Kim Harrington - Clarity / Кім Харінгтон - Чіткість: Двадцять шість

- А, так,- всміхнулась я, згадуючи.- Ви казали мені.

ryno08 27.06.14 в 08:07

- Як я вже казала, ти не чуєш, що тобі кажуть.

ryno08 27.06.14 в 08:07

- Але Ви нічого конкретного не казали.

ryno08 27.06.14 в 08:08

- Я не знала подробиць. Відчувала лише коли ти була в небезпеці. Я зробила, що могла.

ryno08 27.06.14 в 08:09

- Дякую Вам за це,- я взяла її руку.- Пробачте, що моя родина була не рада Вам. Це зміниться тепер.

ryno08 27.06.14 в 08:09

- Тепер?- вона зареготала.- Якраз тоді, коли я їду?

ryno08 27.06.14 в 08:13

- Ви покидаєте місто? Чому?

ryno08 27.06.14 в 08:13

- Та ціль, заради якої я тут опинилась, була не дуже доброю,- вона показала кавички пальцями.

ryno08 27.06.14 в 08:14

- Що Ви маєте на увазі?

ryno08 27.06.14 в 08:14

- Мене... Як це буде по вашому? Найняли. Хтось оплатив мою оренду, рекламу, а все що я повинна була робити, то це проводити читання і задовольняти клієнтів. Я думала що це чудова угода. Яка чудова країна Америка з її інвесторами. Але тепер я зрозуміла, що була частиною плану помсти вашій родині. Я на таке не згодна.

ryno08 27.06.14 в 08:17

Тепер в цьому був сенс. Чому Стівен був у її крамниці того дня на набережній. Чому я бачила Сесіль, яка йшла звідти перед нашою сваркою.
- Сесіль Клейворт заплатила Вам.

ryno08 27.06.14 в 08:19

- Так,- відповіла вона.

ryno08 27.06.14 в 08:19

Це була відплата за підставу Стівена у школі. Дідько, для тої родини помста була, неначе хобі.

ryno08 27.06.14 в 08:20

- Пробач за ті неприємності, з якими я допомогла,- вона погладила мене по щоці і розвернулась, щоб йти.

ryno08 27.06.14 в 08:21

- Чекайте,- сказала я.- Перед тим, як Ви підете... можете сказати мені номери завтрашньої лотереї?

ryno08 27.06.14 в 08:22

Вона відкинула голову і засміялась.
- Ні. Ніяких номерів лотереї. Але я проведу тобі швидке читання.

ryno08 27.06.14 в 08:22

Вона підсіла до мене, ніби знала якийсь секрет, і затисла мою руку між її рук. Вона поцокала язиком і похитала повільно головою.
- Я бачу дві речі в твоєму майбутньому. Одна буде скоро, а інша - трохи пізніше. Скоро твій брат поранить щиколотку. А потім... чиєсь кохання до тебе буде не справжнім... почуття будуть породжені не любов'ю, а хворобою...- її очі широко відкрились, коли вона опустила мою руку. - Будь обережною.

ryno08 27.06.14 в 08:58

- Гаразд... дякую.
Я здригнулась. Маслов знала, коли я була в небезпеці минулого разу, але ж це нічого не означало. Правда? Вона просто вгадувала. Я так сподівалась.

ryno08 27.06.14 в 09:11

- Ще одне питання,- я оглянулась в коридорі, щоб впевнитись, що там не було моєї мами.- Про чоловіка, якого вибачили і який був схожий на мого брата. Він був достатньо дорослий, щоб бути моїм батьком.

ryno08 27.06.14 в 09:12

Очі Маслов розширились.
- Чому ти питаєш таке?

ryno08 27.06.14 в 09:13

- Я не мала жодної звістки про нього вже п'ятнадцять років.
Вона нахмурилась і стисла губи.
- Може бути. Він дуже схожий. Але...

ryno08 27.06.14 в 09:14

- Але що?

ryno08 27.06.14 в 09:14

- Якщо це твій батько, радій, що він не тут.

ryno08 27.06.14 в 09:15

Перш ніж я осмислила все це, двері в кімнату Джастіна відчинились. Я обернулась і побачила Пері, що прощався з ним. А коли поглянула назад, то побачила, що Маслов вже напівдорозі по коридору.

ryno08 27.06.14 в 09:26

- Лайно,- сказала я.

ryno08 27.06.14 в 09:26

- Тихо! Тихо!

ryno08 27.06.14 в 09:26

Я обернулась якраз вчасно, щоб побачити, як Пері спіткнувся об сумку, кинувся вбік і приземлився на підлогу. Він кричав, немов мала дівчинка.

ryno08 27.06.14 в 09:28

Тримаючись за щиколотку.

ryno08 27.06.14 в 09:28

Згодом, коли мама нарешті дозволила мені бути не в зоні її бачення, я побігла на пляж і сіла на теплий пісок. Зачерпнула жменю його і дозволила піщинкам прослизати крізь пальці і розноситись вітром. Пінні хвиль то котились туди-сюди, що радувало малих дітей, що бігали зі своїми відеречками, не думаючи ні про що у світі.

ryno08 27.06.14 в 09:32

Я думала про Джастіна і Гебріела і мої заплутані почуття до них.

ryno08 27.06.14 в 09:32

Думала про моторошні слова Маслов про чоловіка, який міг бути моїм батьком і її попередження щодо чиїхось намірів стосовно мене.

ryno08 27.06.14 в 09:33

І, зрештою, я думала про Стівена і те, що він накоїв. Згодом я зрозуміла його мотиви. Я знала про вірність та про те, що родина передусім. Я вже знала на що можу бути здатною заради своєї. Я приховувала інформацію від поліції. Використовувала людей. Брехала.

ryno08 27.06.14 в 09:35

Я сильніше задумалась... як далеко я могла піти? Стівен знав це.

ryno08 27.06.14 в 09:36

Сподіваюсь, я ніколи не дізнаюсь власних меж.

ryno08 27.06.14 в 09:36