The Fault In Our Stars / Помилки наших зірок: Частина 5

З Августом я не розмовляла десь тиждень. Я дзвонила йому в Ніч розбитих ртофеїв, тому за традицією була його черга дзвонити. Але він цього не зробив. Я б не сказала, що тепер я пялилася на свій телефон, зажатий у спітнілій руці, дні напроліт, одягнута в моє Особливе жовте плаття, і терпеливо чекала, поки мій джентльмен справдить це звання. Я займалася своїми справами: один раз випила каву с Кейтлін і їїї хлопцем ( симпатичним, але, якщо чесно, не таким, як Август); щодня ковтала мою дозу Фланксилофору; тричі відвідала заняття в МКК; щовечора вечеряла з мамою та татом.

Yana999 08.05.14 в 15:07

Недільним вечором на вечерю була піцца з зеленим перцем та брокоолі. Ми сиділи кругом маленького круглого столу в кухні, коли мій телефон почав дзвонити, але мені не можна було взяти його (ніяких-телефонів-за-вечерею).

Yana999 08.05.14 в 15:08

Я трішки поїла, поки батьки розмовляли про землетрус, що тільки-но пройшов на території Папуа-Нової Гвінеї. Вони познайомилися в Корпусі миру в Новій Гвінеї, тому як тільки там що-небудь ставалося, навіть щось жахливе, вони раптово переставал бути великими засілими створіннями, але знову ставали тими, ким були колись — молодими, ідеалістичними, самодостатніми і сильними духом людьми. Захоплені вони в цей момент були на стільки, що навіть не дивилися на мене, поки я доїдала набагато швидше, ніж зазвичай, переміщуючи їжу з тарілки в рот зі швидкістю, яка ледь не заставила мене задихнутися і одночасно почати хвилюватися, що мої легені знову плавали в басейні, який наповнявся. Я відігнала цю думку, наскільки змогла. У мене ПЕТ була назначена через кілька тижнів, тому я всерівно скоро дізнаюсь, якщо щось не так. Хвилювання зараз нічим не допоможе.

Yana999 08.05.14 в 15:14

І всерівно я нервувала. Мені подобалося бути людийною. Я хотіла б нею залишатися. Хоча хвилювання — ще один побічний ефект помирання.

Yana999 08.05.14 в 15:15

Нарешті, я закінчила з вечерею та запитала: «Чи можу я вийти з-за столу?». Вони ледве зробили паузу в їхніх бесіді про силу та слабкості гвінейської культури. Я витягла телефон з сумочки, що лежала тут ж, на кухні, і перевірила остання вхідні. Август Вотерс.

Yana999 08.05.14 в 15:18

Я вийшла через задні двері в сутінки. На очі мені потрапила моя гойдалка, і я подумала дойти до неї та покататись, поки я з ним говорю, але вони здалися мені стоячими дуже далеко, враховуючи, що вечеря мене втомила.

Yana999 08.05.14 в 15:19

Замість того, я лягла на траву в куті внутрішнього дворику, подивилася на Оріон, єдине сузір'я, яке я змогла знайти, і подзвонила йому.

Yana999 08.05.14 в 15:21

— Хейзел Грейс, — сказав він.

Yana999 08.05.14 в 15:22

— Привіт, — сказала я. — Як ти?

Yana999 08.05.14 в 15:22

— Пречудово, — сказав він. — Я хотів дзвонити тобі майже кожну хвилину, але чекав, коли зможу сформувати логічно адекватну ідею ін ре Вищого Страждання. (Він сказав «ін ре». Він правда це зробив. О, цей хлопець).

Yana999 08.05.14 в 15:24

— І? — запитала я.

Yana999 08.05.14 в 15:24

— Мені здається, що... читаючи цю книгу, я відчував себе ніби-то... ніби-то...

Yana999 08.05.14 в 15:25

— Ніби-то? — перепитала я, дразнячи його.

Yana999 08.05.14 в 15:26

— Ніби-то це був подарунок? — сказав він з запитальною інтонацією. — Ніби-то ти подарувала мені щось важливе.

Yana999 08.05.14 в 15:27

— Ого, — тихо видихнула я.

Yana999 08.05.14 в 15:27

— Безглуздо, — сказав він. — Вибач.

Yana999 08.05.14 в 15:28

— Ні, — сказала я. — Ні. Не вибачайся.

Yana999 08.05.14 в 15:29

— Але вона не закінчується.

Yana999 08.05.14 в 15:30

— Ага. — сказала я.

Yana999 08.05.14 в 15:30

— Справжні тортури. Я дійсно вирішив, що вона померли чи щось таке.

Yana999 08.05.14 в 15:30

— Так, я теж так думаю. — сказала я.

Yana999 08.05.14 в 15:31

— Гаразд, я все розумію, але є ж якась усна домовленість між автором і читачем, і мені здається, що незакінчена книга ніби як цей контакт розриває.

Yana999 08.05.14 в 15:32

— Не знаю, — сказала я, мені раптом захотілось захистити Пітера Ван Хаутена. — Це те, що мені якимсь чином подобається в цій книзі. Це правдиво ілюструє смерть. Ти помераєш посеред життя, посеред речення. Але Боже, мені правда жахливо хочеться знати, що сталося з іншими. Я питала в нього про це в листах. Але він, м-да, він ніколи не відповідає.

Yana999 08.05.14 в 15:35

— Ага. Ти сказала, він типу відлюдник?

Yana999 08.05.14 в 15:35

— Точно.

Yana999 08.05.14 в 15:36

— Неможливо відслідкувати.

Yana999 08.05.14 в 15:36

— Точно.

Yana999 08.05.14 в 15:36

— Зовсім недосягаємий, — сказав Август.

Yana999 08.05.14 в 15:36

— На жаль, так, — сказала я.

Yana999 08.05.14 в 15:37

— Шановний містер Вотерс, — відповів він. — Я пишу Вам з вдячністю за ваше електронне повідомлення, отримане мною через Місс Фліханхарт шостого квітня зі Сполучених Штатів Америки, при умові що я можу так виразитись з географічної точки зору в епоху нашої тріумфально оцифрованної сучасності.

Yana999 08.05.14 в 15:39

— Август, якого дідька?

Yana999 08.05.14 в 15:39

— У нього є ассистентка, — сказав Август. — Лідевідж Вліханхарт. Я знайшов її. Я написав їй. Вона передала йому е-мейл. Він відповід через її електронний ящик.

Yana999 08.05.14 в 15:41

— Добре, добре. Продовжуй читати.

Yana999 08.05.14 в 15:41

— Моя відповідь написана чорнилами на папері, у славній традиції наших предків, а потім перекладена Місс Флиханхарт у цепку одиниць та нулів, аби відправити через прісну павутину, не так давно окутавшу на вид, тому я приношу свої вибачення за будь-які помилки чи непорозуміння, до яких це може призвести.

Yana999 08.05.14 в 15:43

Враховуючи ту вакханкалію розваг, яка знаходиться в розпорядку молодих чоловіків та дівчат Вашого покоління, я вдячний будь-якій людині в будь-якому місці світу, яка виділила необхідне для прочитання моєї невеличкої книги асу. Але я особливо вдячний Вам, сер, не лише за добрі слова про Вище страждання, але і про те, що Ви знайли час сказати мені, що моя книга, і тут я процитую Ваші власні слова, «означала силу-силенну всього» для Вас.

Yana999 08.05.14 в 15:47

Цей коментар, все ж, наштовхує мене на роздуми, що ви мали на увазі під словом «означати»? Приймаючи в увагу марність нашої боротьби, чи є цінним саме швидкоплинний поштовх значимості, який мистецтво дарує нам? Чи єдиною ціллю є як можно більш комфортне проводження часу? Що має имітувати витвір мистецтва, Августе? Сигнал тривоги? Заклик до зброї? Каплю морфію? Звісно ж, як і будь-яке запитання у Всесвіті, це приводить нас до роздумів про те, що означає бути людиною, і, позичаючи вираз у шіснадцятирічної молоді, обтяженої екзистенціально. тривогою, «чи є в цьому якийсь сенс».

Yana999 08.05.14 в 15:54

Я боюся, мій друже, що сенсу немає, і що Ви наврядчи отримаєте якесь підбадьорення від подальших зустрічей з моєю творчістю. Але заради того, щоб відповісти на Ваше запитання: ні, я нічого більше не писав, і не збираюся. У мене немає відчуття, що якщо я продовжу ділитися своїми думками з читачами, хто-небудь з нас матиме з цього користь. Ще раз дякую Вам за великодушний лист.

Yana999 08.05.14 в 15:58

Щиро Ваш, Пітер Ван Хаутен, через Лідевілд Фліханхарт.

Yana999 08.05.14 в 15:58

— Вау, — сказала я. — Ти все це придумав?

Yana999 08.05.14 в 15:59

— Хейзел Грейс, чи здатен я, з моїми нікченними інтелектуальними здібностями, придумати лист від Пітера Ван Хаутена, включаючи в себе такі вирази, як «наша тріумфально оцифрована сучасність»?

Yana999 08.05.14 в 16:01

— Не здатен, — підтвердила я. — Можна... можна мені електронну адресу?

Yana999 08.05.14 в 16:02

— Звісно, — спокійно сказав Август, ніби-то це був найкращий на світі подарунок.

Yana999 08.05.14 в 16:02

Наступні дві години я провела за створенням е-мейла Пітеру Ван Хаутену. Лист, здається, ставав гіршим кожен раз, коли я його переписувала, але зупинитися я не могла.

Yana999 08.05.14 в 16:03

Шановний Містер Пітер Ван Хаутен,

Yana999 08.05.14 в 16:04

( через Лідевідж Фліханхарт)

Yana999 08.05.14 в 16:04

Мене звуть Хейзел Грейс Ланкастер. Мій друг, Август Вотерс, який прочитав Вище страждання по моїй пораді, щойно отримав від вас е-мейл з цієї адреси. Я сподіваюсь, ви не проти, що Авшуст поділився листом зі мною.

Yana999 08.05.14 в 16:05

Містер Ван Хаутен, я зрозуміла з вашого листа Августу, що ви не збираєтеся більше друкувати жодної книги. З одного боку, я розчарована, але я також відчула полегшення, мені не потрібно буде непокоїтись, чи буде ваша наступна книга відповідати дивовижній досконалості найпершої. Як людтна, що уже три роки живе з раком IV стадії, я можу сказати, що ви все правильно вловили у Вищому стражданні. Або ж, в крайньому випадку, ви спіймали мене. Ваша книга якимсь чином пояснює мені, що я відчуваю, ще до того, як я відчую це, і я перечитувала її десятки разів.

Yana999 08.05.14 в 16:11

Все ж, мені цікаво, чи не відповісте ви мені на кілька запитань, які в мене є на рахунок того, що відбувається після кінця роману. Я розумію, що книга закінчується, тому що Анна помирає або ж стає занадто хворою, щоб писати, але мені б дуже хотілось дізнатись, що станеться з мамою Анни, чи вийде вона заміж за Голландця з тюльпанами, чи буде в неї інша дитина, чи залишиться вона жити за адресою Зап. Темпл, 917, і т.д. Також, чи дійсно Голландець з тюльпанами любить Анну та її маму, чи він шахрай? Що станеться з друзями Анни, особливо з Клер та Джейком? Вони залишаться разом? І останнє - я дмуаю, що це один з глибоких і змістовних запитань, яке, як ви завжди надіялись, вам зададуть ваші читачі, - що станеться з хом'ячком Сізіфом? Ці запитання мучили мене роками, і я не знаю, скільки мені ще залишилось, щоби отримати на них відповіді.

Yana999 08.05.14 в 16:16

Я знаю, що це не дуже важливі запитання в літературному плані, і що ваша книга повна важливих літературних запитань, але мені просто хотілося б знати.

Yana999 08.05.14 в 16:17

І звісно, якщо ви коли-небудт вирішите написати що-небудь ще, навіть якщо ви не захочете це опублікувати, я хотіла б прочитати це. Чесне слово, я б читала ваші списки покупок.

Yana999 08.05.14 в 16:18