Kim Harrington - Clarity / Кім Харінгтон - Чіткість: Двадцять

До того як я закричала, це зробив хтось інший.

ryno08 21.06.14 в 16:17

Я відсторонилась від Гебріела і відійшла на декілька кроків. Він не помітив мого жаху від його тату. Його очі дивились на щось інше.

ryno08 21.06.14 в 16:18

Трохи далі на пляжі істерично кричала жінка. Невеликий натовп зібрався там, оточивши щось. Гебріел зірвався, а я побігла за ним. Коли ми були ближче, жінка припинила кричали і зомліла у чоловіка на руках. Коло людей росло, супроводжене зітханнями і вигуками.

ryno08 21.06.14 в 16:21

Я не хотіла бачити, на що вони дивились. Це не могло бути чимось хорошим. Найбільшим моїм страхом було, що це маленький дельфін, якого викинуло і який помирає. Я не могла дивитись на таке. Я спробувала зупинитись у піску, але Гебріел взяв мою руку і потягнув поміж двох людей у натовпі, доки ми не побачили що лежало на березі.

ryno08 21.06.14 в 16:24

Це був не дельфін.

ryno08 21.06.14 в 16:24

Гірше. Це була людина.

ryno08 21.06.14 в 16:24

Мій розум кричав розвернутись, не дивитись, втекти, але м'язи не слухались. Я могла лише дивитись. Це була дівчина, обличчя її було вкрите водоростями. Вона була в джинсових шортах та футболці. Там, де її шкіру було видно, її тіло було безколірним та роздутим.

ryno08 21.06.14 в 17:58

Я повинна була дізнатись, хто це. Поки всі стояли та дивились, я встала на коліна на піску, нахилилась і відсунула водорості від обличчя. Я сиділа на пляжі і дивилась на чорний океан. Мабуть, була середина ночі, адже було темно та пустинно. Але я почула рух. Обернувшись, побачила тінь. Хтось йшов до мене.
- Привіт, - покликала я.
Хто б це не був, але він не відповів, а лише пришвидшився, рішуче йдучи до мене. Зненацька я злякалась. Цівка поту сповзла по спині. Мої інстинкти волали.

ryno08 21.06.14 в 18:04

Я підскочила і побігла на набережну. Ризикнула подивитись через плече. Тінь гналась за мною. Вона все ближче. Сходи надто далеко, я не добіжу. Я занурилась під пірс, в надії що стану непомітною в темряві. Тінь підходить. Я занурилась ще глибше. Це ніби гидка гра в схованки. Моє дихання різке та прискорене. Воно надто гучне, воно видасть мене. Я намагаюсь не дихати, але надто налякана. За декілька хвилин я дивлюсь вліво та вправо, але не бачу тіні. Ця людина здалась? Я починаю відчувати, що все скінчилось і руки хапають мене ззаду, руки охоплюють мою шию. Я не можу дихати...

ryno08 21.06.14 в 18:09

- Клер!

ryno08 21.06.14 в 18:09

Я відкрила очі і побачила як Гебріел тягнув мене назад, від тіла. Він опустив мене на пісок і сів коло мене.

ryno08 21.06.14 в 18:11

- З тобою все гаразд?

ryno08 21.06.14 в 18:12

- Я бачила це, - сказала я. - Я бачила, як вона померла. Її задушили під пірсом. Я не змогла побачити, хто це зробив.

ryno08 21.06.14 в 18:13

Я зупинилась і поглянула на Гебріела.
- Хто вона?

ryno08 21.06.14 в 18:13

Він похитав головою.
- Не дивись.

ryno08 21.06.14 в 18:13

Я піднялась і, хай буде прокляте запаморочення, повернулась до тіла. Мої очі спершу метнулись до рваних, обгризених нігтів. Потім до її довгого каштанового волосся. Потім до лиця. І я в туж мить впізнала її.

ryno08 21.06.14 в 18:15

Джоні. Це була Джоні. Найкраща подруга Вікторії. Та, для кого я проводила читання. Та, кого я змусила давати свідчення поліції. Та, хто був наляканий хлопцем Вікторії, Джоелем. А тепер вона була мертвою.

ryno08 21.06.14 в 18:17

Зненацька, мене вдарив запах. Я зробила лише декілька кроків вбік до того, як вміст мого шлунка вилися на пісок. Гебріел підійшов до мене і однією рукою охопив мою спину, а іншою тримав моє волосся, поки мені не стало легше.

ryno08 21.06.14 в 18:20

- Джоел вбив її, - сказала я між глибокими подихами. - Більше ніхто тут не знав Джоні. Її не було тут, коли була Вікторія.

ryno08 21.06.14 в 18:24

- Джоела тут також нема, - сказав Гебріел. - Коли дівчина із Бостона не висунула звинувачення за викрадене авто, його відпустили.

ryno08 21.06.14 в 18:25

- Це не означає, що він її не вбивав.

ryno08 21.06.14 в 18:25

- Але його не було тут, коли вона померла.

ryno08 21.06.14 в 18:26

- Як ти знаєш? Можливо, він не полишав місто. Або полишив і повернувся. - Мій голос піднявся, коли зросло розчарування. - Ви з батьком підозрюєте Пері і не будете зважати на інших, навіть якщо на них вкажуть докази.

ryno08 21.06.14 в 18:28

- Докази вказують на твого брата! - прокричав у відповідь Гебріел.

ryno08 21.06.14 в 18:28

Я не могла повірити, що він був таким недалекоглядним і навіть не враховував Джоела. Киплячи від люті, я стисла кулаки. Я підійшла до нього, лише міліметри були між нами.
- Я хочу, щоб ти уважно послухав. Більше не буде нас. Ніколи. Я не буду працювати з тобою. Відтепер я працюю проти тебе.

ryno08 21.06.14 в 18:31

Я відійшла і прокричала через плече.
- Адже хтось повинен знайти справжнього вбивцю.

ryno08 21.06.14 в 18:32

Я побігла додому так швидко, як тільки могла. Все одно я повинна була бути там увесь час. Мама самісінька була вдома, чекаючи на телефонний дзвінок, а я на пляжі обнімалась з ворогом. Я була така ж зла на себе за той поцілунок, як була на Гебріела за його впертість. Крім того, його тату відкрило те, що в нього був і свій секрет. Я не могла довіряти йому. Тепер я була сама по собі.

ryno08 21.06.14 в 18:35

Я пришвидшилась на вхідних сходах і забігла в дім.
- Мамо?

ryno08 21.06.14 в 18:35

- Я тут.

ryno08 21.06.14 в 18:35

Я ввірвалась в кухню.
- Якісь дзвінки?

ryno08 21.06.14 в 18:36

- Ще ні, -сказала вона, ставлячи банку з содовою на стіл. Нейт сидів там, розриваючи серветку на тисячі шматочків, на його обличчі була написана тривога.
- Агов, - сказала я, сідаючи біля нього.

ryno08 21.06.14 в 18:44

Мама літала по кухні, немов поранена пташка. Вона намагалась робити щось, щоб зайняти себе роботою.

ryno08 21.06.14 в 18:45

- Я прийшов посидіти з вами, - сказав Нейт.- І, мабуть, щоб хтось посидів зі мною.- Він намагався всміхнутись, але посмішка швидко згасла. - Я хвилююсь, Клер.

ryno08 21.06.14 в 18:46

- Я також. Але все буде гаразд, - сказала я, вирівнюючись на стільці і намагаючись наповнити голос надією.

ryno08 21.06.14 в 18:47

Мама закрила воду в раковині.
- Щось сталось?

ryno08 21.06.14 в 18:48

Я глибоко вдихнула.
- Джоні мертва. Її тіло на пляжі, мабуть, там вже і поліція.

ryno08 21.06.14 в 18:48

Мама задихнулась і прикрила рот.

ryno08 21.06.14 в 18:49

- Це - жахливо, - сказав Нейт. - Вона утонула?

ryno08 21.06.14 в 18:49

- Ні. Її задушили і кинули у воду. Це зробив той самий, хто вбив Вікторію та Біллі, я впевнена. І тепер більше, ніж завжди, я думаю, що це веде до Джоела, хлопця Вікторії.

ryno08 21.06.14 в 18:51

Мама кивнула, дивлячись у вікно.
- Сподіваюсь поліція подумає так само.

ryno08 21.06.14 в 18:51

Мама пішла на ганок подихати свіжим повітрям, лишаючи нас чекати біля телефону.

ryno08 21.06.14 в 18:52

- Є ще дещо, - прошепотіла я Нейту. - Я бачила тату Гебріела.

ryno08 21.06.14 в 18:52

Він відмахнувся жестом.
- Мене більше не цікавить ця історія. Я буду працювати над нею, коли це скінчиться.

ryno08 21.06.14 в 18:53

- Вікторія, - сказала я.

ryno08 21.06.14 в 18:53

- Що з нею?

ryno08 21.06.14 в 18:54

- Тату. Там написано "Вікторія".

ryno08 21.06.14 в 18:54

Очі Нейта розширились.
- Це може бути збігом, - сказала я. - Є тисячі Вікторій.

ryno08 21.06.14 в 18:54

- Але так мало вбивць, - м'яко сказав він.

ryno08 21.06.14 в 18:55

- Що це значить?

ryno08 21.06.14 в 18:55

- Я дечого добився з цією історією. З'ясував, чому Тоскано покинули Нью-Йорк. Ентоні не йшов з відділку, його звільнили.

ryno08 21.06.14 в 18:57