Kim Harrington - Clarity / Кім Харінгтон - Чіткість: Шістнадцять

Моя нестача подруг не була чимось новим. Так, це турбувало мене, але я ніколи не зважала на це. Нічого не можна було зробити з цим, тож навіщо марнувати енергію? Мені не потрібні подруги. У мене була я. Був Пері. Був Нейт. В мене були книги та музика, і океан для плавання. У мене було майбутнє, чистий лист, якого я чекала. Я знайду друзів в коледжі, де ніхто не знав, ким я була. Це були факти, до яких я зверталась у самотні миті, і я ніколи не засмучувалась сильно через це.

ryno08 17.06.14 в 08:49

Але з якоїсь причини, зауваження Тіфані Деспосідо стосовно моєї самотньої подорожі у країні друзів, дратувало мене. Одна справа знати самій, що у мене не має друзів. І зовсім інша, коли про це знали інші. Говорили про це. Сміялися за моєю спиною. Тіфані та її команда були головною причиною того, що в будь-якому випадку ніхто не буде дружити зі мною. Вона дала усім зрозуміти, що якщо будь-хто зв'яжеться зі мною, то отримає таке саме ставлення як і я. І ніхто в Іспорті не бажав собі такого.

Lynna 17.06.14 в 16:07

Я почувалася самотньо. І злою. Зазвичай, якщо такі почуття огортали мене, я розмовляла з Пері. Але прямо зараз це невдалий варіант. Я ще палала від люті, через зустріч з Тіфані, коли я через деякий час входила в приміщення "Смакоти". Я повинна була піти з тієї нудної події і знала, що в "Смакоті" я буду в безпеці, адже та відьма працювала на бенкеті. Отож, я викликала таксі і залишила позаду драму.

Lynna 17.06.14 в 17:07

Я вибрала місце, що пустувало навпроти, і замовила гаряче морозиво з помадкою.В моїх планах було сидіти тут і їсти до тих пір, доки я не забуду увесь свій жахливий день. Про те, що я відчула побачивши мертве тіло. Моє роздратування через маму. Пері, що зриває листівки і виставляє себе ще більш винним. Слова Тіфані, що робили боляче, лише через те, що були правдою. Розслідування, яке нікуди не рухалося. І, в основному, я хотіла забути ті відчуття, що були в мене, коли я побачила Джастіна на бенкеті. Я б жадала сказати чарівні слова і зробити так, аби мої почуття до нього зникли.

Lynna 17.06.14 в 18:22

Можливо варто було б зробити лоботомію.

Lynna 17.06.14 в 18:23

Але саме зараз я поїм.

Lynna 17.06.14 в 18:23

- Яке в тебе виправдання?

Lynna 17.06.14 в 18:23

Очевидно, не мати мені спокою в "Смакоті", також. Я прокрутилася на стільці, і опинилася обличчям до Гебріела, що стояв поруч мене, тримаючи напій у руці.

Lynna 17.06.14 в 18:25

Моє виправдання на що? - сказала я.

Lynna 17.06.14 в 18:25

- На те, що ти дивишся на цю креманку морозива, наче це твій останній товариш на Землі. Я знаю виправдання свого перебування тут на самоті.

Lynna 17.06.14 в 18:28

- І що це? - запитала я.

Lynna 17.06.14 в 18:28

- Мій батько отримав рознос від мера сьогодні, через відсутність будь-якого прогресу в розслідуванні. Це його перша справа відтоді як ми приїхали сюди і він не тільки не розплутав її, але й збільшилося число трупів. - Він зробив великий ковток через соломинку. - Твоя черга.

Lynna 17.06.14 в 18:46

- Я ховаюся від усіх, кого знаю.

Lynna 17.06.14 в 18:54

- Поганий час на бенкеті?

Lynna 17.06.14 в 18:55

- Як ти знаєш, що я була там?

Lynna 17.06.14 в 18:55

Його погляд ковзнув по всій довжині моїх ніг.
- Дівчата зазвичай не одягаються так для простого вечора в "Смакоті".

Lynna 17.06.14 в 18:56

Я забула про мій наряд. Я потягнула поділ моєї сукні і прикрила трішки свої стегна.
- Так що ти тут робиш?

Lynna 17.06.14 в 18:58

- Тато працює цілодобово, так що я не часто отримую домашні страви. Я якраз прикінчив своє замовлення, наприкінці бару, коли я побачив як ти увійшла. Не проти якщо я присяду? - Він показав жестом на порожній стілець поруч зі мною. - Нам не обов'язково говорити про розслідування.

Lynna 17.06.14 в 19:05

Я проковтнула трошки морозива і почала розмірковувати.
- Можливо, розмірковування про справу допоможе мені припинити думати про ... інші речі.

Lynna 17.06.14 в 19:08

Гебріел сів та вивчав моє обличчя декілька секунд.
- Джастін Спелмен насолив тобі, чи не так?

Lynna 17.06.14 в 19:10

Я зиркнула на нього.

Lynna 17.06.14 в 19:10

- Вибач. Повернемося до справи.

Lynna 17.06.14 в 19:10

- Що не-будь про Біллі? - запитала я.

Lynna 17.06.14 в 19:11

- Ще ні. Вони збираються порівняти кулю, з кулею з першої жертви, і подивитися чи вони не співпадуть. Але це й усе, що вони мають.

Lynna 17.06.14 в 19:11

- А що трапилося з Джоелем Мартеллі і викраденою машиною? - запитала я.

Lynna 17.06.14 в 19:15

- Виявляється, він взяв її в якоїсь дівчини в Бостоні, з якою він теж зраджував жертву. Вона відмовилася висувати обвинувачення і ми більше не маємо нічого аби затримувати його, отож він поїхав. - Він похитав головою. - Жертва дійсно знала, як їх вибрати, егеж?"

Lynna 17.06.14 в 19:18

- Чому ти це робиш?- запитала.

Lynna 17.06.14 в 19:25

- Що роблю?

Lynna 17.06.14 в 19:25

- Ти завжди називаєш її "жертва". У неї було ім'я, ти ж знаєш. Вікторія. Я ні разу не чула, щоб ти його вимовляв. Чому так?

Lynna 17.06.14 в 19:26

Його обличчя стало яскраво-червоним, і він відвернувся від мене. Що сталося з ним? Він був збентежений, через те що я спіймала його на використанні поліцейського сленгу? Або він був сердитий?

Lynna 17.06.14 в 19:28

- А як, щодо тебе? - відрізав він. -Ти ще щось вловила?

Lynna 17.06.14 в 19:29

Він використовував свої пальці, щоб зробити лапки, коли він сказав "вловила". Це розлютило мене.

Lynna 17.06.14 в 19:30

- Ти знущаєшся з мене?

Lynna 17.06.14 в 19:30

- Ні. А ти, що обороняєшся? В тебе є для цього причини?

Lynna 17.06.14 в 19:31

- Я не маю жодних причин оборонятися. Я та, хто приїжджає на місце злочину, де б воно не було.. Я та, хто знайшла отвір у стелі на місці злочину. Я та, хто змусила Джоні говорити. Я та, хто знайшла записку Біллі.

Lynna 17.06.14 в 19:35

Губи Гебріела стиснулися в тонку лінію.
- І жодна з цих речей не має ніякого відношення до надприродних здібностей. Ти розумна і використовуєш здоровий глузд. Ось і все.

Lynna 17.06.14 в 19:37

Моя ложка голосно впала на прилавок. Я не могла повірити, що він поводиться наче вилупок. Після усього що було, він й досі думав, що я фальшивка. Я хотіла заплакати. Я хотіла вдарити його. Натомість, я встала і пішла геть.

Lynna 17.06.14 в 19:40

Парковка була досить порожньою для цього часу ночі. Дощ, що йшов зранку, почався знову. Повільний дощ капав мені на шкіру. Це не було бридко, враховуючи, як волого було зовні, але чекання на таксі було огидним. Але я точно не збиралася повертатися назад.

Lynna 17.06.14 в 19:45

- Клер!

ryno08 17.06.14 в 18:00

Я розвернулась.
- Залиш мене в спокої, Гебріел.

ryno08 17.06.14 в 18:01

- Вибач.

ryno08 17.06.14 в 18:01

- Повертайся всередину.

ryno08 17.06.14 в 18:01

- Прошу, просто вислухай. - Він тримав мене за плечі, змушуючи поглянути на нього. Дощова крапля лишила слід на його щоці. Його очі благали, наповнені стражданням. - Я - козел.

ryno08 17.06.14 в 18:03

Я повільно кивнула.
- Продовжуй...

ryno08 17.06.14 в 18:04

- Я не знаю, чому сказав ці речі. Тобто, я знаю чому. Тому що я не згоден з тим, чим твоя родина заробляє на життя. Але мені не подобається, що я продовжую робити тобі боляче через це. Ти хороша людина і подобаєшся мені. - Він зупинився і додав. - Більше, ніж повинна.

ryno08 17.06.14 в 18:08

Я мовчки нагадала собі дихати.

ryno08 17.06.14 в 18:10

- Вибач, що сказав таке. Це... моє минуле...

ryno08 17.06.14 в 18:10

Я думала, що він збирається пояснити більше, але замість цього він поцілував мене. По-справжньому поцілував мене. Мене ніхто не цілував крім Джастіна. Мені пощастило, що він тримав мене за плечі, тому що мої коліна ослабли, і я була певна, що не відчуваю своїх ніг. Він невпевнено опустив свої руки на мій поперек. Мій рот відкрився під його, поглиблюючи поцілунок. Він застогнав і притягнув мене ще міцніше до свого тіла.

Lynna 17.06.14 в 19:53

А потім просигналив гудок автомобіля. Я відсторонилась і подивилсь. Моя мама під'їхала до нас в своєму Пріусі, руйнуючи цей момент, ймовірно, щоб помститися мені за те, що залишила її на бенкеті.

Lynna 17.06.14 в 19:56

Вона опустила вікно і прокричала:
- Тебе підвезти чи вже підвозять?

ryno08 17.06.14 в 17:55