Марк Леви-Семь дней творения / Марк Леві-Сім днів творення: День сьомий

Оглавление

Сбросить всё

←

→

Русский оригинал	Перевод на украинский
Сожалеем, но текст оригинала доступен только зарегистрированным пользователям.	день сьомий У центральному парцi повiяв легкий вiтерець (анонимно) 17.10.11 в 14:07 0 День сьомий У центральному парку повіяв легкий вітерець liza_mazur 05.11.13 в 22:47 0	+1
	Рука Софії зісковзнула на спинку лавки, від ранкового холоду її пронизало тремтіння. allo 13.03.12 в 23:15 0
	У сні вона спробувала заховати голову в комір плаща, підібрала коліна. allo 13.03.12 в 23:14 0
	Блідний свііт зароджующогося дня проникав під її зплющені віки. allo 13.03.12 в 23:14 0
	Вона відвернулась, продовжуючи забуття. allo 13.03.12 в 23:13 0
	Неподалеку, за деревом, пролунав пташиний крик, она впізнала взлетающу чайку. allo 13.03.12 в 23:12 0
	Воня підтягнулась, пальці намагались нащупати Лукаса. allo 13.03.12 в 23:11 0
	Рука наткнулась на пустоту, впала на дерев"яне сидіння. allo 13.03.12 в 23:11 0
	Софія розплющіла очі. (анонимно) 13.03.12 в 22:25 0
	Це було пробудження в повній самотності. (анонимно) 13.03.12 в 22:25 0
	Вона покликала його та не отримала відповіді. (анонимно) 13.03.12 в 22:26 0
	Вона встала та оглянулася. (анонимно) 13.03.12 в 22:26 0
	Алеї були пустинні, в недоторканій смеркаючій росі. (анонимно) 13.03.12 в 22:27 0
	– Лукас! Лукас! Лукас! З кожнім повторенням її голос ставав зхвильвованішим, хрупкішим, тривожнішим. (анонимно) 13.03.12 в 22:29 0
	Вона крутилась, як вовчок, викрикувала його ім'я, поки головокружыння не змусило ъъ зхватитися за лаву. (анонимно) 13.03.12 в 22:31 0 Вона крутилась, як вовчок, викрикувала його ім'я, поки головокружыння не змусило її зхватитися за лаву. (анонимно) 13.03.12 в 22:37 0
	Трепет листя сповіщав, що єдиний свідок її пробудження - ранковий вітерець. allo 13.03.12 в 23:10 0
	Вона кинулась до містка, тримтячі від пробираючого до кісток холода. allo 13.03.12 в 23:09 0
	В щілині між білими кірпічами вона знайшла записку. (анонимно) 13.03.12 в 22:31 0
	" Софія, я любуюсь твоїм сном. (анонимно) 13.03.12 в 22:32 0
	Боже, яка ти прекрасна! Ти ворочишся в цю останню холодну ніч, я притискаю тебе до себе, укриваю тебе своїм плащем, я хотів би вберегти тебе від холоду усих зим. (анонимно) 13.03.12 в 22:34 0
	Риси твої спокійні, я глажу твою щоку і в перше за все своє існування щаслив та сумний одночасно. (анонимно) 13.03.12 в 22:38 0
	Це кінець нашої миті, початок спогаду, який буде тривати для мене вічність. (анонимно) 13.03.12 в 22:39 0
	Коли ми з"єдналися, в кожному за нас було стільки закінченого і стільки незавершенного! (анонимно) 13.03.12 в 22:40 0 Коли ми з'єднались, в кожному з нас були стільки завершеного і стільки незавершеного! На зорі я кану в простір, обережно піду, плекаючи кожну секунду, коли ще буду тебе бачити, до самої останньої миті. liza_mazur 25.11.13 в 17:02 0
	Я зникну за цим деревом, віддамся до власті гіршого. allo 13.03.12 в 22:44 0
	Дозволяючи їм прикінчити мене, ми проголошуемо перемогу твоєї сторони, і вона пробачить тебе, якими б ні були твої гріхи. allo 13.03.12 в 22:46 0
	Повертайся, кохання моє, в Дім свій, там тобі саме місце. allo 13.03.12 в 22:47 0
	Як би мені хотілося торкатися стін твого жилища, вдихати його солоний запах, бачити з твоїх окон ранок, піднімающийся над невідомими мені горизонтами, про які я знаю одне - що вони твої. allo 13.03.12 в 22:49 0
	Тобі вдалося неможливе : ти змінила частинку мене. allo 13.03.12 в 22:50 0
	Тепер я бажав би, что б ти закрила мене собою, щоб я віднині бачив світло від світу тільки через призму твоїх очей... Там де не має тебе,я більше не існую. allo 13.03.12 в 22:52 0
	Наші дві руки, зімкнувшись,стали одніею десятипалою рукою; твоя рука, лягала на мою, становившись моею, і коли твої очі заплющувалися, я засинав. allo 13.03.12 в 22:53 0
	Не сумуй, на наші спогади ніхто не спокуситься. allo 13.03.12 в 22:54 0
	Тепер мені достатньо заплющити очі , щоб побачити тебе, достатньо перестати дихати, щоб відчути твій аромат, достатньо стати обличчам до вітру, щоб вловити твоє дихання. allo 13.03.12 в 22:58 0
	Слухай же: там ,де я знаходжусь, я розчую відгуки твого сміху, побачу посмішку в твоїх очах, уловлю луно твого голосу. allo 13.03.12 в 23:00 0
	Ппосто знати,що десь на цій землі є ти, стане для мене, в моєму пеклі,куточком раю. allo 13.03.12 в 23:01 0
	Ты – мій Башер. allo 13.03.12 в 23:01 0
	Кохаю тебе. allo 13.03.12 в 23:01 0
	Лукас». allo 13.03.12 в 23:01 0
	Софія повільно опустилась на килим з листя, впившись пальцями в лист. allo 13.03.12 в 23:02 0
	Вона підняла голову до неба, затуманеного грусттю. allo 13.03.12 в 23:03 0
	Від крика " Лукас!!!" в парковій чащі здрогнулася земля. allo 13.03.12 в 23:03 0
	Софія рвала своїм відчайдушним покликом безмовність, і голос її переривав обертання Землі, самий хід речей. allo 13.03.12 в 23:05 0
	- Чому ти мене покинув? - прошепотіла вона. allo 13.03.12 в 23:05 0
	- Не треба перебільшень, - відбовів їх МИхаїл, з"являючись під аркою мостка. allo 13.03.12 в 23:06 0
	- Хрещений? -Чому ти плачеш, Софія? - Ти мені потрібен! - з цими словами вона кинулася до нього. allo 13.03.12 в 23:07 0
	– Я явився за тобою, София. allo 13.03.12 в 23:07 0
	Ти повинна зараз же повернутися зі мною. allo 13.03.12 в 23:08 0
	Все кінчено. allo 13.03.12 в 23:08 0
	Він протягнув їй руку, але вона відступила. allo 13.03.12 в 23:08 0
	- Я не повернусь. allo 13.03.12 в 23:08 0
	Мій рай тепер не у нас. allo 13.03.12 в 23:09 0

Следующая страница →