The Goldfinch / Щиглик: 1

Частина 1.
Хлопець з черепом
1.
Тоді в Амстердамі, мені вперше за роки наснилась мама. Я більше тижня сидів у готелі, боявся виходити чи будь-кому телефонувати, і моє сердце стискалось і калатало від зовсім звичних звуків: дзвінок ліфту, брязкіт пляшок міні-бару, навіть церковна дзвіниця Вестертортен у Крітбергу, що вибивала години звучала моторошним бряцанням, мов у страшній казці обіцяючи загибель.

true_bilka 11.10.15 в 18:44

Вдень я сидів у ліжку, силкуючись розібрати данські телевізійні новини (це було безнадійно оскільки я не знав ні слова данською) і тоді я кидав спроби, сідав біля вікна , втупившись у канал, у пальто з верблюжої шерсті поверх одягу - я залишив Нью-Йорк у поспіху і речі, які я взяв з собою були недостатньо теплі навіть для приміщення.

true_bilka 11.10.15 в 19:02

На вулиці все вирувало. Було Різдво, вночі мерехтіли вогники на мостах через канал, поспішали червонощокі дами і чоловіки, шалики здіймались на холодному вітрі,бруківкою з гуркотом проїжджали велосипеди з ялинками привязаними до багажників. Днями любительський гурт виконував різдвяні колядки, дзвінкі і тендітні, вони повисали в зимовому повітрі.

true_bilka 11.10.15 в 19:20

Лотки з готельною їжею по всій кімнаті, надмір цигарок, теплувата горілка з дьюті-фрі. Безсонний, зачинений у кімнаті я дослідив поглядом кожен сантиметр кімнати, як увязнений змушений вивчити стелю своєї камери. Я був вперше у Амстердамі, я майже не бачив міста і досі лише кімната, у її тьмяній, сіруватій, поривчастій красі, давала відчуття Північної Європи, Нідерландів у мініатюрі: білосніжна протестантська чистота, замішана з розбещеною розкішшю торгових кораблів зі сходу.

true_bilka 12.10.15 в 11:27

Безпідставно багато часу я провів ретельно розглядаючи пару крихітних олійних картин у золотих рамах, що висіли над письмовим столом, на одній селяни каталися на ковзанах по замерзлому ставку біля церкви, на іншій човен борсався у зрадливому зимовому морі: декоративні копії, нічого особливого, та я вивчав їх ніби вони містили зашифроване послання, якийсь ключ, що відчиняв двері до таємниць фламандських майстрів.

true_bilka 12.10.15 в 11:38

Зовні, озимка стукала по шибках і здіймала бризки по воді каналу, і хоч би як багато виглядала парча та м`які килими, зимове світло приносило холодні нотки 1943-ого, поневірянь і самозречення, слабкого чаю без цукру і безсоння від голоду.
Рано вранці вдосвіта, поки чергові працівники ще не вийшли на зміну і холл не почав заповнюватися людьми, я спускався донизу за газетами.

true_bilka 12.10.15 в 11:51

Готельний персонал рухався безшумними кроками, стишуючи голос, очі пронизували холодом, ніби вони не до кінця бачили мене, американця, з 27-ого номеру, який нікуди не виходить цілими днями. Я намагався переконати себе, що нічний менеджер (темний костюм, правильна стрижка, окуляри в роговій оправі) піде на певні поступки, щоб запобігти неприємностям чи уникнути зайвого галасу.

Геральд Трібьюн не повідомляло новин про мою перипетію, та історія була у датських газетах, щільні абзаци іноземного тексту, які дражливо маячили переді мною, залишаючись поза межами розуміння.

true_bilka 11.10.15 в 19:56

Onopgeloste moord. Onbekende (Нерозкрите вбивство, невідомий, з гол.). Я піднявся нагору і повернувся у ліжко (повністю вдягнутий, бо в кімнаті було так холодно) і розклав газети на покривалі: фотографії поліцейських машин, стрічка, що відділяла місце злочину, навіть підписи до фотографій було неможливо розібрати, і хоча вони не згадувли ніде мого імя, неможливо було дізнатися чи мають вони мій словесний портрет чи приховують цю інформацію від публіки.

true_bilka 12.10.15 в 12:34

Кімната. Батарея опалення. Een Amerikaan met een strafblad. (Раніше судимий американець, з гол.) Оливково-зелена вода каналу.

true_bilka 12.10.15 в 12:05

Я мерзнув і хворів і через це не маючи чим себе зайняти (я не встиг прихопити книжку, так само як і теплий одяг), залишався у ліжку майже цілий день.

true_bilka 11.10.15 в 19:35

Ніч насувалася, починаючи від середини дня. Часто - крізь шурхіт розкиданих газет - я то пірнав у сон то виходив з нього, і мої сни здебільшого були затьмарені тим самим розмитим страхом, що проступав ніби кров і в ті години коли я не спав: судові засідання, розчахнута валіза на злітній смузі з моїм одягом розкиданим усюди і безкінечні коридори аеропорту, де я біжу до літака і знаю, що ніколи не встигну.

true_bilka 12.10.15 в 12:26

Завдяки моїй гарячці я бачив чудернацькі і неймовірно яскраві сни, мене кидало в піт, я не відрізняв дня від ночі, та в останню і найгіршу ніч я бачив увісні маму: скороминущий незбагненний сон, який відчувався ніби пришестя з того світу.

true_bilka 11.10.15 в 19:30

Я був у крамниці Хобі - чи, точніше, у якомусь уявному примарному просторі, схожому на малюнок олівцем - і вона несподівано з`явилась за моєю спиною , я побачив її відображення у дзеркалі.

true_bilka 12.10.15 в 12:45

Від її появи я очманів від щастя , це була вона, до найдрібнішої деталі, і візерунку веснянок, вона посміхалась мені, ще вродливіша, ні на мить не старша, чорне волосся і кумедно зведені вгору кутики губ, не сон, а присутність, що заповнила цілу кімнату: її власна сила, жива потойбічність.

true_bilka 12.10.15 в 12:56

І як я не бажав, я знав, що не можу обернутися, знав, що подивитись прямо на неї буде грубим порушенням законів мого і її світу, тож вона прийшла до мене в єдиний спосіб який могла, наші очі зустрілись у склі на довгу мить, та тільки вона здавалось ось-ось заговорить - з сумішшю здивування,любові і роздратування - на нас накотився туман і я прокинувся.

true_bilka 11.10.15 в 19:46