Kim Harrington - Clarity / Кім Харінгтон - Чіткість: Три

Приблизно в той період, коли мами сидять біля дітей і розказують, звідки беруться діти, моя мама сиділа біля мене та мого брата і попереджувала, що нас чекає життя відлюдьків.

ryno08 29.05.14 в 08:47

- Немає ніякої гарантії, що вас помітять даром, - сказала вона, збуджено потираючи свої руки.- Але, враховуючи те, з якої сім'ї ви походите, думаю, настав час сказати вам, чого очікувати.

ryno08 29.05.14 в 14:33

Мої мама та тато походять з невеликого містечка в Беркшир Хілс, що в західному Массачусетсі, яке називає себе "спіритичною комуною". Всі жителі міста мають якісь паранормальні здібності, а найбільш обдарованим сім'ям рекомендується схрещуватись між собою, для того, щоб забезпечити сильні гени. Деякі шлюби організовують.

ryno08 29.05.14 в 14:38

Мої батьки походять з "хорошого запасу", що означає, що дивакуватість розбавилась декілька поколінь тому. Я не можу передбачити, як моя змішана ДНК проявить себе. Єдине, в чому впевнені наші люди - це те, що розвиток здібностей пришвидшується в період статевого дозрівання.

ryno08 29.05.14 в 14:42

Я завжди знала про дар своєї матері. Я не могла нічого приховати, навіть незначного. Коли я була маленькою, мама завжди знала, коли я брехала. Пері, який був на два роки старший і мудріший, навчив мене деяким блокуючим маму фокусам до того, як я могла потрапити у великі неприємності. Тож, коли мама розповіла мені і Пері, що в нас можуть бути особливі здібності, це не стало чимось дивакуватим для мене. Це був просто факт, як і інші успадковані нами ознаки.

ryno08 29.05.14 в 14:48

Мама пояснила, що наш дар такий, як і інші таланти. Деякі люди народжуються з надзвичайним голосом або фізичними здібностями, тому їм потрібно лише практикуватись та розвивати ці таланти і вони просто розквітнуть. Так само і нам. Коли наші дари почали з'являтись, моя мама допомогла нам розібратись, навчитись та використовувати їх, так само, як її мати зробила для неї. Ми зрозуміли, яким був дар Пері, коли йому було дванадцять і він передав привіт мамі від бабусі. Те, що бабуся вже померла, стало першою відповіддю.

ryno08 29.05.14 в 14:53

Коли мені було одинадцять, на батьківських зборах вчителька сказала мамі, що я доволі розсіяна і вона боїться, що я повністю не реалізовую свій потенціал. Більшість матерів були б занепокоєні.Моя ж була в екстазі. Вона повернулась додому і почала розпитувати мене, намагаючись дістатись до кореня проблеми. Я зізналась, що в мене проблеми. Мене постійно затягувало у марення, більшість з яких не мали ніякого сенсу для мене. Я навіть не здогадувалась, що це так проявляла себе моя здібність.

ryno08 29.05.14 в 15:05

Моє перше видіння відбулось перед всім 6-тим класом. Після того, як Коді Роу повністю завалив легку математичну задачу на дошці, вчитель відпустив його і покликав мене спробувати. Я ненавиділа бути в центрі уваги, але поплелась уперед, як було сказано. Тремтячими пальцями я стерла неправильну відповідь Коді. Я відкрила маркер і зрозуміла, що мене відволікає сильний запах і відчуття двадцяти поглядів на моїй спині. Я закрила очі, сподіваючись заспокоїти нерви, коли зрозуміла, що забула математичну задачу, яку повинна вирішити. Я намагалась згадати її, коли до мене прийшла відповідь. Я написала її на дошці, все ще з закритими очима, а потім відступила, щоб поглянути на свою роботу.

ryno08 29.05.14 в 15:09

Спершу почулось хихотіння, а потім голосний сміх, коли вчитель сказав мені сісти на місце. Я переписала неправильну відповідь Коді. Я була спантеличеною. Математика завжди давалась мені легко. Сидячи в безпечній зоні, за моєю партою, я знала, якою була правильна відповідь і не розуміла, чому написала щось інше. Я не розуміла, що "відповідь", яку вловив мій мозок, не була моєю, а була тою, що написав Коді декілька хвилин тому цим самим маркером.

ryno08 29.05.14 в 15:20

Одного разу мама пояснила дар мені, вона допомогла контролювати його і я навчилась розрізняти, де реальність, а де видіння минулого.

ryno08 29.05.14 в 15:22

Але тепер, стоячи посеред фойє, після того, як пішли Бінгхеми, я бажала, щоб ми були звичайною родиною зі звичайними родинними проблемами.

ryno08 29.05.14 в 15:23

Мама була схвильованою. Вона була сердита на мене через те, що я вибовтала секрет пана Бінгхема, і порушила нашу політику "ніяких поганих новин". Мене занадто збентежило повідомлення про вбивство, яке сказала Міллі, щоб захистити себе.Я отримала свій нагоняй, перш ніж вона повернулася до Пері.

Lynna 29.05.14 в 18:20

- Ти пришкандибав вчора додому після опівночі. Я чула тебе, - сказала мама, тикаючи пальцем у його груди.

Lynna 29.05.14 в 18:22

- Тепер він дорослий чоловік, - сказала я, захищаючи його.- Йому вісімнадцять і він закінчив школу. Він може приходити після дванадцятої, у літню ніч, якщо захоче.

Lynna 29.05.14 в 18:24

- Ні, якщо він так втомлений на наступний день, що ледь здатний зосередитися на роботі. Можливо це і сімейний бізнес, але це все одно робота! - буянила мама, розмахуючи руками.

Lynna 29.05.14 в 18:30

Як на мене Пері був не надто втомлений. Мама про це дізналась, напевно, вловивши його думки. Але я не хотіла переривати її тираду, аби вказати на це.

Lynna 29.05.14 в 18:33

- Це непрофесійно!, - кричала вона. - Ви обидва повністю непрофесійні!

Lynna 29.05.14 в 18:34

Мама увірвалася на кухню, випадково розчавивши пакунок з їжею, який я залишила на підлозі, і яким розраховувала пізніше поснідати-пополоднювати. Пері пішов за не, а хвилиною пізніше повернувся, щось пишучи в своєму телефоні. Коли він закінчив, то взяв мене під лікоть і повів до вхідних дверей.

Lynna 29.05.14 в 18:42

- Мама досягла точки кипіння, - сказав він, відкриваючи двері. - Їй потрібен час, щоб охолонути.

Lynna 29.05.14 в 18:47

- Ми не можемо просто так піти, - сказала я. - Як же наступні зустрічі?

ryno08 30.05.14 в 09:45

- Ти про ту, яку ми щойно сполохали? В нас є вільна годинка, дякуючи тобі.

ryno08 30.05.14 в 09:46

Я простогнала і сховала своє обличчя в долонях. Я неохоче пішла за Пері до авто і сіла на сидіння пасажира.

ryno08 30.05.14 в 09:49

Пері вирулив і приєднався до трафіку на шосе.

ryno08 30.05.14 в 09:50

- Куди ми їдемо, - спитала я.

ryno08 30.05.14 в 09:50

- Зустрітись з Нейтом в "Смакоті". Я вмираю з голоду. Плюс це дасть мамі час, щоб охолонути. Ми поїмо, поговоримо, а коли повернемось до наступної зустрічі, мама вже буде спокійною.
Я кивнула, розуміючи, що він правий. Ми їхали в повній тиші повз сувенірні магазини, поля з міні гольфу, піратської тематики, трояндові котеджі і односторонні миси, аж поки не дістались ресторану.

ryno08 30.05.14 в 09:55

"Смакота" відкрилась років тридцять тому, як їдальня з самими сніданками. Після того, як туди додали велику обідню кімнату, місця на дворі та бар, тепер це був найбільш популярний заклад в Істпорті, де можна було поїсти та попити. Туристи любили суп. Місцеві любили бар. Діти любили гаряче морозиво. А підлітки любили тут тусуватись. Це був наш ПічПіт (згадайте Беверлі-хілс- прим.пер.), хіба що ми не носили дизайнерські речі не водили ферарі. Істпорт був далеко від 90210.

ryno08 30.05.14 в 10:06

Як тільки ми зайшли, Нейт помахав нам від стенду і ми пройшли туди. Інтер'єр "Смакоти" був дещо аляпуватий. Пастки на омарів, підвішені до стелі. Якорі в кутках. Велетенські рибини на стінах. Фото глибинних уловів, хизувато вбрані в рамки. Ну, і звичайно, яскраві блакитні футболки "Смакота" для продажу. Туристи купувались на таке.

ryno08 30.05.14 в 10:12

Пері посунув Нейта, а я сіла навпроти.

ryno08 30.05.14 в 10:14

- Як справи, Клер? - спитав Нейт. Його надзвичайно зелені очі зблиснули і він посміхнувся.

ryno08 30.05.14 в 10:15

- Йдуть помаленьку. - я кивнула на меню. - Що там виглядає добре?

ryno08 30.05.14 в 10:16

Він підморгнув.
- Офіціантки.

ryno08 30.05.14 в 10:17

Пері засміявся.
- От придурок.

ryno08 30.05.14 в 10:17

Нейт Герік був найкращим другом Пері, скільки я себе пам'ятаю. Він жив нижчу вулицею і вони разом проходили крізь все: їх фазу Зоряних війн, фазу скейтбордінгу, пізнання дівчат. Але Нейт не був таким бабієм, як Пері, він був більш інтелектуальним. Нейт писав для шкільної газети і був настільки хорошим, що отримав можливість стажуватись в місцевій газеті цього літа. Він також мав їхати до коледжу восени, вивчати журналістику.

ryno08 30.05.14 в 10:20

Я вважала, що Нейт такий самий друг мені, як і Пері. Я гуляла з ними ще частіше відтоді, як порвала зі своїм хлопцем. Я не мала власних друзів, але Нейт та Пері ніколи не змушували мене почуватись третім колесом.

ryno08 30.05.14 в 10:41

Я подивилась меню, хоча до цього часу вже запам'ятала його. "Смакота" спеціалізувалась на свіжих морепродуктах, які я не дуже любила. Так, я живу на мисі і не їм морепродуктів. Це злочин, я знаю. Дякувати Богу, вони також подавали сніданки весь день, тому, коли підійшла офіціантка, я замовила декілька чорничних кексів і надіялась, що хлопці не замовлять нічого надто смердючого. Моя мовчазна молитва "не молюски, не молюски, не молюски", напевно, спрацювала, бо вони обоє замовили бургери і картоплю фрі.

ryno08 30.05.14 в 10:54

- Ну, що сталось? - спитав Нейт у Пері.- Коли я покликав вас на ранній ланч, ти сказав, що ви були зачитані.

ryno08 30.05.14 в 10:59

Пері вишкірився.
- У Клер був один з її моментів з-ноги-в-рот і це звільнило нас на годину.

ryno08 30.05.14 в 11:00

- Мені пощастило, - сказав Нейт.

ryno08 30.05.14 в 11:00

Я притулилась спиною до стенду.
- Рада, що моя нездатність тримати язика за зубами, звела вас хлопців докупи.

ryno08 30.05.14 в 11:02

- Ви чули про вбивство? - спитав Нейт.

ryno08 30.05.14 в 11:03

Я кивнула.
- Міллі ввірвалась посеред читання і розповіла нам. Доречі, а не повинен ти бути там і робити те, що роблять репортери?

ryno08 30.05.14 в 11:04

- Збирати інформацію для історії?

ryno08 30.05.14 в 11:04

- Ага.

ryno08 30.05.14 в 11:04

- Я це і роблю. Ви побачите.

ryno08 30.05.14 в 11:05

Відчинились двері і зайшов чоловік, якого я не бачила ніколи. Високий, широкоплечий, з засмаглою шкірою і чорним волоссям - він був красивим, як для старшого чоловіка. Як тільки я подумала про це, зайшов його молодий клон. Хода молодшого хлопця просякла впевненістю, а його тіло випромінювало жар. Він був вдягнений в джинси з низькою посадкою і чорну футболку, що облягала його мускулисте тіло. Пройшовши повз стенд, він подивився на мене своїми чорними очима і злегка посміхнувся. Я майже розтанула на власному стільчику.

ryno08 30.05.14 в 11:09

- Доречі, про смакоту, - прошепотіла я.

ryno08 30.05.14 в 11:17

- Він - причина, чому я тут. - сказав Нейт.

ryno08 30.05.14 в 11:18

Я підняла брову.
- Я не знала, що ти один з таких, але в тебе хороший смак, хлопче.

ryno08 30.05.14 в 11:20

Нейт закотив очі.
- Це - новий детектив Істпорту і його син.

ryno08 30.05.14 в 11:21

Я кинула погляд над плечем і побачила, що вони сіли неподалік у кутку.

ryno08 30.05.14 в 11:21