Пауло Коэльо-Алхимик / Пауло Коельо - Алхімік: 2

Продовжуючи шлях їх, прийшов Він в одне поселення;
тут жінка, на ім'я Марфа, прийняла Його в дім свій;
у неї була сестра, на ім'я Марія, котра сіла в ногах Ісуса
і слухала слово Його.
Марфа ж піклувалась про велике частування і, підійшовши,
сказала: Господи! чи байдуже Тобі, що сестра моя
одну мене залишила служити? скажи їй, щоб допомогла мені.
Ісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! ти дбаєш і метушишся багато про що, а одне лише потрібно; Марія ж обрала найкращу частину, яка не відніметься у неї.
Євангеліє від Луки, 10; 38-42

Una 07.05.11 в 18:27

ПРОЛОГ

Una 07.05.11 в 16:42

Алхімік взяв до рук книгу, яку приніс хтось із
подорожніх. Книга була без обкладинки, але ім'я автора він знайшов -
Оскар Уайльд - і, гортаючи її, наткнувся на історію
Нарциса.
Алхімік знав міф про прекрасного юнакаі, який цілими днями
безперервно дивився на своє відображення в струмку, милуючись своєю
красою. Зрештою, задивившись, він впав у воду і
захлинувся. На березі ж виросла квітка, названа на згадку
загиблого.
Але Оскар Уайльд розповідав цю історію по-іншому.
"Коли Нарцис загинув, німфи лісу - дріади - помітили,
що прісна вода в струмку зробилася від сліз солоною.
- Про що ти плачеш? - запитали в нього дріади.
- Я оплакую Нарциса, - відповідав струмок.
- Не дивно, - сказали дріади. - Зрештою, адже ми
завжди бігли за ним слідом, коли він проходив лісом, а
ти - єдиний, хто бачив його красу зблизька.
- А він був гарний? - запитав тоді струмок.
- Та хто ж краще тебе може судити про це? - здивувалися
лісові німфи. - Чи не на твоєму березі, схилившись не над твоїми
водами, він проводив дні?
Струмок довго мовчав і нарешті відповів:
- Я оплакую Нарциса, хоча ніколи не розумів, що він -
прекрасний.
Я плачу тому, що кожного разу, коли він опускався на мій
берег і схилявся над моїми водами, в глибині його очей
відбивалася моя краса ".

Una 07.05.11 в 18:40

"Яка чудова історія", - подумав Алхімік.

Una 07.05.11 в 16:50

ЧАСТИНА ПЕРША

nadjadavuduk 17.06.11 в 07:22

Юнака звали Сантьяго. Вже починало сутеніти, коли він
вивів своїх овець до покинутої напіврозваленої церкви. Купол
її давно обвалився, а на тому місці, де була колись ризниця,
виріс великий сикомір.
Він вирішив заночувати там, загнав крізь занепалі двері
своїх овець и уламками дощок закрив вихід, але вівці інколи
розбрідалися, так що цілий день доводилося витрачати на пошуки
заблуканої овечки.
Сантьяго розстелив на підлозі свою куртку, під голову
підложив книгу, яку нещодавно прочитав, і влігся. А перед тим
як заснути, подумав, що треба було брати з собою книги потовще:
і читання вистачить на більший термін, і подушка вийде пишнішою.
Він прокинувся, коли було ще темно, і крізь дирявий дах
побачив, як блищать зірки.
"Ще б поспати", -- подумав Сантьяго. Йому наснився той
самий сон, що і на минулому тижні, і знову він не встиг додивитися
його до кінця.
Він піднявся, випив ковток вині. Взяв свій посох і почав
розштовхувати сплячих овець. Однак більша їх частина прокинулась
в ту саму мить, коли і він відкрив очі, неначе якась
таємничий зв'язок існував між ним і вівцями, з якими
він вже два роки блукав з місця на місце у пошуках води і корма.
"так звикли до мене, що вивчили мої звички", -- сказа він
про себе. Потім подумав трохи і вірішив, що, мабуть,
все навпаки: це він навчився застосовуватися до овечого
розпорядку.
Однак інші вівці втсавати не квапилися. Сантьяго
доторкався до них кінчиком посоха, кликав кожну на ім'я --
він буі впевнений, що вони чудово розуміють все, що він каже їм.
І тому він іноді читав їм вголос те, що йому особливо
подобалось у книжках, чи розказував, яке самотнє життя
пастуха, як мало в ній радощів, чи ділився із ними новинами,
які почув у містах, по яких йому доводилось проходити.
Втім, в останній час говорив Сантьяго тілько про
одне: про дівчину, дочку торговця, яка жила в тому місті, куди він
мав прийти через чотири дні. Він бачив її тільки раз,
у минулому році. Крамар, який торгував сукном і шерстю, любив,
щоб овець стригли прямо у нього на очах -- так буде без
обману. Хтось із приятелів Сантьяго вказав йому цю крамницю, і він
пригнав туди своїх овець.

anay 26.07.11 в 12:12

"Хочу продати шерсть", - сказав він тоді крамарю.
А біля прилавка товпився народ, і господар попросив пастуха
почекати до обіду. Сантьяго погодився, сів на тротуар, дістав
з торбини книжку.
- От не думала, що пастухи вміють читати, - пролунав
раптом поряд з ним жіночий голос.
Він підняв голову і побачив дівчинку - справжню андалусійку з виду: волосся чорне, гладке і довгі, а очі такі, як у
маврів, які підкорили свого часу Іспанію.
- Пастухам нема чого читати: вівці навчать більшого, ніж
будь-яка книга, - відповів їй Сантьяго.
Так слово за слово вони розговорилися і провели в бесіді
цілих дві години. Вона розповіла йому, що доводиться крамарю
дочкою і що життя у неї нудне і дні не відрізняються один від
іншого. А Сантьяго їй розповів про поля Андалусії, про те, що
чув у великих містах, через які пролягав його шлях. Він радий
був співрозмовниці - все ж не з вівцями розмовляти.
- А де ж ти навчився читати? - Запитала вона.
- Де всі, там і я, - відповів юнак. - У школі.
- Чому ти, раз знаєш грамоту, пасеш вівці?
Сантьяго, щоб не відповідати на це питання, чимось
відговорився: впевнений був, що вона все одно його не зрозуміє. Він
все розповідав їй про свої мандри, і мавританські її
оченята від подиву то широко розкривалися, то мружилися. Час
тік непомітно, і Сантьяго хотілося, щоб день цей не
кінчався ніколи, щоб крамаря долали покупці і щоб
чекати стрижки довелося б днів зо три. Ніколи раніше не траплялося
йому відчувати такого, як у ці хвилини, - йому захотілося
залишитися тут назавжди. З цією чорнявою дівчинкою дні не
були б схожі один на інший.
Однак прийшов її батько і наказав обстригти чотирьох овець.
Заплатив скільки належить і сказав, щоб Сантьяго прийшов через
рік.

FreeRider 10.10.11 в 17:24

І ось тепер до призначеного терміну залишалося всього чотири
дні. Він радів майбутній зустрічі і в той же час
тривожився: а раптом дівчинка вже забула його? Багато пастухів
жене через їх містечко свої стада.
- Це неважливо, - сказав він своїм вівцям. - Я теж бачив
інших дівчат в інших містах.
Але в глибині душі він усвідомлював, що це дуже навіть важливо. І
у пастухів, і у моряків, і у комівояжерів завжди є одне
місто, де живе та, заради якої можна поступитися радістю
вільно бродити по світу.

Una 07.05.11 в 16:47

Уже зовсім розвиднілось, і Сантьяго погнав отару в ту сторону,
звідки вставало сонце. "Добре вівцям, - думав він, - нічого
не потрібно вирішувати. Може, тому вони і туляться до мене ". Їм
взагалі нічого не потрібно - були б вода і корм. І доки він
знає найкращі в Андалузії пасовища, вівці будуть його кращими
друзями. Нехай дні не відрізняються один від одного, нехай час від
сходу до заходу тягнеться нескінченно, нехай за все своє
коротке життя вони не прочитали жодної книги і не розуміють
мови, якою люди в містечках і селах переказують один
одному новини - вони будуть щасливі, доки їм вистачає води і
трави. А за це вони щедро віддають людині свою шерсть і - час від часу - своє м'ясо.
"Стань я сьогодні диким звіром і почни вбивати їх одну за
іншою, вони зрозуміли б що до чого лише після того, як я перебив
б більшу частину отари, - думав Сантьяго. - Вони більше
довіряють мені, ніж власним своїм інстинктам. І тільки з тієї
причини, що я веду їх туди, де вони знайдуть корм і воду ".
Він сам здивувався тому, які думки лізуть йому сьогодні в
голову. Може, це через те, що церква, де в ризниці виріс
сикомор і де він провів ніч, була проклята? Спочатку йому
приснився сон, який він уже бачив одного разу, а тепер ось
піднялася злість на вірних супутниць. Він ковтнув вина, що залишився
від вечері, щільніше загорнув куртку. Він знав, що всього через
кілька годин, коли сонце виявиться в зеніті, почнеться така
спека, що йому не під силу стане гнати овець через пустку. У
цю годину вся Іспанія спить. Спека спаде лише під вечір, а до
цього йому треба тягати на плечах важку куртку. І, як
завжди, коли він збирався поскаржитися на це, йому згадалося,
що саме вона щоранку рятує його від холоднечі.
"Треба бути готовим до сюрпризів погоди", - подумав
Сантьяго, відчуваючи вдячність до своєї куртці.
Отже, куртка мала сенс і мету, як і її володар,
що обійшов за два роки мандрів по плоскогір'яї і рівнинах
Андалусії усі міста цієї області. Метою Сантьяго були
подорожі. Сантьяго збирався на цей раз пояснити доньці
крамаря, яким це чином простий пастух знає грамоту. Справа
була в тому, що до шістнадцяти років він навчався в семінарії.
Батьки хотіли, щоб він став священиком. Прості селяни,
що працювали за харчі, хотіли пишатися своїм сином. Сантьяго
вивчав латинь, іспанську мову і богослов'я. Проте з дитинства
тяга до пізнання світу пересилила прагнення
пізнати Бога або вивчити гріхи людські. І одного разу, відвідуючи
батьків, він набрався хоробрості і сказав, що священиком бути
не хоче. Він хоче подорожувати.

FreeRider 10.10.11 в 17:34

-- Сину мій, -- сказав йому на це батько, -- через це село порходили люди з усього світу. Вони шукали чого-небудь нового, але але самі залишалися колишніми. Вони доходять до замка на погорбі й розуміють, що минуле ліпше теперешньго. У них можуть бути біляве волосся або чорна шкіра, але вони нічим не відрізняються від наших з тобою односельців.
-- Однак я щось не знаю, які замки в тих краях, звідки вони родом, -- відповів Сантьяго.
-- І люди ці, коли придивляться да наших полей, до наших жінок, говорять, що хотіли б залишитися тут назавжди, -- продовжував батько.
-- А я хочу побачити інші землі, подивитись на інших жінок. Адже ці люди ніколи не залишаються у нас.
-- Для подорожей потрібні великі гроші. А з нашого брата на одному місці не сидять тільки пастухи.
-- Що ж, тоді я піду в пастухи, -- сказав Сантьяго.
Батько нічого не відповів, а зранку дав йому гаманець з трьома старовинними золотими:
-- У полі одного разу знайшов. Вважай, з неба впали. Купи собі отару овець та іди бродити по світу, поки не зрозумієш, що наш замок найголовніший, а краше наших жінок немає ніде.
І коли він благословляв сина, той по очам його зрозумів, що батькові, незважаючи на роки, самому хочеться відправитися в мандрівку, -- хочеться, як не намагався він заглушити цю тягу, втішаючись благами осілого життя: їжею, питвом і дахом над головою.

Dina_Darina 19.10.11 в 23:35

Небо на горизонті вже наливалося багрянцем, а потім зіййшло сонце. Сантьяго згадав розмову з батьком та розвеселився: він вже побачив безліч замків і безліч красунь, жодна з них, втім, не могла зрівнятисься з тою, якою він зустріне через два дні. В нього є -- куртка, книга, яку завжди можна поміняти на іншу, отара овець. Однак найголовніше
--
те, що виповнюється сама його заповітна мрія: він подорожує
А коли йому наскучать поля Андалусії, завжди можна продати овець
й стати моряком. До того часу, коли набридне плавати, він дізнається інші міста, інших жінок, інші способи бути щасливим.
"Я не знаю, я шукають Бога в семінарії", -- подумав він, дивлячись на на висхідне світило. Сантьяго завжди намагався відшукувати новий шлях. І в тій церкві йому ще жодного разу не траплялося ночувати, хоча в тутешніх краях бував він часто. Світ величезний і невичерпний: нехай вівці ведуть його - обов'язково виведуть до чого-небудь цікавого. "Все діло в тім, що самі вони
не розуміють, що кожний день прокладають нові шляхи, міняються посовища й пори року, -- вони зайняті тільки їжею та питвом".
"Може бути, і ми такі ж, -- думав пастух. -- Адже я й сам жодного разу не подумав об інших жінках с тих пір, як познайомився с донькою сукнороба. Він глянув на небо, прикинув
-- виходило, що він ще до обіда буде в Тарифі. Там обміняє свою книгу на іншу, потовстіше, наповнить фляжку вином, поголиться
і оголиться. Треба підготуватися до зустрічі з донькою сукнороба.
А про те, що який-небудь інший пастух випередить його й попросить її руки, він намагався не думати.
"Життя тим і цікава, що позволяє сни робити дійсністю", -- думав Сантьяго, поглядував на небо та додаючи кроку. Він згадав, що в Тарифі живе бабця, яка вміє тлумачити сни. Нехай-но розкаже , що значить сон, вже вдруге приснився йому.

Dina_Darina 20.10.11 в 00:56

Бабця провеля гостя у задню кімнату, відділену від їдальні завісою із різнокольорових шнурів. У кімнаті стояли стіл та два стільця, а на стіні висіло зображення Серця Христова.
Господиня сіла сама, всадила Сантьяго, потімвзяла його за обидві руки й напівголосно прочитала молитву.
Схоже, що молитва була циганська. Пастуху часто зустрічалися цигани -- вони, хоч овець не пасли, теж бродили по світу. А люди говорили, що живуть вони обманом, що продали душу дияволу, що крадуть дітей, і ті потім становляться в їх таборах невільниками. Сантьяго сам в дитинстві до смерті боявся, що його вкрадуть цигани, і тепер, коли бабця взяла його за руки, страх цей воскрес.
"Але адже тут -- святе Серце Ісусове", -- подумав він, намагаючись заспокоїтися та вгамувати дрож. Йому не хотулося, щоб бабця помітил, що йому страшно. Він прочитав про себе "отче наш".
-- Як цікаво, -- сказала бабця, не зводячи очей з ліній його руки, і знову замовкла.
Юнак занепокоївся ще сильніше. Руки затряслися ще більше, і він поспішно відсмикнув їх.
-- Я не зп тим прийшов, щоб ті мені ворожила по руці, -- сказав він, жалкуя, що взагалі переступив поріг цього дому: не ліпше чи буде заплатити, скільки скажуть, та йти геть.
Занадто велике значення придав він своєму сну.
-- Знаю. Ти прийшов., щоб я щоб я розтлумачила тобі твій сон, -- відзначила циганка. -- Сни -- це мока, на якій говорить з нами
Господь. Коли це одна з мов світу, я можу перекласти тобі з ньго. Але якщо Господь звертається до тебе мовою твоєї душі, він
буде чітким тобі одному. Однак гроші за раду я з тебе все одно візьму.
"Ось ті на ", -- подумав юнак, але все ж рішив ризикнути. Пастух завжди ризикує: то вовки нападуть на його стадо, то засуха трапиться. Ризик і составляє чарівність його життя.
-- Мені двічі снився один і той же сон, -- сказав він. -- Снилося, ніби я пасу своїх овець на лузі, й тут з'являється дитина, хоче з ними погратися. Я не поюбля., коли люди подходять в моїм овцям --вони чужаків бояться. Тільки дітей вони до себе піпускають без боязні -- вже не знаю чому. Не розумію, я це
вівці визначають вік.
-- Позповідай далі, -- перебіла бабця. -- У мене он казанок на вогні. Грошей в тебе небагато, а час мій варто дорого.
-- Дитина грала та грала с вівцями, -- продовжував він, трохи збентежівшіся, Сантьяго, -- а потім раптом підхопив мене на руки й переніс до єгипетських пірамід. -- Він завагався, засумнівавшись, чи знає циганка, що це таке, але вона мовчала. -- До єгипетських пірамід, -- повторив він повторив він повільно і роздільно, -- і
там сказам мені так: "Якщо знову попадеш сюди, відшукаєш захований скарб". І тільки захотів він вказати мені, де ж це скарб лежить, як я прокинувся. І так -- двічі.
Бабця довго мовчала, потім знову взяла Сантьяго за обидві руки й уважно вгледілася у ладоні.
-- Зараз я з тебе нічого не візьму, -- говорила вона нарешті. --Але якщо знайдеш скарб, десята частина -- моя.
Юнак розсміявся від радості -- приснившийся скарби збережуть йому його жалюгідні копійки. Бабця, вірно, і у самому ділі циганка: цигани, говорять, сущі осли.
-- Розтлумач мені мій сон, -- попросив він.
-- Перш поклянись. Поклянись, що віддаси мені десяту частину скарбів, тоді розкажу.
Сантьяго поклявся. Але бабця зажадала, щоб він повторив клятву, повернувшись обличчям до образу Святого Серця Ісусового.
-- Цей сон Загальною Мовою, -- сказала вона. -- Я спробую його розтлумачити, хоч це й дуже важко. Ось за праці я прошу в тебе десяту частину скарба. Слухай ж: ті повинен іти до єгипетських пірамід. Я сама й не чула пор теаке , але раз дитина показав тобі їх, значить, вони існують насправді. Відправляйся туди: там ти знайдеш скарб та й розбагатієш.
Сантьяго спочатку здивувався, а потім його взяла досада. Заради
такий нісенітниці й не варто було розшукувати стару. Добре хоч, що вона не взяла з нього грошей.
-- Тільки час втратив, - сказав він.
-- Я ж попередила: сон твій важко розгадати. Чим незвичайна річ, тим вона простіше на вигляд, і лише мудрецю під силу зрозуміти її сенс. Моїй мудрості тут не вистачає - ось і довелося вивчитися іншим мистецтвам - гадати, наприклад, по руці.
-- А як же я потраплю в Єгипет?
-- Це вже не моя печаль. Я вмію тільки тлумачити сни, а не втілювати їх у дійсність.
А інакше стала б я жити тим, що дають мені дочки?!
-- А якщо не дійду до Єгипту?
-- Не дійдеш - залишуся без плати за ворожіння. Не вперший раз. А тепер іди, я і так втратила з тобою занадто багато часу.

Dina_Darina 20.10.11 в 18:12

Сантьяго вийшов від циганки в сильному розчарування і вирішив,
що ніколи більше снам вірити не буде. Тут він згадав, що
пора і справами зайнятися: відправився в лавку, купив деякої
їжі, обміняв свою книгу на іншу, товстішу, і всівся на площі
на лавку спробувати нового вина. День був жаркий, і вино
чарівним чином охолодило Сантьяго. Овець своїх він залишив на
околиці містечка, в хліві у свого нового друга. У Сантьяго по
всій окрузі були друзі - він тому й любив мандрувати.
Заводиш нового друга - і зовсім необов'язково бачитися з ним
щодня. Коли навколо тебе одні й ті ж люди - як це було
в семінарії, - то начебто само собою виходить, що вони
входять у твоє життя. А увійшовши в твоє життя, вони через деякий
час бажають його змінити. А якщо ти не стаєш таким, яким
вони хочуть тебе бачити, ображаються. Адже кожен абсолютно точно
знає, як саме треба жити на світі.
Тільки своє власне життя ніхто чомусь налагодити не
може. Це ніби як та стара циганка, що тлумачити сни
вміла, а от зробити їх реальністю - ні.
Сантьяго вирішив почекати, поки сонце спуститься нижче, і
тоді вже гнати овець на випас. Через три дні він зустрінеться з
донькою сукнарів.
А поки він взявся за нову книжку, яку виміняв у
місцевого священика. Книга була товста, і на першій же
сторінці описувалися чиїсь похорони, до того ж імена в героїв
були такі, що язик зламаєш. "Якщо я коли-небудь сочиню
книгу, - подумав хлопець, - у мене на кожній сторінці буде
новий герой, щоб читачам не треба було запам'ятовувати, кого як
кличуть ".
Тільки заглибився він в читання і захопився описом того, як
небіжчика закопували в сніг - Сантьяго самого озноб пробрав,
хоч сонце і палило нещадно, - як підсів до нього невідомий
старий і затіяв розмову.
- Що це вони там роблять? - Спитав він, вказуючи на
людей на площі.
- Працюють, - сухо відповів юнак, роблячи вигляд, що
занурений у читання.
Насправді ж він думав про те, як він оголить чотирьох
овечок перед донькою сукнарів, і вона побачить, на що він
здатний. Сантьяго часто малював собі цю сцену і щоразу
подумки пояснював здивованої дівчини, що овець належить стригти
від хвоста до голови. Ще він перебирав в пам'яті різні цікаві
історії, якими розважить її під час стрижки. Історії ці він
вичитав у книжках, але збирався сказати, що вони відбувалися з
ним насправді. У брехні його вона не викриє ніколи, тому що
читати не вміє.
Старий проте виявився настирливим. Він сказав, що втомився
і хоче пити, і попросив ковток вина. Сантьяго, сподіваючись
звільнитися, простягнув йому свою фляжку.
Та ба - старий бажав розмовляти. Тепер він
питав, що за книгу читає юнак. Сантьяго вже думав
вчинити нечемно і просто пересісти на іншу лавку, але
батько завжди вчив його бути ввічливим з старшими. Він мовчки
простягнув книгу сусідові і зробив так з двох причин. По-перше,
він сам не знав, як правильно вимовляється її назва. А
по-друге, якщо старий неграмотний, він сам відсяде від нього,
щоб не відчувати себе приниженим.
- Гм ... - Сказав старий, оглянувши її з усіх сторін,
наче в перший раз бачив книгу. - Хороша книга, про важливі
речі, тільки аж надто нудна.
Сантьяго здивувався: старий, виявляється, не тільки вмів
читати, але навіть і цю книгу прочитав. Що ж, якщо вона й справді
нудна, він ще встигне обміняти її на іншу.
- Вона про те, про що написані майже всі книги, - продовжував
старий. - Про те, що людина не в силах сама обрати свою
долю. Вона намагається, щоб всі повірили в найбільшу на світі
брехню.

faetonukr 29.02.12 в 13:20