirt road, to ask instructions from the farmer they see just beyond, the one who works insanely, wildly, without ever stopping, night and day, in the endless fields of wheat.
2 За довгі роки, час від часу, було, з'їжджала з великої дороги якась колимага, пихкаючи парою, до обвуглених залишків білого будиночка в кінці ґрунтової дороги, аби розпитати дорогу у фермера, якого вони помітили одразу за руїнами. Того, що працював несамовито, божевільно, не спиняючись ні вдень, ні вночі, на безмежному полі пшениці.
→He laughed at the scythe in his big hands.
1 Він засміявся до коси в своїх великих долонях.
→And the next mornin', sure enough, another patch of ripe stuff…»
0 А наступного ранку, звісно ж, вже достиглий інший клапоть..."
→«That wheat ripens just so. Never too much of it so I can't cut all the ripe stuff each day.
0 "Ця пшениця дозріває саме так, що не було забагато на один день. Щоб я встигав скосити.
→But the old man said nothing concerning this; there were a lot of stones and dirt in his face now.
0 Та старий нічого не згадував про це у своїй записці. А зараз лежав під шаром каміння та землі.
→«Nothin',» he said, chewing slowly. «Nothin' at all.»
2 -- Та ні, -- сказав він, повільно пережовуючи. -- Забудь.
→«What wrong parts?»
2 -- Як це не те?
→His eyes dilated. «I got to stay here all my life. Can't nobody else mess with that wheat; they wouldn't know where to cut and not to cut. They might cut the wrong parts.»
2 Його очі розширилися.
-- Маю лишитись тут назавжди. Не можна, щоб хтось інший брався до тої пшениці. Вони ж не знатимуть, що жати. Ще не те скосять.
-- Маю лишитись тут назавжди. Не можна, щоб хтось інший брався до тої пшениці. Вони ж не знатимуть, що жати. Ще не те скосять.
→He knew it before he went in. He knew there was death in the house. It was that kind of silence.
0 Він знав ще до того, як зайшов. Знав, що у домі смерть. Саме такою була тиша.
→He nodded, looking away. «All right,» he said. «We'll stay.»
1 Він кивнув, відводячи погляд. "Гаразд, -- сказав він, -- Ми залишаємось".
→The sun slanted in, touching half of Molly's calm face, shining one eye bright blue.
1 Косий промінь сонця торкався половини спокійного обличчя Моллі, змінивши одне з її очей у ясно-блакитне.
→«Stop it!» she said firmly.
2 "Припини!" сказала вона твердо.
→He didn't hear her. «The field grows crooked, wild, like a crazy thing. I didn't tell you. But it's wrong.»
2 Він її не чув. "Поле росте як закляте, як щось скажене. Я тобі не казав. Але це неправильно".
→They buried the old man on a hill and said some words over him, and came back down and swept the house and unloaded the car and had something to eat, because there was food, lots of it, in the kitchen; and they did nothing for three days but fix the house and look at the land and lie in the good beds, and then look at one another in surprise that all this was happening this way, and their stomachs were full and there was even a cigar for him to smoke in the evenings
3 Вони поховали старого на пагорбі, сказали декілька слів над могилою і повернувшись назад, підмели в будинку, розвантажили автомобіль. І було у них, що поїсти, бо була їжа, багато їжі на кухні. І три дні вони тільки те робили, що ремонтували будинок, і дивились на землю, що тепер належала їм, і спали в гарних ліжках, а потім зачудовано дивились одне на одного, дивуючись, як це так сталось. Й були вони ситі, навіть знайшлися сигари, щоб покурити ввечері.
→He shook the kids as if they were to blame. They paid no attention; they were busy with their dreams. He put them back down and stood over them, his face cut with lines.
3 Він тряс дітьми, немов то їх провина. Вони не ворушились, занадто глибоко заснулі. Він положив їх назад і застиг над ними, його обличчя пооране зморшками.
→He touched her cheek, and it was cold, cold in the middle of hell. Tiny breaths trembled her half-smiling lips.
2 Він торкнувся її щоки, і та була холодна, холодна посеред пекла навкруги. Вона тихо дихала, її губи у напівпосмішці.
→She just lay there with the fire surrounding her and not touching her, not harming her in any way. Her cotton nightgown was streaked with ashes, but not burnt. Her brown hair was pillowed on a tumble of red-hot coals.
3 Вона просто лежала, оточена вогнем, що не торкався її, не обпікав. Її бавовняна піжама була вимащена попелом, але не обгоріла. Її каштанове волосся розсипалось по розпеченому вугіллю.
→She wasn't dead. She wasn't alive.
2 Вона не була мертвою. Як і не була живою.
→«Molly!»
0 "Моллі!"
→Drew stopped and didn't believe it. In the ruin of her smoking bedroom she lay on a glittering bed of sparks, her skin intact, her breast rising, falling, taking air.
0 Дрю зупинився, не міг повірити. Серед димних руїн спальні вона лежала на ліжку, яке виблискувало іскрами, неушкоджена. Вона дихала -- її груди здіймались та опадали.
Резюме
- Пол:
- женщина
- Родной язык:
- украинский
- С нами:
-
с 11 ноября 2011 г.
(5456 дней)
Не является членом клуба. - Деятельность:
-
-813 версий перевода
с общим рейтингом 64
106 комментариев
Карма: 3 (оценок: 3)

