Смерть сквозь оптический прицел. / Смерть крізь оптичний приціл.: Глава третья - Вторжение в Польшу

Вересень, 1939.

16lena16 19.01.13 в 07:01

Наша колона стояла приблизно в двадцяти кілометрів від польського кордону. Рівно і чотири часа ранку ми розпочали рухатись в сторону Польщи. Сидя у вантажівці, ми жартували про те, наскільки ретиво поляки будуть салютувати і кричати №Хайль Гітлер!". Але через деякий час я замітив, що лице сержанта Бергера (на цей раз він їхав разом з нами в кузові вантажівки) виглядає не так безхлопотним, як наший настрій.

16lena16 19.01.13 в 07:04

Це вселило в мене неприємні побоювання. Через деякий час ми почули десь в повітрі рев моторів.

16lena16 19.01.13 в 07:04

- Це польські літаки, - сухо пояснив сержант.

16lena16 19.01.13 в 07:05

- А що, у них ще і літаки є? - здивувався Антон, продовжуючи безхлопотно посміхатись.

16lena16 19.01.13 в 07:06

Міхаель був настроєний оптимістично. А мені якось не по собі стало. Але тим не більше я умів тримати себе в руках. А одного з наших снайперів вдргу паніка охопила ні з того, ні з сього. Він навіть вскочив зі свого місця, потім знову сів. Я тоді обумав, що сержант Бергер зараз на нього закричить. Але це, звісно, ні до чого доброго не привело б. А сержант наший був стрельним горобцем, він сказав:

16lena16 19.01.13 в 07:09

- Це добре, що хоть когось ыз нас захоплює страх. Старх допоможе вам бути обережними та збереже вам життя, якщо все піде не так добре, як раніше. Тільки не забувайте, що боягузи помирають першими. Контролюйте свій страх.

16lena16 19.01.13 в 18:35

Можливо, слова серданта Бергер була і не настільки пафосною, але загальний зміст сказаного був саме таким і я запам'ятав його слова саме так. І знаєте, це дуже допомогло мені у всіх наступних боях.

16lena16 19.01.13 в 18:37

Тим не більше більшість з нас тоді не придало значення слів сержанта. Ми їхали в Польщу, щоб стати переможцями. У вантажівці знову лунали жарти.

16lena16 19.01.13 в 18:38

В 4.50 ми перейшли річку Одру, пповз якої проходив польський кордон. Попереду нас йшли танки, за нами тягнулись інші дивізії. Звізно, із вантажівки я не міг навіть приблизно оцінити численність військ. Але рев моторів нашої техніки був дуже сильним, і у мене з'явилось відчуття, що проти Польщі кинені значно бульш серьозніші сили, чим при вторгенні в Чехословаччину.

16lena16 19.01.13 в 18:40

Коли ми пересікали кордон, я подумав про те, що зараз поляки відкриють вогонь. Але цього не трапилось. Чи то вони не чекали нас, чи то не збирались противитись.

16lena16 19.01.13 в 18:41

Тиша, заглушалась тільки ревом моторів, здавалась безкінечною. Я не знаю, скільки це продовжувалось. Можливо, годину, а можливо, і дві. Але потім раптом десь вдалині пролунали гарматні залпи і постріли із стрілецької зброї.

16lena16 19.01.13 в 18:43

- Поляки скоро замість "Отче наш" будуть повторювати "Хайль Гітлер!" - Антон запнувся, лиш устигнувши договорити свій жарт.

16lena16 19.01.13 в 18:44

Грохіт вистрілів та взривів лунали все ближче. Не встигли ми опам'ятатись, як сержант Бергер закричав приказ:

16lena16 19.01.13 в 18:45

- Усім на вихід! Відкрити вогонь по поляках.

16lena16 19.01.13 в 18:45

Ми розпочали випригувати з вантажівки. Ранок тільки починався Але і в півсутінках я зміг роздивитсь поляків, які вели вогонь по нашій колоні. Вони використовували як прикриття нерівності місцини, дерева та кілька крестянських домів, які знаходились поблизу.

16lena16 31.01.13 в 06:30

Поляків було дуже багато, але, напевно, наша поява застала їх зненацька, і тому вони не встигли навіть вирити окопи. У них тільки і було що кілька викопаних нашвидку пулеметні ячейки. Тут потрібно сказати, що крім стрілкової зброї у ворогів були кулемети та легкі протитанкові пушки.

16lena16 31.01.13 в 06:32

Але що саме цікаве, позаду основних сил поляків я замітив багато людей на конях. Ще коли ми їхали у вантаживці, сержант говорив нам, що у поляків є кавалерія, яка вважається у нам елітним родом військ.

16lena16 31.01.13 в 06:33

Людей на конях було дуже багато. Можливо, цілий кавалерийський полк. Але вони в нерішимості стояли на місці і не сішили йти в атаку. Я думав про це у наслідку: а що ще вони могли зробити? Кидатись з шаблями на танки було би смішно. У нас, звісно, ходила така байка, ніби польські улани пробували з шаблями нашу бронитехніку атакувати. Але, мені здається, це всього лиш байка, я сам ні разу такого не бачив.

16lena16 31.01.13 в 07:10

Тим не більше польська піхота вела по нас дуже цільний вогонь. Їх кулемети не замовкали, їх пушки суміли підбити два чи три наших танка.

16lena16 31.01.13 в 07:11

Нам прийшлось ховатись за нашою бронетехнікою. Це спасло не всіх. І вже лунали крики ранених німецьких бійців. Звісно, з'явились і перші убиті. Я не думав про це. Я навіть забув про те, що я снайпер. Я просто безпорядковано стріляв в сторону поляків. Те саме робили і остальні хлопці із мого взводу.

16lena16 31.01.13 в 07:13

Так продовжувалось кілька хвилин, поки сержант Бергр не закричав на нас:

16lena16 31.01.13 в 08:21

- Ви снайпери чт хто? А ну знищіть польських кулеметчиків!

16lena16 31.01.13 в 08:21

Почувши такий покрик, я відразу прийшов до тями. Через мить в перехресті мого риціла з'явився чоловік, стрилявший по нас з кулемета. Я нажав на спусковий крючок. Крізь оптичний приціл я побачив, що до перемеженого мною поляка підскочив ще один солдат, а другий поляк заняв місце павшого торавища, щоб замість нього вести вогонь з кулемету. Цього не можна було допустити, і мені нічого не залишалось робити, як передьоргнути затвор та знову нажати на спусковй крючок.

16lena16 31.01.13 в 08:24

Так продовжувалось ще декілька разів. У мене єдиного у взводі був оптичний приціл, яким можна було вбивати ворогів на такій відстані у сутінках. Я вперше у житті убивав живих людей. Але я не думав про це. Наступною моєю цілью стали артилеристи, які стреляли з протитанкової зброї по нашій бронетехніці. Першому я попав точно у грудну клітку, а потім вбив ще декількох із них . А ще через 10-15 хвилин бій затих. Наші танки зробили свою справу, вони підійшли найближче до позицій ворога, та поляки почали утікати.

16lena16 31.01.13 в 08:27

- Ми перемогли! - кричали хлопці із мого взводу.

16lena16 31.01.13 в 08:28

А мене рвало, я думав про те, що вперше в житті від моєї руки померли люди. До мене підійшов сержант Бергер. Він сказав:

16lena16 31.01.13 в 08:28

- Добре, Гюнтер, ти повинен був пройти через це. Двадцять років тому мене такоє рвало, коли я вперше вбив людину. Але ти врятутвав своїх друзів. Запам'ятай, якщо ти ожалієш ворога, це може коштувати життя твого друга або навіть твого самого. Ти ж навіть не за Гітлера воюєш, не за Германію, а за своїх друзів та за самого себе, - остані слова сержант Бюргер прошепотів, так що я був єдиним, хто міг їх почути.

16lena16 31.01.13 в 09:55

Знаєте, я потім не раз думав про це під час війни та після неї. Я впевнений, що він був правий.

16lena16 31.01.13 в 09:58

За час бою мої друзі Антон та Міхаель також суміли підстрелити декількох поляків. Але вони пережили це легше, тим більше вони зуміли вбити все таки меньше людей, ніж я. А я один тільки вбв 5 чи 6 людей, ну і ранив, напевно не меньше. На обличчях Антона і Міхаеля була розсіяність, але не більше того. В моєму взводі всі залишились живі, але декілька з наших хлопців були ранені. Біля ним відразу ж заметушились медики.

16lena16 31.01.13 в 10:00

- А ви допоможете раненим полякам? - задав я наївне питання.

16lena16 31.01.13 в 10:01

- Вибач, хлопче, але твої поляки уж на твоїй совісті будуть! Нам приказали допомагати тільки німцям, - ухмильнувся мені один з медиків. Видно, він вже почув, що я проявив особливу міткість у цьому бою.

16lena16 31.01.13 в 10:02

Мене знову затошнило, але я стримався. Біля мене стояв Міхаель. Подивившись на нього, я зрозумів, що його теж порокобили слова медика. Але Міхаель мовчав.

16lena16 31.01.13 в 10:02

Одумувати те що сталось було ніколи. Пролунав приказ переслідувати відступаючих поляків. Ми подались уперед, переступаючи через тіла наших товаришів. Деякі з поляків були ще живі і не переставали стогнати. Ми з Міхаелем чуть не спіткнулись о тіло польського солдата, який істошно кричав, залишившись без обох ніг.

16lena16 31.01.13 в 10:05

- Йому ніхто не допоможе, він буде довго мучитись, тихо сказав Міхаель та наставив на поляка гвинтівку.

16lena16 31.01.13 в 10:03

Після декількох секунд колибань Міхаель вистрелив. Мене знову стошнило. Але в тій ситуації поступок Міхаеля був дійсно виявленням милосердя. Подивившись на нього, я побачив, що Міхаель весь трясеться.

16lena16 31.01.13 в 10:06

Наші танки гнали польську кавалері. та залишки піхоти до самого пригороду Калица. При цьому кулемети танків не замовкали. Ми слідували за танками і також періодично робили вистріли. Час від часу який-небудь відряд відступающих поляків займав по дорозі більш менш зручні для оборони позиції, і тоді зав'язався короткий бій. Але вони були приречені. Вони нічого не могли зробити проти лавини наших танків. В результаті всю нашу дорогу до Калицу було всіяно трупами коней та людей. На краю ми получили приказ зупинитись. Тут я почув рев літаків. Наші бомбардовщики летіли бомбити місто.

16lena16 31.01.13 в 10:10

Поговоривши із нашим лейтенантом, сержант Бергер сказав нам:

16lena16 31.01.13 в 10:14

- Мужики, тепер ви можете віддихнути, поки наша авіація кінцево не знищить польську артилерію у підвеній частині міста, - він усміхнувся. - Ви заслужили хотя би короткий відпочинок.

16lena16 31.01.13 в 10:15

Ми всі усілись прямо на траву. Однак наший сержант не хотів, щоб у поляків був хоть маленький шанс застати нас врасплох. Тому чотирьох із нас він виставив в патруль. Я виявився у числі тієї четвірки. Ми устроїлись за валуном на невеликому горбку, який знаходився поруч з місцем, де розположився взвод. У бінокль мені було відміно видно пригород Калица. Я роздивлявся одноповерхову будинки, які виглядали меньш добротними ніж у нас у Германії. Щось заставило мене подумати про власний дім, про сім'ю. Моєму сину йшов вже другий рік, а я навіть не бачив, як він робив перші кроки. Я згадав Інгрід. Я знову згадав слова матері про те, що я не повинен бути занадто хоробрим, повинен берегти себе. Все це заставило мене відволіктися від думок та зосередитись на тому, за чим я спостерігав.

16lena16 31.01.13 в 10:20

Це було самим правильним, якщо я хотів залишитись цілим.

16lena16 31.01.13 в 13:59

У пригороді Калица не було людей. У небі над містом ще кружляли літаки, грохіт взривів не стухав. Полякам, очевидно, було зовсім не до того, щоб атакувати нас. Я зрозумів, что скоро ми розпочнемо штурмовати місто.

16lena16 31.01.13 в 14:01

Однак, мабуть, сталась якась заминка. Можливо це було зв'язано з танками, які вийшли із строю. Втім, я можу лиш припускати. Простих солдат не посвящали у подібні речі. Але, так чи інакше, сержант Бергер через деякий час дав нам приказ окоповуватись. При цьому основна частина взводу рила окопи, а четверо людей так же само стояли на караулі на випадок атаки поляків. Ті, хто працював лопатою, періодично мінялись, з тими хто чергував.

16lena16 31.01.13 в 14:09

Коли все було готово, я розташувався у одному окопі з Антоном і Міхаелем. Ми обгуворювали деталі пережитого бою. Антон не переставав захоплюватись тим, як бистро поляки відступають під натиском нашої техніки. Нас з Міхаелем теж задовольняв подібний розклад, хоч і наший настрій і не був настільки безтурботним.

16lena16 31.01.13 в 14:11

Через деякий час Антон заговорив про те, який я молодець, що знищив стількох поляків.

16lena16 31.01.13 в 14:12

- Я вперше в житті вбив живих людей, - тільки і зміг я відповісти на це.

16lena16 31.01.13 в 14:12

- Потрібно до цього відноситись легше, - сказав Міхаель, хоч і по його обличчю було видно, що він теж відноситься до цього не дуже легко.

16lena16 31.01.13 в 14:13

Антон почав гаряче переконувати нас:

Outbreak_m 18.03.13 в 10:26

- Це ж ворожі солдати! Поляки хотіли винищити всіх німців, які жили в Польщі. Ми просто випередили їх.

Outbreak_m 18.03.13 в 10:27

Після Чехословаччини я вже не надто довіряв подібній пропаганді. Але я не став переконувати Антона. По-перше, це було небезпечно, адже мене міг почути і хтось іще. По-друге, я знав, що моєму товаришу буде, безумовно, легше, якщо він думатиме так, як він думає.

Outbreak_m 18.03.13 в 10:29