Kim Harrington - Clarity / Кім Харінгтон - Чіткість: П'ятнадцять

Звичайно штормові хмари обрали саме той момент, коли я вийшла з дому, аби вибухнути дощем. Я побігла до джипу Гебріела. Дякувати Богу, джип був із дахом. Дощ почав бити по лобовому склу. Він включив двірники, а я здригнулася від їхнього скрипу.

Lynna 11.06.14 в 17:17

Під час поїздки, Габріел пояснив, що телефонна компанія відстежила сигнали від мобільного Біллі Ровлінсона до державного парку. Беручи до уваги гектари лісу і пішохідні стежки, це могло зайняти дні, щоб прочесати усю площу. Але як не дивно, Біллі був у місці, яке вони обшукали у першу чергу - ґрунтовій дорозі, що проходить крізь центр парку.

Lynna 11.06.14 в 17:20

Великі дощові краплини падали на лобове скло. Хвилинною пізніше блискавка осяяла небо, а потім почувся грім у далині. До того часу, як ми досягли парку, дощ лив так сильно, що було важко побачити щось у вікно. Гебріел повернув прямо до входу на службу дорогу. Він повільно їхав по ґрунтовій дорозі і зупинився позаду одного крейсера. На сидінні водія виднілася тінь людини.

Lynna 11.06.14 в 17:27

- Там твій батько? - запитала я.
- Ага. Усі решта зробили свої справи і пішли. Тато обіцяв ще декілька хвилин роздивитися тут. Він зателефонує коронеру і викличе його на місце злочину, після того, як ти закінчиш.

Lynna 11.06.14 в 17:29

- Ти маєш на увазі ... що Біллі ще у вантажівці?

Lynna 11.06.14 в 17:30

- Ага, - сказав він і скривився.

Lynna 11.06.14 в 17:30

Я до тепер ніколи не бачила трупів. І незважаючи на дещо хворобливий характер мого сімейного бізнесу, ідея побачити мертвого бентежила мене. Я проковтнула страх, що зростав в горлі і змусила його угамуватись. Я зосередилась на внутрішній силі. Через кілька глибоких вдихів я випросталася, повна рішучості.

Lynna 11.06.14 в 17:35

Сірий пікап Біллі перекривав дорогу. Такий рясний дощ міг зашкодити місцю злочину. Мої навички були необхідніші тепер ще більше. Я зробила глибокий вдих, схопила свою парасольку і попрямував в шторм.

Lynna 11.06.14 в 17:38

Габріел взяв мене за лікоть і повів мене по бруду.
- У нас не так багато, щоб продовжувати. Дощ змив зачіпки і відбитки ніг. Ми навіть не знаємо, чи був інший автомобіль чи ні. Не знайдено знаряддя вбивства. Ніяких ознак боротьби. Після розтину, вони будуть порівнювати кулю із кулею першої жертви. Крім цього ...
Його голос стих.

Lynna 11.06.14 в 17:42

- Я подивлюся, що можу зробити, - сказала я, обережно ступаючи до вантажівки.

Lynna 11.06.14 в 17:46

Біллі сидів на місці водія. Я не медексперт, але я б сказала, що причиною смерті був кульовий отвір в лобі.

Lynna 11.06.14 в 17:47

Незважаючи на те, що я ніколи не бачила справжнє мертве тіло, я бачила їх по телебаченню, і на мій подив Біллі саме так виглядав. Як актор, який грав когось мертвого. Тільки я знала, що це реальність. Він не був актором. Він був тим кого я знала майже усе своє життя. Хтось кого я ненавиділа. Були моменти в моєму житті, коли я бажала йому смерті. Але дивлячись на нього тепер, я не була щасливою. Я сумувала. Мені було сумно. Сумно за його батьків. Дідько, навіть сумно через Френкі.

Lynna 11.06.14 в 17:52

Я обернулася і простягнула свою парасольку Гебріелу, який стояв урочисто позаду мене, спостерігаючи з серйозними очима.

Lynna 11.06.14 в 17:54

Повільно я обійшла до пасажирської сторони автомобіля і забралася всередину. Зосередитися було важко. Я мав мусила випхати думку, про те що я сиділа поруч з трупом, з моєї голови. Я поклала руки у всі місця, де міг торкатися пасажир: ремінь безпеки, потрісканий шкіряний салон, спідометр. Нічого.

Lynna 11.06.14 в 17:58

- Я не вірю, що був пасажир, - сказала я з відкривши двері до Гебріела.

Lynna 11.06.14 в 17:59

Все більше розчаровуючись, я повернулася в сторону водія і досліджувала там, роблячи все можливе, щоб ігнорувати Біллі. Ніщо не показувало, поки я не нахилилася над тілом і поклала руки на кермо, а потім ... промайнуло..

Lynna 11.06.14 в 18:02

- Я бачу, як Біллі керує машиною, - прошепотіла я до Гебріела, що стояв поруч мене, дивлячись через моє плече.

Lynna 11.06.14 в 18:04

- На цій дорозі?- запитав він.

Lynna 11.06.14 в 18:04

- Не можу сказати. Це туманно. Але його думки ясні.

Lynna 11.06.14 в 18:05

- Про що вони?

Lynna 11.06.14 в 18:05

Я міцно стиснула свої очі, аби утримати видіння ще на декілька хвилин.
- Очікування і гнів. Він думає, що зможе отримати щось хороше, але також побоюється, що це матиме неприємні наслідки.

Lynna 12.06.14 в 17:51

Я замовкла, зосереджуючись.

Lynna 12.06.14 в 17:52

- Що тепер? - запитав Гебріел. - Про що він думає?

Lynna 12.06.14 в 17:52

- Про батьків. Про те, що він підвів їх, оскільки не здатен нідочого.

Lynna 12.06.14 в 17:53

Видіння розчинилося. Я відпустила кермо і зробила крок назад. Мій божевільний пульс почав сповільнюватися.
- Як ти думаєш, що це означає?

Lynna 12.06.14 в 17:55

Гебріел потер підборіддя.
- Я гадаю, що він збирався шантажувати вбивцю. І вбивця взяв справу в свої руки і замочив Біллі.

Lynna 12.06.14 в 17:56

Дощ став трохи меншим, але густий туман заполонив ліс, даючи моторошне світіння. Що-небудь або хто-небудь міг би сховатися в цьому сірому просторі між деревами.

Lynna 12.06.14 в 17:59

Позаду нас, в лісі, відірвалася гілка. Гебріел розвернувся і покосився на дерева, потім повернувся до мене і знизав плечима.

Lynna 12.06.14 в 18:01

- Наш час вийшов, - сказав він. - Нам треба йти.

Lynna 12.06.14 в 18:01

Потім почувся інший тріск, не такий голосний цього разу, але він супроводжувався шарудінням. Холодок просочився крізь мої кістки.

Lynna 12.06.14 в 18:07

- Там хтось є, - сказав Гебріел, і попрямував до лісу.

Lynna 12.06.14 в 18:07

Я попрямувала за ним, наосліп, виставивши руки попереду себе, аби захистити себе від вдаряння головою в дерево. Через туман було неможливо побачити, що попереду, і незабаром я загубила Гебріела остаточно. Я не хотіла йти глибше в ліс сама, отож, я повернула назад до ґрунтової дороги, де стояла вантажівка. Як тільки показалася вантажівка, дощ почав лити сильніше, застилаючи моє обличчя. Я втупила очі до землі, аби не спіткнутися об корінь або впалу гілку. А потім я зупинилася. Біля основи дерева був відбиток сліду, але був швидко розмитий дощем.

Lynna 12.06.14 в 18:15

Хвилину тому там була людина? Ховаючись серед дерев? Спостерігаючи навкруги?

Lynna 12.06.14 в 18:17

Я простягнула пальці і притиснула руку на стовбур дерева. Кора відчувалася трошки слизькою від дощу. Я закрила очі і зосередилася. За мить видіння сплило на поверхню. Воно мерехтіло, ніби я дивилася на нього крізь шар води. Я ще сильніше зосередилася, і трошки прояснила його. потім я ахнула.

Lynna 12.06.14 в 18:20

Я дивилася на себе саму.

Lynna 12.06.14 в 18:20

Я бачила себе, як я спиралася на вантажівку і клала руки на кермо.

Lynna 12.06.14 в 18:22

Я мимоволі здригнулася, і видіння зникло. Я відсмикнула руку з дерева, ніби це щось огидне.

Lynna 12.06.14 в 18:23

Хтось спостерігав за мною. І хто б це не був, він знав, що я була залучена до цієї справи.

Lynna 12.06.14 в 18:24

Позаду почулося важке дихання і я обернулася. Гебріел пригальмував ходу і нахилився, щоб віддихатися.
- Я оббіг все і не міг знайти нікого. Можливо, це мій тато був на перекурі.

Lynna 15.06.14 в 07:54

- Твій тато не тікав би від нас.

Lynna 15.06.14 в 07:54

Я думала чи поділитися з ним моїм видінням, але не бачила в цьому сенсу. Людина вже давно пішла. Якщо Гебріел не повірить мені і скаже декілька "елегантних" зауважень, ми знову посваримося. Якщо ж він повірить мені, то він може подумати, що для мене небезпечно продовжувати допомагати йому в цьому розслідуванні. А я не дам йому шансу відсторонити мене. Від цього залежало життя мого брата.
- Або знаєш що? - продовжив Гебріел. - Це могла бути якась тварина. Ага, олень.
Або мисливець, подумала я.

Lynna 15.06.14 в 08:01

Щорічний бенкет Істпортської торгової палати був головним виправданням для місцевих бізнесменів, щоб поплескати один одного по спинах, а їхнім дружинам вбратися у вишукані сукні та попліткувати. Ми з мамою запізнилися, як було модно. Я одягнулася в просту чорну коктейльну сукню. Мама була у вишитій, білій сукні, яка не була занадто страшною, враховуючи все те, що було у неї в шафі. Вона відразу ж почала змішуватися з людьми, ймовірно, сподіваючись зібрати трохи бруду на мадам Маслов. Я сіла на своє місце і сховалася за великою склянкою води з лимоном.

Lynna 15.06.14 в 08:30

- Можна приєднатися?

Lynna 15.06.14 в 08:30

Я нервово глянула на верх, а потім всміхнулася до Нейта. Він виглядав мужньо у своїй смугастій сорочці та брюках кольору хакі.
- Звісно.

Lynna 15.06.14 в 08:32

Він сів поруч мене, поклавши свою маленьку записну книжку на стіл поряд з своєю содовою.

Lynna 15.06.14 в 08:33

- Ах, ти щасливчик, що отримав доручення писати про цей чудовий вечір.

Lynna 15.06.14 в 08:35

Він посміхнувся.
- Справжні репортери отримали круті історії, стажер же отримав бенкет Торгово-промислової палати. Чому ти не спілкуєшся з людьми так, як Старла?

Lynna 15.06.14 в 08:38

Я подивилася через його плече на танцпол і побачила маму та Міллі, що вертілися під музику, яку грав гурт.
- Я краще залишуся тут і буду гріти своє місце усю ніч.

Lynna 15.06.14 в 08:42

- Які плани в Пері сьогодні ввечері?

Lynna 15.06.14 в 08:42

- Я не знаю. Я не говорив з ним. - Нейт зупинився, повернувшись до кока-коли в своїх руках. - Останнім часом він відсторонився від мене.

Lynna 15.06.14 в 08:44