Смерть сквозь оптический прицел. / Смерть крізь оптичний приціл.: Глава первая - Призывная повестка

Вересень, 1937

PurplePand 14.12.12 в 07:44

Того дня я, як завжди, був у булочній, що належала нашій родині. Разом зі мною там працювали моя мати Ганна і моя вагітна дружина Інгрід.

PurplePand 14.12.12 в 07:45

Нам з Інгрід було обом по вісімнадцять років. Ми одружилися всього двома місяцями раніше.

PurplePand 14.12.12 в 07:48

Я допомагав моїй матері вести справи в булочній вже декілька років, і, коли я подорослішав, це стало нашим спільною сімейною справою. Мати була рада, що частину її турбот я переклав на свої плечі.

PurplePand 14.12.12 в 07:49

До булочної увійшли дві літні жінки. Вони довго розглядали різні тістечка та печиво, тихо обговорюючи між собою, що їм краще купити. Врешті-решт вони визначилися з вибором і зробили покупку. На виході їм послужливо притримав двері листоноша, що прямував до нас.

PurplePand 14.12.12 в 07:50

- Я приніс тобі призовну повістку, Гюнтер, - сказав він увійшовши.

PurplePand 14.12.12 в 07:51

Почувши ці слова, я відчув, що в одну мить моє життя круто змінилось.

PurplePand 14.12.12 в 07:51

Я знав, що ще два роки тому в Німеччині був відновлений ​​загальний військовий обов'язок, але ставився до цього якось відсторонено, не уявляючи, що це торкнеться мене самого.

PurplePand 14.12.12 в 07:52

Листоноша простягнув мені маленький жовтий конверт, на якому було надруковано моє ім'я й адреса.

PurplePand 14.12.12 в 07:57

- Спасибі, Вальтер, - сказав я й простягнув йому тістечко. - Пригощайся.

PurplePand 14.12.12 в 07:58

Взявши тістечко, листоноша посміхнувся:

PurplePand 14.12.12 в 07:58

- Дякую, Гюнтер, - піднявши капелюха, він розкланявся з моєю матір'ю та Інгрід і вийшов з булочної.

PurplePand 14.12.12 в 07:59

Обличчя моєї матері відразу стало дуже стурбованим, вона подивилася на мене з тривогою.

PurplePand 14.12.12 в 08:00

- Мамо, все буде добре, - я спробував заспокоїти її і примусив себе посміхнутися.

PurplePand 14.12.12 в 08:00

- Твій батько загинув на війні, - зітхнула вона.

PurplePand 14.12.12 в 08:01

- Але ми зараз ні з ким не воюємо, - заперечив я.

PurplePand 14.12.12 в 08:01

Розкривши конверт, я почав читати повістку. В ній повідомлялося, що в триденний термін я повинен з'явитися на призовний пункт і що, якщо я не зроблю цього, мене чекає арешт.

PurplePand 14.12.12 в 08:02

Крім того, у повістці було вказано адресу мого призовного пункту, який, як виявилося, знаходився в декількох кілометрах від нашої булочної.

PurplePand 14.12.12 в 08:02

Три наступні дні пролетіли дуже швидко. Весь цей час мати без кінця давала мені різноманітні поради, які, як думала вона, могли допомогти мені уникнути армійської служби:

PurplePand 14.12.12 в 08:02

- Скажи їм, що ти тільки-но одружився. Скажи їм, що у тебе ось-ось народиться дитина ...

PurplePand 14.12.12 в 08:03

Втім, сама вона дуже боялася, що жоден з цих доводів нічого не змінить. І мати кілька разів за ці три дні повторювала мені:

PurplePand 14.12.12 в 08:04

- Гюнтер, прошу тебе, не намагайся вдавати з себе сміливця, якщо коли-небудь опинишся на війні. Твій батько був сміливцем, і його немає з нами. А ти повинен повернутися додому цілим і неушкодженим.

PurplePand 14.12.12 в 08:04

Інгрід передалися тривоги моєї матері. Одного вечора, коли ми були вдвох, її обличчя стало дуже серйозним і сумним. Вона сказала, ледь стримуючи сльози:

PurplePand 14.12.12 в 08:05

- Пообіцяй мені, що ти повернешся, Гюнтер.

PurplePand 14.12.12 в 08:05

- Звичайно, повернуся! - Відповів я з напускною веселістю. - Але тоді вже й ти теж пообіцяй, що будеш мене чекати.

PurplePand 14.12.12 в 08:05

Вона пообіцяла і піднесла мою руку до свого живота:

PurplePand 14.12.12 в 08:06

- Скажи нашій дитині, що ти обов'язково повернешся.

PurplePand 14.12.12 в 08:06

Я поцілував Інгрід в живіт і посміхнувшись вимовив, звертаючись до того, хто був усередині:

PurplePand 14.12.12 в 08:06

- Малюк, це говорить тобі твій тато. Я обіцяю вам з мамою, що я повернусь. Ми знову будемо разом, і все у нас буде добре!

PurplePand 14.12.12 в 08:07

Інгрід проводжала мене до самого призовного пункту. Коли я підійшов туди, я побачив довгу чергу з молодих людей. Деякі з них стояли зі своїми дружинами, подругами і матерями. В натовпі було навіть кілька маленьких дітей, яких привели проводити батьків.

PurplePand 14.12.12 в 08:07

Я встав в чергу. Інгрід не хотіла йти і стискала мою руку.

PurplePand 14.12.12 в 08:08

- Не хвилюйся, нас, швидше за все, просто відправлять охороняти кордон, - справив я, не вірячи до кінця в правдивість своїх слів.

PurplePand 14.12.12 в 08:08

У ті дні багато хто передчували, що Німеччину чекають важкі випробування. Життя в країні круто перемінилося всього за кілька останніх років. З приходом Гітлера до влади в 1933 році почалося насадження нацистської ідеології.

PurplePand 14.12.12 в 08:09

Незгода з правлячим режимом поступово придушувалося все жорсткіше і жорсткіше. Зрештою дійшло до того, що навіть безневинний жарт про Гітлера або його партію міг призвести до арешту.

PurplePand 14.12.12 в 08:10

Втім, я сам був занадто молодий тоді, щоб замислюватися про такі речі. Єдине, мені кинулося в очі, що приблизно за два роки до того, як я отримав призовну повістку, нашу булочну перестали відвідувати кілька євреїв, які колись були постійними клієнтами. Але в ту пору я не надав цьому особливого значення. Можливо, цим людям вдалося втекти з країни, або ж їх спіткала набагато гірша доля.

PurplePand 16.12.12 в 14:51

Я сам ніколи не був нацистом. Але добре пам'ятаю, що до середини тридцятих років німецький народ розділився на їх прихильників і тих, кому залишалося тільки мовчати і боятися. Нацисти були повсюди. Навіть близько призовного пункту декілька з них походжали в чорних сорочках зі свастикою на рукаві і роздавали пропагандистські листівки. Коли одну з них протягнули мені, я взяв її, ввічливо посміхнувшись. Мені були не потрібні зайві проблеми.

PurplePand 17.12.12 в 17:48

Незабаром надійшла моя черга. Я міцно обійняв дружину:

Anatol_y 20.12.12 в 20:31

— Інгрід, все буде добре! Я незабаром повернусь, вір мені!

Anatol_y 20.12.12 в 20:32

Вона ледве не розплакалась і в котре сказала, що дуже кохає мене і буде чекати. Ми поцілувались, і я увійшов в коридор пункту призиву. Інгрід дивилася мені услід, але двері були на пружині і закрилися відразу, як тільки я увійшов.

Anatol_y 20.12.12 в 20:48

В коридорі теж була черга, яка вела до масивного столу. Над столом здіймався огрядний сержант. Він забирав у призовників повістки і задавав кожному з них низку формальних запитань.

PurplePand 21.12.12 в 22:04

Коли я нарешті опинився біля стола, сержант запитав у мене моє ім'я, адресу, вік, вагу тощо. Ставлячи запитання, він не робив пауз. Його голос лунав монотонно, а обличчя нічого не виказувало. Він навіть здався мені не людиною, а деякою машиною.

Anatol_y 24.12.12 в 20:22

Все що відбувалось далі також нагадувало конвеєр. В наступній великій кімнаті ми пройшли медкомісію, по черзі переходячи від одного лікаря до іншого. Після цього ще один сержант простягнув мені на підпис документ, відповідно з яким я призивався до армії на чотири роки. Мені нічого не залишалось, крім того, що поставити свій підпис.

Anatol_y 24.12.12 в 20:39

Незабаром після цього кожному з нас були видані особисті солдатські книжки, які ми повинні були постійно носити з собою. Крім того, ми отримали спеціальні бланки, в яких кожен з нас повинен був вказати імена та адреси найближчих родичів, а також написати, чим він займався в попередні роки і якими навичками володіє. Виходячи з цього потім визначалася наша військова спеціальність.

PurplePand 28.12.12 в 16:01

Мені не спало на думку нічого кращого, ніж написати, що я працював у булочній, а також що я володію навичками влучної стрільби. Стріляти з гвинтівки я навчився ще у шкільному гуртку. Викладач казав, що я є найвлучнішим хлопчиком з усіх, з ким йому доводилось займатися. І це справді було так.

Stelavento 28.12.12 в 18:35

Коли ми заповнили всі папери, нас вишукали надворі за призовним пунктом. Там вже стояли армійські вантажівки. Ми завантажились до них, і нас відвезли до вокзалу. Згодом ми вже сиділи у потязі, який віз нас далі від рідного Гамбурга.
Втім, наша поїздка тривала лише кілька годин. А потім ми вивантажились на станції, де на нас знову чекали армійські вантажівки.

Stelavento 28.12.12 в 18:42

Вже починало сутеніти, коли ми приїхали до тренувального табору. Нас вишукали на плацу перед казармами. Сержант Краусс, який у подальшому відповідав за нашу підготовку, виголосив промову, загальний зміст якої зводився до того, що він зробить із нас справжніх бійців, які будуть захищати інтересів Німеччини, фюрера і народу. Після цього нас розмістили у казармах, де ми мали жити протягом трьох наступних місяців.

Stelavento 28.12.12 в 18:48

... Наступного дня нам видали уніформу. До неї входила сіро-зелена польова куртка, сірі штани, високі чоботи до коліна і овальний солдатський медальйон, що складався з двох половинок. Медальйон треба було носити на ланцюжку на шиї. Окрім того, ми отримали ремені і каски.

Stelavento 28.12.12 в 18:53

Погони моєї польової куртки були чисті, без нашивок, як і належить у рядових. На куртці було дві зовнішніх кишені і одна внутрішня, зроблена спеціально, аби кожен з нас міг покласти до неї свою особисту солдатську книжку, що я одразу і зробив.

Stelavento 28.12.12 в 18:56

На блясі мого ременя був напис: "З нами Бог!". Окрім цього, на ремені розміщувались три патронні сумки, до кожної з яких входило по десять патронів. Також на ремені, з лівого боку, біля спини я мав носити складану піхотну лопатку, яку мені видали. До того ж мені видали речовий мішок, фляжку і жерстяний кухоль. Загалом, все як годитися.

Stelavento 28.12.12 в 19:08

Але було серед речей і те, що спершу здалося мені цілком непотрібним - протигаз, фільтри до нього і таблетки, які треба було приймати у разі газової атаки. Навіщо все це потрібно в мирний час? На мить я пригадав остороги моєї матері.

Stelavento 28.12.12 в 19:10