The Goldfinch / Щиглик: 3

Мені подобається вважати себе людиною з хорошою інтуіцією (як припускаю і усім нам) і записуючи усе це, існує спокуса домалювати тінь, що опускається над головою. Та я був сліпим і глухим до майбутнього; моїм єдиним нищівним переживанням були збори у школі.

true_bilka 29.11.15 в 15:20

Коли я подзвонив Тому, щоб сказати, що мене запідозрили (шепочучи по домашньому телефону, вона забрала мій мобільний), він здавалося не був особливо здивований це почути. "Слухай", сказав він перебивши мене, "не будь ідіотом, Тео, ніхто не знає нічого, просто тримай закритим свій сраний рот"; і перш ніж я встиг додати слово, він сказав "Вибач, мені треба йти", і кинув слухавку.

true_bilka 29.11.15 в 15:40

У таксі, я спробував відкрити вікно, щоб вдихнути трохи повітря: без успіху. Пахло там так, ніби хтось міняв брудні пелюшки чи може навіть хтось безпосередньо наробив, а потім спробував замаскувати гімно освіжувачем з запахом кокосового крему для засмаги.

true_bilka 16.10.15 в 11:52

Сидіння були засмальцьовані та заклеєні скотчем, і майже не пружинили. З кожним поштовхом, мої зуби бряцали, і так само релігійні висюлькі, звисаючі з дзеркала заднього виду, маленький кривий меч витанцьовував на пластиковому ланцюжку, і бородатий гуру у тюрбані, що пронизливо витріщався на заднє сидіння, з рукою піднятою у благословенні.

true_bilka 29.11.15 в 16:35

Ми мчали по Парк Авеню повз ряди червоних тюльпанів, що вишикувались перед нами. Боллівудська попса - стишена до майже підсвідомого скиглення, крутилась і гіпнотично виблискувала, просто на межі сприйняття мого слуху. Листя на деревах лишень почало з`являтися.

true_bilka 29.11.15 в 16:47

Хлопці з служби доставки Д'Агостіно і Гростедз штовхали візки навантажені продуктами; солідно вдягнена жінка на підборах, поспішаючи пірнула на тротуар, за ними неохоче тягнувся дитсадок, юристи та біржеві брокери тиснули руки та супили брови при погляді на небо.

true_bilka 02.12.15 в 13:57

Доки нас трусило (моя матір з нещасним виглядом вхопилась за підлокітник, щоб втриматись), я вдивлялвся з вікна на нудні обличчя (стурбовані люди у дощовиках, змелені у похмурі натовпи перехресть, люди пили каву з паперових стаканчиків і говорили по мобільному і оглядались крадькома у різні боки) і силкувався не думати про всі нещастя, що могли випасти на мою долю: в можливому переліку суд у справах неповнолітніх чи в'язниця.

true_bilka 14.12.15 в 20:47

Таксі різко і несподівано звернуло на Вісімдесять Шосту вулицю. Мама зісковзнула до мене і взяла за руку; і я побачив, що вона бліда і спітніла, ніби тріска.

true_bilka 29.11.15 в 19:16

"Тебе нудить?" - спитав я, забувши свої проблеми на якийсь час. В неї був той сумний застиглий вираз обличчя, що я надто добре знав: губи міцно стиснуті, лоб блищить, очі скляні і величезні.

true_bilka 29.11.15 в 19:21

Вона почала щось казати - і тоді різко приклала долоню до рота коли таксі загальмувало на світлофорі, кидаючи нас вперед і тоді назад на сидіння.

true_bilka 29.11.15 в 19:35

"Тримайся", сказав я до неї і тоді нахилився і постукав у замизганий плексиглаз, так що водій (Сикх у тюрбані) стрепнувся здивовано.

true_bilka 29.11.15 в 20:29

"Знаєте", проказав я у рештіку, "все нормально, ми вийдем тут, добре?"

true_bilka 29.11.15 в 19:24

Сикх - я бачив його відображення у завішаному дзеркалі - витріщився на мене. "Ви хочете зупинитись тут."

true_bilka 29.11.15 в 19:29

"Так, будь ласка."

true_bilka 29.11.15 в 19:29

"Але це не та адреса, яку ви сказали."

true_bilka 29.11.15 в 19:30

"Я знаю. Та все добре." - сказав я, оглянувшись назад на маму - вона з чорними колами під очима від туші порпалася в сумочці, шукаючи гаманець.

true_bilka 29.11.15 в 20:24

"З нею все гаразд?" із сумнівом сказав водій.

true_bilka 16.10.15 в 11:54

"Так, так, вона в нормі. Нам просто треба вийти, дякую."

true_bilka 16.10.15 в 11:55

Моя мати добула зіжмакані вологі купюри тремтячими руками і тицьнула їх крізь решітку. Сикх прослизнув долонею і затиснув їх у жмені (покірно, дивлячись у бік), а я вийшов, притримуючи їй відкриті двері.

true_bilka 18.12.15 в 10:48

Моя мати трохи спіткнулась ступаючи на тротуар і я схопив її руку. "Як ти?" боязко сказав я коли авто помчало геть. Ми були наверху П'ятої Авеню, перед приватними будинками,що виходили фасадом до парку.

true_bilka 18.12.15 в 10:28

Вона зробила глибокий вдих, тоді підняла брову і стиснула мою руку. "Хух", сказала вона, махаючи долонею біля обличчя. Її лоб спітнів і очі досі були трохи розфокусовані, трохи схожа на скуйовджену морську птаху, що збилась з курсу. "Вибач,мене ще досі піднуджує. Слава Богу ми вийшли з того таксі. Зі мною все буде добре, просто потрібно повітря. "

true_bilka 18.12.15 в 10:36

Люди потоком йшли повз кут вулиці, відкритий всім вітрам, школярки у формі сміялись і бігли, оминаючи нас, няні штовхали подвійні та потрійні візки з немовлятами.

true_bilka 16.10.15 в 11:58

Зацькований батько з повадками юриста пронісся повз нас, ведучи за собою на буксирі маленького сина. "Ні, Брейден" - почув я як він каже до хлопчика, що дріботів за ним. щоб не відстати, "ти не маєш так думати, важливіше мати роботу яка тобі подобається—"

true_bilka 18.12.15 в 10:55

Ми відступили вбік, щоб уникнути бризок мильної води, яку двірник виливав з відра на тротуар перед його будинком.

true_bilka 29.11.15 в 18:58

"Скажи мені", почала мама - торкаючись скронь кінчиками пальців - "це тільки мені здалося чи у тому таксі неймовірно—"

true_bilka 29.11.15 в 19:00

Смерділо? Гавайськими тропіками і дитячим гімном?"

true_bilka 29.11.15 в 19:01

"Присягаюсь" - "все було б добре якби він тільки не гальмував і не зривався з місця. Я прекрасно почувалась а тоді це просто найшло на мене."

true_bilka 18.12.15 в 11:21

"Чому ти ніколи просто не попросиш дозволу сісти на переднє сидіння?"

true_bilka 29.11.15 в 15:43

"Ти говориш точно як твій батько".

true_bilka 29.11.15 в 15:42

Я оглянувся, присоромлено - бо і я теж почув це, тінь його дратівливого тону все-знаю-краще. "Давай прогуляємось до Медісон і знайдемо місце щоб ти присіла," сказав я. Я помирав з голоду і там була забігайлівка, яка мені подобалась.

true_bilka 18.12.15 в 10:43

Однак - майже трусячись від виразної хвилі нудоти - вона стиснула мою руку. "Повітря". Чорні кола розмазаної туші під її очима. "Добре на свіжому повітрі"

true_bilka 20.12.15 в 19:05

"Добре", сказав я трохи зашвидко, силкуючись вгодити їй. "Як скажеш."

true_bilka 02.12.15 в 14:12

Я щосили старався бути погідливим, але моя мати - в очманілій судомі - вловила мою інтонацію. Вона подивилась на мене уважно, намагаючись дізнатись про що я думаю. (Це було ще однією поганою звичкою, яка виробилась в нас за роки життя із моїм батьком: спроби прочитати думки один одного.)

true_bilka 20.12.15 в 19:14

"Що? - спитала вона - "Хочеш кудись зайти?"

true_bilka 29.11.15 в 16:52

"Мм, та ні, не думаю", сказав я, роблячи крок назад і перелякано оглядаючись; хоча і був голодним, я не відчував права на чомусь наполягати.

true_bilka 29.11.15 в 15:47

"Зараз я оговтаюсь. За хвилину."

true_bilka 29.11.15 в 18:16

"Може" - кліпаючи і хвилюючись, що ж би їй хотілося, що б її потішило? - "Як тобі ідея піти посидіти в парку?"

true_bilka 29.11.15 в 18:32

На щастя вона ствердно хитнула головою. "Тоді добре", сказала вона голосом Мері Поппінс, як я про себе його називав, "та тільки дай мені віддихатися", і ми пішли униз до зебри на Шістдесять-Девятій: минаючи топінаріії у барокових горщиках, масивні двері з кованими візернунками.

true_bilka 20.12.15 в 19:21

Вона дивилась не на мене, а кудись крізь парк, і вираз її обличчя нагадав відомий французький фільм назви якого я не пам'ятав, де змарнілі люди ходили вулицями крізь вітер і багато говорили та насправді здавалося не розмовляли одне з одним.

true_bilka 18.12.15 в 11:02

"Що ти сказала?" запитав я, трохи відставши та пришвидшуючи крок, щоб наздогнати її. " Більший ризик —?"

true_bilka 29.11.15 в 18:40

Вона виглядала захопленою зненацька, ніби забула про мою присутність. Біле пальто - шарпалось на вітрі - додаючи їй схожості з довгоногим ібісом, ніби вона збиралася розправити крила і полетіти у вирій понад парком.

true_bilka 29.11.15 в 18:46

"Більший ризик чого?"

true_bilka 29.11.15 в 18:47

"А." Її обличчя було спантеличеним і вона струснула головою і засміялась гостро і швидко, отим своїм дитячим сміхом. "Ні. Я сказала часовий відрізок."

true_bilka 29.11.15 в 18:50