Kim Harrington - Clarity / Кім Харінгтон - Чіткість: Два

Два.

За дев'ять днів до того

ryno08 28.05.14 в 11:49

Вона мегачудило! Супер чудило! Вона суперзлидень, є!

ryno08 28.05.14 в 12:06

Біллі Ровлінсон та Френкі Крідон вискочили з іншого боку 7-ми рівневого проходу, співаючи пісню Ріка Джеймса, їхні голови виглядали з під коробок від пластівців, наче лугові собачки.Я закотила свої очі і вони голосно зареготіли, показуючи усе найкраще зі свого низького IQ, дратуючи мене. Ви б подумали, що ми в початковій школі, з того, як вони дражнили мене. Але ні, мені було 16, і це було літо перед моїм випускним класом. Біллі та Френкі закінчили школу місяць тому, але я й досі не позбулась їх. Вони дражнили мене ще з дитячого садочку і з того часу не надто розширили свій репертуар. Мені присвячували серенаду “Мегачудило” більше десятка разів.

Lynna 28.05.14 в 12:02

Я пішла центральною дорогою, проігнорувавши їх, і донесла свої покупки до прилавка. На жаль для усіх нас, вони послідували за мною.

Lynna 28.05.14 в 12:20

- Що ти купуєш Клер? - запитав Біллі.
- Свічки? Кристали?

Lynna 28.05.14 в 12:22

Насправді лише 0,5л дієтичної коли і пакет солодких пончиків. Сніданок чемпіона. Я продовжувала стояти до них спиною, тихо пакуючи покупки, та витягнула з кишені шортів десятку, простягнувши її касирові.

Lynna 28.05.14 в 12:30

- Гей, - гнусавим голосом благав Френкі.
- Ми звертаємося до тебе, чудило.

Lynna 28.05.14 в 12:33

Він тицьнув мене в лопатку.

Lynna 28.05.14 в 12:34

І це було його помилкою.

Lynna 28.05.14 в 12:35

Я готова пропускати його жарти крізь вуха. Але штурхати мене? Нєа. Я підняла лікоть і сильно стукнула його в живіт.

Lynna 28.05.14 в 12:37

Френкі охнув і зігнувся навпіл.

ryno08 28.05.14 в 13:09

Я розвернулася з "солодкою" посмішкою.
- Ох, ні. Ти піймав мій лікоть своїм животом, поки я клала решту в гаманець? Вибач Френкі. Ти повинен запам'ятати, що не можна ставати так близько до людей.

Lynna 28.05.14 в 12:41

Френкі був зайнятий тим, щоб не вирвати, але Біллі звузив очі на мене і сказав:
- Ти пожалкуєш про це.

Lynna 28.05.14 в 12:43

Я взяла свій пакунок і покинула крамницю з високо піднятою головою. Це не вперше, коли я маю такі неприємності, і не в останнє.

Lynna 28.05.14 в 12:45

На моїй шафці в школі було надряпано "666". Ви могли б подумати, що моє ім'я "Чудило", так часто воно використовувалося у шкільних коридорах. Хихотіння, шепіт і вказівки пальцем переслідували мене в класах стільки разів, що я навіть не можу злічити.

Lynna 28.05.14 в 12:49

Я не зробила нічого такого, щоб заслужити це. Всупереч поширеній думці, я не була прихильником диявола або плодом Сатани.

Lynna 28.05.14 в 12:51

Але я відрізнялася. А судячи з усього, бути інакшим погано.

Lynna 28.05.14 в 12:52

В Істпорті - в туристичному містечку Кейп Коду, живе родина фріків. Моя родина. Я екстрасенс. Мій брат медіум. Моя мати телепат. Туристи люблять нас. Мешканці зневажають нас.

Lynna 28.05.14 в 12:56

Мене звати Клеріті "Клер" Ферн, а мого брата - Перівінкл "Пері" Ферн. ("ясність" та "барвінок" - прим.пер.) Про що думали наші батьки? Скоріше за все, про те, звідки вони отримають свою кислоту. Мою маму звати Старла, хоча Пері знайшов її свідоцтво про народження, де значилось "Мері". Така знахідка їй не сподобалась, то ж поки ми цінували власне життя, ми не збирались розповідати комусь про цю родзинку.

ryno08 28.05.14 в 13:28

Ми живемо в великому вікторіанському будинку, в жвавому районі міста, недалеко від тротуару. Мої батьки купили його одразу як одружилися, і покинувши "спіритичну комуну", в якій вони виросли. Це милий старий будинок, без постійних примар, і ми використовуємо перший поверх для нашої сімейної справи: читання. Не такого, як в книгарнях.

Lynna 28.05.14 в 13:15

Пері чекав на мене на 7 рівні парковки, і прослизнувши на пасажирське сидіння, я зітхнула з полегшенням від того, що його машина була ще на ходу. Це був 8-річний чорний Civic з 120,000 милями (прим. пер. 193,12 км) пробігу. Пері хотів нову машину, але мама ніколи на це не погодиться, поки ця машина на ходу. Отож, кожного ранку він сподівався, що вона не заведеться, але маленька металева коробка відмовлялася вмирати.

Lynna 28.05.14 в 14:16

Я дивилася в дзеркало, аби переконатися, що ті два коміки не переслідують нас на своєму пікапі, як Пері повернув на головну вулицю.
- Були якісь проблеми? - запитав Пері.- Я бачив, як туди заходили тупий і ще тупіший.

Lynna 28.05.14 в 14:20

- Нічого, з чим би я не впоралась. - сказала я, а Пері посміхнувся.

ryno08 28.05.14 в 13:39

Ви б ніколи не здагадались, що ми брат і сестра. В мене мамине руде волосся, веснянки та мініатюрність, у Пері ж чорне волосся, засмагла шкіра ріст більше 6 футів (1,83см прим.пер.). Хоча в нього такі ж небесно блакитні очі, як у мене та мами, плюс невеликий шрам на правій брові, як знак долі. Така комбінація є безпрограшним рецептом для втрати моральних цінностей у майже всіх дівчат.

ryno08 28.05.14 в 13:41

Перрі витрачає майже весь свій час на полювання на дівчат та затягування їх до ліжка. Життя в туристичному містечку ідеально підходить йому. Кожного тижня новий урожай ціпочок приїжджає, а тиждень потому їде з міста. Йому вісімнадцять і восени він поїде до коледжу. Мені жаль всіх тих бідних жінок у Бостоні.

ryno08 28.05.14 в 13:56

Одного разу мама обмовилась, що він схожий на нашого батька, хоча ми його не пам'ятаємо. Про батька нічого не чути вже років 15. Аби змусити маму розказати більше про нього можна лише катуванням, отож ми залишили це. Пері і я переконані, що старий добрий тато покинув нас, а мама й досі кохає його, аби говорити про нього щось погане, отож вона не говорить нічого .

Lynna 28.05.14 в 15:51

Пері включив поворотник і звернув на бічну дорогу, спритно уникаючи парковки, де стояв бампер до бампера, на Трасі 28. Літній рух досить напружений через Хьянніс і Ярмут, але не такий поганий, як коли ви доберетеся до Істпорта, в основному через Рігслейд Роад. Названа на честь пілігріма ( тому що, якщо ми щось і любимо на мисі, то це наших пілігрімів), Рігслейд це друга дорога, яка йде паралельно до Траси 28 і на ній є багато крамниць, ресторанів та мотелів.

Lynna 28.05.14 в 16:06

Ми повернули вправо на Елм і швидко повернули наліво на Рігслейд, та змушені були негайно зупинитися. Рух.

Lynna 28.05.14 в 16:12

Я зітхнула і поглянула на годинник. 9:55 ранку. Ми відкриваємося о десятій, а оскільки це 4-то липневі вихідні, ми були замовленні для читання на увесь ранок і були зайняті нашими зустрічами увесь день. Мені не треба було просити Пері підвозити мене до крамниці за пончиками. Мама буде мною незадоволена. Як для вільною духом хіппі, вона надто психує через запізнення.

Lynna 28.05.14 в 16:22

Двома хвилинами пізніше ми не просунулися навіть на дюйм.

Lynna 28.05.14 в 16:23

Пері простогнав.
- Що там діється?

Lynna 28.05.14 в 16:24

Я опустила вікно і висунула свою голову з нього, наче пес. За кілька сотень футів вниз по дорозі не було машин взагалі. Що ж там таке відбувається? Аварія? Я засунула голову назад, доки не задихнулася від вологості, і увімкнула кондиціонер.

Lynna 28.05.14 в 16:28

- Не маю жодного поняття. - сказала я.

Lynna 28.05.14 в 16:28

Нарешті поліцейська машина-крейсер проїхала вперед дорогою. Попереду простягнувся мотель "Королівський двір", в якому не зупинялись ні королі, ні дворяни, але який був оздоблений в стилі Тюдорів і вартував 79 доларів за ніч. Машина перекрила дорогу аби швидка допомога і ще 3 крейсера змогли виїхати. Тепер це стало цікавим. Я не знала, що внашому місті є чотири крейсера.

Lynna 28.05.14 в 17:52

Лише одна швидка допомога мене б не зацікавила. Серцевий напад або передозування наркотиками траплялося кожного літа. Але схоже це щось серйозніше. Хвилювання? В Істпорті? Та, ні! Але я не мала часу аби шпигувати наче Ненсі Дрю. Машини нарешті почали рухатися, а ми офіційно запізнювалися.

Lynna 28.05.14 в 17:49

- Мама вб'є мене, - сказала я, лише наполовину жартуючи.

Lynna 28.05.14 в 17:58

- Ага. - неуважно пробурмотів Пері, дивлячись у вікно, коли ми проїжджали повз мотель.

Lynna 28.05.14 в 17:58

Я очікувала, що він видасть якийсь жарт, аби я стала почуватися краще відносно моєї приреченості, але замість цього він увімкнув радіо. Хоча це спрацювала так само добре. Гучна музика заглушила мої думки і перш ніж я зрозуміла, ми були в дорозі. Наш вікторіанський будинок був пофарбований в колір який я називала"переслідуваний привидами-лавандовий". Оточений старовинними чавунними воротами, з високими, арочними вікнами, фронтонами, обробленим пряниками ганком і однією вежою. Напис на воротах казав: "ЧИТАННЯ РОДИНОЮ ФЕРН"

Lynna 28.05.14 в 18:10

Я кинулася до порожнього холу (він же зал очікування), і кинула мій пакунок зі сніданком на підлогу. Мама, мабуть, уже почала читання без нас. Я відкрила двері до вітальні (вона ж кімната читання), яка є довгою і вузькою, з високими стелями і декоративним оздобленням на стінах. Вікна закриті червоними оксамитовими шторами. Одна велика свічка була в центрі столу, а невеличкі - були виставлені над каміном.

Lynna 28.05.14 в 18:19

Моя мати негайно ж зиркнула на мене так, ніби я плюнула на підлогу.

Lynna 28.05.14 в 18:20

- Як мило, що ви двоє приєдналися до нас. - сказала вона.

Lynna 28.05.14 в 18:21

- Вибач за запізнення. - пролепотім Пері і спалахнув яскравою посмішкою.

Lynna 28.05.14 в 18:22

Я потиснула руки парі п'ятдесят-з-чимось, що сиділа з іншого боку нашого довгого, з червоного дерева, столу. Дружина була високою та худою, вдягнена у жовтий сарафан і великий солом'яний капелюх. Її чоловік носив туристичний смокінг: шорти, кольору хакі, і шовкову сорочку в квітки.

Lynna 28.05.14 в 18:26

Замість того, щоб сісти поруч з мамою, аби вона була оточена своїми дітьми (як вона і воліє), я сіла біля Пері. Мамі доведеться пройти крізь нього, щоб дістати мене. Він легенько поплескав мене по плечу. Це те в чому Пері найкращий - заспокоювати людей і змушувати їх відчувати, що все зрештою буде добре.

Lynna 28.05.14 в 18:31

Мама зітхнула і плеснула в долоні.
- У зв'язку з перериванням, мені потрібна ще одна хвилина аби я змогла у війти в зону медитації.

Lynna 28.05.14 в 18:35

Їй не потрібна була хвилинка. А також їй не потрібно було тьмяне світло свічок та камерна музика, що тихо лунала, а також усе інше лайно. ЇЇ дар спрацьовував тоді, коли вона хотіла, їй потрібно було лише прислухатися. Але клієнти очікували показуху і хотіли показуху, отож вони мали показуху.

Lynna 28.05.14 в 18:40

Дар моєї мами є надійнішим з усіх наших. Вона не чує голосів увесь час, на щастя, так як це могло б звести її з розуму. Вона мусить лише зосередити свою енергію на іншій людині і може почути їхні думки. Поганим є те, що вона знає лише те про, що вони думають в дану мить. Отож, якщо вони хочуть щось приховати, то це досить легко. Багато разів, якщо у мене була проблема в школі, і я не хотіла говорити про це, та думала, що мама можливо копошиться в моїх думках, замість цього я зосереджувалася на бридких речах: наприклад, на брудній попільничці або сцені з мого улюбленого фільму жахів. І зрештою вона залишала мене в спокої.

Lynna 28.05.14 в 18:51

Мама прочистила своє горло і розплющила свої очі.
- Пане Бінгхем, ви не вірите. Ви думаєте, що ми шахраї.

Lynna 28.05.14 в 18:52

Пан Бінгхем кивнув.
- Ви праві, але це нічого не доводить. Я впевнений, що вісімдесят відсотків людей, які проходять крізь ваші двері, думають, що ви шахраї. Особливо ті, кого притягли сюди дружини. Чоловіки, як правило, більш ... раціональніші.

Lynna 28.05.14 в 18:55

Пері подряпав мене по коліну під столом, застерігаючи мене від того, аби я не подряпала цьому придурку обличчя.

Lynna 28.05.14 в 18:57